Методика використання принципів екологічного виховання В. О. Сухомлинського в практиці сучасної початкової школи

Еколог В.О.Сухомлинський  дуже вміло у своїй роботі з  дітьми поєднував всі аспекти  виховання.

У ідеях великого педагога знаходимо блискучі ідеї, багаті на конкретику характеристики кожного  вікового періоду, починаючи від  дошкільного віку і до юності. А  це означає, що наслідуючи ідеї В.О.Сухомлинського, працюють за його методами не тільки у  молодших класах, а і у старшій  школі. Особливо це можна зрозуміти,  читаючи його книги «Духовний світ школяра», «Серце віддаю дітям».

Тонкий знавець дитячої психології, вміло звертає увагу на те, що діти живуть своїм уявленням про добро і зло, про людську гідність, у них свої критерії краси і тому дуже вміло треба підходити до кожної дитини, щоб не образити її почуття, її уяву [25, С.43-Омельчук].

Варто знати, що в Концепції 12-річної школи сказано: «Школа – це простір життя дитини». І це дійсно так, бо який буде мікроклімат простору, така буде і вихована особистість.

 Педагогічне кредо вчителя, його основна ідея – постійно вчити, допомагати і спостерігати за життям своїх вихованців, розвивати їхні найкращі якості, а не фіксувати помилки і слабість дітей. Саме цю ідею знаходимо у праці «Сто порад вчителеві».

 Гуманістичні ідеї В.О.Сухомлинського передбачають якнайповніше врахування природної основи дитини, а недооцінка цих основ зумовлює відчуження від органічного зв’язку з природним середовищем, послаблює зв'язок поколінь та вплив народної педагогіки. Тут основною є ідея відповідальності кожного за нормальне життя всіх [6, С.8-Богуш].

Щоб ідеї В.О. Сухомлинського використовували педагоги у сучасній школі, слід прищеплювати їх ще під час вивчення основ наук у вищих навчальних закладах. Власною педагогічною діяльністю, унікальним педагогічним експериментом у Павлишській школі Василь Олександрович переконливо довів, що дітей слід вчити не тільки читати, писати, рахувати, а й пізнавати цікавий загадковий світ природи, який оточує нас, співпрацювати з цим світом і допомагати йому жити, а не шкодити. І ключова роль у цьому належить вчителю, не просто людині, яка заробляє гроші, а митцеві, який лікує дитячі душі і дійсно віддає своє серце дітям. Щоб ідеї великого педагога втілювались у життя сьогодні, на нашу думку, вища педагогічна освіта повинна готувати професійно компетентних і конкурентноздатних, гуманістично зорієнтованих висококваліфікованих спеціалістів, які б зуміли творчо розв’язувати проблеми педагогічного процесу у спільній діяльності з своїми вихованцями.

Отже, слід наголосити, що ідеями В. О. Сухомлинського з приводу екологічного виховання, послуговується багато педагогів у своїй діяльності. Використовуються ідеї екологічного виховання В.О.Сухомлинського у початкових класах середньої загальноосвітньої школи №35, м. Вінниця, вчитель – Олійник Юлія Миколаївна, обрала для себе таке життєве кредо: «Дитина – це не лише школяр, а й людина з багатогранними інтересами, запитами, прагненнями». Тут ми можемо помітити присутність гуманного підходу до дітей у навчально-виховному процесі. Окрім зазначеного, вчителі цієї школи працюють на благо формування екологічної свідомості у дітей, що на їхню думку є першим кроком до вироблення екологічної культури. Вчителі Вінницької школи зацікавлені у вихованні здорового покоління, є прихильниками освітньої програми «Довкілля». А сама Юлія Миколаївна, як спеціаліст вищої категорії пропонує алгоритм екологічно-виховної роботи. Він реалізовується за трьома кроками:Досліджую-Дивуюся-Допомагаю [24, С.6-Олійник].

Вчитель початкових класів Миколаївського муніципального колегіуму  –

Губанова Тетяна Олександрівна, дотримується у свій роботі такого принципу «Цінності природи повинні  стати духовною потребою школярів». Ключовим засобом екологічного виховання  дітей, як вважає Т. Губанова є природа. Адже, у природі  – вічне джерело дитячого розуму, фантазії та словесної творчості . Підтримувалась цим педагогом  і ідея Василя Олександровича  про те, що закони мислення повинні розкриватися не перед класною дошкою, а серед поля, на лузі, біля річки, в гаю [13, С 8-9 - Губанова].

Леонід Череко, вчитель  ЗОШ №3, м. Скадовськ на основі   ідей  В. О.

Сухомлинського став ініціатором створення Всеукраїнської  дитячої організації «Екологічна варта». Вчителі виконують роль координаторів у діяльності цієї організації.

Провідною ідеєю цього  педагога є проведення природоохоронних акцій: «Посади своє дерево», «Первоцвіт», «Наша допомога птаству», «Не рубай  ялинку», «Чорне море моє», «Мій рідний край».

