Гуманістичне виховання молодших школярів засобами усної народної творчості

Більша половина третьокласників 55 % вважають, що „погано, що є люди котрі ...”: „часто хворіють”, „самотні”, „не зневажають один одного”, „недовіряють”, „підставляють один одного”, „говорять про інших погано поза очі”, „ображають інших без причин”, „жадібні”, „зляться один на одного”, „вперті”. 20 % стверджують, що погано. що є люди котрі „говорять незвані слова”, „крикливі та злі”; решту 25 % не добрим вважають, що є люди, котрі „не люблять тварин”, „без душі ставляться до довкілля і до всього живого”.

У четвертому класі 40 % дітей  підмітили, що „погано, що є люди, котрі „злі, обманюють”, „кричать і грубіянять”, „некультурні”, „вередують”, „нещасливі”; ще 45 % учнів вважають, не добрим, що є люди, котрі „б’ють невинних людей”, „використовують свою силу проти інших”, „не поважають один одного”, „насміхаються над іншими”, „ворогують між собою”; для решти 15 % важливо, щоб люди: „не смітили”, „не забруднювали природу”, „шанували землю”.

Ми бачимо, що діти досить тонко помічають добре та зле у житті. Тому є надія, що при правильному вихованні вдома, в школі, без допускання шкідливих впливів на їх душі молодші школярі виростуть добрими, чуйними і милосердними.

Опрацювання даних по методиці „закінчи історію” слід було здійснювати за шкалою:

0 балів отримували  діти, котрі не могли оцінити  вчинки дітей;

1 бал – діти оцінюють  поведінку дітей, як позитивну  чи негативну (правильно чи  неправильно, хороша чи погана), але оцінку не мотивує і моральну норму не формулює.

2 бали – дитина  називає моральну норму правильною, оцінює поведінку дітей, але  не мотивує свою оцінку.

3 бали – дитина  називає моральну норму, правильно  оцінює поведінку дітей і мотивує  свою оцінку.

В обстеженні приймають участь 28 учнів 2 класу, 26 учнів – 3 класу та 23 – 4 класу. За результатами обстеження склалася картина:

 

у 2 класі

64 % - діти, які називають  моральну норму, правильно оцінюють  поведінку дітей і мотивують  свою оцінку;

22 % - діти, які називають  моральну норму, правильно оцінюють поведінку дітей, але не мотивують свою оцінку;

14 % - діти, які оцінюють  поведінку дітей, як позитивну  чи негативну (правильну чи  не правильну, хорошу чи погану), але оцінку не мотивує і  моральну норму не формулює.

 

 

 

 

 

у 3 класі

68 % - діти, які називають  моральну норму, правильно оцінюють  поведінку дітей і мотивують  свою оцінку;

20 % - діти, які називають  моральну норму, правильно оцінюють  поведінку дітей і не мотивують  свою оцінку;

12 % - діти, які оцінюють поведінку дітей, як позитивну чи негативну (правильну чи не правильну, хорошу чи погану), але оцінку не мотивує і моральну норму не формулює.

 

 

 

 

 

 

 

 

у 4 класі

55 % - діти, які називають  моральну норму, правильно оцінюють поведінку дітей і мотивують свою оцінку;

32 % - діти, які називають  моральну норму, правильно оцінюють  поведінку дітей і не мотивують  свою оцінку;

13 % - діти, які оцінюють  поведінку дітей, як позитивну  чи негативну (правильну чи  не правильну, хорошу чи погану), але оцінку не мотивує і моральну норму не формулює.

 

 

Як бачимо в обстежених нами класах дітей, котрі не могли  оцінити вчинки дітей не виявлено. А найбільший відсоток складають  все-таки учні, які і моральну норму називають, правильно оцінюють поведінку дітей і навіть мотивують свою поведінку.

Тобто, можемо говорити про  сформованість у молодших школярів певних моральних норм, вони вже  розуміють, що треба ділитися з іншими, бути доброзичливими. У тих ситуаціях, що ми запитували і просили закінчити, діти на місце персонажів ставили себе і дописували так, як би самі вчинили у схожій ситуації.

Наступним нашим кроком було з’ясовування назв казок, які  діти читали, пам’ятають зміст. У другому  класі серед учнів популярні такі казки: „Пан Коцький”, „Лисиця і журавель”, „Колобок”, „Рукавичка”, „Солом’яний бичок”, „Попелюшка”, „Коза-дереза”, „Бідний вовк”, „Кривенька качечка”, „Вовк і семеро козенят”, „Ріпка”, „Курочка Ряба”, „Івасик-Телесик”.

Серед третьокласників  відомі казки: „Рукавичка”, „Колобок”, „Котигорошко”, „Лисиця та Журавель”, „Коза-дереза”, „Ріпка”, „Кирило Кожум’яка”, „Зайчикові хатка”, „Теремок”, „Попелюшка”, „Білосніжка”, „Кривенька качечка”.

Четвертокласники перелічують  майже ті самі казки, які їм відомі і деякі інші: „Курочка Ряба”, „Колобок”, „Ріпка”, „Солом’яний бичок”, „Рукавичка”, „Цап та баран”, „Лисиця і журавель”, „Круть та Верть”, „Вовк і семеро козенят”.

