Особливості розвитку малого підприємництва в Україні

 

ПЛАН

Вступ 

1. Малі підприємства: сутність та принципи діяльності;

2. Роль малого підприємництва в економіці України;

3. Перспективи розвитку малого підприємництва в Україні. 

Висновки

Список  використаної літератури

Додатки 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

         ВСТУП

     Малі  підприємства – це істотна складова ринкового господарства, невід’ємний  елемент конкурентного механізму. Існування економічно ефективних малих  підприємств дає ринковій економіці  гнучкість, мобілізує фінансові  і виробничі ресурси населення, несе в собі могутній антимонопольний потенціал, слугує серйозним фактором структурної перебудови, вирішує проблему зайнятості та інші соціальні проблеми ринкового господарства.

     Сучасна теорія малого бізнесу є плодом напруженої думки не одного покоління вчених. Цю проблему досліджували: Р.Кантильйон, А.Маршал, А.Сміт, Ж-Б.Сей, С.Сімсонді, Й.Шумпетер, Ф.Хайек та інші видатні дослідники.

      Розвиток  малих підприємств безпосередньо  залежить від різноманітних законодавчих норм та врегулювань. З одного боку, підприємництво потребує особливої уваги та захисту з боку держави, з іншого – держава повинна регулювати та отримувати відповідну віддачу від бізнесу в Україні.

      Якщо  на перше місце в економічній  політиці виходить наповнення бюджету, а не стимулювання підприємницької  інвестиційної активності, то збільшується кількість податків, зростає їхній рівень. І, як наслідок, відбувається падіння виробництва, зростає безробіття, скорочується база оподаткування та зменшуються відрахування до бюджету, економіка переходить у “тінь”.

      Актуальною проблемою сучасного стану розвитку економіки України є розроблення й законодавче прийняття такої системи оподаткування взагалі та оподаткування малого бізнесу зокрема, яка б одночасно забезпечувала оптимальність як податкового навантаження на результати господарювання платників, так і податкових надходжень до бюджетів всіх рівнів.

      Усі ці обставини й обумовлюють актуальність теми, необхідність більш глибокого  вивчення проблем розвитку малого підприємництва в Україні як одного з основних напрямків господарської діяльності в умовах ринкової економіки. Цим й викликаний інтерес до даної теми.

      Метою даної роботи є аналіз факторів, що впливають на розвиток та ефективність діяльності малих підприємств; дослідження  впливу розвитку малих підприємств  на наповнення доходної частини бюджету.

      Об’єктом  нашого дослідження є процеси  розвитку малих підприємств в  Україні.

      Для досягнення мети необхідно було вирішити такі завдання:

• розкрити сутність малого підприємства, його роль і місце в національній економіці;
• здійснити аналіз розвитку малих підприємств в Україні та регіоні, а також державної підтримки малого підприємництва;
• висвітлити проблеми, що гальмують розвиток малих підприємств та розробити шляхи їх вирішення.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     1.Малі підприємства: сутність та принципи діяльності

     Відповідно  до розмірів підприємств, масштабів  їх діяльності підприємництво поділяють  на мале, середнє та велике. У світі  існують фірми-гіганти з багатомільярдними  оборотами, на яких працюють десятки  й сотні тисяч працівників. Існують і розвиваються крихітні фірми, на яких зайнято дві, три особи. Розмір підприємств залежить від виробничої функції підприємства, технологічного типу виробничого процесу, здатності швидко реагувати на зміни ринкової ситуації, на рух попиту, появу нових потреб у суспільстві тощо. Світовий досвід і практика господарювання показують, що найважливішою ознакою ринкової економіки є існування і взаємодія багатьох великих, середніх і малих підприємств, їх оптимальне співвідношення. Найбільш динамічним елементом структури народного господарства, що постійно змінюється, є мале підприємництво.

