Особливості розвитку малого підприємництва в Україні

     Розвиток малого підприємництва в Україні залежить від багатьох чинників, серед яких найважливішу роль відіграють регіональні (територіальні) умови. До них слід віднести: економічний потенціал, наявність ресурсів, господарську структуру, підготовку кадрів, ставлення місцевих органів влади та населення до підприємництва, стан ринкової інфраструктури, інформаційне забезпечення, традиції та психологію населення даного регіону тощо. Ці та інші фактори слід враховувати при розробці та впровадженні системи регіонального управління, здійсненні ефективної територіальної політики щодо розвитку малого підприємництва, що сприятиме формуванню підприємницьких структур та подоланню економічної кризи.

      Сьогодні  діяльність малих підприємств не є досконало регульована законодавчо. Крім того малому бізнесу притаманні і ряд фінансових проблем, зокрема це стосується питання формування фінансових ресурсів підприємства, мікрокредитування підприємств, недосконалої системи оподаткування.

      На  сьогодні, найбільший вплив на розвиток малого підприємництва, його кількісний та якісний склад, мають податкові важелі. Створена  в Україні податкова система не дозволяє підприємствам отримувати належні доходи та використовувати їх для інноваційного розвитку, стимулює непрозорість фінансів і приховування прибутків, інвестування їх в економіку країн з меншим податковим навантаженням.[9, c.187]

      Прийняття нового Податкового кодексу України, унеможливлення працювати за спрощеною системою оподаткування, викликало невдоволення у багатьох підприємців малого бізнесу.

      Суттєві переваги Податковий кодекс вносить у розвиток малих підприємств, особливо з невеликими доходами. Так, по-перше, протягом п’яти років ( на період з 1 січня 2011 року до 31 грудня 2015 року) для юридичних осіб, обсяг доходу яких протягом чотирьох послідовних календарних кварталів не перевищує 100 000 гривень, установлюється нульова ставка податку. Крім того, у незалежності від обсягу доходу на період з 1 січня 2011 року до 31 грудня 2015 року усі суб’єкти–платники єдиного податку звільнюються від сплати земельного податку та збору за спеціальне використання води.[3] Ще однією перевагою Податкового кодексу є скорочення ставки оподаткування для юридичних осіб з 10 до 6 відсотків бази оподаткування з одночасним врегулюванням сплати платниками єдиного податку страхових внесків до Пенсійного фонду України і фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Наслідком застосування такої ставки є не тільки загальне зниження ставки єдиного податку, а і безпосереднє наповнення місцевих бюджетів, що в свою чергу сприятиме покращенню місцевої соціальної інфраструктури. У результаті річні доходи місцевих бюджетів від надходжень єдиного податку збільшаться майже на 1 млн. грн.

      Нижче наведено деякі переваги, якими користуються малі підприємства в адмініструванні податків згідно з Податковим кодексом з 01.01.2011 р.:

1. Добровільний вибір подання податкових декларацій засобами електронного зв'язку в електронній формі (п. 49.3 ПКУ) в той час, як для середніх та великих підприємств цей засіб подання декларацій є єдино можливим.[2]

Таким чином, декларації за малі підприємства можуть подаватися особисто платником податків або уповноваженою на це особою; надсилатися поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

2. Подання фінансової звітності до податкових органів тільки один раз на рік. Якщо мале підприємство – платник податку на прибуток (в т. ч. відповідно до п. 154.6 ПКУ за ставкою 0 % на період з 1 квітня 2011 року до 1 січня 2016 року), такий платник подає фінансову звітність до податкових органів один раз на рік разом з річною податковою декларацією у порядку, передбаченому для подання податкової декларації (п. 46.2 ПКУ).

Середні та великі підприємства – платники податку на прибуток подають разом  з відповідною податковою декларацією квартальну або річну фінансову звітність у порядку, передбаченому для подання податкової декларації. До речі, вперше подавати таку звітність малим підприємствам потрібно за підсумками 2011 року.[2]

      Податковий  кодекс знижує податкові ставки, але  не спрощує життя вітчизняним виробникам. За думкою експертів, кодекс полегшив життя лише великого бізнесу, а малий та середній ніяких особливих пільг від його прийняття не отримали. Новий Податковий кодекс не вирішує основної проблеми – він не робить систему сплати податків простою. Зараз за версією Світового банку Україна займає 183 місце із 185 за легкістю сплати податків (біля Конго та Венесуели).[5]

      У Криму з початку 2011 року закрилося 689 малих підприємств, що на 16,8% більше, ніж за аналогічний період минулого року. Фактично сьогодні можна говорити, що це - реакція на новий податковий кодекс. Всього малим підприємництвом в Криму займаються 304,1 тис. чоловік. У 2010 р. вони сплатили до бюджетів всіх рівнів податків на суму 842,9 млн грн.[7]

      Існуюча система адміністрування податків, одна з найгірших у світі, є одним з ключових факторів, які стримують розвиток української економіки, і потребує кардинального реформування.

