Фіскальні аспекти регулювання підприємництва в Україні

Визначення межі оподаткування  є проблемою вкрай актуальною для України. Практика управління економікою впродовж 90-х років засвідчує: намагання  уряду поповнити хронічно дефіцитний бюджет не враховують того, що надмірні податки зменшують базу оподаткування і скорочують надходження до бюджету.

Бюджетно-податкова політика, що використовує як головні інструменти  податки та державні витрати, може застосовуватися  для досягнення таких макроекономічних цілей, як забезпечення повної зайнятості, стримування цін та забезпечення загального добробуту [3].

В Україні, у порівнянні з розвинутими країнами, існує  проблема нерівномірного оподаткування. Наприклад прибуток на капітал. Будь-яка  підприємницька діяльність (як із реєстрацією  юридичної особи, так і без  неї) потребує необхідних капіталовкладень. А прибуток, отриманий від них, оподатковується за різними ставками. В Україні відбувається етап первинного накопичення капіталу [5]. Від його результатів залежить подальший стан економічної системи України.

Податки на споживання, що застосовуються в Україні (ПДВ, акцизний збір, мито), повинні справляти вплив на всі джерела доходів.

Податкова система України  будувалася і будується на основі небагатого власного і, в основному, зарубіжного досвіду. Прорахунок полягає  лише в тому, що запозичувати досвід країн із розвиненою ринковою економікою, в яких питання «сколочування» первинного капіталу для підйому виробництва уже не стоїть. В Україні картина протилежна. І тому необхідно створити належні умови процесу накопичення і легалізації капіталу, використовуючи податкові важелі та стимули. Якщо говорити про інвестиції із-за кордону, то задля їхнього притягнення податкова система України повинна бути менш обтяжливою та жорсткою, ніж зарубіжна.

 

1.3. Принципи і механізми та ефективність впливу фіскальної політики на підприємницьку діяльність.

За допомогою фіскальної політики держава безпосередньо  може впливати на розвиток економіки, добиваючись її стійкого зростання, стабільності цін і повної зайнятості дієздатного населення.

Така політика полягає в тому, щоб вчасно передбачати спад виробництва і зростання безробіття, а також наростання інфляційних процесів в економіці і відповідним чином впливати на них. При наступаючому спаді виробництва уряд збільшує державні витрати і скорочує податки з метою збільшення сукупних витрат і інвестицій. Тим самим воно сприяє підйому виробництва і збільшенню зайнятості. При настанні інфляції, навпаки, державні витрати зменшуються, а податки збільшуються.

Всі заходи, що передбачають подібного роду державне регулювання економіки, одержали назву дискреційної політики.

Розглянемо стисло основні  елементи дискреційної політики. Основний елемент - зміна програм суспільних робіт. Такі роботи були розгорнені під  час Великої депресії 30-х років  з метою боротьби з безробіттям шляхом збільшення робочих місць. Оскільки, проте, подібного роду проекти складалися поспішно і орієнтувалися на те, щоб зайняти людей якої завгодно роботою, наприклад, будувати дороги без необхідної кількості машин і механізмів або навіть згрібати сухе листя в парках, то економічна ефективність цих програм була вельми незначною. До того ж слід мати на увазі, що в даний час в розвинених країнах спади виробництва бувають набагато менш тривалими, тому з ними можна боротися знижуючи податкові ставки і використовуючи монетарну політику.

Інший найважливіший  елемент - зміна ставок податків. Коли прогнозується короткий спад виробництва, то на додаток до вбудованих стабілізаторів з'являються рішення про зменшення  податкових ставок. Хоча прогресивна  система оподаткування дає можливість автоматично змінювати податкові надходження до бюджету, які знижуватимуться із зменшенням об'єму виробництва і доходів, але це може виявитися недостатнім, щоб вплинути на виниклу негативну ситуацію. Саме в цей період виникає необхідність зменшити ставки податків і збільшити державні витрати, щоб сприяти підйому виробництва і подоланню його спаду.

Дискреційна фіскальна  політика передбачає також додаткові  витрати на соціальні потреби. Хоча посібники з безробіття, пенсії, допомога малозабезпеченим і іншим категоріям тих, що мають потребу регулюються за допомогою вбудованих стабілізаторів, проте, уряд може здійснити спеціальні програми допомоги цим категоріям громадян у важкі часи економічного розвитку. Таким чином, приходимо до висновку, що ефективна фіскальна політика повинна спиратися, з одного боку, на механізми саморегулювання, закладені в економічну систему, а з іншою - на ретельне, обережне дискреційне регулювання економічної системи з боку держави і його органів управління. Отже, регулятори економіки, що самоорганізовуються, повинні функціонувати погоджено з свідомим регулюванням, організованою державою.

