Особливості розвитку малого підприємництва в Україні

      3. Не потребують великого стартового  капіталу, тому негайно розпочинають  виробництво, заповнюючи збіднілий  ринок, забезпечують додатковими доходами значну частину населення і розширюють кількість нових робочих місць.

      4. Висока оборотність ресурсів.

      5. Підприємця спонукає найбільш  сильний варіант мотивації до  праці. В його основі лежить  найбільша серед усіх верств економічно активного населення - матеріальна зацікавленість у результатах своєї діяльності, оскільки він несе повну відповідальність за дані результати. Причому її повнота вимірюється для нього втратою власності і всього, що з нею пов'язане. Крах, банкрутство - з одного боку, успіх і примноження статків - з іншого.

      6. Швидше реагує на потреби  споживача. Швидке перелагодження  виробництва для випуску нової  продукції (в основному товари  народного споживання і надання  послуг).[18, c.191]

Функції малого підприємництва

      Роль  і місце малого підприємництва в  національній економіці найкраще виявляються  в притаманних йому функціях.

      По-перше, мале підприємництво формує конкурентне середовище. Відомо, що в умовах вільної ринкової економіки конкуренція є відображенням відносин змагання між господарськими елементами, коли їх самостійна діяльність ефективно обмежує можливості кожного з них вплинути на загальні умови обігу товарів на даному ринку, а також стимулює виробництво тих товарів, яких потребує споживач. Тоді діяльність учасників ринкових відносин набуває динамічного характеру, вона пов'язана з економічною відповідальністю та ризиком підприємця, що перетворює його на своєрідний соціальний двигун економічного розвитку. Мале підприємництво допомагає утвердженню конкурентних відносин, бо воно є антимонопольним за своєю природою, що виявляється в різноманітних аспектах його функціонування. З одного боку, малий бізнес, внаслідок численності елементів, що його складають, та їх високого динамізму значно меншою мірою піддається монополізації, ніж великі підприємства. З іншого боку, за умов вузької спеціалізації та використання новітньої техніки він виступає як дійовий конкурент, що підриває монопольні позиції великих корпорацій. Саме ця риса малого бізнесу відіграла суттєву роль у послабленні, а іноді й у подоланні розвинутими країнами притаманної великому капіталу тенденції до монополізації та затримки технічного прогресу.

      По-друге, мале підприємництво, оперативно реагуючи на зміни кон'юнктури ринку, надає ринковій економіці необхідної гнучкості. Ця його риса набула в сучасних умовах особливого значення внаслідок швидкої індивідуалізації та диференціації споживчого попиту, прискорення науково-технічного прогресу (НТП), зростання номенклатури промислових товарів та послуг.

      По-третє, величезним є внесок малого підприємництва в здійснення прориву з ряду важливих напрямів НТП, передусім у галузі електроніки, кібернетики, інформатики. Сприяючи прискоренню реалізації новітніх технічних і комерційних ідей, випуску наукомісткої продукції, малий бізнес, тим самим, виступає провідником НТП.

      По-четверте, мале підприємництво робить вагомий внесок у вирішення проблеми зайнятості. Ця функція виявляється у здатності малого підприємництва створювати нові робочі місця й поглинати надлишкову робочу силу під час циклічних спадів та структурних зрушень економіки.

      По-п'яте, важлива функція малого підприємництва полягає в пом'якшенні соціальної напруги і демократизації ринкових відносин, бо саме воно є фундаментальною основою формування середнього класу.[14, c.50-53]

     Малі  підприємства - досить поширена й ефективна  форма господарювання. Вони мають  багато таких рис, які не можуть бути притаманні великим підприємствам. Саме мале підприємництво здатне найоперативніше  реагувати на кон'юнктуру ринку  і таким чином надавати ринковій економіці необхідної гнучкості. Ця властивість малого бізнесу набуває особливого значення в сучасних умовах, коли відбувається швидка індивідуалізація і диференціація споживацького попиту, прискорення науково-технічного прогресу, розширення номенклатури товарів і послуг.

