Индивидуальная работа по налогообложению

До майнових податків належать податки на рухоме і нерухоме майно підприємств і громадян. Об' єктами оподатковування можуть бути земля, будинку, гаражі, транспортні засоби, цінні папери, інше майно. Майнові податки стягуються в різних формах: як певна плата від ринкової (інвентаризаційної) вартості майна, як податок на приріст капіталу (прибуток, одержаний від продажу майна в результаті збільшення його ринкової вартості), як плата за перехід права власності на майно (податок на спадщину, на дарування, купівлю-продаж цінних паперів).

Майнові податки називають податками на багатство. З метою перенесення ваги їхньої сплати на забезпечені верстви населення по них зазвичай (також як по прибутковому податку із громадян) встановлюється досить високий неоподатковуваний мінімум, тому платниками є, переважно, великі приватні власники і підприємства. У тому чи іншому вигляді майнові податки використовуються в усіх країнах з ринковою економікою, хоча здавна вони критикуються багатьма вченими, дуже непопулярні серед населення, болісно сприймаються власниками.

Відрахування на соціальне страхування належить до групи спеціальних надходжень до державної фінансової системи для цільового фінансування різних видів обов' язкового державного соціального страхування, у тому числі пенсійного.

У більшості країн з ринковою економікою спостерігається зростання частки відрахувань на соціальне страхування в загальній сумі податкових доходів держави. Зазвичай, ці відрахування стягуються і з роботодавців, і з заробітної плати найманих робітників. Пропорції між внесками роботодавців і найманих робітників різні; зазвичай, вище частка платежів найманих робітників, хоча спостерігається тенденція зростання питомої ваги відрахувань на соціальне страхування з роботодавців. Наприклад, у Швеції і Фінляндії - усю суму платять роботодавці, у Нідерландах, Греції і Швейцарії порівну платять наймані робітники і роботодавці.

Для роботодавців відрахування на соціальне страхування мають характер непрямих податків, тому що розраховуються залежно від фонду заробітної плати або від кількості найманих робітників і вводяться до витрат виробництва. Для найманих робітників - ці відрахування утримуються з їхньої заробітної плати, тому, як і прибутковий податок, належать до прямих податків.

Місцеві податки поєднують податки і збори, встановлення і стягування яких є прерогативою місцевих органів влади. Вони є джерелом доходів місцевих бюджетів, тобто виконують, насамперед, фіскальну функцію. Але можуть бути також інструментом проведення місцевою владою певної політики і регулюють ті чи інші господарські процеси в регіоні. Більшість країн має розгалужену мережу місцевих податків. Особливо багато їх в країнах, де встановлення місцевих податків не регламентується на державному рівні і місцеві органи влади мають право вводити будь-як податки на підвідомчій їм території.

Місцеві податки додають гнучкості податковій системі, тому що дають можливість органам місцевого самоврядування оперативно мобілізо-вувати кошти на фінансування суспільних потреб конкретного регіону. Водночас, велика кількість місцевих податків може занадто ускладнити податкову систему, викликати додаткові витрати на облік і контроль за їх нарахуванням, не забезпечуючи істотного поповнення бюджету. Тому в ряді країн усі податки (у тому числі місцеві) встановлюються на державному рівні, а місцеві органи самоврядування не можуть вводити додаткові податки без внесення змін до загальнодержавного законодавства. Такий порядок нині діє в Україні.

Можна зазначити, що податки як ефективний інструмент державного регулювання ринкової економіки застосовуються в усіх розвинених країнах світу протягом багатьох десятиріч. Здійснюючи податкове регулювання економіки, держава шляхом зміни обсягу податкових надходжень, ставок податків, форм і методів оподаткування, застосування податкових пільг може суттєво впливати на процеси розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту між окремими секторами економіки, регіонами та верствами населення.

Діюча в Україні система оподаткування має суттєві недоліки, серед яких нестабільність податкового законодавства, часті зміни об' єктів оподаткування і правил розрахунку податків, велика кількість податкових пільг і винятків, що порушують принципи рівності і справедливості цього процесу. Для підвищення дієвості податкової системи України необхідно посилити наукове обґрунтування податкової політики держави, що обумовлює необхідність підготовки фахівців відповідного профілю.