     Малими (незалежно    від    форми    власності)  визнаються підприємства,  в яких  середньооблікова  чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує п'ятдесяти  осіб,  а  обсяг валового  доходу  від реалізації продукції (робіт,  послуг) за цей період не перевищує сімдесяти мільйонів гривень.[1, c. 37, ст. 63, п. 7]

     Під час розгляду понять «мале підприємництво», «малий бізнес», «мале підприємство», як свідчить практика, дуже часто відбувається їх ототожнення. Так, професор В. Карсекін та інші автори зазначають, що «... дійсно, практично повсюдно проходить ототожнення підприємництва з малим бізнесом, широке використання у вітчизняній науці та практиці терміна «мале підприємство».

     Малий бізнес — діяльність будь-яких малих  підприємств та окремих громадян (фізичних осіб) із метою одержання  прибутку. Практично це означає будь-яка  діяльність зазначених суб'єктів господарювання, спрямована на реалізацію власного економічного інтересу. Не обов'язково це має бути особливо ризикова й інноваційна діяльність на засадах повної економічної відповідальності. На думку професора З. Варналія, саме у цьому якісному чиннику й полягає різниця між поняттями «мале підприємництво» і «малий бізнес». На жаль, ці поняття не розмежовано ні в економічній літературі, ні на практиці.[10, c.16]

     Законодавство України надає широкі права щодо створення малих підприємств. Так, засновниками їх можуть бути орендні, колективні, спільні підприємства, кооперативи, акціонерні товариства та інші підприємства й організації, а також громадяни, члени сімей, інші особи, що спільно ведуть трудове господарство. Г кодУ зв'язку з цим будь-яке створене мале підприємство, зберігаючи пріоритет свого засновника, є відповідно і державним, колективним, приватним. Діяльність кожного з них регулюється діючим законодавством.

 Види малих підприємств

     За  характером діяльності у малому бізнесі  можна виділити декілька видів підприємств. До першого виду належать індивідуальні або сімейні підприємства. Індивідуальне - це підприємство, що засноване на особистій власності окремої особи та виключно на її праці; сімейне ж підприємство засновується на власній праці членів однієї сім'ї, які проживають разом. Отже, такі підприємства передбачають індивідуальну трудову діяльність окремих осіб або сімей. Це можуть бути або сімейні ферми в сільському господарстві, або різні кустарні виробництва, а також різноманітні індивідуальні господарства в сферах торгівлі, обслуговування населення.[1, c.35-39]

     Майно індивідуального підприємства "формується з майна громадянина (сім'ї), одержаних  доходів та інших законних джерел. Індивідуальне підприємство може бути створене також у результаті придбання  громадянином (сім'єю) державного або  комунального підприємства.

     Власник індивідуального підприємства несе відповідальність щодо зобов'язань підприємства в межах, визначених його статутом. Водночас багато сторін діяльності індивідуального дрібного підприємництва законодавством недостатньо регламентується. Це з одного боку, розширює можливості розвитку вільної підприємницької діяльності, а з іншого - породжує й певні негативні явища, різні зловживання з боку як цих підприємств, так і місцевих органів влади стосовно даних підприємств.[1, c.40, cт.69]

     Інший вид малих підприємств - кооперативи або колективні підприємства, чисельність працюючих у яких не перевищує установлених обмежень. Кооператив являє собою об'єднання декількох громадян для спільної господарської діяльності на основі договору між ними. Майно кооперативу формується за рахунок вкладів учасників, одержаних доходів та інших законних джерел і належить його учасникам на правах пайової часткової власності. Наприклад, у сільському господарстві широко практикується кооперація особистих підсобних господарств у заготовках і переробці сільськогосподарської продукції. Вони організовують свою діяльність на засадах самоуправління, але за широкої підтримки керівництва господарства.[1, c.42-48]

     У розвинутих країнах краще, ніж в  інших, прижилися такі форми міні-фірм, як акціонерне товариство й товариство з обмеженою відповідальністю. В нашій країні з цих двох форм переважатиме, очевидно, остання, що пов'язано з існуючими обмеженнями на початковий капітал акціонерного товариства. Поки що в Україні малі підприємства утворюються "на порожньому місці" або на базі існуючих структурних одиниць і підрозділів різних підприємств. Безперечно, у міру демократизації вітчизняної економіки, розвитку ринкових відносин різноманітнішими стануть і форми утворення малих підприємств. У цілому, виходячи з прийнятих в Україні законодавчих актів, можна передбачити, що найближчим часом мале підприємництво розвиватиметься у вигляді індивідуального, сімейного, приватного, колективного, комунального, спільного та іноземного підприємств.

