Фіскальні аспекти регулювання підприємництва в Україні

Термін «регулювання» у широкому розумінні означає упорядковувати, вносити порядок, систему в якусь діяльність та встановлювати правильну взаємодію відповідних частин механізму. Державне регулювання розглядають як вплив держави на умови здійснення та інтенсивність господарських процесів. Головним завданням регулювання економічної системи є підтримання макроекономічної рівноваги у суспільстві [3, с.5].

Сутність фіскального  регулювання пов’язана із категорією «фіск». У перекладі з латинської «фіск» означає «казна» (сховище грошей), однак в економічній літературі досить часто відбувається звуження тлумачення фіску тільки до доходної частини бюджету або до процесу мобілізації доходів у казну держави, що, на наш погляд, є неточністю. Оскільки державна казна функціонує не тільки на вхід (мобілізація фінансових ресурсів переважно через систему оподаткування), але і на вихід (бюджетні витрати), тому мову необхідно вести про узгодження інтересів бюджетного та податкового регулювання. Узагальнюючи підходи різних фахівців до тлумачення сутності податкового та бюджетного регулювання [2, 5-9, 10-13], фіскальне регулювання будемо визначати як узгоджений та збалансований вплив фіскальних інструментів на об’єкти фіскального регулювання.

Виходячи з особливостей фінансового потоку як об’єкту фіскального регулювання [10], фіскальне регулювання визначимо як сукупність інструментів і важелів, за допомогою яких держава створює умови для мобілізації необхідного обсягу фінансових ресурсів та їх ефективного використання з метою забезпечення сталого економічного зростання. Методологія фіскального регулювання має враховувати такі їх характерні ознаки як рух у вартісній формі, цілеспрямованість, високий ступінь організованості, регламентованість та необхідність здійснення контролю за виконанням регламенту руху.

У вітчизняних наукових виданнях досить давно робиться наголос  на необхідності збалансування фіскальних та регулюючих інтересів у макроекономічному  регулюванні. Досягти такого результату можна завдяки інституціональному підходу, оскільки він дозволяє синтезувати існуючі податкові концепції з урахуванням національних особливостей, у тому числі менталітету.

Інституціональна природа  фіскального регулювання проявляється у різних аспектах. По-перше, з позиції  необхідності підтримки інституту держави. По-друге, з позиції особливостей економічних відносин, які супроводжують формування податку та бюджету як фінансових інститутів. По-третє, з позиції визначення функціонального призначення фінансових інститутів в економічній системі. По-четверте, з позиції наявності трансакційних витрат на здійснення фіскального регулювання.

Формування і реалізація механізму фіскального регулювання  відбувається під впливом наступних  чинників:

– регуляторна система, яка визначається чинною владою та впливовими політичними силами;

– мотиваційна система, яку формують соціальні інститути;

– нформаційна система, у першу чергу доступність та достовірність інформації.

Функціонування фінансових інститутів відбувається в умовах інституціональної  невизначеності та недостатності. Інституціональна невизначеність проявляється у стохастичному характері розвитку ринкових процесів та наявності ризику, який супроводжує всі економічні процеси. Інституціональна недостатність проявляється у суперечливому і безсистемному характері фіскального регулюваннянр, що знижує ефективність розподілу і використання фінансових ресурсів, призводить до зростання корупції та тіньового сектора економіки.

Вибір інструментів фіскального  регулювання передусім визначається обраною моделюю розвитку ринку. Так, характерною рисою оподаткування у США є відносно помірний його рівень, однак і рівень витрат з боку держави на соціальну сферу також є помірним. Азіатські моделі розвитку ринку (Китайська, Японська) радикально відрізняються від американської та європейських, оскільки їх формування відбувалося під впливом інших культурних традицій та релігійних переконань. Це зумовлює перекладання соціальних гарантій переважно на роботодавців із відповідним формуванням системи оподаткування та бюджетних видатків.

Європейська модель розвитку ринку характеризується більшими гарантіями з боку держави, що супроводжується  і вищим рівнем оподаткування. Найвищий рівень централізації ВВП характерний  для Скандинавських країн, які відзначаються  і найбільшим обсягом державного сектору та найвищими соціальними гарантіями (табл.1.1).

