Податкова система України становлення, розвиток та вдоскрналення

 

1.3 Принципи побудови податкової  системи 

 

Податкова система, як було зазначено вище, - це сукупність установлених у країні податків. Саме діяльність держави у сфері встановлення і стягнення податків- це податкова  політика держави, яка має певні  принципи. Головним "девізом" здійснення податковоїполітики кожної держави  можна назвати народним прислів'ям "щоб і вівці були цілі і  вовки ситі". Як це розуміти? Податкова  політика спрямована на мобілізацію  грошових доходів у бюджеті для  того, щоб сформувати фінансову базу держави з одного боку, а також  не збільшувати податковий прес для  організацій та підприємств з  метою підтримки зацікавленості останніх в отриманні прибутку.Приципи  оподаткування, що вперше були сформульовані  А.Смітом у формі чотирьох положень, чотирьох основоположних, можна сказати, що стали класичними.

 

Сьогодні в Україні  ці принципи розширені та доповнені  у відповідності з вимогами сьогодення. Для України і для самих  громадян дуже важливим є сам факт існування цих принципів, а також  реальні результати від їх дії, такі, як створення сприятливого середовища для вітчизняних товаровиробників, для розвитку їх конкурентоспроможності; відлагоджена та компетентна робота податкових органів тощо.

 

До принципів побудови податкової системи України належать:

 

¨ стимулювання підприємницької  діяльності й інвестиційної активності;

 

¨ обов’язковість;

 

¨ рівнозначність та пропорційність;

 

¨ рівність, недопущення  будь-яких проявів податкової дискримінації;

 

¨ соціальна справедливість;

 

¨ стабільність;

 

¨ економічне обгрунтування;

 

¨ рівномірність сплати;

 

¨ компетенція;

 

¨ єдиний підхід до розробки податкового законодавства;

 

¨ доступність та зрозумілість норм податкового законодавства;

 

¨ адміністративна спрощеність;

 

¨ економічна ефективність;

 

¨ гнучкість;

 

¨ інфляційна нейтральність.

 

Розглянемо деякі принципи більш детально для того, щоб зрозуміти  основні напрямки податкової політики.

 

Принцип соціальної справедливості. Цей принцип базується на соціальних орієнтирах, які виступають первинним  явищем по відношенню До податкової політики. Правильно встановлені соціальні  орієнтири сприяють справедливій податковій політиці. Соціальними орієнтирами  в даному випадку можуть бути фактори  діяльності фізичних та юридичних осіб - доходи і споживання, майно і  приріст грошового капіталу, ресурсна забезпеченність, видача вкладених  коштів інше. Основна мета - створення  податкової системи, яка б враховувала  всі ці фактори.

 

Принцип рівнонапруженості. Рівнонапруженість означає поєднаність  потенційних можливостей і досягнених результатів. Відносно до податкової політики, це означає, що зобов'язання перед державою для всіх платників здійснюється згідно з їхніми можливостями і результатами діяльності. Рівнонапруженість може досягатися різними способами: в  одних випадках шляхом установлення єдиних для всіх платників ставок, в інших, навпаки, -за допомогою їх диференціації. Головне - забезпечення рівних початкових умов для всіх платників  податків.

 

Принцип економічної ефективності. Цей принцип базується на двох основних функціях податків: фіскальної і регулюючої, тобто на двох аспектах. Перший, відображаючий фіскальну функцію податків, полягає в ефективності їх стягнення: повноти, своєчасності, недопущенні ухилення від сплати податків, мінімальні затрати, пов'язані із мобілізуванням податків в бюджет.

 

Другий аспект відображає регулюючу функцію податків. Слід зазначити, що в деяких податках закладена  регулююча дія, а деякі наділені нею посередньо, тому цей аспект першочергово стосується податків з  чітко вираженою регулюючою дієї. Але, навіть у цих податків не завжди регулююча функція діє автоматично. Саме тому податкова політика повинна  забезпечити вплив податків на економічну справедливість. Інакше потрібно буде змінювати механізм стягнення податків, чи констатувати непридатність діючих податків.

