Правове регулювання податковоi системи

або визначених законодавством первинних документів, суму податкових зобов'язань платника податків може бути визна­чено за непрямим методом.

Нарахування податкового зобов'язання з використанням не­прямого методу можуть здійснювати виключно податкові орга­ни. Суми нарахованих податкових зобов'язань можуть бути ос­каржені платником податків у загальному порядку.

СПЛАТА ПОДАТКІВ І ЗБОРІВ

§ 1. Форми сплати податків і зборів

Сплата податку являє собою сукупність дій платника по­датків щодо фактичного внесення сум податку, які підляга­ють сплаті, до відповідного бюджету або цільового фонду1. Існує три форми сплати податків.

1. Грошова форма — у безготівковій формі і готівкою. У більшості випадків податки сплачують у національній валюті України (гривнях) із застосуванням безготівкової форми роз­рахунків шляхом перерахування коштів з розрахункового ра­хунку платника на відповідний бюджетний рахунок. При сплаті митних платежів кошти можна перераховувати на де­позит митного органу. Фізичні особи — суб'єкти підприємниць­кої діяльності (приватні підприємці) при здійсненні господарсь­ких операцій за своїм рішенням можуть використовувати як безготівкову, так і готівкову форму розрахунків.

Відповідно до Інструкції про безготівкові розрахунки в Ук­раїні в національній валюті2 безготівкові розрахунки являють собою перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки одержувачів коштів, а також перерахування бан­ками за дорученням підприємств та фізичних осіб коштів, вне­сених ними готівкою в касу банку, на рахунки одержувачів коштів. При цьому для підприємства, що вносить гроші в банк, ця операція є операцією з готівкою, і, тим самим, щодо неї діє обмеження суми платежу — не більше 3000 грн.

Розрахунки готівкою передбачають взаємні платежі наяв­ними коштами підприємств, підприємців та фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послу­ги) та з операцій, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією

продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна. Необхідно зазначити, що з 1 січня 2001 року істотно обмежено можливість проведення розрахунків готівкою між підприємствами. Істот­но скоротилося коло підприємств, які мають право продавати товари або послуги за готівку без застосування реєстраторів роз­рахункових операцій.

При здійсненні операцій по розрахунках у готівковій або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, пла­тіжних чеків тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг відповідно до Закону України «Про порядок застосування реєстраторів роз­рахункових операцій у сфері торгівлі та громадського харчу­вання та послуг» від 1 червня 2000 року приватний підприє­мець може застосовувати реєстратори розрахункових операцій. А згідно зі ст. 14 Декрету «Про прибутковий податок із грома­дян» у тому разі, якщо приватний підприємець займається тільки торгівлею на ринку і не одержує доходи з інших дже­рел, він звільняється від ведення обов'язкового обліку доходів і витрат. Якщо йому дозволено не вести облік доходів і витрат, він може не вести облік руху грошових коштів.

2. Натуральна форма. Раніше був прикладом фіксований сільськогосподарський податок, який сплачували сільськогос­подарські товаровиробники у грошовій формі або у вигляді по­стачань сільськогосподарської продукції.

Платники фіксованого сільськогосподарського податку мали право на вибір форми сплати фіксованого сільськогоспо­дарського податку: в грошовій формі або у вигляді постачань сільськогосподарської продукції. Постачання зерна за рахунок фіксованого сільськогосподарського податку здійснювали сільськогосподарські товаровиробники в узгоджені з районною державною адміністрацією строки. Зобов'язання з доставки товарної сільськогосподарської продукції до заготівельних підприємств та організацій за рахунок фіксованого сільсько­господарського податку покладалися на платників податку.

У деяких випадках можлива також сплата цінними папера­ми (векселями, казначейськими звільненнями). Щоправда, подібні форми застосовують (або повинні застосовувати) як ви­нятки із загального правила грошової сплати податків і зборів.

