Екологічне виховання дітей дошкільного віку

Засвоєння дітьми знань про залежності між життям об'єктів природи і  задоволенням їхніх життєво важливих потреб дозволяє перейти вихователеві до ознайомлення із залежностями, які існують в середовищі мешкання тварин і рослин. Сюди відноситься залежність життя об'єктів природи від температури повітря, води, землі. Ці компоненти, впливаючи на рослинний світ, ведуть за собою зміни в тваринному світі, які мають свої яскраві особливості в кожній порі року і доступні для розуміння дітьми. Ознайомлювати дітей з такими залежностями можна під час спостережень та праці в природі в різні пори року. Восени, підгодовуючи птахів, увагу дітей слід спрямувати не лише на зміни зовнішнього вигляду рослин, на зміну поведінки птахів, але і на розуміння причин таких змін.

 

 

 

 

 

 

 

Висновки.

Екологічна криза, що сьогодні набула загальнопланетарного характеру, створює  реальну загрозу виживання людства. Складається враження, що вже немає жодного місця на планеті, яке було б екологічно благополучним. Тому, визначальним для розвитку екологічних проблем сучасності є формування екологічної свідомості, відповідальності. Це педагогічне завдання можна втілювати лише через освітню виховну систему на основі принципово нових ніж це було досі, ідей, методів, підходів, які враховували структуру екологічних знань, соціальні функції сучасної екології, традиції, звичаї, історичний досвід українського народу для того, щоб збагнути себе, своє місце в природі, зв'язки між природою і Всесвітом.

Екологічна освіта та виховання - одне із актуальних завдань сьогодення і  шляхи його вирішення слід шукати негайно. Екологічне виховання передбачає перш за все, формування у дитини емоційного, бережливого ставлення до об'єктів природи, здатності бачити їх красу, а не детальні біологічні знання особливостей кожного виду рослин і тварин. У дошкільному навчальному закладі формуються перші уявлення про навколишній світ, про живу і неживу природу, про ставлення до природи, що виявляється у конкретній поведінці на емоційному рівні.

Завдання екологічного виховання  – сприяти накопиченню екологічних  знань, виховувати любов до природи, прагнення берегти, примножувати її, формувати вміння і навички діяльності в природі.

Екологічна філософія закликає нас до самообмежень у стосунках  з довкіллям. Чи готові ми? Чи її положення  є нашими внутрішніми переконаннями? Чи стануть ними? Повинні стати! Інакше про яку екологічну освіту і виховання можна вести мову? Саме екологічна освіта і виховання ставлять за мету докорінну зміну психологічних особливостей людини щодо її стосунків з природою, перетворення їх зі споживацьких на екологічно відповідальні, особисто значимі.

Таким чином, в екологічному вихованні дошкільників необхідно відмовитися від багатьох стереотипів, які були сформовані в попередні роки. Природа не повинна розглядатися лише з утилітарної точки зору. Перш за все, необхідно показати дітям її унікальність, красу і універсальність (природа - середовище життя всіх істот, включаючи людину; об'єкт пізнання, задоволення її етичних і естетичних потреб; і лише потім - об'єкт людського споживання). Ми повинні охороняти природу не лише тому, що вона нам щось дає, а й тому, що вона самоцінна. Тобто девізом в роботі з дітьми повинно стати: «Не зламай - якщо можна, не рубай - якщо можна, пожалій - ти це можеш»

Сьогодні можна стверджувати: екологічне світорозуміння формується в процесі  засвоєння екологічної культури суспільства, яка відображує досвід взаємодії людини і природи. Засвоюючи елементи екологічної культури, особистість стає екологічно вихованою. Це нова якість особистості, яка виявляється в системі особистісних утворень, у свідомості, діяльності, в емоціях і почуттях.

Настав час, коли основну мету екологічної освіти слід вбачати у сприянні формуванню доцільної культури поведінки в довкіллі і громадської відповідальності за його збереження, а також уміння приймати правильні рішення і вирішувати екологічні проблеми

Отже, формування екологічної відповідальності у дошкільників це передусім навчання екологічній культурі, яку ми визначаємо як форму адаптації етносу до природних умов творення свого довкілля. Таким чином, екологічна освіта — це безперервний процес засвоєння цінностей і понять, що спрямовані на формування умінь, які необхідні для усвідомлення і оцінки взаємозв'язків між людьми, їхньою культурою і довкіллям. Вона передбачає формування умінь приймати екологічно відповідальні рішення.

 

 

 

Список використаних джерел.

1. Авдеев В.Ф., Пирогов Б.І., Непийвода B.C. Роль людського фактору у вирішенні екологічної проблеми / У зб. Раціональне природокористування та охорона навколишнього середовища. Курс лекцій. - К., 1991.