Таблиця 1.1

 Характерні риси фіскального регулювання в країнах ЄС

Країна	Прямі податки	Непрямі податки	Соціальні платежі
Данія	Найбільше в  ЄС використання фіскальних можливостей  оподаткування капіталу, прогресивне оподаткування доходів від підприємницької діяльності для фізичних осіб.	Висока фіскальна  ефективність, найвища в Європі ставка ПДВ, розгалужене акцизне оподаткування	Висока гарантія соціальної захищеності переважно  через систему страхування
Швеція, Фінляндія	Фіскально значиме  персональне оподаткування (для  Фінляндії). Оподаткування доходів від підприємницької  діяльності здійснюється за високими пропорційними ставками.	Висока фіскальна  ефективність, розви-нуте акцизне оподатку-вання, диференційоване оподаткування ПДВ	Високі розміри  соціальних трансфертів
Бельгія, Франція	Бельгія – прогресивне  персональне оподаткування, застосування податкових знижок. Франція – менший ступінь використання фіскального  потенціалу персонального оподаткування, однак високе оподаткування корпоративного прибутку із розгалуженою системою податкових пільг інвестиційного характеру. Висока фіскальна  ефективність майнових податків.	Фіскальний  потенціал специфічних акцизів  використовується слабо, оподаткування ПДВ ефективне і соціально справедливе	Високий рівень оподаткування праці, високі соціальні  гарантії, реалізація потенціалу соціального  страхування
Австрія	Фіскально значиме  персональне прогресивне оподаткування	Оподаткування ПДВ соціально справедливе (дві знижені ставки), використовується потенціал специфічних акцизів	Високі соціальні  гарантії
Італія	Прогресивне персональне  оподаткування. При оподаткування  корпоративного прибутку застосовуються податкові знижки	Максимально використовує регуляторний потенціал ПДВ	Соціальні гарантії помірні
Німеччина	Високе прогресивне  персональне оподаткування, значиме  оподаткування майна	Ставка ПДВ  одна з найнижчих в Європі, менш розвинене акцизне оподаткування	Високі соціальні  гарантії
Люксембург	Прогресивне персональне оподаткування із нижчими мінімальною і максимальною ставками. Обмежений перелік пільг	Оподаткування ПДВ соціально справедливе (стандартна ставка 15% і три знижені)	Однакове навантаження соціальних платежів на працедавця і  працівника
Нідерланди	Прогресивне персональне оподаткування. Низький корпоративний прибуток при обмежених пільгах	Більша частина  податкової бази ПДВ оподатковується  за стандартною ставкою 19%	Високі соціальні  гарантії

 

 

Ці країни, з одного боку, використовують потенціал доволі ефективного (у них) ринкового саморегулювання і регуляторні можливості податків і податкових платежів, а з іншого – прагнуть покращити динаміку та якість соціально-економічного розвитку шляхом формування надійної фінансової бази усунення державою «провалів ринку» і чималої кількості структурних диспропорцій. Причому дедалі більше ускладнення соціально-економічної системи потребує постійного розширення сфери втручання держави у відтворювальні процеси за рахунок оптимізації видаткової частини бюджету в умовах обмежень щодо розширення експансії фіску [13, с. 139].

Фіскальне регулювання  фінансових потоків характеризується особливими по відношенню до інших  форм регулювання передумовами зародження, розвитку та реалізації. Його інституціональними джерелами є: по-перше, існування держави як специфічного економічного та політичного інституту-виразника суспільних інтересів; по-друге, наявність та постійне зростання суспільних потреб, задоволення яких потребує активної участі держави у процесах розподілу, перерозподілу та споживанні національного продукту за допомогою фіскальних важелів; по-третє, особливості процесу продукування економічною системою фінансових потоків, етапами якого є акумулювання, розподіл, перерозподіл та споживання національного продукту, по-четверте, зростання обсягу трансакційних витрат при збільшенні кількості інструментів фіскального регулювання.

Реалізація механізму  фіскального регулювання передбачає використання двох основних груп важелів  – бюджетних та податкових, дія  яких реалізується через застосування відповідних інструментів (табл.1.2). 

Таблиця 1.2

  Важелі та інструменти фіскального регулювання фінансових потоків

Фіскальні важелі	Фіскальні інструменти
Бюджетні	Структура видатків бюджету
	Бюджетні інвестиції
	Трансферти
	Бюджетний дефіцит
Податкові	Податкове навантаження
	Податкові ставки
	Податкові пільги
	Спеціальні режими оподаткування
	Альтернативні режими оподаткування
	Розстрочення і відстрочення податкових платежів

 

 

Формування нового інституціонального середовища фіскального регулювання, яке базується, з одного боку, на чіткому дотриманні прав платників і забезпеченні взаємозв’язку між податками і зустрічним потоком суспільних благ, з іншого на створенні системи достатніх інституціональних обмежень дискреційних дій органів виконавчої влади у сфері податкової політики, в тому числі, введення законодавчих гарантій недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації та збалансування інтересів, прав і обов’язків усіх учасників податкових відносин.