Останнім часом усе частіше застосовують банківські платіжні картки міжнародних платіжних систем на території України, що являють собою спеціальний платіжний засіб, з допомогою якого одержувачу платіжної картки надається можливість здійснювати операції сплати за товари (послуги) й одержувати грошові кошти. На території України застосовують платіжні картки, емітовані банками — членами внутрішніх платіжних систем, та платіжні картки, емітовані банками (резидентами і нерезидентами України), що є членами міжнародних платіж­них систем. Зарахування (поповнення) коштів на картрахун-ки фізичної особи може здійснюватися за рахунок внесення грошових коштів через касу свого або іншого банку (установи банку) шляхом переведення коштів з інших поточних або де­позитних рахунків фізичної особи, а також з рахунків інших осіб за їх дорученням та з урахуванням обмежень, визначених чинним законодавством. Зарахування (поповнення) коштів на картрахунки юридичних осіб здійснюється з їх поточних ра­хунків і за рахунок коштів, що вносяться готівкою як відшко­дування за кошти, використані власниками корпоративних платіжних карток понад встановлені нормами витрати.

Операції, які здійснюють на території України власники платіжних карток, виконуються тільки у валюті України. Ви­нятки становлять одержання клієнтами готівки в іноземній валюті зі своїх картрахунків в іноземній валюті в касах і че­рез банкомати уповноважених емітентів або в уповноважених банках, що надають платіжні картки від імені емітентів та одержання готівки в іноземній валюті в касах і через банко­мати уповноважених банків власниками платіжних карток міжнародних платіжних систем, що є клієнтами емітентів-нерезидентів1.

3. Комплексна форма сплати податків зумовлює взаємо­дію двох попередніх і використовується, наприклад, при звер­ненні стягнення на майно боржника за рахунок погашення недоїмки щодо податків і зборів. Відповідні податки, збори

(обов'язкові платежі) і неподаткові платежі, які не вносяться до бюджетів у встановлений термін сплати, вважаються недоїмкою. При надходженні сум на сплату недоїмки в першу чергу погашається недоїмка, а потім пеня. Утворення недо­їмки є наслідком порушення податкового законодавства. Не­доїмку стягують податкові органи в безперечному порядку з нарахуванням пені. Комплексність тут виявляється у тому, що, з одного боку, сума податку сплачується з джерел, які мають натуральні форми (конкретні види майна), з іншого — недоїмка все-таки погашається коштами, що отримані від ре­алізації майна платника податку. При цьому звернення стяг­нення може здійснюватися і безпосередньо на грошові кошти (кошти дебітора, що є на його рахунках у банку, за винятком бюджетних рахунків).

У деяких випадках способи сплати податків можна класифі­кувати за вольовою ознакою: на добровільні (якщо особа, яка зобов'язана сплатити податок, здійснює це самостійно) і при­мусові (коли сплата відбувається під примусом податкових органів). При цьому примусовий порядок сплати можна засто­совувати тільки при виникненні недоїмки, тобто простроченої суми податків1.

§ 2. Способи сплати податків і зборів

Існує три основних способи сплати податку2: 1. Кадастровий — спосіб сплати податків, в основу якого покладено перерахування суми відповідно до визначеної шка­ли, яка основана на певному виді майна, тобто податок справ­ляється на основі зовнішніх ознак передбачуваної середньої прибутковості майна. Він застосовується при обчисленні і справлянні прямих реальних податків. При цьому способі ка­дастр використовується як перелік найбільш типових об'єктів оподаткування, що класифікуються за певними ознаками та

визначають середню прибутковість об'єкта оподаткування. Розрізняють два види кадастрів залежно від об'єктів оподат­кування — промислові та поземельні.

При сплаті податку встановлюють фіксовані строки їх вне­ску. Певною специфікою характеризується використання ка­дастрового способу при оцінці вартості земельних ділянок, складанні земельних кадастрів. У їх основі лежить рівень при­бутковості земельних ділянок, що дозволяє виділити такі ка­дастри:

а)              парцелярний (характеризує земельні ділянки, що поділяються на частини з різним рівнем доходів і способом використання (ліс, луг, пасовище, рілля), а відповідно — і оподаткування);

б)              реальний (характеризує земельну ділянку як об'єкт оподаткування в цілому, без розподілу земель на різні види залежно від особливостей використання). При справлянні подушного податку за кадастр править список населення певної території, а у зв'язку зі зміною фізичного стану майна та його вартості кадастр періодично уточнюють (актуалізують).