 

2. Податок з доходів фізичних осіб: платники,об’єкти, нарахування.

Податок на доходи фізичних осіб ( ПДФО)

ПДФО - основний податок на прибуток фізичних осіб України . Платниками ПДФО є фізичні особи незалежно від віку , громадянства та інших ознак , мають джерела доходів , які перевищують неоподатковуваний мінімум.

Обьект оподаткування ПДФО.

1. Об'єкт оподаткування складають доходи, отримані платником податку на доходи фізичних осіб. Згідно з підпунктом 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 ПК доходом визнається загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній ( морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Залежно від статусу платника податку на доходи фізичних осіб розрізняють такі об'єкти оподаткування: 

1 ) об'єкт оподаткування  резидента; 

2) об'єкт оподаткування  нерезидента. Виходячи з періоду оподаткування та видів доходу, які підлягають оподаткуванню, розрізняють : 

- Загальний місячний оподатковуваний  дохід; 

- Загальний річний оподатковуваний  дохід.

3. При оподаткуванні резидента (визначення поняття "резидент ") об'єкт оподаткування формується  з урахуванням доходів, з джерелом  походження в Україні, та іноземних  доходів (доходи, отримані з джерел за межами України ).  

Резидент, протягом року отримав іноземні доходи , зобов'язаний подати річну податкову декларацію (згідно з підпунктом 170.11.1 пункту 170.1 ст. 170 НК ).

При оподаткуванні нерезидента, об'єкт оподаткування формується лише з доходів із джерелом походження з України.

Дохід з джерелом їх походження в Україні , відповідно до підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК, - будь-який дохід, отриманий платником податку у тому числі від будь-яких видів діяльності на території України, її континентальному шельфі, у виключній ( морській) економічній зоні, в тому числі, але не виключно, доходи у вигляді:  відсотків, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних ( інвестиційних ) доходів, сплачених резидентами України (згідно з п. 1 розділу XIX "Прикінцеві положення" норма щодо оподаткування відсотків набирає чинності з 1 січня 2015 року); 

• доходів від продажу рухомого та нерухомого майна; 
• спадщини, подарунків, виграшів, призів; заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; 
• доходів від заняття підприємницької і незалежної професійної діяльністю, інші доходи . 

Доходом, отриманим з джерел за межами України, відповідно до підпункту 14.1.55 пункту 14.1 статті 14, є будь-який дохід, отриманий резидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності за межами митної території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь інші види пасивних доходів, спадщину, подарунки, виграші, призи, доходи від виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими та трудовими договорами, від надання резидентам в оренду (користування) майна, розташованого за межами України, доходи від продажу майна, розташованого за межами України, інші доходи від будь-яких видів діяльності за межами митної території України або територій, непідконтрольних митним органам.

База оподаткування ПДФО.

 Базою оподаткування  є вартісне вираження об'єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і використовується для визначення розміру податкового зобов'язання платника податків.

Базою оподаткування для податку з доходів фізичних осіб є чистий річний оподатковуваний дохід. Чистий річний оподатковуваний дохід визначається як різниця між загальним оподатковуваним доходом і податковою знижкою ( податкова знижка розраховується за правилами ст. 166 НК), отриманої платником податку за результатами податкового звітного року.

У статті 164 НК визначено принципи формування: 

1) загального оподатковуваного доходу, 

     2) загального місячного оподатковуваного доходу;

    3) загального річного оподатковуваного доходу. 

Загальний оподатковуваний дохід - це будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. 

Сукупність оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку протягом звітного податкового місяця складає загальний місячний оподатковуваний дохід. 

Згідно з пп. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164 загальний річний оподатковуваний дохід включає: 

• загальний місячний оподатковуваний дохід; 
• іноземні доходи; доходи , отримані фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності (відповідно до статті 177 НК ); 
• дохід, отриманий фізичною особою, що здійснює незалежну професійну діяльність (відповідно до статті 178 ПК). 

