Екологічне виховання дітей дошкільного віку

Третя група програм відрізняється  у змісті контексту питань соціальної спрямованості (соціальної екології, економіки, людинознавства). У якості зразків  програм цієї групи можна навести  програми М. Вересова „Ми – земляни”, Т. Потапової „Дитячий садок ХХІ”, Л. Кларіної „Економіка та екологія” [22, 12].

Авторська програма науковців НПУ  ім.. М. П. Драгоманова „Природа і  рух” розроблена на основі філософії  американської програми „siep by siep”. В ній враховано можливості розвитку дитини в процесі навчання через подолання „сходинок” різного рівня складності та національні особливості ставлення українців до природи. Один із розділів цієї програми „Дитина у світі природи” поділяється на чотири основні блоки: „Дитина в світі неживої природи”, „У природи немає поганої погоди”, „Дитина у світі рослин”, „Дитина знайомиться зі світом тварин”. Всі розділи автори пропонують вивчати не послідовно, а паралельно. Кожний розділ, у свою чергу, має підрозділи, що дозволяють дітям засвоїти знання у певній системі і відповідно до індивідуальних темпів просування стежиною знань. Програма є досить нетрадиційною за змістом і формою побудови, розрахована як на педагогів, так і на батьків, що зацікавлені у розвитку своєї дитини. Програма містить цікаві історичні відомості, що відображають ставлення наших пращурів до оточуючого довкілля, авторські казки про природу тощо.

Наступна програма, яка може бути використана в роботі з дошкільниками  – програма „Розвиток”, вона розроблена науковим колективом під керівництвом Л. Венгера. У ній представлено розділ „Ознайомлення з природою дошкільників”. Автори програми вважають, що знайомство з природою дітей молодшого дошкільного віку є необхідною й надзвичайно важливою складовою розвитку їхніх уявлень про оточуючий світ та самих себе. У старшому дошкільному віці важлива увага звертається на розвиток екологічної свідомості та інтелектуальних і творчих здібностей дітей, які знайомляться з об’єктами та явищами живої і неживої природи. Відбувається це як на заняттях, так і поза ними: на прогулянках, під час ігор, спостережень та праці в куточку природи, на городі чи квітнику тощо. Під час занять відбувається уточнення, розширення, систематизація та узагальнення емпіричних уявлень дітей за допомогою засвоєння ними спеціальних умовних означень тих чи інших явищ природи.

Ядром змісту програми Н. Кондратьєвої „Ми” є знання про людину і її зв’язки з природою, іншими людьми, уявлення про людину й природу  як найвищі цінності, знання про  гуманне ставлення до всього живого і вміння його здійснювати. Головна увага при цьому приділяється розгляду зв’язків живих організмів з оточуючим середовищем на різних рівнях.

Мета програми С. Ашикової та В. Ашикова  „Веселка” – сприяти становленню  більш досконалої у моральному, світоглядному, творчому плані особистості . Автори виділяють такі блоки: „Планета Земля”, „Небо”, „Мистецтво”, „Світочі”.

Програма Т. Копцевої „Природа і  художник” відрізняється від  попередніх за структурою. Програма характеризується блочно – тематичним планування: „Світ природи”, „Світ тварин”, „Світ людини”. Автор розглядає світ природи як предмет детального вивчення і як засіб емоційно – образного впливу на творчу діяльність дітей.

Л. Кларіна зазначає, що її програма „Економіка і екологія” [8 маг] спрямована на вдосконалення економічної, екологічної й соціальної свідомості дітей. Ця програма розрахована на дітей віком 6 – 10 років, проте її елементи використовують і працівники дошкільних закладів освіти для роботи з меншими дітьми. Проблеми економіки й екології розв’язуються Л.Кларіною через питання використання природних ресурсів та аналіз потреб людини.

Т. Потапова у програмі „Дитячий садок  хні ст.” поряд з питаннями  освіти, зокрема, в галузі екології оточуючого середовища, приділяє значну увагу формуванню у дитини основ громадянської позиції, серед яких є ознайомлення з правами людини, питання раціонального природокористування. Автор підкреслює, що при ознайомленні дитини з оточуючим світом слід акцентувати увагу не стільки на її знаннях про об’єкти та явища оточуючої дійсності, скільки на формуванні в дошкільників навичок дбайливої й природоцільної взаємодії з ними та вихованні бажання спілкуватися зі світом на засадах гуманності, взаємоповаги та розуміння.