2. Базовий компонент  дошкільної освіти в Україні  // Дошкільне виховання. - № 1. – 1999. – 59 с.

3. Барабаш М.Б., Баштаник В.П., Лях  I.A. Екологічні проблеми України. Запитання і відповіді. — К., 1989.

4. Бачинський Г.О. Соціоекологія  як окрема наука і питання викладання соціоекологічних знань у вузах / У зб. Раціональне природокористування та охорона навколишнього середовища. Курс лекцій. — К., 1991.

5. Без природи життя  неможливе // Дитячий садок. –  Липень, число 25 – 26. – 2004. –  С. 9

6. Біла І. Вчимо дивитися, бачити й творити // Дошкільне  виховання. - № 4. – 2004. – С. 14 – 18.

7. Білан О. І. Екологічне  виховання дітей дошкільного  віку. – Львів, 1996. – 71 с.

8. Бусленко В. Організація  еколого – оздоровчої роботи  в дошкільному навчальному закладі  // Дитячий садок. – Число 45 – 46. – 2004. – С. 21 – 23.

9. Вашуленко Т. Екологічні ланцюжки // Дошкільне виховання. - № 7, 1997. – С. 18 – 20.

10. Ващенко Г. Комунізм, інтернаціоналізм  і виховання любові до Батьківщини  // Визвольний шлях: Зб. – Лондон, 1956. – С. 313.

11. Веретеннікова О.  О. Ознайомлення дітей дошкольного  віку з природою. – К.: Вища школа. – 1979. – 365 с.

12. Ведмеденко Б.Ф., Ведмеденко Д.В. Експериментальна педагогіка в школі.— Чернівці, 1995.

13. Висоцька Є. „Я  землі цієї паросток зелений…”  // Дошкільне виховання. - № 8. –  2001. – С. 20.

14. Виховуємо захисників природи // Бібліотека вихователя дитячого садка. № 3 – 4. – 2006. - С. 114 – 120.

15. Воробей Г. Є. Екологічне  виховання дітей з допомогою  казок В. Сухомлинського // Бібліотека  вихователя дитячого садка. №  23. – 2005. - С. 1– 70.

16. Взаємодія дитячого садка і сім’ї з питань екологічного виховання // Дитячий садок. - № 25 – 26. – 2004. – С. 50 – 67.

17. Галуза С. Любіть  весняну Україну // Палітра Педагога.- № 1. – 2005. – С. 5 – 7.

18. Глухова Н. Емоційне  спілкування дитини з природою  як умова творчого осягнення світу // Дошкільне виховання. - № 10. – 2001. – С. 8 - 9 .

19. Глухова Н. Перший  крок до природи // Дошкільне  виховання. - № 3. – 2005.

20. Глухова Н. Стан  довкілля – турбота кожного  із нас // Дитячий садок. –  № 25 – 26. – 2004. – С. 44 – 49.

21. Дитина. Програма навчання  і виховання у дитячому садку.  – К.: Освіта, 1993. – 266 с.

22. Досвід екологічного  виховання в ДНЗ // Бібліотека  вихователя дитячого садка. - №  1 – 2. – 2005. – С. 12.

23. Дорога в дивосвіт (екологічна стежина, екологічні  ігри)// Дитячий садок. - № 37. - С. 24.

24. Дивний світ природи  (заняття з екологічного виховання)// Бібліотека вихователя дитячого  садка. - № 13 – 14. – 2006. – С. 80.

25. Дяченко Т. Мандруємо  екологічного стежиною // Дошкільне  виховання. - № 5. – 2002. – С.  28.

26. Екологічна мандрівка  // Бібліотека вихователя дитячого  садка. - № 11. – 2004. – С. 14 – 16.

27. Екологія і довкілля // Дитячий садок. – Липень. Число  25 – 26. – 2004. – С. 7.

28. Екологія: основи теорії  і практики. Навчальний посібник / За ред. Потін А.Ф., Медвідь В.Г. та ін. – Львів: „Новий світ – 2000” Магнолія Плюс, 2003. – 296 с.

29. Екологія людини: Підручник  для студентів вищих навчальних  закладів / За ред. О. М. Микитюк,  О. З. Злотін, В. М. Бровій  та ін. – Харків, Ранок. – 1998. – 208 с.

30. Земля — наш дім. Збірник / Укл. А.І Алексєєв, Ю.М.Головіна: під загальною редакцією А.С. Онєгова. - М., 1983.

31. Лисенко Н. Використання  спостережень в роботі з екологічного  виховання дошкільників // Дитячий  садок. – 2004. - № 25 – 26. –  С. 10 – 44.

32. Романовська Д. Світ навколо нас – і я його частинка. Еколого – психологічний тренінг. // Психолог. - № 21. – 2006. - С. – 16 – 24.

