Методика використання принципів екологічного виховання В. О. Сухомлинського в практиці сучасної початкової школи

 Любов вчителя до дітей народжується в «горінні, в боротьбі за людину, нерідко в муках», вона «дає вихователеві наснагу, є для нього джерелом, з якого він постійно черпає нові сили». Педагог без любові до дитини, за влучним висловом В.Сухомлинського, - все одно , «що співець без голосу, музикант без слуху, живописець без відчуття кольору» [8, С.13-Бондар].

 Важливою передумовою  гуманістичного виховання вчений вважав великий вплив вчителя, батьків і того кола людей, серед яких живуть діти. Видатний педагог був переконаний, що виховувати у дітей чесність, правдивість, доброту і чуйність, любов і повагу до старших людей, до природи потрібно ще змалку, оскільки дитячий світ особливий. «Діти живуть своїми уявленнями про добро і зло, про честь і безчестя про людську гідність: у них свої критерії краси, у них своє вимірювання часу, в роки дитинства день здається роком, а рік вічністю» [16, С.9-10-Калініченко].

 «Добрі почуття, – зазначав Василь Олександрович, – своїм корінням сяють у дитинство, а людяність, доброта, лагідність, доброзичливість, хвилюваннях про красу навколишнього світу» [18, С.10- Лавроненко]. Саме тому вчитель і батьки мають піклуватися про те, щоб діти виростали турботливими і справжніми гуманістами до всього живого. Така душевна праця відточує сердечну чуйність, пробуджує бажання робити добро.

 «Азбука виховання людяності в тому, щоб дитина, віддаючи тепло своєї душі іншим людям, в природі знаходила іншу радість», стверджував педагог – гуманіст В. О. Сухомлинський [18. С.11].

 Душевна чуйність –  це вміння відгукуватися думками,  почуттями на все те, що відбувається  в навколишньому світі; без  чуйності до людини, до природи  неможлива гуманність.

 Справжня гуманність  не може бути вихована без  такої риси, як правдивість. Для  цього потрібно формувати у  дітей звичку постійно говорити  правду. І прикладом для наслідування для дітей є дорослі, їхня глибока повага до правдивості як цінної людської якості. Коли людина втрачає віру у правду, то за словами  Василя Олександровича, стає «або озлобленою, дволичною і брехливою – яким би не проросло насіння безвір’я, дитина стає морально товстошкірою, для неї не існують етичні цінності», така дитина немає гуманності по відношенню до людей і до природи [47, С.23-Сухоярська].

Великий досвід роботи В. Сухомлинського з дітьми по екологічному вихованню глибоко переконує, що благодійним джерелом гуманістичного виховання особистості є природа. З перших хвилин життя дитина входить до світу природи, що викликає почуття радості, здивування, захоплення, милування.

 «Замилуватися кущем шипшини, на якому палають червоні ягоди і жовтогарячі листочки; маленьким кленом і стрункою яблунькою з кількома жовтими листочками; кущем помідорів, обпаленим першим нічним диханням заморозку, - все це пробуджує в дитячих серцях ласкаве доброзичливе, дбайливе ставлення до живого».

 Таке сприймання дитиною  реальності допомагає педагогам  донести до їхньої свідомості  розуміння того, що людина –  це частина природи, а тому  вона повинна розвиватися за  її законами і ставитися до  природи, не порушуючи її законів[12, С.14-Гончарова].

Гуманізм і природа. Ці два слова тісно пов’язані  між собою, їх уявляємо собі, коли досліджуємо  педагогічну діяльність В. Сухомлинського. Природа спершу хвилювала самого вчителя. Він писав про неї, читав  свої невеличкі твори своїм вихованцям. Він бачив їхні щирі погляди, спостерігав, як вони ставали теплішими і яснішими від почутого. І вирішив проводити  уроки на природі, під синім небом. Це було прекрасно. Цим захопились і діти бо, мабуть, немає на світі іншої теми, яка так хвилювала дитячі душі. Недаремно дерева називають зеленими друзями людини. Читаючи твори В. О. Сухомлинського ми бачимо, що дерева не просто ростуть, вони годують і одягають людину, дають їй житло, тепло і мають великий вплив на виховання у дітей доброти, співчуття, любові.

 Всесвітньо відомий педагог підкреслював завжди у роботі з дітьми, що природа – це чарівниця, а дерева, квіти, трави, кущі – наше щастя і ми повинні шанувати їх усі.

 У своїй книзі про природу, великий педагог закликає дітей просто так не рвати квіточку, а допомогти їй, щоб вона завжди радувала нас. Якщо ми хочемо зберегти природу, ми не повинні кривдити її, а й вчити інших оберігати прекрасну рослину [46,С.8-Сухорукова].

 Гуманізм діяльності Василя Сухомлинського полягає у тому, щоб з шкільної парти виховувати у дітей цю рису. Спадає на думку вислів, що краса врятує світ. А щоб досягти цієї краси, потрібно подолати жорстокість, бездушність і байдужість у  дітей. В цьому допоможе використання гуманного підходу щодо екологічного виховання, на якому так наголошує Василь Олександрович.