2.   Деклараційний — спосіб реалізації платником податків обов'язку щодо сплати податку на підставі надання до податкових органів офіційної заяви (декларації) про отримані доходи за певний період і про свої податкові зобов'язання. На підставі цієї заяви податковий орган нараховує податок і зобов'язує платника податків перерахувати його після повідомлення. Застосування деклараційного способу не виключає й поетапного внесення сум податку в формі авансових платежів. У цьому разі підсумкове надання декларації є певною заключною, контрольною дією платника. Авансовий податковий платіж являє собою спосіб сплати податку, за якого суми, що направляються до бюджету, сплачуються у встановленому порядку до настання терміну платежу за податком2.

3.   Попередній (авансовий) — застосовується в основному при безготівковому утриманні і полягає в тому, що податки

стягуються з джерела доходу. Розрізняють джерело пасивних доходів і джерело активних доходів. Під джерелом пасивних доходів розуміють ті активи, що приносять доход особі. У цьо­му разі джерело має бути виражене у певній формі — у формі майна, цінних паперів тощо. Під джерелом активних доходів розуміють безпосереднє виконання робіт, надання послуг тощо1.

Суми податку утримуються платником в момент видачі коштів одержувачу і при цьому автоматично перераховуються до бюджету до видачі доходу. Авансовим цей спосіб називають тому, що податкові перерахування здійснюють до одержання платником доходу, тобто платник немовби авансує державу.

Порядок сплати податку — це способи внесення платни­ком податку або податковим агентом суми податку до відпові­дного бюджету. При сплаті податків платник повинен знати:

—    напрямок платежу (до державного або місцевого бюджету);

—    кошти сплати податку (у гривнях);

—    механізм платежу (у безготівковому або готівковому порядку, натуральному);

—    підставу платежу (сплата податку або збору);

—    особливості контролю за сплатою податку.

§ 3. Терміни сплати податків і зборів

Згідно зі ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний вчасно і в повному обсязі сплачувати податки. З метою реалі­зації обов'язків платника податків у законодавчих актах вста­новлено терміни сплати податку. Отже, своєчасна сплата по­датків і зборів є одним з основних обов'язків платника по­датків.

Терміном сплати податку визнаний період часу, що по­чинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку і завершується моментом закінчення

терміну сплати податку1. Терміни сплати податків зале­жать від виду останніх: термінові вони або періодично-ка­лендарні2:

1.   Термінові податки — це податки, що сплачуються протягом певного терміну з моменту виникнення податкового обов'язку. Такими, зокрема, є сплата податку з власників транспортних засобів при придбанні транспортного засобу або дати обов'язкового технічного огляду, а також акцизний збір для підприємств-виробників, що реалізують алкогольні напої (платник податків зобов'язаний сплатити акцизний збір на третій робочий день після здійснення обороту з реалізації).

2.   Періодичні податки — це податки, які сплачуються протягом певного календарного часу. Бувають податки:

а)              декадні — сплачуються один раз у десять днів;

б)              щомісячні — сплачуються один раз на місяць (наприклад, податок на додану вартість);

в)              щоквартальні — сплачуються один раз на квартал (наприклад, податок на прибуток підприємств, податок на додану вартість — залежно від обсягу операцій;

г)              піврічні — сплачуються один раз у півроку (податок на землю — розрахунок після закінчення шести місяців);

ґ) щорічні — сплачуються один раз на рік (прибутковий по­даток).

Якщо обов'язок платника податку, пов'язаний зі сплатою окремого податку, виникає після початку календарного року, то першим податковим періодом для нього є період, який роз­починається з дня виникнення цього обов'язку і триває до кінця календарного року. Якщо цей обов'язок виникає в пе­ріод з 1 по 31 грудня, то першим податковим періодом для ньо­го є період з дня виникнення цього обов'язку до кінця наступ­ного календарного року. Платник податку зобов'язаний са­мостійно сплатити суму податкового обов'язку, зазначену в поданій ним податковій декларації, протягом десяти кален­дарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного терміну1. Якщо відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податковий обов'язок платника податку з причин, не пов'язаних з порушенням податкового законодавства, то платник зобов'язаний сплатити нарахова­ну суму податкового обов'язку в терміни, визначені в законі про відповідний податок, а у разі їх відсутності — протягом десяти календарних днів з дня одержання податкового по­відомлення про таке нарахування.

§ 4. Зміна терміну сплати податку

Зміною терміну сплати податку (збору) визнається перене­сення уповноваженим органом встановленого терміну сплати податку (збору) на пізніший2. Зміна терміну не скасовує існую­чого і не створює нового обов'язку зі сплати податку (збору).