 

Принцип стабільності означає  те, що податкова політика повинна  дотримуватись певних ознак, орієнтирів, які зазначені державою, а змінюватись - поступово, еволюційно. Це дає змогу, по-перше, суб'єктам фінансових відносин мати сталі інтереси, створювати певні  перспективи в своїй діяльності. Постійно змінна податкова політика впливає на фінансову діяльність дуже погано, так як до змін, які можуть відбуватись, треба пристосовуватись. Тому, по-друге, стабільність податкової політики має велике значення для  здійснення податкової роботи. Але  треба зазначити, що в економіці  кожної країни іноді потрібні зміни, які викликані постійним розвитком  соціальних і економічних відносин. Країна потребує реформ, в тому числі  і в податковій політиці. В зв'язку з цим, швидке реагуваня податкової політики на зміни в соціально-економічному житті суспільства визначає принцип  гнучкості. Гнучкість податкової політики відображається у двох формах: в  здійсненні реформи (ця дія проводиться  у випадку негайної необхідності), а також в поступовій зміні  еволюційним шляхом (це більш розвинутий засіб реагування і більш ефективний).

 

Треба сказати, що принцип  стабільності та гнучкості знаходяться  в протилежних значеннях. Кожна  країна повинна знаходити оптимальне співвідношення між ними. З одного боку, не існує ідеальної податкової системи для всіх країн, а з  другого - не можна безперервно змінювати  податкову політику. Знаходження  золотої середини - ось головна  мета.

 

На наш погляд дотримання і чітке виконання згаданих принципів  призведе до ефективної роботи податкової системи України. Реалізація їх на практиці допоможе побудувати ефективну податкову  систему.

 

Таким чином, податкова система  вважається ефективною згідно виконання  двох умов: коли фінансово забеспечується виконання функцій держави і  коли достатньо виконується основні  принципи оподаткування.

 

Розділ 2. Характеристика податкової системи України і її роль в  доходах бюджету 

 

2.1 Податкова політика, як  метод державного регулювання  економіки, підхіди та перспективи 

 

Держава, виражаючи інтереси суспільства в різних сферах життєдіяльності, виробляє та впроваджує відповідну політику: економічну, соціальну, екологічну, демографічну тощо. Визначивши свою економічну політику, держва визначає напрямок розвитку, а  також стратегію і тактику  досягнення поставленної мети. Ось  чому податкова політика і податкова  система мають чітку цілеспрямованність на вирішення конкретнних завдань  і проблем.

 

Податкова політика держави  є складовою частиною економічної  політики, яка базується на сукупності юридичниих актів, що встановлюють види податків, зборів та обов’язкових платежів, а також порядок їх стягнення  та регулювання. Кожна конкретна  податкова система є відображенням  податкової політикі, яка проводиться  державою.

 

Суть, структура та роль системи  оподаткування визначаються податковою політикою, яка є виключним правом держави, яка самостійно проводить  цю політику в країні, виходячи із завдань  соціально-економічного розвитку. Через  податки, пільги та фінансові санкції, а також обов’язки по сплаті податків і відповідальність за порушення  норм податкового законодавства, які  виступають навід’ємною частиною системи  оподаткування, держава висуває  єдині вимоги до ефективного ведення  господарства в країні.

 

Стратегія проведення податкової політики в Україні повинна спиратись  на грунтовну теоретичну базу, максимально  враховувати відмінність перехідного  стану економіки держави. Податкова  політика являє собою систему  заходів, які провадяться Урядом країни, по вирішенню певних короткострокових та довгострокових завдань, які стоять перед суспільством, за допомогою  системи оподаткування країни. До довгострокових завдань належать досягнення економічного зросту, максимального  рівня зайнятості населення країни, росту його благополуччя. Короткостроковими  цілями відносно податкової політики можуть бути наповнення державного бюджету, досягнення його збалансованності, стимулювання інвестиційної діяльності тощо.

 

Податкова політика представляє  собою діяльність держави у сфері  встановлення та стягнення податків та обов’язкових платежів. Загальна стратегія  податкової політикі повинна включати приоритетні цілі, пов’язані із фунціонуванням системи оподаткування, та методи їх досягнення. Перспективнішою є така податкова політика, яка здатна викликати й майбутній ефект, тобто реалізація певних заходів сьогодні дасть можливість забеспечити в майбутньому реалізацію інших заходів.

 

Податкова політика повинна  передусім сприяти росту обсягів  накопичення, створення умов, які  полегшуютьоновлення капіталів  підприємств. При провадженні податкової політикі держава обов’язково враховує інтереси кожного підприємства, кожного  члена суспільства.