 Ми думаємо що з  доброї дитинки не може стати  погана людина, байдужа, черства. «Входячи в життя дитини з першими відчуваннями, сприйняттями, поняттями, уявленнями, природа стає для неї наочним мірилом цінностей, джерелом багатств у цьому факті закладено величезні можливості становлення гармонійної, гуманної і всебічно розвиненої дитини.

 У Сухомлинського немає  на землі травинки чи билинки,  які б сприятливо не впливали  на дитину. Тільки дуже вміло  треба до цього підходити, вдумливо  читати твори вчителя, вивчати  його спадщину і використовувати  на уроках, та в позаурочний час [13, С.8-Губанова].

Здійснюючи аналіз діяльності людей  у природньому середовищі, гуманізму, на якому наголошує Василь Олександрович, ми не помітили.  Адже, на сучасному етапі бездушно нищиться природа: забруднюється навколишнє середовище, вирубуються парки, ліси, вичерпуються та забруднюються водоймища і все це заради матеріальної вигоди. Наслідком цього стають масові екологічні катастрофи.

З огляду на вищезазначену  інформацію можемо самостійно зробити висновок, спираючись на досвід роботи Сухомлинського, вчителі України мало приділяють уваги екологічному вихованню дітей, слабо прищеплюють гуманістичні ідеї. Потрібно день за днем, урок за уроком, дотримуючись ідей великого педагога, прищеплювати дітям через спілкування з природою, добро і повагу до всього живого. Бо людина – захисник усього живого на Землі. Розробляючи шляхи реалізації і впровадження екологічного виховання, корисно ще і ще раз перечитати В.О. Сухомлинського, побачити евристичну сутність його, начебто простих і загальнозрозумілих, висновків щодо незамінної ролі спілкування учнів з природою, створення навколо кожної дитини різноманітного виховного і розвивального середовища.

 «Думка про те, що ми, діти природи, повинні бути дбайливими і вдячними, особливо виразна і хвилююча тоді, коли діти бачать плоди землі, замислюються, як треба оберігати джерело з якого ми п’ємо, Землю на якій ми ступаємо свій перший крок». Саме це означає гуманність на думку Василя Олександровича Сухомлинського [18, С. 11-Лавроненко].

Отже, гуманізм є головним у екологічному вихованні школярів, це важлива домінанта, яку слід сповідувати.

Саме це доводить аналіз творчого доробку Василя Сухомлинського.

Ідеї цього відомого педагога повинні стати основним стимулом для того, щоб кожен вчитель вибрав для себе гуманізм, як базу на якій тримається екологічне виховання молодших школярів.

3. Особливості використання ідей В. О. Сухомлинського педагогами сучасної школи

Актуальність ідей Василя Олександровича Сухомлинського щодо питання  екологічного виховання є незаперечною. Це дає можливість сучасним вчителям використовувати надбання  педагога-практика в роботі з молодшими школярами.

Сам педагог – В. Сухомлинський був глибоко переконаний, що ідеї екологічного виховання будуть продовжуватись і будуть реалізовуватись в подальшому екологічному вихованні підростаючого покоління.

 Сутність ідей екологічного виховання В.О.Сухомлинський вбачав в систематичному, терплячому, постійно тривалому впливі на розум дитини з метою, щоб та усвідомила і відчула «себе як невід’ємну частину природи, здивувалася, навіть була вражена думкою, що людина до того часу сильна й могутня, поки вона вірний син матері-природи, що вміє берегти почуття вдячності за те, що вона живе; поки вона діяльна клітина організму, що називається природа». З цього повинні починатися екологічна освіта і екологічне виховання підростаючого покоління. Цим положенням повинні керуватись педагоги сучасності.

Екологічні ідеї, поряд  з ними, і традиції екологічного виховання, започатковані видатним педагогом, продовжують жити в сучасній школі і повноцінно використовуються вчителями початкових класів. Та інакше і бути не може. Адже в школах працюють вчителі, які непохитно дотримуються і впроваджують у свою педагогічну  практику принципи екологічного виховання.

 В. Сухомлинський завжди підкреслював, що кожна школа повинна мати своє обличчя, свої екологічні звичаї і традиції, які більшою мірою сприяють поглибленому екологічному вихованню. Вчителі початкових класів багато зусиль докладають до того, щоб роки навчання для наймолодших були справжньою школою радості, як і радив В.Сухомлинський. Школа радості існує тоді, коли учням цікаво навчатися. А вихованцям початкових класів дійсно цікаво, радісно і весело вчитися, і це тому, що класоводи, за пропозицією Сухомлинського, обирають найкращий шлях до сердець малюків: через казку, цікаві ігри, музику, дитячу творчість [3, С.6-Березівська].