     Для малого підприємництва  України властиві соціальні джерела активізації колективної праці, що не характерно для великих фірм. Властивий для невеликих підприємств дух ініціативи, підприємливості та динамізму виражається в особливих людських стосунках та специфічному соціально-психологічному кліматі. У невеликих трудових колективах, пов'язаних єдиним прагненням до самостійності та виживання, відроджується почуття господаря, скорочуються до мінімуму елементи бюрократизму. Незначний чисельний склад малих підприємств дає можливість зблизити інтереси керівництва та підлеглих, між співробітниками тут, як правило, немає боротьби за престиж, яка поглинає значну частину творчої енергії працівників великих корпорацій. У невеликих фірмах для стосунків у трудовому колективі характерна простота, тут немає відчуженості, що породжує особливу атмосферу спільної праці, яка допомагає швидкому розв'язанню трудових конфліктів між адміністрацією і працівниками.[19, c.164]

      Мале  підприємництво здатне залучати до роботи на своїх підприємствах спеціалістів, які працюють на свій страх та ризик  і навіть за меншу винагороду. Причина такої зацікавленості полягає в тяжінні до самостійності та реалізації своїх потенційних творчих можливостей, що значно важче зробити на великих підприємствах.

      Отже, відродження і розвиток малого підприємництва в Україні вкрай необхідні. Становлення  значної кількості суб'єктів малого підприємництва має, безперечно, позитивне значення для національної економіки, що значною мірою зумовить створення сучасної ринкової економіки з соціальною спрямованістю. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     3. Перспективи розвитку малого підприємства в Україні

     Становлення й розвиток ринкової економіки неможливі  без створення відповідних умов для забезпечення економічної свободи  розвитку підприємництва, суть якої полягає  в усуненні адміністративних перешкод і обмежень на шляху економічної  діяльності. Правовий порядок у суспільстві не сумісний із дискреційними (на свій розсуд) повноваженнями адміністративних структур виконавчої влади. Демократичний правовий порядок економічного життя, відносин підприємництва в країні має ґрунтуватися на засадах, відповідно до яких жодного власника майна, жодного підприємця не може бути примушено робити те, що не передбачено законодавством. Щодо органів державної влади й органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, то стосовно підприємців вони зобов'язані діяти лише на підставі у межах повноважень і способами, що передбачені Конституцією та законами України. Як юридичне підґрунтя цих принципово нових положень необхідно розглядати, в першу чергу, конституційне закріплення нової для нашого суспільства правової норми, що визнає людину (фізичну особу), її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпеку найвищою соціальною цінністю.[2] Більше того, за цією самою статтею права і свободи суб'єкта підприємництва як фізичної особи, гарантії його захисту мають визначати зміст і спрямованість державної діяльності, за яку держава має відповідати перед людиною. Згідно з Конституцією України, норми якої є нормами прямої дії, права й свободи людини і громадянина захищаються судом.

     Перспективи малого і середнього бізнесу пов’язані і з його особливою роллю як в переході до ринкової економіки, так і в її становленні. Насамперед це полягає в тому, що самостійне господарювання суб’єктів підприємницької діяльності активно впливає на формування конкурентного середовища. Адже кожен підприємець намається зайняти свою нішу на ринку товарів чи послуг ,прагне випускати потрібну та якісну продукцію, намагаючись тим самим привернути до себе споживача. Все це перетворює мале підприємництво у своєрідний соціальний двигун економічного розвитку, надає ринковій економіці необхідної гнучкості і спонукає до зростання.