Взагалі кажучи, весь досвід розвитку ринкової економіки, особливо нашого сторіччя, свідчить про те, що в розвитку економіки і інших систем соціального життя самоорганізація повинна йти нога в ногу з організацією, тобто свідомим регулюванням економічних процесів державою.

Ефективність фіскальної політики багато в чому залежить від  швидкості реакції уряду на зміни  в економіці.

Фіскальна політика формується на політичній арені, і це багато в чому утрудняє їх застосування для стабілізації економіки.

Деякі економісти стверджують, що переслідувана політиками мета - це зовсім не захист інтересів національної економіки, а швидше власне переобрання на новий термін. Окремі економісти навіть висловлюють припущення про існування політичного ділового циклу, тобто циклу, що має політичне походження. Вони стверджують, що політичні діячі можуть маніпулювати фіскальною політикою заради отримання максимальної підтримки з боку виборців, навіть якщо їх фіскальні рішення надають дію, що дестабілізувала, на економіку. В цьому випадку фіскальна політика може бути погіршена заради політичних інтересів. Це можливе погіршення фіскальної політики явище дуже тривожне, але також і дуже важко доказове. Хоча емпіричні дані вельми неоднозначні, є деякі свідоцтва на підтримку цієї політичної теорії економічного циклу.

Один з головних чинників, стримуючих зростання виробничої активності в Україні, - нераціональна фіскальна  політика, що проводилася державою впродовж практично всіх 90-х років. Вважається, що той податковий тягар, який встановила держава, був явно надмірним і не дозволял виробничим структурам вести нормальну економічну діяльність. Такий фіскальний натиск спричинив за собою цілий ряд негативних явищ.

У умовах, що склалися, актуалізуються завдання оцінки ефективності діючої системи фіскального регулювання  і відшукання шляхів її оптимізації. Рішення їх припускає безліч різних підходів, серед яких, зокрема, можна відзначити якісний метод рішення проблеми. Він полягає у впорядкуванні і вдосконаленні всього податкового законодавства. Необхідно перш за все відмовитися від практики нарахування податків на витрати і перейти до схеми, що передбачає сплату податків у міру надходження засобів на рахунок підприємства. Вже цих двох моментів в діючій системі фіскального регулювання достатньо, щоб зруйнувати цілком нормальну економічну структуру.

 

РОЗДІЛ II. Аналіз фіскального регулювання підприємництва в Україні

2.1.  Сучасний стан фіскального регулювання підприємництва  в Україні.

Аналіз фіскальної політики в Україні, почнемо із з’ясування того, наскільки послідовною вона є. Про послідовність фіскальної політики можна судити по структурі податкових надходжень і державних видатків, а також і по стабільності податкової системи в цілому.

Дохідна частина проекту  бюджету на 2011 рік розроблена на основі реформованого податкового законодавства, відповідно нормам Податкового кодексу України, а саме:

- зниження з 2011 року ставки податку на прибуток підприємств із 
25% до 23%;

- запровадження 0% ставки з податку на прибуток підприємств для підприємств з оборотом до 3 млн. грн., а також для підприємств літако- та суднобудування, готелів;

- наближення податкового та бухгалтерського обліку;

- встановлення звільнення від оподаткування ПДВ операцій з постачання деяких товарних позицій зернових та технічних культур, деревини;

- запровадження ставки податку на доходи фізичних осіб в розмірі 17 % до доходів понад 10 мінімальних заробітних плат ( 9 410 тис. грн.);

- скасування податку на транспортні засоби в частині, яка сплачується при проходженні техогляду, реєстрації та перереєстрації транспортних засобів;

- скасовування малоефективних місцевих податків і зборів, податку на промисел та збору за проведення гастрольних заходів;

При формуванні показників бюджету на 2011 рік враховувався номінальний  обсяг ВВП, який за розрахунками Міністерства економіки складає 1 253,0 млрд. гривень.

Таблиця 2.1

Динаміка  надходжень до Зведеного бюджету  України

у 2006-2011 роках

	2006 факт	2007 факт	2008 факт	2009 факт	2010 факт	2011 факт	Відхилення 2011 року від 2010 року
							+/-	%
зведений бюджет, разом, в т. числі:	171,8	219,9	297,9	273	314,5	398,6	84,1	126,7
загальний фонд	130,8	167,2	238,5	208,6	264,5	343,8	79,3	130
спеціальний фонд	41	52,7	59,4	64,4	50	54,8	4,8	109,6

 

 

Рисунок 2.1  Питома вага доходів Зведеного бюджету України у ВВП за 2006-2011 роки.

