Фіскальні аспекти регулювання підприємництва в Україні

 

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА  СЛУЖБА УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ  ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

КАМ”ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКА  ФІЛІЯ

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

з предмета “Податкова система”

на тему: Фіскальні аспекти регулювання підприємництва в Україні

 

 

 

Робота виконана студент

курсу, спеціальності :

 

 

Науковий керівник: старший викладач

 

 

 

 

 

 

Кам’янець -  Подільський  2012

 

 

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ I. ТЕОРИТИЧНО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ФІСКАЛЬНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПІДПРИЄМНИЦТВА В УКРАЇНІ………………………………6

1.1 Поняття і сутність фіскального регулювання……………………………………6

1.2 Інструменти фіскального регулювання  підприємництва………………………..9

1.3 Принципи і механізми  та ефективність впливу фіскальної  політики на підприємницьку діяльність……………………………………………………………19

РОЗДІЛ  II. АНАЛІЗ ФІСКАЛЬНОГО  РЕГУЛЮВАННЯ ПІДПРИЄМНИЦТВА В УКРАЇНІ………………………………………………………………………………..23

2.1  Сучасний стан фіскальної регулювання в Україні…………………………...…23

2.2  Аналіз інструментів фіскального регулювання підприємництва в Україні…..29

РОЗДІЛ III. ШЛЯХИ ПОКРАЩЕННЯ ФІСКАЛЬНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПІДПРИЄМНИЦТВА В УКРАЇНІ…………………………………………………...33

3.1 Проблеми фіскального регулювання підприємництва в Україні і необхідність його реформування……………………………………………………………………33

3.2 Шляхи і методи вдосконалення фіскального регулювання підприємництва в Україні…………………………………………………………………………………35

3.3 Зарубіжний досвід фіскального регулювання підприємництва в економічно-розвинених країнах……………………………………………………………………39

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………………51

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………………..54

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Необхідність, способи  і ступінь втручання держави  в економічне життя суспільства  є предметом для дискусії серед  економістів майже сто років. Після революції в макроекономічному  регулюванні, яка була здійснена  Дж. М. Кейнсом, необхідність державного втручання в економіку вже не викликає сумнівів, однак для визначення характеру втручання та вибору інструментів, за допомогою якого воно буде здійснюватися, не існує універсального рецепту. Саме це обумовлює підвищення інтересу з боку фахівців до особливостей реалізації механізму фіскального регулювання в Україні.

Сучасне фіскальне регулювання  визначає основні напрями використання фінансових ресурсів держави, методи фінансування і головні джерела поповнення скарбниці. Залежно від конкретно-історичних умов в окремих країнах така політика має свої особливості. Будь-який уряд завжди проводить деяку фіскальну політику, незалежно від того, усвідомлює воно це чи ні.

Останнім часом в  Україні простежується тенденція  до посилення ролі уряду в регулюванні національної економіки через фінансову систему, тобто здійснюються витрати на програми по соціальному забезпеченню, на підтримку середнього рівня доходів, охорону здоров'я, освіту і так далі.

З іншого боку, з початку  економічних реформ український уряд узяв орієнтир на введення надзвичайно високого оподаткування на доходи фірм, що негативно позначилося на стані національної економіки і перспективах її підйому. Не випадково у відповідь реакцією є активний розвиток тіньової економіки, внаслідок чого уряд не в змозі зібрати в прибуткову частину бюджету і половини передбачених надходжень.

Сьогодні тема фіскального  регулювання є дуже актуальною, оскільки економіка України переживає  далеко не найкращі дні, і від того, як уряд здійснюватиме бюджетно-податкову політику, залежить доля кожної людини, що живе в нашій країні і доля всієї країни в цілому.

Отже, метою даної роботи є визначення поняття фіскального  регулювання, позначення принципів, механізмів і інструментів дії фіскального  регулювання на господарську систему суспільства. У роботі буде даний всесторонній розгляд фіскальної політики як методу державного регулювання економіки, а також буде проведений аналіз сучасного фіскального регулювання підприємництва в України: освітлені об'єктивні причини необхідності її реформування і можливі шляхи удосконалення.