Головне правило у роботі педагога – це стимулювання в учнів  прагнення піднятися вище того, що вже ними досягнуто, почуття власної  гідності, добрий настрій, при якому  працюватиметься швидше та результативніше  [50, С. 19-20-Черевко].

Вчителька початкових класів ЗОШ №3, м. Жмеринки Вінницької області  – Валентина Шмаль, працює над  проблемою екологічного виховання  молодших школярів та екологічної культури на основі надбань В.О. Сухомлинського. Головним завданням у цій роботі є: виховання всебічно розвиненої особистості, порядної, толерантної, духовно багатої, фізично і психічно здорової, забезпечення здобуття нею фізичної досконалості, гуманних взаємин; формування стійких  якостей патріота і  громадянина  країни, який береже і любить навколишній  світ природи.

 На думку Валентини  Шмаль, лише тоді діти стануть людьми із добрим серцем, коли пам’ятатимуть,  екологіїєю душі – є екологія усієї природи в цілому [27, С.16-18-Шмаль].

Ідеї Василя Сухомлинського при здійсненні екологічного виховання використовує вчителька навчально-виховного об’єднання №28, м. Хмельницький – Антоніна Христофор. Вчитель дотримується думки про те, що екологічна освіта та виховання – один  з аспектів гуманізації. Який передбачає подолання споживацького ставлення до природи, екологічного невігластва і спрямований, зрештою, на відвернення загрози глобальної екологічної катасрофи.

Цікавою є думка А. Христофор, про використання, гри для формування турботливого ставлення до природи. Ігри та вікторини, на екологічну тематику, на свіжому повітрі  і за участі всіх природніх ресурсів, стимулюють інтерес учнів до проблем екологічного середовища і надають урокам яскравого  емоційного забарвлення [49, С.9-10-Христофор].

Важливо відзначити основні  напрямки роботи з питань екологічного виховання вчителів Чернівецьких шкіл. Багато хто з них працює саме за методикою В. О. Сухомлинського.

30 березня 2012 року на базі Чернівецької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №16, вул. Білоруська, 77, відбувся семінар директорів шкіл міста з проблеми «Екологічна освіта і виховання – пріоритетні напрямки роботи школи».

Відкрила семінар начальник  управління освіти Валентина Малишевська, яка у своєму виступі звернула увагу присутніх на основних аспектах і стратегіях розвитку екологічної  освіти в навчальних закладах міста, зупинилась на досягненнях педагогічних колективів та учнів за цим напрямком роботи і головна ідея виступу полягала в тому, щоб спрямувати діяльність шкільних освітніх закладів та педагогічних працівників  на використання спадщини Василя Олександровича Сухомлинського під час екологічного виховання саме молодших школярів. В. Малишевська наголошує, що основною базою щодо формування  екологічної  свідомості, а згодом і екологічної культури в діяльності молодших школярів є гуманізм. Саме такий підхід, на думку начальника управління дасть високу продуктивність, допоможе педагогам донести до свідомості дітей розуміння того, що людина є частиною живої природи, а тому повинна гармонійно співіснувати з нею, не порушуючи її законів та правил.

Аналізуючи виступ директора Чернівецької школи №16 М. П. Кірілеско можна стверджувати, що даний  заклад працює над питаннями покращення екологічної освіти молодших школярів. А в цьому напрямку, за словами директора,  допомагає досвід роботи Василя Олександровича Сухомлинського Зокрема П. Кірілеско наголошує, що традиційним на сучасному етапі є процес організації  в початковій школі уроків мислення серед природи за методикою

В. О. Сухомлинського. Директор стверджує, що поєднання спостереження учнів  за реальним об’єктом  в природному середовищі із читанням твору чи виконанням заданого малюнка, вирішенням завдання, яке вимагає творчого мислення, дає високі результати.

Використовує принципи екологічного виховання за В. О. Сухомлинським у практиці своєї роботи і Чернівецька ЗОШ №1. До таких висновків ми дійшли, аналізуючи  виступ директора М. Г. Галузінської  на семінарі присвяченому питанням екологічної освіти та виховання. Директор акцентувала увагу на тому, що школа працює за принципом неперервності у екологічному вихованні.

Постійні екскурсії, уроки  на природі це те, без чого не може бути екологічного виховання. Саме така неперервна взаємодія з природою, на думку, М. Г. Галузінської, завжди супроводжується  творчою думкою, багатими емоційними переживаннями, які тісно пов’язуються з пізнанням і творенням. Цікавою  є думка Т. К. Яковлева, директора ЗОШ №28 стосовно того, що виховна ефективність екологічної діяльності зростає за тієї умови, коли учні є не лише виконавцями, а й її організаторами. Школа №28 працює в цьому напрямку, а орієнтиром служить творча спадщини В. О. Сухомлинського.

У даній школі використовуються ідеї Сухомлинського про необхідність формування творчого мислення у дітей. А як відомо, творчі здібності формуються на основі «спілкування з природою». Педагоги даного закладу спрямовують свою діяльність на постановку творчих завдань екологічного характеру, котрі вирішуються колегіально, у співпраці, спонукають до пошуку об’єктів впливу, до раціоналізаторських ідей і розв’язання проблем. Такий процес реалізовується на уроках мислення серед природи.