 Авторська програма з екологічного  виховання „Наш дім – природа” (автор Н. Рижова) розрахована на дітей віком від 5 до 7 років. Основні змістовні лінії екологічної освіти, що складають ядро знань дітей про оточуючу природу, представлені у програмі так: різноманітність оточуючого світу природи, залежності в природі, циклічність природних явищ та процесів. При доборі змісту програми були враховані принципи науковості, доступності, системності, гуманності, дієвості тощо. Основна мета цієї програми – виховання з перших років життя дитини гуманної, соціально – активної, творчої особистості, здатної розуміти та любити оточуючий світ, природу, уважно та бережливо ставитись до них.

Авторська тематична програма „Юний  еколог” [8, 19] розроблена С.Ніколаєвою на основі теоретичних та практичних наукових досліджень в галузі екологічного виховання дітей. У ній виділені два аспекти змісту екологічного виховання: передача від дорослого до дитини основ екологічних знань, їх трансформація у ставлення до оточуючої природи. В основу програми покладено адаптовані для дітей дошкільного віку провідні ідеї екології, що розкриваються за такими змістовними лініями: організм і середовище, сукупність живих організмів і середовище, людина і середовище.

Ще одна авторська програма, яка  заслуговує на увагу – еколого–психо- педагогічний тренінг „Світ навколо нас – і я його частинка”, автор Д.Романовська (див. додаток). Діти під час тренінгових занять вправляються у встановленні різноманітних взаємозв'язків та залежностей, що існують в екологічних та валеологічних системах. Мета — формування у дітей еколого- психологічного відчуття, запобігання екологічним помилкам, долучення дітей до світу природи, формування в них моральної відповідальності за кожну живу істоту.

Екопсихотренінг доречний як в індивідуальній роботі з дітьми, так і в колективних різновидах. Під час групових занять влаштовують різноманітні конкурси, змагання між командами. Організовують конкурс на знання правил поведінки у природі, правил догляду за власним тілом.

Засвоєння дошкільнятами кожного  правила має грунтуватися на осмисленні його еколого - психологічної суті та наслідків, до яких може призвести порушення норми. Діти розв'язують якусь моральну (екологічну, психологічну) проблему, самостійно обирають спосіб поведінки.

Ми вважаємо, що основою еколого - психологічного виховання дошкільнят мають стати формування емоційної сфери, розвиток естетичного почуття, любові до довкілля, піклування про власне здоров'я. Дитина має бачити себе позитивним героєм і другом природи. А формування естетичних почуттів до неї є основним показником еколого-психологічної свідомості, культури.

Мета еколого –  психологічного тренінгу:

— формувати у дітей: поняття  «природа», її значення для життя  рослин, тварин, людей; адекватні екологічні уявлення; суб'єктивне ставлення до природи;

— здійснювати корекцію екологічних установок особистості та прагматичного ставлення до природних об'єктів;

— допомагати в дослідженні і  вирішенні психологічних проблем особистості, покращенні психічного здоров'я; сприяти особистому зростання та саморозкриттю себе;

— розвивати: екологічну свідомість (усвідомлення себе як частинки довкілля); самосвідомість з метою зміни та корекції поведінки; перцептивні можливості суб'єкта при його контактуванні з природними об'єктами;

— розширення індивідуального екологічно простору, системи умінь і навичок (технології) взаємодії зі світом природи [32, 16].

Методичні засоби:

• групова дискусія —розвиває  вміння слухати і взаємодіяти між собою;

•  метод аналізу ситуацій —  стимулює звертання до досвіду інших та свого;

•  ігрові методи (ситуаційно-рольові, дидактичні, творчі, імітаційні, ділові);

•  психодрама — метод групової роботи, де діти виконують ролі, моделюють життєві ситуації;

•  проективне малювання — для  розуміння власних думок і  почуттів;

• психодіагностика—метод, при якому учасники — діти, виявляють себе і спілкуються без допомоги слів;

•  музикотерапія — встановлює взаєморозуміння, довіру, інтенсифікує групову динаміку (музика використовується як фонограма, живий звук);

• діагностичні процедури як засіб  для саморозуміння і саморозкриття;

•  спеціальні методики на екологічну тематику («Моє життєве середовище»— незакінчені речення, анкети «Екологічні проблеми»);

•  домашнє завдання — осмислення інформації;

•  читання літератури на розвиток екологічної свідомості;

•  відеофільми, відеозйомки і  фотозйомки (фототерапія) [32, 17].