33. Скребець В. Екологічна психологія // Психолог. - № 9. – 2006. – С. 5 – 7.

34. Сухомлинський В. О. Народження громадянина. Вибр. Твори: У 5-ти т. – Т. 3. – С. 303.

35. Трохимчик С.В. Екологічна стратегія виживання людства / У зб. Раціональне природокористування та охорона навколишнього середовища: Курс лекцій. - К., 1991.

36. Федіна К., Пісна  В. Природа – краса і чинник  життя // Дошкільне виховання. - № 25. – 2002. – С. 29.

37. Фіцула М. М. Педагогіка: Навчальний  посібник для студентів вищих  педагогічних закладів освіти. –  К.: Видавничий центр „Академія”, 2001. – С. 276 – 278.

38. Яришева Н.Ф. Методика ознайомлення  дітей з природою. — К., 1993.                                  

 

 

 

 

 

 

Додатки.

„Світ навколо  нас – і я його частинка”.

Еколого –  психо – педагогічний тренінг.

Заняття 1.

Вступ. Дорогі діти! Чи знаєте ви, який чудовий світ живої природи і яке добре життя в людини, яка живе в гармонії з нею (природою). Від нас із вами залежить те, щоб вода, повітря, ліс і земля залишилися чистими, справжніми джерелами існування. Ми отримуємо задоволення, коли дивимося по телевізору чудові екологічні фільми (наприклад, «Одіссеї» Ж. І. Кусто) або передачі про живу природу (наприклад, на каналі «Дискавері»). Ще більше задоволення ми отримуємо від спілкування з природою: від взаємодії з рослинами, тваринами, природними стихіями і явищами (водою, сонцем, повітрям, землею) і обов'язково з іншими людьми і самим собою, тому що ми— теж частина природи.

Вчитися екологічній  грамотності — це значить знати середовище свого існування, співчувати, розуміти і діяти так, щоб не зашкодити нічому і нікому в царстві природи, берегти і збагачувати її.

Один з найголовніших законів  природи: «Все взаємопов'язане». Для  того, щоб ми з вами досягли успіху в нашій справі, слід домовитися про правила поведінки на заняттях, яких будуть дотримуватися всі.

Правила поведінки  на заняттях

• щирість і довіра в спілкуванні;

• активна участь всіх учасників;

•  говорити по черзі й тільки про себе, про свої почуття;

•  якщо щось незрозуміло, запитувати тренера;

•  поважати того, хто говорить, не перебивати.

Список правил можна продовжити. Кожне правило необхідно обговорити, діти можуть самі запропонувати доповнення до правил. Після голосування прийняті правила стають законом для групи.

Розминка-гра  «30 секунд»

Кожній дитині дається 30 секунд, протягом яких вона може сказати все, що захоче. Основне завдання вправи: навчити уважно слухати один одного, не перебиваючи того, хто говорить.

Гра «Асоціації»

Ви пропонуєте слово - стимул і демонструєте його наочний зразок. Наприклад, слова: дерево, море, річка, ліс, повітря, людина, повінь і т.д.

Називаючи слово «дерево» — показуєте його на малюнку, малюєте на дошці, чи демонструєте на відеоматеріалі і просите дітей по черзі говорити все, що спаде на думку, доки вона дивиться на дерево.

Етюд «Квітка»

Всі діти присідають на носочки, опускають  голови і уявляють себе насінинкою, з якої може вирости квітка. Отож, дітки уважно слухають та імітують пантомімою всі слова.

«Теплий промінчик упав на землю  й зігрів у ній зернятко. З насіннячка виріс паросток. А з паростка виросла чудова квітка. Ніжиться квітка на сонці, підставляє теплу і світлу кожну свою пелюстку, повертаючи свою голівку слідом за сонцем».

Гра «4 стихії»

Чотири стихії — це земля, вода, повітря, вогонь. Землю ми будемо показувати так: присідаємо, опускаємо руки вниз і торкаємося підлоги (землі). Воду ми будемо показувати так: простягаємо руки вперед і плавно їх опускаємо і піднімаємо перед собою. Повітря ми будемо показувати так: виконуємо кругові рухи руками перед собою.

Хід гри:

Ви називаєте одну із стихій, а  всі інші показують цю стихію руками. Кожен з дітей може бути в ролі ведучого.

Перегляд фільму про живу природу (10 хв). Обговорення того, що найбільше сподобалося.

Арт - терапевтична техніка «Фарби природи»

На аркуші паперу дітям пропонується відтворити всі кольори, які вони бачили в природі, і розмістити їх в будь-якому порядку (використовувати бажано не олівці і фломастери, а фарби і пензлик).

Після малювання кожна дитина розповідає про свій малюнок.

Ведучий:

— Як ви себе почуваєте? Що вам найбільше сподобалося на занятті?