Досягнення поставленої  мети передбачає вирішення наступних  наукових і практичних задач:

• визначити основні положення зарубіжних теорій фіскального регулювання;
• з’ясувати головні тенденції еволюції фіскального регулювання ;
• виявити особливості фіскального регулювання в інших країнах світу;
• розробити рекомендації щодо вдосконалення фіскальеного регулювання в Україні з урахуванням зарубіжного досвіду.

Предмет дослідження  – фінансові відносини, які виникають при фіскальному регулюванню підприємництва.

Обꞌєкт  дослідження – оподаткування підприємств, що виникає у сфері фіскальної політики.

Значний вклад у розвиток сучасної економіко-математичної фіскальної теорії пільгових режимів та вирішення  складних проблем фінансової підтримки підприємництва в період фінансових криз внесли вітчизняні науковці, серед яких: М. Азаров, Л. Бабич, Бабійчук, А. Базилюк, М. Вдовиченко, А. Возняк, А.   Гальчинський, І. Д’яконова, Ю. Ємченко, Ю. Іванов, В. Кравченко, А.Крисоватий, М. Крупка, Ю. Лисенков, В. Литвиненко, В. Приймак та багато інших.

Вітчизняними дослідниками, такими як В. Завгородній, О. Лобанов, В.Люткевич також робилися спроби побудови альтернативних економіко-математичних моделей оподаткування  суб’єктів малого бізнесу, однак вони в основному зводилися до обчислення економічного ефекту від переходу на єдиний чи фіксований податок.

 

РОЗДІЛ I. Теоретично-методологічні  засади фіскального регулювання підприємництва в Україні

1.1. Поняття і сутність фіскального регулювання.

Фіскальне регулювання  — це урядовий вплив на економіку  через оподаткування, формування обсягу і структури державних витрат з метою забезпечення належного  рівня зайнятості, запобігання й  обмеження інфляції та згубного впливу циклічних коливань. Вона є головною складовою фінансової політики та дуже важливою ланкою економічної політики. Термін "фіскальна" походить від латинського fiscua, що в перекладі означає "державна казна".

Серед численних завдань  фіскального регулювання, так званого  дерева цілей, твірних, основними є:

→ стійке зростання національного доходу;

→ помірні темпи інфляції;

→ повна зайнятість;

→ згладжування циклічних коливань економіки.

Фіскальне регулювання  ще називають бюджетно-податковою. Пояснюється така назва тим, що цей  вид державного впливу на економіку здійснюється шляхом формування доходів держбюджету та несення витрат у вигляді державних закупівель, видатків у формі трансфертних та процентних виплат за борговими зобов'язаннями. Щоб зрозуміти загальні принципи державного регулювання, необхідно чітко виділити два компоненти фіскальної політики: витрати і податки.

За допомогою урядових витрат на закупівлю товарів і  послуг можна збільшити або зменшити сукупні витрати, а тим самим  впливати на обсяг національного  виробництва. До урядових витрат відносяться всі бюджетні асигнування, направлені на будівництво доріг, шкіл, лікарень, установ культури, здійснення екологічної і енергетичної програм і інші суспільні потреби. Сюди відносяться і витрати на оборону, зовнішньоторговельні закупівлі, придбання необхідної для населення сільськогосподарської продукції та ін. Такого роду витрати і закупівлі можна назвати державно-суспільними, тому що споживачем товарів і послуг є суспільство в цілому в особі держави. Витрати, що направляються на регулювання стійкого функціонування ринкової економіки, сприяють збільшенню або скороченню об'єму внутрішнього виробництва (ЧВП) в періоди його спаду або підйому. Державні витрати не тільки прямо, але і через мультиплікаційний ефект впливають на об'єм внутрішнього виробництва, викликаючи його збільшення або скорочення.

Держава впливає на об'єм внутрішнього виробництва і через  свою податкову політику.

До податкової системи  кожної країни належать суб'єкти оподаткування, тобто ті, хто сплачує податки, — фізичні особи та юридичні особи (підприємства), та об'єкти оподаткування — прибуток підприємств, заробітна плата, вартість майна, виторг фірми, кількість землі тощо. Одиниця оподаткування — це одиниця виміру об'єкта оподаткування. Податкова ставка — це величина податку на одиницю оподаткування. Для визначення величини податку кількість податкових одиниць множать на податкову ставку.

