Правове регулювання податковоi системи

У разі якщо заходи з продажу активів платника податків за рішенням органу стягнення не привели до повного погашення суми податкового боргу, додатковим джерелом його погашен­ня органом стягнення може бути визначено продаж активів платника податків, попередньо переданих ним у тимчасове користування чи розпорядження іншим особам відповідно до норм цивільно-правових договорів, або сума заборгованості інших осіб перед платником податків, право на вимогу якої переводиться на орган стягнення, включаючи право на отри­мання основної суми депозиту або кредиту, а також доходу за ними. Продаж або стягнення таких активів не зупиняє дію та­ких цивільно-правових договорів до кінця строків їх дії (крім депозитних договорів), а покупець таких активів набуває прав та обов'язків платника податків за такими договорами, у тому числі права на отримання доходу за ними. Якщо норми зазна-

ченого цивільно-правового договору передбачають право кре­дитора на його дострокове припинення або збільшення розмі­ру доходів за ним чи прийняття інших рішень, які приводять до швидшого повернення суми основного боргу та/або доходу за ним, орган стягнення зобов'язаний прийняти рішення про такі дії.

Якщо у платника податків, який є філією або відособленим підрозділом юридичної особи, немає активів, достатніх для погашення його податкового обов'язку чи податкового боргу, додатковим джерелом погашення податкового обов'язку чи податкового боргу такого платника можуть стати активи юри­дичної особи, на які може бути звернене стягнення.

Якщо платник податків має податковий борг перед різни­ми бюджетами або державними цільовими фондами, погашен­ня такого боргу здійснюється в порядку черговості його виник­нення, а в разі одночасного його виникнення — у рівних про­порціях.

Система податкових органів

У системі органів, що здійснюють мобілізацію коштів до цен­тралізованих фондів держави, податкові органи посідають го­ловне місце, оскільки контролюють своєчасне і повне надход­ження основної частини податків і зборів, що сплачуються на території України. Це їх основне повноваження, оскільки саме з цією метою і створено таку спеціалізовану структуру.

Важливою ознакою податкового органу є його представниць­кий характер. У податкових правовідносинах держава висту­пає в особі уповноважених податкових органів, котрі мають дві ознаки: діють від імені держави та є носіями відповідних по­вноважень державно-владного характеру, тобто в широкому розумінні є органом державного управління.

Державна податкова служба України створена як єдина си­стема управління і контролю за дотриманням податкового за­конодавства, за правильністю нарахування, повнотою і своє­часністю внесення до відповідного бюджету податків та інших обов'язкових платежів, встановлених законодавством. Отже, державна податкова служба України — це єдина централізо­вана система органів, що входить до системи центральних органів державного управління і здійснює контроль за правиль­ністю нарахування, повнотою і своєчасністю сплати податків

та інших неподаткових платежів та не залежить у своїй діяль­ності від інших державних органів.

Податкові органи, що наділені повноваженнями в сфері опо­даткування, висловлюють державну волю у визначених межах, тому діяти податкові органи повинні, не виражаючи власної ініціативи, а якщо виражають її, то лише у встановлених зако­ном випадках (податковий компроміс) і в інтересах держави. Використовуючи метод владних розпоряджень, держава чітко визначає в законі всі ті ситуації, що так або інакше можуть впливати на податкові правовідносини. Податкові органи для виконання поставлених перед ними завдань мають відповідні обов'язки і права. Однак надані їм права в деяких випадках виступають одночасно і їх обов'язками, а якщо право надане в «чистому» вигляді (тобто розуміється тільки як право), умови його застосування чітко обумовлено в законі. У зв'язку з цим Б. М. Лазарєв зазначав, що для державного органу всі права, що випливають з його завдань і функцій, не є правами в кла­сичному розумінні, тобто такі, котрі орган може використову­вати (або не використовувати) суто на власний розсуд, а висту­пають як служіння державі, тобто у широкому плані — вико­нання обов'язків перед ним.