     Великою мірою роль малого підприємництва полягає  у вирішенні питання зайнятості, що проявляється, насамперед, у здатності  малого та середнього бізнесу створювати нові робочі місця і поглинати надлишкову робочу силу. Особливо це стосується нинішнього стану справ в Україні. Оскільки в той час, коли йде процес скорочення робочих місць на великих підприємствах, малі фірми не тільки зберігають, але й створюють нові робочі місця. З огляду на це, як, доречі свідчить і зарубіжна статистика, мале підприємництво є більшим стабілізуючим фактором, ніж велика індустрія.[15, c.103-118]

     Існує декілька чинників стримування розвитку малого бізнесу:

      Законодавство з питань підприємництва. З усіх законодавчих перешкод розвиткові бізнесу на першому місці опинилося законодавство з питань оподаткування суб’єктів підприємницької діяльності. На думку підприємців, непродумані фіскальні програми призводять до тінізації бізнесу і гальмують інвестиційні процеси у регіоні, роблячи в багатьох випадках недоцільним розширення виробництва та залучення додаткової робочої сили.

      Проблему  посилює недостатня ефективність судової  системи. Незахищеність підприємців перед бюрократією та бездіяльність судової системи знаходиться на третьому місці у рейтингу перешкод розвиткові малому та середньому бізнесу після податків та економічних проблем в країні.

      Приватні підприємства стають об’єктом невиправданих (непланових) інспекційних перевірок не тільки перешкоджає їх діяльності, але й спотворює імідж відповідних державних структур в очах підприємців.

      Інвестиційне  забезпечення. Для розвитку власної справи бізнесмени, активно застосовують зовнішні інвестиції, в тому числі й позики кредитно-фінансових установ.  Рівень обізнаності підприємців стосовно умов та порядку одержання банківського кредиту є достатньо високим, однак кожна п’ята спроба скористатися фінансовим послугами банків приречена на невдачу. Основною причиною є невигідні умови одержання кредиту – високі процентні ставки (основна причина), та неможливість забезпечити заставу у необхідних для банку обсягах. Виходячи з цього, доцільним є поширення на місцях із сприяння місцевої влади мережі спеціальних інвестиційних фондів, кредитних кооперативів, які забезпечуватимуть більш придатні для підприємців умови довгострокового кредитування їх бізнесу (в т.ч. субсидовані позики).

      Умови конкуренції. Відсутність чітких правил гри на ринку посідає п’яте місце після проблеми податків, економічної і політичної нестабільності й низької ефективності судової системи. Заходи з формування нормальних умов конкуренції часто гальмуються штучними рестрикціями та домовленостями, які підміняють економічні критерії визначення найперспективніших суб’єктів ринку.

      Кадрова проблема. Більшість підприємців вже сьогодні відчувають нестачу спеціалістів певних специфічних професій, навичок персоналу, чи очікують на це у найближчому майбутньому. В політиці сприяння розвиткові бізнесу слід посилити таку складову, як створення чи активізація діючих структур з підвищення кваліфікації та перекваліфікації персоналу приватних підприємств, з забезпечення одержання їх працівниками додаткової освіти.

      Взаємодія з соціальними  інститутами. З всіх процедур, з якими підприємцям доводиться стикатися, найбільш ускладненими, на їх думку, є видача дозволів місцевих органів влади, оренда приміщень та майна і взаємодія з податковою адміністрацією.

      Суттєвою  перешкодою у налагодженні співпраці  з владою є недовіра до неї з  боку підприємців. Упереджене ставлення  до органів влади заважає підприємцям вести з нею конструктивний діалог. В цій ситуації лише спільні дії влади і бізнесу здатні подолати існуючи з обох боків упередження й інші перешкоди сумісної діяльності.[21, c.157-169]

      Однією з основних причин слабкого розвитку малого бізнесу України є важко доступність кредитів. Доступність кредитних ресурсів – одна з головних умов розвитку економіки. Банки є реальним механізмом вливання коштів в економіку через кредитування малого бізнесу, а також контролером цільового їх використання. Водночас кредитування є ринковим фактором, який забезпечує фінансування тих галузей економіки, в котрих суспільство має найбільшу потребу. В Україні ж доступ до кредитних ресурсів для підприємств малого бізнесу, складний і в докризові часи, нині, під час кризи, взагалі майже заблокований.

      Основні причини недоступності кредитів для підприємств малого бізнесу:

• низька поінформованість його суб’єктів про можливості використання в бізнесі банківських продуктів узагалі та кредитів зокрема;
• високі процентні ставки за кредитами для бізнесу та недосконалість банківської процедури;
• відсутність кредитування новостворених підприємств;
• нерозвинутий ринок лізингу та недостатня увага лізингових компаній до малого бізнесу.[13, c.52-53]