Отже, можна сказати, що ідеї видатного педагога В. О. Сухомлинського щодо екологічного виховання молодших школярів не втрачають своєї актуальності. Як бачимо із вищенаведеної інформації, у практиці сучасної початкової школи, педагоги широко використовують творчу спадщину Василя Олександровича при цьому намагаються ще якось доповнити та внести цікавинку до процесу формування екологічної культури початківців. Варто наголосити, що всі педагоги  мають спільну думку про те, що головним засобом екологічного виховання була, є і завжди буде – навколишня природа.

В. Сухомлинський є взірцем і його прагнуть наслідувати у своїй діяльності багато педагогів. Адже, вони знають, що за його ідеями – криються великі перспективи! І нехай завжди кредом нашої роботи з учнями буде вислів педагога: «Світ, що оточує дитину, – це передусім світ природи з безмежним багатством явищ, з невичерпною красою. Тут у природі, вічне джерело людського розуму».

В. О. Сухомлинський

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ПРИНЦИПІВ ЕКОЛОГІЧНОГО ВИХОВАННЯ В. О. СУХОМЛИНСЬКОГО У ПРАКТИЦІ СУЧАСНОЇ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ

2.1 Методика використання  принципів екологічного виховання  В.О.Сухомлинського під час уроків  у початковій школі (мислення  серед природи)

Аналіз наукової літератури сприяє визначенню проблеми дослідження, адже у природі В. О. Сухомлинський вбачав вічне джерело дитячого розуму, фантазії, словесної творчості. Великий педагог прагнув, щоб яскраві образи рідної землі живили свідомість дитини впродовж усіх років навчання, щоб закони мислення вперше розкривались не перед класною дошкою, а серед поля, на лузі, біля річки, в гаю.

Розроблена В.О.Сухомлинським  система спостережень за природними явищами має назву – Книга  природи. Триста сторінок цієї книги  –  це триста спостережень за природними явищами, триста яскравих картин рідної землі, які закарбувались у свідомості молодшого школяра.

Читання книги природи  – це не просто цікаві, захопливі  прогулянки. Це уроки мислення під  блакитним небом [5, С.11-Варзацька].

Відомо, що людське мислення рухається від поверхневого знання до глибоких і всебічних знань, які  формують певне світобачення і є  необхідною умовою перспективної діяльності людини.

 За В.О.Сухомлинським, концепція розвитку мислення генетично спрямована від дитини, її уявлень, переживань, поглядів, оцінок та орієнтована на дитину, розвиток її особистісних якостей. Мислення як особлива властивість і процес самореалізації особистості є основою педагогіки В.О.Сухомлинського, її фундаментальною категорією та об’єктом науково-педагогічних пошуків і зусиль упродовж усієї його освітньої діяльності.

 В.О.Сухомлинський розглядав мислення не тільки як наукове поняття, а й як процес пізнавальної діяльності, природа й функції якого надзвичайно різноманітні, складні й неоднозначні. На перших етапах розвитку мислення однією з форм пізнавання дійсності є слово. «Через слово педагог бачить, як підходить дитина до живого джерела мислення – природи»[9, С.12-Бондар].

 Щоб змусити дитину  мислити, стверджував Василь Олександрович, «потрібно примусити її дивуватися». Проводячи свої уроки мислення серед природи видатний педагог прагнув, щоб «слово народжувалося в спілкуванні дитини з природою». Цим він допомагав учням пізнавати й пояснювати життя природи: дерев, листочків, квітів, пелюсток тощо. Діти милуються степом, вслухаються в спів жайворонка, але кожен з них бачить навколишній світ по-своєму, адже «краса природи – це могутнє джерело енергії думки» [9, С.12-Бондар]. Таким чином, у свідомості дітей фіксуються уявлення про конкретні предмети, явища, факти, події, почуття. В педагогіці В.Сухомлинського вони ніби одухотворяються та набувають певного міфологічного змісту. Міфологічне мислення тісно пов’язане з наочно-дієвим, конкретно-образним, словесно-логічним, образно-художнім, творчим.

 Швидкість мислення  залежить від розумових здібностей  дитини. Тому треба використовувати  різноманітні способи та прийоми  мислення:

- викладати і вивчати матеріал в активній взаємодії з природою;

- уводити дітей у світ праці серед природи;

- проводити систему подорожей до джерела думки і рідного слова;

- навчати дітей думати біля першоджерел мислення, зокрема серед природи і праці;

- при застосуванні унаочнення поступово переходити від конкретного до абстрактного; від натуральних до образних засобів унаочнення; від образного унаочнення до словесно образного.

Виходячи із вищенаведеної  інформації, можна сказати, що потрібно, щоб дитина одночасно бачила, слухала, переживала і думала. Завдяки одночасності таких процесів (бачення, слухового сприйняття, переживання і мислення) у свідомості дитини формується те, що в психології називається емоційною пам’яттю…Без формування розвинутої, багатої емоційної пам’яті не може бути й мови про повноцінний розумовий розвиток в дитинстві [9, С13-Бондар].