 

Однією з головних цілей  формування системи оподаткування  повинно бутиполіпшення фінансового  стану підприємств усіх форм власності  і, особливо, пріоритетних напрямів виробництва.

 

З одного боку, податки зобовязані забеспечити стабільну фінансову  базу держави, а з іншого – залишити достатньо коштів підприємствам  та громадянам з метою збереження максимальної зацікавленості у результатах  їх діяльності.

 

Регулювання нових економічних  відносин потребує гнучкої податкової політики, яка б дала змогу оптимально пов’язати інтереси держави з  інтересами рядових платників податків.

 

Вся історія податкової політики зводиться до пошуків ідеалів  оптимального оподаткування. При цьому  держава не може задовольнятися лише загальними пропорціями розподілу  ВВП. Вона повинна врахувати інтереси кожного підприємства, кожного члена  суспільства. Іншими словами, податкова  політика повинна влаштовувати і  державу , і платників податків.

 

При переході до суто ринкової економіки повинні змінюватись  як система оподаткування, так і  методи розрахунків та сплати податків, а відповідно, і порядок їх адміністрування. При цьому в питаннях оподаткування  не повинно бути сліпого копіювання досвіду окремих країн світу. Не можна накладати податкову  систему будь-якої країни на нашу дійсність. Будь-які новації в податковому  законодавстві повинні знаходити  відображення лише після проведення глибокого вивчення існуючої проблеми та досвіду окремих елементів  системи оподаткування країн  з ринковою економікою, проведення грунтовного аналізу доцільності  зазначеної норми та можливості її застосування в українському податковому  законодавстві.

 

Важливою умовою ефективної податкової політикі є її стабільність і передбачувальність, завдяки чому у підприємств виникає можливість планувати господарську діяльність та правильно оцінювати ефективність прийнятих рішень.

 

Потягом останніх десяти років  податкова політика України була спрямована на вирішення конкретних завдань та проблем. Це, зокрема, обмеження  росту цін та інфляції, подолання  кризи платежів, укріплення грошового  обігу. Ці заходи повинні забеспечити  захист внутрішнього ринку, створення  умов для розвитку здорової конкуренції, здійснити реальну допомогу в  становленні та розвитку малого бізнесу, підвищити рівень правової свідомості та культури суспільства.

 

При цьому в Україні  суттєва увага постійно приділяється впорядкуванню стягнення податків, зборів та обов’язкових платежів, а  також посиленню відповідальності за ухилення від сплати або за несвоєчасність їх сплати до бюджетів усіх рівнів та до державних цільових фондів.

 

Як вже зазначалося, не менш важливою проблемою в Україні  і сьогодні залишається відсутність  стабільності податкового законодавства. Постійні зміни та доповнення податкових законів призводять до невиконання  суб’єктами господарювання прогнозних показників виробничо-господарської  діяльності та її кінцевих показників – прибутку, рентабельності, окупності  капіталовкладень тощо. Це створює  фактор невизначеності в організації  господарської діяльності.

 

Не можна заперечувати, що для окремих субєктів господарювання сума податків сьогодні є обтяжливою і створює певні передумови для  подорожання продукції, що ними випускаєтья, звужуючи при цьому ринок її збуту.

 

Крім того дійсність сьогодення така, що рентабельні прибуткові підприємства, сплачуючи всі законодавчо встановлені  платежі до бюджету та до державних  цільових фондів, несуть весь податковий тягар. Вони не можуть спрямовувати кошти  на реконструкцію та оновлення обладнання

 

Тому суб’єкти господарської  діяльності самостійно вирішують питання  щодо зниження податкового навантаження, виводячи свої відносини з іншими суб’єктами за межі офіційної економіки. За рахунок цього вони мають змогу:

 

¨ зменшувати свої витрати  виробництва (обігу);

 

¨ знижувати ціни на продукцію, що реалізується;

 

¨ активізувати попит на свою продукцію.

 

При реформуванні системи  оподаткування одним із важливих напрямів в удосконаленні податкової системи є зменшення нарахуваньна фонд оплати праці, які вистуапють суттєвим чинником підвищення цін, деформації їхньої структури, зниження кокурентоздатності українських товарів. Однак істотне  зменшення цих нарахуваньповинно  бути взаємопов’язане з реформуванням  системи оплати праці, соціального  та пенсійного забеспечення, впровадженням  системи персональних пенсійних  рахунків.