На думку дітей у  „Ріпці” описані добрі взаємини, тому що герої допомогли один одному тягнути ріпку; у казці „Колобок” відображені не дуже гарні стосунки між персонажами, тому що колобок хотів усіх перехитрити, а Лисиця ще хитріша і з’їла колобка, а їсти нікого не можна, навіть якщо це колобок; „Теремок”, „Рукавичка”, „Котигорошко” – дуже добрі, дружні, людяні; „Кривенька качечка” – не добре віднеслись дід та баба до дівчини, бо спалили її пір’я; „Цап та Баран” – гарні, тому що друзі допомагали один одному, „Круть і Верть” – не дружні, тому що мишенята не хотіли допомогти Півнику, а їсти хотіли.

Як бачимо, діти правильно розуміють які стосунки між персонажами описані у казках і навіть коментують чому вони вважають, що саме такі.

Якщо говорити про  казкових героїв, яким діти симпатизують, то і тут вибір дітей залежить від того, як себе поводить персонаж, чи він добрий чи злий. Наприклад, другокласникам подобаються: герої з „Рукавички”, тому що впускають один одного грітися; з „Ріпки”, тому що допомагають тягнути Ріпку один одному; Попелюшка – тому що працьовита, все виконує, що скажуть; гусеня з „Телесика”, тому що допомогло йому, взяло з собою.

Третьокласники симпатизують таким казковим персонажам: з „Рукавички”, тому що посунулись  і впустили один одного погрітись; Івасик-Телесик – тому що розумний; Колобок – тому що хитрий і Лисичка, бо хитра; Дід і Баби з „Курочки Ряби” – тому що смішні, що плакали коли яйце розбилося, бо хоч ж плаче за яйцем; Колобок – тому що може знайти вихід з будь-якої ситуації; Оленка з „Гуси-Лебеді”, тому що хвилювалася за свого братика; Котигорошко – тому що сміливий, хороший.

Четвертокласникам подобаються герої: Колобок – тому що веселий; Ведмідь – тому що грізний, сильний, може захистити; герої з „Ріпки” – тому що ввічливі і допомагали один одному; Цап та Баран – тому що захищали та підтримували один одного, адже великими і добрими друзями були.

Є й такі персонажі  з яких, на думку учнів 2 класу, не слід брати приклад. Це такі: Баба-яга  – тому що зла; Вовк з „Вовка і семеро козенят” – тому що хотів з’їсти козенят, хитрував; Коза-Дереза – тому що підступна, зла; Колобок – тому що хвалькуватий; змія з „Івасика-Телесика” – тому що з’їсти його хотіла.

Третьокласникам не подобаються  такі казкові персонажі: Колобок, тому що зухвалий;  Ведмідь, тому що розірвав рукавичку; Лисиця – тому що хитра – з’їла колобка; Коза-Дереза, тому що зла, негарно себе поводила; Лисиця і Журавель – тому що не дружні були; зла мачуха з „Попелюшки”, - тому що не добре відносилась до дівчини, не любила її; Лис Микита – тому що обманював, хитрував.

У четвертому класі школярі  не симпатизують таким героям: Круть і Верть, тому що не хотіли допомогти Півнику, ліниві були, а їсти хотіли; Курочка Ряба – яйце розбила і не вибачилась, а втекла; Дід з „Солом’яного бичка” – до звірів погано відносився; Вовк і Лисиця з „Колобка”, тому що злі і хитрі.

Слід зауважити, що є персонажі котрі одним дітям подобаються, а іншим ні (наприклад: Колобок – хитрий, винахідливий, хвалькуватий – одним подобаються такі якості, іншим – ні). Тобто, діти для прикладу обирають не завжди хороших героїв, а іноді і негативних, бо вони вміють вийти з складної ситуації, сильні, а у сучасному житті такі люди легше пристосовуються та можуть досягти успіху. Тому вибір учнів зрозумілий. Тай  з рештою не завжди і ми, дорослі, для авторитету обираємо високоморальних і „правильних”, а щоб вдосконалити певні якості характеру часто треба мати і негативний приклад. Бо є відомо, що все пізнається у порівнянні лише глянувши з боку, як у одній і тій самій ситуації.  ведуть себе люди по-різному можна обрати ту форму поведінки і вчинити так, як вважає правильно.

За допомогою наступного запитання нашого опитувальника, ми дізналися, що у школі на уроках і в позаурочний час діти під керівництвом учителів читають за ролями, але у основному твори авторів: „Розмова про сонце”, „Гуси-Лебеді”, „Бабусина пригода”, „Лисиця, що впала з неба”, „Шоколадна Королева”, „Пригоди у лісовій школі”.

У 2 класі діти інсценізували  казки „Рукавичка”, „Колобок”, також  грали ролі різних персонажів, літер  на святі Букварика, на святі Першого  дзвоника, на святі Нового Року. Звичайно, всім такі заняття подобались, і ролі, випало читати чи грати всім сподобалось, бо це цікаво, весело.