Податкові ставки, що визначаються як відсоток, поділяються на такі види:

• пропорційні, коли ставка оподаткування є однаковою і не залежить від розмірів доходу;
• прогресивні, коли ставки оподаткування зі збільшенням доходу зростають. Інакше кажучи, такі ставки передбачають більший відсоток вилучення доходу у вигляді податку, коли дохід збільшується ;
• регресивні, коли податкова ставка зі збільшенням доходу знижується.

Податки поділяють на прямі та непрямі.

Прямі податки стягуються безпосередньо з індивідів та фірм. В Україні такими є прибутковий  податок з громадян, податок з  прибутку підприємств та ін.

Непрямі — це податки, що встановлюються на товари та послуги і входять в їхню ціну. До таких податків в Україні належать акцизи, податок на додану вартість, мито. Непрямі податки сплачують ті громадяни і фірми, що купують оподатковувані товари й послуги.

Прибутковий податок  з громадян в Україні є прогресивним, тобто особи з вищими доходами сплачують виший відсоток свого доходу у вигляді податку, ніж ті, хто заробляє менше.

Платниками податку  з прибутку є виробничі підприємства, фінансові й некомерційнї установи, які мають доходи, не звільнені від оподаткування. В Україні передбачене пропорційне оподаткування прибутку підприємств. Ставки цього податку диференціюються залежно від сфери діяльності (підприємництво, акційна торгівля, продаж цінних паперів тощо).

Об'єктом оподаткування  при стягуванні податку з майна є його вартість у період володіння ним або під час продажу чи успадкування. Протягом століть точиться дискусія про справедливість податку на майно: перерозподіляти багатство чи змиритися з тим, що від народження люди опиняються у нерівних умовах.

Акцизи — це непрямі  податки, що входять у ціни певних товарів і стягуються в момент їх придбання. Акцизи поділяються на індивідуальні, коли оподатковується  кожна одиниця товару, і універсальні, коли об'єктом оподаткування є  обсяг продажу.

Мито — це податок на товари, які імпортуються. Мито є однин із важелів захисту національного ринку і поповнення бюджетних коштів.

Податкова система в  Україні ґрунтується на двох основних податках — на додану вартість і  на прибуток підприємств.

Стягнення податків передбачає надання певних податкових пільг. Типовими пільгами є: неоподатковуваний мінімум заробітної плати — мінімальна її сума, з якої не стягується прибутковий податок з громадян; капітальні знижки — зменшення ставки оподаткування прибутку, котрий отримують за допомогою капітального устаткування; прискорена амортизація — фактичне зменшення оподаткованих сум прибутку в перші роки використання устаткування.

Оподатковуються доходи (майна) фізичних і юридичних осіб. Як нормативна форма, що накладається на доходи, податки характеризуються обов'язковістю і терміновістю платежу. Тому всяке ухилення від податків і невчасна їх сплата ведуть до відповідних юридичних і адміністративно-фінансових санкцій.

Фіскальне регулювання  як спосіб фінансового регулювання  економіки здійснюється за допомогою могутніх важелів - оподаткування і державних витрат. У зв'язку з цим проводяться два види фіскальної політики: дискреційна і автоматична (вбудованих стабілізаторів).

При дискреційній політиці держава свідомо регулює оподаткування і бюджетні витрати для поліпшення економічного стану країни.

Фіскальне регулювання, засноване на вбудованих стабілізаторах, використовує такий механізм, який без участі держави усуває несприятливе положення на різних фазах економічного циклу.

Автоматична фіскальна політика - це автоматична зміна величини державних витрат, податків і сальдо державного бюджету в результаті циклічних коливань сукупного доходу. Недискреційна фіскальна політика припускає автоматичне збільшення чистих податкових надходжень до державного бюджету в періоди зростання ВНП, яке надає стабілізуючу дію на економіку. Ці зміни відбуваються під дією вбудованих стабілізаторів.

 

1.2. Інструменти фіскального регулювання підприємництва.

За формою впливу фіскальне  регулювання належить до непрямих методів державного регулювання, що базуються не на прямому примушенні господарюючих суб’єктів, а на використанні їхніх економічних інтересів. Використовуючи інструменти фіскальної політики, держава створює умови, за яких економічним суб’єктам стає вигідним враховувати інтереси держави в процесі своєї діяльності і невигідною є опортуністична поведінка. Фіскальне регулювання не має самостійності відносно макроекономічної політики, тому будь-яку зміну в політиці супроводжує адекватна реакція фіскального регулювання.