У ст. 164 ПК законодавець не називає в складі загального річного оподатковуваного доходу дохід , отриманий платником податку в результаті прийняття ним спадщини або подарунка. Однак аналіз положень ст. 174 ПК, якій врегульовано порядком оподаткування зазначених доходів, дає підстави стверджувати, що дохід, отриманий платником податку в результаті прийняття ним спадщини або подарунка включається спадкоємцями до складу загального річного доходу платника податку і зазначається в річній податковій декларації (п. 174.3 ст. 174 ПК). 

Загальний річний оподатковуваний дохід визначається в першу чергу для осіб, які подають за підсумками звітного податкового року річну податкову декларацію.

При формуванні загального оподатковуваного доходу слід виходити з вимог не лише статті 164, а і 165 ПК. Якщо в пункті 164.2 статті 164 НК закріплений перелік доходів, що підлягають оподаткуванню у складі загального місячного або річного оподатковуваного доходу, то ст. 165 містить перелік доходів, які не включатимуться до оподатковуваного доходу. 

Перелік доходів, закріплений у ст. 164 ПК, не є вичерпним, про що обумовлено в підпункті 164.2.18 пункту 164.2 статті 164 ПК " до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються інші доходи, крім зазначених у статті 165 цього Кодексу". Дане твердження дає підстави вивести наступне правило . Дохід , що не знайшов підтвердження в статті 165, як такої виключається з оподатковуваного доходу, потенційно розглядається як складова бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Основной видом доходу, який розглядається у складі як загального місячного, так і річного оподатковуваного доходу є дохід у вигляді заробітної плати, нарахованої ( виплаченої ) платнику податку відповідно до умов трудового договору ( контракту) ( пп. 164.2.1 п. 164.1 ст . 164). З метою оподаткування відповідно до пп. 14.1.48 п. 14.1 ст . 14 ПК під поняттям " заробітна плата " розуміють - основну та додаткову заробітну плату , інші заохочувальні та компенсаційні виплати , які виплачуються (надаються ) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

При формуванні бази оподаткування враховується не вся сума нарахованої заробітної плати . Згідно з правилом , викладеному в п. 164.6 ст . 164 ПК:

Оподатковуваний частина заробітної плати = заробітна плата - сума єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (Закон України від 8 липня 2010 р. "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування") - внески до Накопичувального фонду (враховуватимуться після прийняття відповідних законодавчих актів з Накопичувальний фонд) - обов'язкові страхові внески до недержавного пенсійного фонду (у випадках , передбачених законом, якщо внески сплачувалися за рахунок заробітної плати працівника) - податкова соціальна пільга (нарахована відповідно до вимог ст. 169 ПК).

У пп. 164.2.8 п. 164.2 ст. 164 передбачено у складі оподатковуваного доходу дохід у вигляді дивідендів , виграшів , призів, процентів . Згідно п. 1 розділу XIX "Прикінцеві положення " цей підпункт в частині включення до загального місячного ( річного) оподатковуваного доходу доходів у вигляді процентів на поточний або депозитний ( вкладний) банківський рахунок , вклад ( депозитний) до небанківських фінансових установ згідно із законом або на депозитний (ощадний) сертифікат , набуде чинності з 1 січня 2015 року.

У базу оподаткування включаються і доходи, отримані у не грошовій формі. Для визначення бази оподаткування, вартість такого доходу обчислюється, 

1. виходячи зі звичайних цін, 

2 ) з урахуванням коефіцієнта 

К = 100 : ( 100 - Сп) , 

де К- коефіцієнт ,

а Сп - ставка податку. 

Згідно з пп. 14.1.71 п. 14.1 ст .14 ПК звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено ПК. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. 

Звичайна ціна повинна бути розрахована за правилами, викладеними в ст. 39 ПК. Проте слід враховувати , що зазначена норма набуде чинності з 1 січня 2013 року (згідно п. 1 розділу XIX "Прикінцеві положення").