 Найважливішим джерелом  розвитку своїх вихованців учителі  вважають природу, тому що «…серед природи, - писав Василь Олександрович, - багатої на живі образи, легше думається, краще фантазується, швидше добираються слова з найточнішими відтінками[13, С.9-Губанова].

У екологічній виховній системі  В. Сухомлинського, яка базується на ідеї «гармонії природних впливів», це – Природа, Праця, Співпереживання, Творчість, Слово, Краса, з кожної «точки кристалізації» виходять умовні промені, які можна назвати напрямками формування особистості школяра екологічної свідомості. Вони розкривають зміст, форми, методи і принципи екологічного впливу, який сприяє екологічній свідомості і поведінці молодших школярів. Промені не ізольовані, вони органічно поєднуються, проникаючи один в одного. Звернемося до суттєвої характеристики ідей екологічного виховання В. Сухомлинського проникнемо через призму одного з компонентів системи «гармонії екологічних впливів – Природу» [12, С.14-Гончарова].

У творах видатного педагога природа визначається як провідний  фактор екологічного виховання. Він писав: що «багаторічний досвід навчально-виховної роботи переконує, що природа не тільки об’єкт пізнання, не тільки сфера активної діяльності наших вихованців, а й частина їх буття, взаємовідносин, всього ладу їх життя. Природа – величезної ваги виховний екологічний фактор, що накладає свій відбиток на весь характер педагогічного виховного процесу».

Природа як світ, у якому дитина народжується пізнає навколишню дійсність і саму себе, полегшує екологічну виховну роботу і водночас вдосконалює її, бо робить її багатшою, багатограннішою. «Постійне спілкування з природою і взаємодія з нею стають істиною стороною виховного процесу»[27, С.17-Павлюк].

Часто у засобах масової  інформації можна почути, що у світі  велика кризова екологічна ситуація. І дійсно, кризова ситуація буде до тих пір, коли наше суспільство  не поставить екологічне виховання  на належний рівень на усіх рівнях, починаючи з початкової освіти, а вчителі почнуть працювати, наслідуючи В.О. Сухомлинського [29, С.35-Пустовіт].

Великої ефективності у роботі з молодшими школярами по екологічному вихованню може добитися вчитель, коли буде використовувати у своїй  роботі ідеї В.О.Сухомлинського. Адже, педагог був переконаний, що у дітей слід виховувати не споживацьке ставлення до природи, бо воно є дуже небезпечним. Якщо дитина, при допомозі вчителя, ще з шкільної парти зрозуміє, що вона є розумним господарем Природи, то у дорослому віці вона не буде відноситися до природи недбало, а буде оберігати її як живу істоту. Дітей, сповідуючи ідеї великого педагога, вчителям слід вчити, прислухатись, як дерева плачуть і ніколи не робити їм боляче [15, С.19-Дудік].

Слід відзначити у роботі В.О.Сухомлинського і ідею практичного завдання-дослідження як засобу екологічного виховання молодших школярів.

На основі виконання таких  практичних завдань, у школярів вироблятимуться  елементарні навички догляду  за надбаннями матінки-Природи. Можна  з впевненістю сказати, що на сучасному  етапі діяльності школи педагоги активно використовують цю ідею Василя Сухомлинського під час роботи з дітьми.

Заслуговує на увагу ефективність ідей розвивального навчання молодших школярів у педагогічній спадщині В.О.Сухомлинського.

 Розвиваючи і поглиблюючи  ідеї гуманної педагогіки Ж.-.Ж.  Руссо, Й. Г. Песталоцці, К. Ушинського, Я. Корчака, він творчо синтезував і збагатив психологічні і педагогічні знання про сутність і рушійні сили розвитку дитини, розкрив шляхи і засоби взаємозв’язку навчання і спілкування з природою

[25, С.41-42-Омельчук].

 Особливе значення  мають ідеї Сухомлинського для  початкової школи, яка сьогодні  розпочинає перехід до нового  змісту і структури освіти. У  процесі реформування школи маємо  зберегти і розвинути ідеї  екологічного виховання, які залишив  наш видатний педагог.

 Ефективність використання ідей Василя Олександровича Сухомлинського полягає у тому, що вони допомагають формувати естетичні, практичні, екологічні, пізнавальні і моральні цінності у дітей. А також допомагають розширити уявлення дітей про явища неживої і живої природи, їх взаємозв’язки і взаємозалежності; вести спостереження краси і різноманітності природи рідного краю та виховання у дітей емоційно-дбайливого ставлення до природи. Дослідженням і використанням ідей В.О.Сухомлинського займається Всеукраїнська асамблея, яка працює вже 18 років. За цей період роботи асоціації видано багато книг і статей В. Сухомлинського українською, російською, грецькою, японською, китайською, німецькою, англійською мовами. Успішно працюють учителі наслідуючи ідеї великого гуманіста, створені у Павлиській школі. Щорічно в Україні проводяться педагогічні читання «Сухомлинський і сучасність».