     Істотно впливає малий бізнес на формування конкурентного середовища, що для  нашої високомонополізованої економіки  має першочергове значення. Мале підприємництво антимонопольне за своєю природою. Це проявляється в різних аспектах його функціонування. З одного боку, воно в силу численності функціонуючих господарств і їхньої високої динаміки меншою мірою піддається монополізації, ніж великі підприємства. З іншого боку, мале підприємництво виступає досить відчутним конкурентом, що підривав монопольні позиції великих корпорацій. Саме ця якість малого бізнесу, до речі, зіграла неабияку роль у послабленні, а часом і в подоланні промислово-розвинутими країнами властивої крупному капіталу тенденції до монополізації і затримки технічного прогресу.[17, c.352]

     Адміністративно-командній  економіці притаманна гігантоманія, тому що керувати з єдиного центру незначною кількістю величезних підприємств значно зручніше, ніж  величезною кількістю малих. Проте саме розвиток малих підприємств здатен забезпечити в повному обсязі розвиток ринкових відносин, стабілізацію не тільки економічного, а й політичного стану країни. Малі підприємства здатні здійснити значний внесок у забезпечення зайнятості населення. Вони є гнучкими та ефективними з точки зору керування витратами, здатні швидко враховувати зміни потреб та попиту клієнтів. Крім того, суб'єкти малого бізнесу активно формують «середній клас» населення.[16, c.2]

     Набутий власний досвід, позитивні результати розвитку малого підприємництва в країнах, які пройшли етап реформування економічних систем, показують, що воно є одним із засобів усунення диспропорцій на окремих товарних ринках, створення додаткових робочих місць і скорочення безробіття, активізації інноваційних процесів, розвитку конкуренції, швидкого насичення ринку товарами та послугами. А малі підприємства, за певних умов і за підтримки з боку держави, — потенційно інноваційні, гнучкі й витратоефективні, мають підприємницький досвід і достатній професійний рівень. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     2. Роль малого підприємництва в економіці України

     Мале  підприємництво є органічним структурним  елементом ринкової економіки. Цей  сектор економіки історично і  логічно відігравав роль необхідної передумови створення ринкового  середовища. Він був первинною вихідною формою ринкового господарювання у вигляді дрібнотоварного виробництва. Саме тому дрібнотоварне підприємництво відіграло структуроутворюючу роль в історії становлення економіки конкурентно-ринкового типу. Ця специфіка та своєрідне функціональне призначення малого підприємництва набувають особливого значення для країн, які йдуть шляхом відтворення ринкової системи господарювання.

      Мале  підприємництво — це самостійна, систематична, ініціативна господарська діяльність малих підприємств та громадян підприємців (фізичних осіб), яка проводиться на власний ризик з метою отримання прибутку. Практично, це будь-яка діяльність (виробнича, комерційна, фінансова, страхова тощо) зазначених суб'єктів господарювання, що спрямована на реалізацію власного економічного інтересу.[10, c.22]

      Мале  підприємництво залишається формуючим  фактором розвитку ринкової економіки  України та має великі потенційні можливості. Мале підприємство стало  одним із головних чинників подолання  бідності в Україні, вирішення питань зайнятості населення. Зберігається тенденція збільшення обсягів реалізованої продукції (робіт, послуг) суб’єктами господарювання малого підприємництва. Однією з передових умов зростання виробництва є збільшення обсягу капітальних інвестицій. Суттєву роль у позитивних зрушеннях останніх років відіграло поширення підприємництва, що завдяки виконанню низки економічних та соціальних функцій надає вітчизняній економіці гнучкості, мобільності, маневреності та інших конкурентних переваг.[9, c.115]

      Формування  малого підприємництва в Україні проходило шляхом самоініціативи і самоорганізації суб'єктів підприємництва в рамках нового законодавства, а також комерціалізації та приватизації державних підприємств, про що свідчить динаміка кількості суб'єктів малого підприємництва в 1992—2001 pp.[10, c.67]

      Згідно  із статистичним щорічником України  у 2009 році кількість малих підприємств  на 10 тис. наявного населення у порівнянні з 2000 роком зросла майже удвічі, що, в свою чергу, збільшило кількість найманих працівників на малих підприємствах. (див. табл. 14.1).

      Сьогодні  розвиток малого бізнесу в різних регіонах України має неоднорідну  насиченість, як за галузевими напрямками, так і за концентрацією впливу на економіку. Це пояснюється різними  умовами його існування, глибокими  деформаціями в розміщенні продуктивних сил. Гіперконцетрація продуктивних сил у високо індустріальних районах привела до того, що 6 областей України (Донецька, Дніпропетровська, Запорізька, Луганська, Харківська, Київська) сконцентрували понад 50% основних виробничих фондів України. Сільське господарство переважає у Вінницькій, Житомирській, Кіровоградській, Полтавській, Черкаській областях.