Усі права й обов'язки, що формують повноваження подат­кових органів, можна поділити на дві групи. Перша — та, що кореспондується з правами й обов'язками платників (обов'я­зок податкового органу надавати інформацію щодо оподатку­вання відповідає праву платника податків на одержання такої інформації). Друга група прав і обов'язків, що реалізуються при взаємодії з іншими суб'єктами податкових правовідносин (пра­во податкового органу одержувати інформацію, що стосується оподаткування від суб'єктів, які сприяють сплаті податків і збо­рів, відповідає обов'язку цих суб'єктів з надання такої інфор­мації).

При цьому дуже важливо визначити вичерпний перелік прав і обов'язків податкового органу, оскільки це обмежує застосу­вання податковим органом тих дій щодо платників податків, які не встановлені законодавством.

До системи органів державної податкової служби належать: Державна податкова адміністрація України, державні подат­кові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях,

містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва і Севастополя), районах у містах. У складі органів державної податкової служби діють відповідні спеціальні підрозділи боротьби з податковими пра­вопорушеннями — податкова міліція. Державна податкова адміністрація України залежно від кількості платників по­датків та інших місцевих умов може утворювати міжрайонні (на два і більше райони), об'єднані (на місто і район) державні податкові інспекції, а в їх складі — відповідні підрозділи по­даткової міліції.

У Державній податковій адміністрації України і державних податкових адміністраціях в Автономній Республіці Крим, об­ластях, містах Києві та Севастополі створюють колегії. Колегії є дорадчими органами і розглядають найбільш важливі напря­ми діяльності відповідних державних податкових адмініст­рацій.

Структуру Державної податкової адміністрації України зат­верджує Кабінет Міністрів України. Державну податкову служ­бу України очолює Голова Державної податкової адміністрації України, якого призначає на посаду і звільняє з посади Прези­дент України за поданням Прем'єр-міністра України. Державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва і Севас­тополя), районах у містах, міжрайонні й об'єднані державні податкові інспекції очолюють начальники, яких призначає на посаду і звільняє з посади Голова Державної податкової адміні­страції України за поданням голів відповідних державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі. Начальників управлінь податкової міліції призначає Голова Державної податкової ад­міністрації України.

Загальні функції всіх підрозділів Державної податкової служби (загальні функції податкових органів) такі.

1. Здійснювати на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності й у громадян, у тому числі гро­мадян—суб'єктів підприємницької діяльності, перевірки гро­шових документів, бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, декларацій, товарно-касових книг та інших документів неза­лежно від способу надання інформації, пов'язаних з нараху­ванням та сплатою податків.

2.   Одержувати безкоштовно від підприємств, установ, організацій, громадян—суб'єктів підприємницької діяльності довідки, копії документів про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, витрати підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та у громадян про розрахункові, валютні та інші рахунки, інформацію про наявність і оборот коштів на цих рахунках.

3.   Обстежувати будь-які виробничі, складські, торгові та інші приміщення підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності і житло громадян, якщо вони використовуються як юридична адреса суб'єкта підприємницької діяльності, а також для одержання доходів.

4.   Вимагати від керівників та інших посадових осіб підприємств, установ, організацій, а також від громадян, діяльність яких перевіряється, усунення виявлених порушень податкового законодавства і законодавства про підприємницьку діяльність, контролювати їх виконання, а також припинення дій, що перешкоджають здійсненню повноважень посадовими особами органів державної податкової служби.

5.   Вилучати (із залишенням копій) у підприємств, установ і організацій документи, що свідчать про приховання (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, інших платежів, вилучати у громадян—суб'єктів підприємницької діяльності реєстраційні свідчення або спеціальні дозволи (ліцензії, патенти) з наступною передачею матеріалів про порушення органам, що видали ці документи.

6.   Застосовувати до підприємств, установ, організацій і громадян фінансові санкції в порядку і розмірах, встановлених законом.

7.   Стягувати до бюджетів і державних цільових фондів суми недоїмки, пені і штрафні санкції в порядку, передбаченому законом.