     Створення малого підприємства здійснюється згідно з рішенням власника майна чи уповноваженого ним органу, підприємства-засновника, організації. Якщо власників або уповноважених ними органів два й більше, таким рішенням стає установчий договір і протокол установчих зборів. При цьому найхарактернішими є два шляхи: а) розукрупнення діючих підприємств з метою усунення їхнього монопольного становища й формування конкурентного середовища на ринку; б) виділення зі складу діючих підприємств, організацій одного або кількох структурних підрозділів або ж на базі структурної одиниці діючих об'єднань за рішенням власника чи уповноваженого ним органу.[1]

     Пільги, якими користуються малі підприємства, визначаються законодавчо-нормативною  базою і протягом останніх років  досить часто змінювались. Головними серед них могли бути: так званий податковий кредит, можливості користування коштами фондів підтримки малих підприємств, прискорена амортизація основних фондів та ін.

     Серед характерних особливостей діяльності малих підприємств слід виділити найважливіші моменти: по-перше, підприємець сам вибирає, що, як і для кого виробляти. Будь-якої регламентації "зверху" він тут позбавлений; по-друге, підприємець має можливість застосовувати найману працю. Найом робочої сили здійснюється шляхом укладання трудового договору між підприємцем і громадянами.

     В договорі передбачаються зобов'язання підприємця забезпечити умови та охорону праці, її оплату не нижче  від встановленого в республіці мінімального рівня, а також інші соціальні гарантії, включаючи соціальне й медичне страхування та соціальне забезпечення відповідно до існуючого законодавства. В цілому форми, системи й розмір оплати праці робітників, а також інші види їхніх доходів установлюються підприємством самостійно.[1]

     Малі  та середні підприємства є "хребтом" розвинених економік. Наприклад, в ЄС МСП становлять 99 % усіх підприємств та забезпечують 65 млн. людей робочими місцями (наприклад, в німецьких МСП працює 68,3 % всіх працівників цієї країни, які підлягають під соціальне страхування). Від них також виходить основний імпульс в ринковій економіці в зв'язку зі своїми інноваційними прагненнями. Враховуючи значення МСП, а також обмежений доступ до капіталу держава зобов'язана підтримувати цей підприємницький сектор. Захист інтересів МСП на політичному рівні здійснюються зазвичай торговою палатою, яка також проводить роз'яснювальну роботу з МСП, сприяє налагодженню міжнародних контактів між її членами.[20, c.68]

     Доцільність створення малих підприємств  зумовлена основними їхніми перевагами:

      1. Низькі витрати на управління. Малі підприємства є тією частиною економіки, де найбільш послідовно проводиться принцип господарської самостійності і самоврядування, освоюються найрадикальніші шляхи активізації трудової діяльності трудового колективу. На таких підприємствах набуває поширення поєднання професій і посад. Це зумовлюється необхідністю у ряді випадків взаємозмінювання у процесі виробництва, що у свою чергу сприяє кращому використанню робочого часу, вдосконаленню професійних навичок, загальному розвитку людини.

      2. Малий бізнес сприяє розвитку  науки, технічному прогресу. Висока  ефективність малого бізнесу  у створенні нової техніки  і технології досягається завдяки  мобільності управління такими  фірмами, швидкості прийняття  рішень, концентрації зусиль на  одному напрямі, залученню висококваліфікованих спеціалістів, фінансовій підтримці великих фірм, які сподіваються використати результати малого бізнесу.