Доходи зведеного бюджету  на 2011 рік обраховано в сумі 398,6 млрд. грн., що становить 31,8% ВВП (1 253,0 млрд. грн.) та на 2,8 відсоткового пункту менше  показника на 2010 рік ( доходи зведеного бюджету  на 2010 рік становить 29,0%  у ВВП). Сума доходів загального фонду зведеного бюджету на 2011 рік складає 343,8 млрд. грн., що становить 27,4% ВВП.

Показники доходів зведеного  бюджету на 2011 рік, порівняно із показниками 2010 року, збільшуються на 84,1 млрд. грн. або на 26,7%, у тому числі по загальному фонду – на 79,3 млрд. грн. або на 30,0%, та по спеціальному фонду –  на 4,8 млрд. грн. або на 9,6 відсотка.

Виходячи з показників виконання Зведеного бюджету ( Додаток  А) основу доходів зведеного бюджету  складають «Податок з доходів фізичних осіб» і «Податок на додану вартість». Тож проведем їх аналіз.

Надходження податку  на доходи фізичних осіб на 2011 рік розрахований за методикою у розрізі видів економічної діяльності з урахуванням очікуваних надходжень у 2010 році, податкової соціальної пільги та податкового кредиту, з урахуванням норм Закону України "Бюджетний кодекс України" від 08.07.2010 №2456-IV та Податкового кодексу України, і становить 60 224,5 млн. грн., у т.ч.:

• до місцевих бюджетів – 53 458,3 млн. грн.,
• до державного бюджету – 6 766,2 млн. грн. (50% надходжень по м. Києву)

Розрахунок суми податку  на доходи фізичних осіб на 2011 рік здійснено із урахуванням очікуваних надходжень у 2010 році та поступового виходу економіки із кризового стану.

Ріст суми податку  становить 118,0% (з 50,0 млрд. грн. у 2010 році до 60,2 млрд. грн. у 2011 році).

Зазначене призведе до росту  надходжень податку до бюджету.

Таблиця 2.2

Розрахунок податку  на доходи фізичних осіб на 2011 рік (млн.грн.)

	Показник	2011 рік
1	Витрати на оплату праці  (ФОП + лікарняні, що виплачуються за рахунок фондів соцстраху + винагорода по цивільно-правовим договорам)	408 000
1а	Сума фонду  оплати праці військовослужбовців, шахтарів і відрахувань до Пенсійного фонду та фондів соц. страхування	39 566
1б	База оподаткування  без утримань до Пенсійного фонду  та фондів соціального страхування	368 434
2	Сума податку  на доходи фізичних осіб,	55 265
3	Сума податку  на доходи фізичних осіб із податкової соціальної пільги, всього:	5 106
3а	у розмірі 150% суми пільги, визначеної за правилами підпункту 169.1.3 (пункт 169.1 стаття 169 Податкового  Кодексу)	340
3б	у розмірі 200% суми пільги, визначеної за правилами підпункту 169.1.4 (пункт 169.1 стаття 169 Податкового Кодексу)	29
3в	у розмірі податкової соціальної пільги, що застосовується до доходу, отриманого платником податку  як заробітна плата протягом звітного податкового місяця, якщо його розмір не перевищує суми місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленої на 1 січня планового року (підпункт 169.1.2 пункту 169.1 та пп. 169.4.1 п.169.4 статті 169 Податкового Кодексу)	4 737
4	Сума податку  без соціальної пільги	50 159
5	Суми витрат, що включаються до складу податкової знижки (відповідно до декларації  про  доходи фізичних осіб)	1 295
6	Сума податку, що підлягає поверненню платнику у  зв’язку з нарахуванням податкової знижки	189
7	Сума податку  на доходи фізичних осіб з урахуванням втрат від застосування податкової знижки	49 970
8	Надходження податку  на доходи фізичних осіб від додаткового  доходу	4 402
9	Податок на доходи фізичних осіб суб’єктів підприємницької  діяльності і незалежної професійної  діяльності	447
10	Фіксований  податок на доходи фізичних осіб	277
11	РАЗОМ  податку  на доходи фізичних осіб	56 490,5
12	Сума податку  на доходи фізичних осіб військовослужбовців	2 184
13	Сума податку  на доходи фізичних осіб шахтарів-працівників  (за ставкою 10%)	1 082
14	Сума податку  на доходи фізичних осіб за ставкою 17%, оподаткування доходів віднесених	468
15	Всього до зведеного  бюджету	60 224,5