8.   Надавати відстрочення і розстрочення за податками, вирішувати питання про податковий компроміс, а також приймати рішення про списання безнадійного боргу в порядку, передбаченому законом.

9.              Накладати адміністративні штрафи на керівників та інших посадових осіб підприємств, установ, організацій, на громадян-підприємців, на громадян, що порушують законодавство про підприємництво в порядку, встановленому законодав­ством.

10.   Надавати інформацію з Державного реєстру фізичних осіб—платників податків та інших обов'язкових платежів іншим державним органам відповідно до чинного законодавства.

11.   Матеріально і морально заохочувати громадян, які надають допомогу в боротьбі з порушеннями податкового законодавства.

12.   Звертатися в передбачених законом випадках до суду або господарського суду з позовною заявою про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.

§ 3. Податкові адміністрації і податкові інспекції

Найменування державного органу — одна з форм виражен­ня його змісту, його правового положення. Іменуючи податко­вий орган, законодавець використовує дві назви — адміністра­ція та інспекція, тим самим вказуючи на відмінності у змісті державно-владних повноважень, різний статус суб'єктів, що входять до системи таких органів, підпорядкованість однієї владної структури іншій.

Державна податкова адміністрація України є вищою лан­кою в системі органів державної податкової служби. Податкові інспекції як самостійні організаційно-відокремлені органи в системі органів державної податкової служби насамперед є структурними підрозділами Державної податкової адмініст­рації України, перебуваючи у відносинах підпорядкування і діючи в межах встановлених законом процедур. Отже, закріп­лено умови для розподілу функцій між ними, що забезпечує взаємозв'язок підпорядкованості для найбільш ефективного функціонування. Водночас податкові адміністрації і податкові інспекції утворюють єдиний цілісний комплекс з тісними зв'яз­ками, об'єднані в єдину систему органів державної податкової служби України. Повноваження податкових адміністрацій і податкових інспекцій закріплені насамперед у законах Украї­ни «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про

державну податкову службу в Україні», «Про порядок пога­шення зобов'язань платників податків перед бюджетами та дер­жавними цільовими фондами»1.

Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Се­вастополі підпорядковуються Державній податковій адмініст­рації України. Державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва і Севастополя), районах у містах, міжрайонні й об'єднані державні податкові інспекції — відповідним дер­жавним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі.

§ 4. Податкова міліція

Створення податкової міліції стало необхідною умовою уп­равління податковою системою. Поряд з Державною митною службою, підрозділами по боротьбі з економічними злочина­ми Міністерства внутрішніх справ податкова міліція є части­ною сил, що забезпечують економічну безпеку України.

Отже, податкова міліція являє собою спеціалізований пра­воохоронний державний орган виконавчої влади, який забезпе­чує законність і правопорядок у сфері податкових правовід­носин, що діє у складі органів державної податкової служби. Податкова міліція — це воєнізований, контролюючий, оперативно-розшуковий і водночас правоохоронний орган.

Правове положення податкової міліції визначається комп­лексом норм, які передбачають мету, завдання, принципи діяльності та функції підрозділів податкової міліції, структу­ру податкової міліції, питання лінійної і функціональної підпо­рядкованості.

Органи податкової міліції діють на основі принципів закон­ності, поваги до прав людини і громадянина, підконтрольності та підзвітності вищим органам законодавчої і виконавчої вла­ди, об'єднання гласних і негласних форм діяльності, аполітич­ності, взаємодії з іншими органами, податковими службами інших держав, громадянами й організаціями, єдності та цент­ралізації органів міліції, незалежності та єдиноначальності, конфіденційності.

Завданнями податкової міліції є:

1.    Запобігання злочинам та іншим правопорушенням у сфері оподаткування, їх розкриття, розслідування та виробництво у справах про адміністративні правопорушення.

2.    Розшук платників, які ухиляються від сплати податків та інших платежів.

3.    Попередження корупції в органах державної податкової служби та виявлення її фактів.

4.    Забезпечення безпеки діяльності працівників державної податкової служби, захисту їх від протиправних дій, пов'язаних з виконанням службових обов'язків.