      Якщо  простежити динаміку розвитку малих  підприємств, то в 2009 році у порівнянні з 2006 роком в 13 регіонах України спостерігалося збільшення кількості діючих суб'єктів, а в 8 регіонах – їхня кількість зменшилась. Це стосується таких областей, як Вінницька, Волинська, Донецька, Закарпатська, Кіровоградська, Миколаївська, Херсонська, Хмельницька.( див. табл. 14.2)

      На 2009 рік найбільший коефіцієнт зайнятості на малих підприємствах у Київській та Одеській областях. Частка зайнятих на малих підприємствах від кількості населення, зайнятого в усіх інших сферах економічної діяльності, в цих областях становить 8,3 та 8,1% відповідно. Що ж стосовно видів економічної діяльності, то найбільша кількість найманих працівників малих підприємств на 2009 рік задіяна у сфері торгівлі(531,4 тис. осіб), трохи менше осіб задіяно в операціях з нерухомим майном, орендою, інжинірингом та наданням послуг підприємцям(436,1 тис. осіб), а третє місце за кількістю найманих працівників займає промисловість - задіяно 366,2 тис. осіб (див. таб. 14.5, 14.3).

     Нажаль, у кризовому 2009 році вітчизняне мале підприємництво пережило втрату робочих місць на рівні 4% порівняно з 2008 роком. Також цей рік характеризувався різким падінням обсягу реалізованої продукції, товарів і послуг у малому бізнесі, що становило 20,2%. Соціальні відрахування для малих підприємств становили у 2009 році 1,6% операційних витрат. Для порівняння: на промислових підприємствах соціальні відрахування у 2009 році були більш ніж удвічі вищі — 3,6% операційних витрат. У кризовий 2009 рік частка зарплати і соціальних відрахувань в операційних витратах на малих підприємствах скоротилася, а на промислових — зросла. У порівнянні із 2008 роком, в якому середньомісячна номінальна зарплата на малому підприємстві становила 970 грн., а в 2009 році – 915 грн.[4]

     Реалії  існування малих підприємств  України свідчать про вкрай незадовільне становище, в якому опинилися виробники товарів та послуг. Так, за даними 2009 року, їх прибутковість була від’ємною та становила 21209,9 млн. грн. збитку. Проте це ще не найгірший показник порівняно з вкрай високими збитками 2008 року 37482,2 млн.грн., з якого розпочалася фінансово-економічна криза. Доля прибуткових малих підприємств різко зменшувалася, починаючи з 2007 року, за підсумком 2009 р. вона становила лише 60,1%. Найвищий прибуток було одержано в сфері фінансової діяльності. Найбільших збитків у 2009 понесли підприємці, які займаються операціями з нерухомим майном, орендою, інжинирінгом та наданням послуг підприємцям, причому тенденція до збитковості простежується з 2006 року. Найбільший відсоток прибуткових підприємств протягом трьох років поспіль (2007-2009) спостерігається у галузі роздрібної торгівлі, ремонту побутових виробів та предметів особистого вжитку. У 2006 році найбільша доля прибуткових підприємств була характерна для галузі освіти. Проте у 2009 доля прибуткових підприємств в освіті склала лише 66,6% та поступилась не лише роздрібній торгівлі, а й сільському господарству (доля дохідних підприємств в якому – 67,9%).[8]

     У даній таблиці поданий фінансовий результат від звичайної діяльності малих підприємств України до оподаткування за 2006-2009рр.[8]

     Більшість економістів відмічає, що метою підприємництва є максимізація прибутку. Однак в  дійсності для малого підприємства важливим є стабільний обсяг продажів, тобто задача утримання на якомога більшому часовому інтервалі певного рівня прибутку. Певний вплив на цей процес має механізм реінвестування прибутку. Сьогодні у українських підприємців – власників малого бізнесу, збентежених кризою та новим податковим законодавством, виникає почуття, що бізнес потребує все більших вкладень, не залишаючи нічого у вигляді чистого прибутку самому підприємцю. При цьому тільки чистий прибуток визначає цінність будь-якого бізнесу (з огляду на вищезазначені показники, можна констатувати, що у випадку інвестування коштів цінність матимуть лише підприємства роздрібної торгівлі, освіти та фінансової діяльності як ті, прибуткова доля яких найвища у % до загальної кількості підприємств).[6]