Підсумовуючи все вищесказане, слід зазначити, що ознайомлення дітей  дошкільного віку зі світом природи  є найважливішим засобом формування гармонійної, всебічно розвиненої особистості, що володіє знаннями й навичками екологічно доцільної поведінки в природі. Всі означені програми можуть бути з успіхом використані педагогами дошкільних навчальних закладів освіти і допоможуть їм в організації цікавої та максимально ефективної роботи з дітьми.

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2. Система роботи  з екологічного виховання.

У методичній літературі спостереження  визначаються як дидактична основа різних видів діяльності й форм їх організації, яка обумовлює безпосереднє сприйняття дитиною природного довкілля у всій різноманітності його існування. Водночас досить поширеним є й другий підхід, за яким спостереження практикують як специфічний вид пізнавальної діяльності дітей з відносно точною структурою. Вона забезпечує спеціально організоване спостереження об'єктів чи явищ природи одночасно з формуванням у дітей умінь їх узагальнювати.

Ми розглянемо спільний для обох підходів аспект, який, цілком природно, вважаємо стрижнем усього процесу екологічного виховання — безпосереднє сприйняття природного довкілля. Саме воно, з нашого погляду, забезпечує активізацію таких розумових операцій, як аналіз, порівняння, зіставлення, синтез тощо, завдяки яким дитина спонтанно оперує тими взаємозв'язками й взаємозалежностями, які творять цілісність й логічну завершеність у системі «природа—людина—суспільство—природа». За такого підходу для занять різних видів спільними є такі особливості:

•  вони можуть використовуватися  в певній послідовності, ґрунтуючись  на принципі концентричності: спершу виділяються  найяскравіші ознаки предмета чи явища, а надалі, завдяки розумовим операціям, зусилля дітей зосереджуються на опануванні їх значення для людей, природи в цілому;

•   підґрунтям для даних занять є концепція «Природа дітям», а  не «Природа і діти». Запропонована  концепція в пізнавальному процесі, який систематично керований вихователем, поступово орієнтує дітей на сприйняття себе як частки природи. Головне полягає в тому, щоб забезпечити впевненість дитини в залежності її самопочуття від стану природного довкілля, як і стану природного довкілля від поведінки й діяльності дитини;

•  у них вимальовується широкий  простір для творчої реалізації змісту спостережень, обумовлений залученням дітей до різних видів екологічної  діяльності з різною участю вихователя. Метою кожного виду діяльності є  формування першооснов екологічної свідомості, екологічної поведінки, екологічної культури особистості [31, 10].

У щоденній практиці роботи з дітьми найчастіше використовуються ті спостереження, в яких вихователь орієнтує їхню увагу  на вичленовування найсуттєвіших ознак, особливостей, властивостей об'єктів природи. Проведення занять з такими спостереженнями вирізняються досить широкою різноманітністю. Водночас аналіз впливу тих чи інших характерних якостей природних об'єктів на дітей, людей, природу загалом залишаються поза увагою педагога, а отже й змінюється екологічна спрямованість пізнавального процесу.

Залежно від предмета, об'єкта чи явища  спостереження вихователеві варто  виділити:

а) ознаки чи властивості, що найяскравіше створюють образ предмета;

б) структурні компоненти, функціонування яких обумовлюється впливом зовнішніх і внутрішніх факторів;

в) єдність предмета... з природнім  довкіллям, з конкретною дитиною, групою дітей.

Головні структурні компоненти таких  занять в основному ідентичні  компонентам класичного заняття в дошкільному закладі: демонстрування предмета, явища чи об'єкта природи; самостійне сприйняття дітьми, коментарі та їхні висловлювання за змістом сприйнятого; подальше сприйняття згідно із запропонованою схемою чи планом запитань; простий синтез сприйнятого, узагальнення, моделювання в уяві ситуації, за якої спостережувальний предмет може бути віднесений до певного поняття, категорії, класифікації тощо. Основна якісна відмінність полягає в тому, щоб ознаки і властивості з'ясовувати через їхню значущість для природи в цілому і дитини (дітей) зокрема.

Логіка такого аналізу визначається наступним чином:

•  Чому всі плоди на фруктових  деревах круглої (овальної) форми?

•  Чому вони не ростуть у формі  куба, циліндра, піраміди?

•  Чому всі плоди на фруктових деревах зеленого кольору, а коли достигають, то часто його змінюють на червоний, жовтий, оранжевий тощо?