Фіскальне регулювання  має бути адекватним не тільки інтересам окремих економічних агентів, але і держави в цілому, відповідати пріоритетним інтересам державної економічної та соціальної політики. Тому для оцінки результативності фіскального регулювання необхідно розробити систему критерії (табл.1.3).

Таблиця 1.3

Критерії результативності застосування інструментів фіскального  регулювання

Критерій	Характеристика успішності
Рівень збирання податків	Збільшується адекватно  до темпів зростання ВВП
Рівень виконання бюджетних  зобов’язань	Виконання у повному обсязі
Рівень віддачі від  зібраних податків	Не менше 80%
Величина бюджетного дефіциту, його параметри та швидкість  зростання державного боргу	Мінімізація бюджетного дефіциту, зростання кого виправдовується  фінансуванням інноваційних витрат, зменшення державного боргу
Динаміка ВВП	Зростання реального  ВВП
Рівень монетизації  бюджетного дефіциту	Зменшення
Рівень безробіття	Зменшення
Величина податкового  боргу	Зменшення
Величина простроченої заборгованості з оплати праці через  відсутність бюджетного фінансування	Зменшення та ліквідація
Рівень тіньової економіки	Зменшення
Обсяг трансакційних  витрат	Зменшення
Питома вага збиткових  підприємств	Зменшується порівняно  з минулим роком або плановими  показниками звітного року
Податковіддача	Зростає адекватно темпам зростання ВВП
Фіскальна достатність	Обсяг мобілізованих  податків має забезпечувати фінансування потреб відповідної території

 

Узагальнюючи особливості  фіскального регулювання, можна  зробити висновок, що його інституціональна природа проявляється у наступних ознаках:

1. Фіскальне регулювання  як сукупність норм, які впорядковують  взаємодію економічних агентів  з приводу регулювання руху  фінансових потоків.

2. Фіскальне регулювання як сукупність правил гри.

3. Фіскальне регулювання як сукупність поведінкових стереотипів.

 Таким чином, інституціональний підхід дозволяє досліджувати специфіку фіскального регулювання в реальному економічному житті, а не в рамках вузьких теоретичних моделей. Інституціональний підхід дозволяє не тільки пояснити економічні явища, а зрозуміти їх, описуючи поведінку економічних агентів, яка і формує ці явища.

Економічна політика реалізується державою через закони, президентські накази, урядові постанови  та інші нормативні акти, державні програми, рішення державних органів.

Фіскальна (бюджетно-податкова) політика – це політика використання державних податків та витрат (видатків) з метою впливу на макроекономічний кругообіг [9], який зображено схематично (рис. 1.1).

Рисунок 1.1. Вплив фіскальних інструментів на макроекономічний кругообіг.

На рис.1.1. зображено кругообіг доходів (верхня частина схеми) і витрат (нижня частина схеми), що здійснюється між підприємствами і домогосподарствами.

Доходи, що надходять  у розпорядження домогосподарств, є платою їм як власникам ресурсів, за винятком податків. Сукупні витрати (попит), згідно зі схемою, формуються трьома потоками: споживанням домогосподарств, інвестиціями (що є перетвореною формою заощаджень) та державними витратами.

Фіскальна політика безпосередньо  торкається кругообігу в точках А та Д, тобто коли держава вилучає податки коли вона збільшує попит на величину державних витрат.

Для відновлення макрорівноваги необхідно, щоб величина того, що тимчасово  вилучено з кругообігу, дорівнювала  величині того, що повернулося у нього. До фіскальної політики мають відношення податки та державні витрати.

Існуючі податки можна  класифікувати за різними принципами: об'єктом (податки на доход, прибуток, власність), суб'єктами оподаткування, платниками (індивідуальні та корпоративні податки), характером стягування податку (прямі, непрямі).

Прямі податки істотно  впливають на ринок ресурсу праці. Адже бажання пропонувати працю  безпосередньо залежить від величини доходу, що залишається після оподаткування. Уявімо, що пропорційним податком оподатковується зарплата. Як впливає податок на обсяг робіт в економіці? Для відповіді скористаємося рис.1.2.

Рисунок 1.2. Вплив оподаткування на обсяг робіт в економіці

На графіку відображена  рівновага (точка Е1) попиту і пропозиції на ринку праці до того, як доход працівників почав обкладатись податком. Цьому стану рівноваги відповідає кількість зайнятих L1 і зарплата W. Лінія S2 відображає пропозицію після впровадження податку. Рівновага попиту і пропозиції досягається у точці E2. Е2К – відрізок, що відображає величину податку на доход. W1 – зарплата до оподаткування, W2 – після оподаткування.

Площа фігури W1E2KW2 означає  величину податкових надходжень до державного бюджету за умови, що платниками податку  є L2 осіб і кожна особа сплачує  Е2К податку [2].