Опитувальник для педагогів  дав нам можливість вияснити з  точки зору учителів, що взаємини між  дітьми у класах, керівниками яких вони є добрі, щирі, діти допомагають один одному , дружать, звичайно, бувають непорозуміння але за допомогою учителя чи й самі їх вирішують. На думку учителів зміст казки має тільки позитивний вплив на формування взаємин між дітьми тому педагоги, по можливості, стараються і на уроках, і в позаурочний час застосовувати роботу з казками. (зокрема читають казки за ролями, обговорюють). Дітям подобається. І це звичайно, позитивно. Але на нашу думку, роботу з казками слід проводити частіше, обговорювати, виконувати творчі завдання, запрошувати батьків, щоб участь приймали. Тоді дітям більше запам’ятається доброго, хорошого, під час такої роботи у дітей будуть формуватись навички взаємодії, взаємодопомоги, а ще й спільна робота навчить краще розуміти один одного.

Тому ми організували у 3 класі читання двох казок за ролями: „Колобка” і „Рукавички” після чого за допомогою запитань обговорили ці казки. Запитання: „Які взаємини між персонажами описані в казках?”, „Які риси характеру притаманні Колобку?”, „Чим є повчальна казка „Колобок?”. Напишіть, як би ви хотіли щоб закінчилась казка „Рукавичка”. Ланцюжком зачитаємо. Чи сподобалось вам наше заняття?

Думки дітей щодо закінчення казки „Рукавичка” найрізноманітніші: „Щоб Ведмідь не розірвав Рукавичку  і звірі залишились би у ній  жити”, „Щоб дід знайшов рукавичку, а звірям збудував хатку”, „Щоб ще хтось загубив іншу рукавичку, бо в одній тісно, тай ще інші звірі будуть грітись”. Дехто вважає, що справедливо було б, якби миша залишилась жити в рукавичці, бо перша її знайшла, а інші щоб приходили в гості. Інші діти хотіли б, щоб люди побудували багато маленьких хаток для звірів, щоб усі звірята мали де жити. Тобто, діти налаштовані лише на позитив і зміст казки наштовхує їх на різноманітні думки, і у основному ці думки добрі.

Аналіз результатів контрольного зрізу засвідчив, що в експериментальній групі відбулось зниження кількості учнів, які показали низькі результати виконання завдань, та зростання кількості учнів, в яких виявили високі та надвисокі показники. Рівень учнів контрольної групи залишився відносно стабільним. Тобто, провівши дану експериментальну роботу, ми з’ясували, що використання засобів усної народної творчості значно підвищує ефективність гуманістичного виховання молодших школярів.

Слід зазначити, що працювати  з молодшими школярами надзвичайно цікаво, вони швидко схоплюють інформацію і готові висловлювати свої думки нічого не приховуючи. Звичайно, ми провели „крихітну” роботу і дослідили лише одну сторону проблеми, та вона досить важлива, адже чим більшою кількості інформації ми володіємо про наших вихованців, тим швидше зможемо виявити недоліки і їх усунути.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

          Висновки до другого розділу

Розбудова національної системи освіти повернула проблему використання творів фольклору, особливо українських народних казок як засобу виховання морально-етичних, гуманних почуттів дітей. Саме з казки починається знайомство дитини зі „світом” колективної мудрості, саме казка виховує у дитини моральні переконання, розуміння добра і зла, естетичні та етичні поняття, прищеплює любов до рідної мови, фольклору. Вчить добра, чесності, поваги до старших, справедливості.

Провівши дослідження у 2-4 класах школи ми використали методику „закінчи історію”, два опитувальники, опитувальник для педагогів та запропонували дітям продовжити дві фрази. Мета такої роботи полягала у з’ясуванні наступних питань: як розуміють діти добро і зло, гуманні взаємини? Як оцінюють свої взаємовідносини з однокласниками? Які казки читають та як розуміють їх зміст? та інші. Також ми організували читання у 3 класі казок за ролями та їх обговорення. Роботою залишились задоволені, дізнались багато цікавої та корисної інформації і зрозуміли, що якщо ми хочемо виховати у наших дітей почуття доброго, прекрасного, то це слід робити систематично, комплексно, починаючи з ранніх років.

 

 

 

                                                                                                                                                   

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

Виховання гуманізму  – віковий ідеал людства, яке  прогнуло утвердити в процесі формування підростаючого покоління ідеї людяності, справедливості, милосердя і доброти. Проблема ця не нова. Вона хвилювала філософів – гуманістів в античні часи, в епоху Відродження, над нею працювали просвітителі, визначні педагоги Нового Часу, які вірили в можливість духовного вдосконалення особливості та в сучасних умовах конкуренції, морального падіння потреба гуманістичного виховання постала як одна з актуальних.

Вважаємо, що у школі прищеплювати дітям почуття доброти, чесності, сумлінності, милосердя, великодушності, людяності, слід розпочинати з перших днів дитини у закладі. Адже протягом молодшого шкільного віку у дітей формуються перші, відносно стійкі ціннісні орієнтації, відбувається розвиток вищих почуттів – моральних, естетичних.