Фіскальні аспекти регулювання підприємництва в Україні

 

Основні чинники, які  позитивно впливають на надходження  податку на доходи фізичних осіб:

→  зростання номінального ВВП;

→  зростання витрат на оплату праці;

→  легалізація виплати  заробітної плати;

→ позитивні тенденції  до зростання доходів низькооплачуваних  верств населення через державне підвищення мінімальних соціальних гарантій;

→ зростання змішаних доходів домашніх господарств за рахунок індивідуальної підприємницької діяльності.

Фактори, що безпосередньо  впливають на забезпечення зростання  життєвого рівня населення та надходження податку на доходи фізичних осіб:

• підвищення мінімальної заробітної плати;
• підвищення прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.

На  податок на доходи фізичних осіб можуть впливати:

• зростання фонду оплати праці;
• податкова соціальна пільга;
• збільшення податкової знижки.

Також, при визначенні податку на 2011 рік враховані норми Податкового кодексу (розділ IV Податок на доходи фізичних осіб) 
які матимуть позитивний вплив на доходи, а саме:

• зменшення податкового навантаження;
• покращення умов оподаткування;
• скорочення «тіньових» доходів.

Сума надходжень «Податок на додану вартість» до зведеного бюджету на 2011 рік податку на додану вартість становить 130 093,8  млн. грн., в тому числі:

• до загального фонду 126 093,8 млн. грн.;
• до спеціального фонду 4 030 млн. грн.
• Надходження податку на додану вартість до загального фонду державного бюджету на 2011 рік  становлять 126093,8  млн. гривень, з них:
• 67 426 млн. грн. - ПДВ з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг);
• 37 507 млн. грн. – бюджетне відшкодування ПДВ;
• 78 411 млн. грн. - ПДВ із ввезених на митну територію України товарів.

Питома вага надходжень податку на додану вартість до загального фонду державного бюджету у ВВП  в 2011 році становлять на рівні 10,1 відсотка.

З позиції фіскальної функції податкова  система має забезпечити гарантоване  і стабільне надходження доходів  до бюджету. Сукупність податків і зборів (обов’язкових платежів) до бюджетних та державних цільових фондів, що справляються у встановленому нормативно-правовому порядку, становить систему оподаткування [20, с. 39].

В Україні однією з найактуальніших  проблем оподаткування споживання є удосконалення податку на додану вартість. Дослідження альтернативних видів податків на споживання, зокрема податку на реалізацію та податку на кредитну допомогу, свідчать, що жоден із цих податків неє ефективною заміною ПДВ. Це пов’язано як із складністю так і з високими затратами на їх адміністрування, так і з накопиченням податків у ціні внаслідок стягнення податку на раніше сплачений податок, що призводить до кумулятивного зростання цін [22, с. 70]. Тому одним із пріоритетних напрямків подальшого реформування оподаткування споживання є не зміна ПДВ, а вдосконалення механізму його стягнення. А. Соколовська виділяє щонайменше два шляхи вдосконалення ПДВ в Україні. По-перше, скорочення податкових пільг, що сприятиме зменшенню нерівності оподаткування різних суб’єктів господарювання. По-друге, удосконалення механізмів бюджетного відшкодування негативного сальдо податків [21, с. 17 – 18].

Податкова система в Україні  ґрунтується на двох основних податках – на додану вартість і на прибуток підприємств. Значення прибуткового податку з громадян та індивідуальних акцизів у надходженнях до державного бюджету менш вагоме. Частка податків, зборів і платежів на соціальне страхування у ВВП України становить майже 50%. Це один з найвищих показників світу.

Потрібно зауважити, що при реформуванні податкової системи України слід вести мову не лише про зниження рівня оподаткування. Нинішній його рівень в Україні має свої об’єктивні межі, зумовлені системою витрат бюджету [20, с. 40].

Серед основних напрямів трансформації податкової системи  України доцільно назвати: визначення співвідношень в оподаткуванні  між прямими і непрямими податками; сферами виробництва і споживання; окремими чинниками виробництва; доходами фізичних та юридичних осіб; доходом індивідуальним та сімейним, необхідністю і доцільністю диференціації податкових ставок, використання податкових пільг, які формують основу конструкції оподаткування [19, с. 12].

 

2.2 Аналіз інструментів фіскального регулювання підприємництва в Україні.

Проведення фіскальної політики в Україні у перехідний період до ринку ускладнюється потребою одночасного збільшення обсягів  виробництва і зниження темпів інфляції.

Розглянемо формування фіскальної політики в Україні, насамперед із з’ясування того, якою вона була протягом років незалежності. Аналіз фіскальної політики в Україні, почнемо із з’ясування того, наскільки послідовною вона була. Про послідовність фіскальної політики можна судити по структурі податкових надходжень і державних видатків, а також і по стабільності податкової системи в цілому.

Почнемо із податкових надходжень. (див. табл. 2.3).

Таблиця 2.3

Доходи зведеного  бюджету.

 

Рік	Всього доходів, млн.грн	у % до ВВП
		Всього доходів, млн.грн	ПДВ	Податок на прибуток п-в	Акци-зний збір	Податок з доходів фізичних осіб	Візне мито	Неподаткові надходження
2007	219939,1	30,5	8,20	4,80	1,26	4,83	1,33	6,74
2008	297844,6	31,4	9,71	5,05	1,06	4,84	1,26	6,38
2009	272967,0	29,8	9,25	3,61	1,96	4,86	0,69	6,38
2010	314506,3	29,0	7,97	3,73	2,19	4,71	0,79	6,81
2011	398553,6	31,8	10,38	4,40	1,89	4,80	0,67	4,79

Якщо проаналізувати структуру зведеного бюджету  України, то постає картина небувалої  мінливості джерел податкових надходжень.

Наприклад, частка ПДВ  в 2007 р. становила 8,20 % до ВВП, а в 2010 р. зменшилась до 7,97 %, а вже у 2011 р. збільшилась до 10,38 % до ВВП. Частка акцизного збору в 2007 р. - 1,26 % до ВВП, , в 2009 р. збільшилась - 2,19 %, а в 2011 р. зменшилась до 1,89 % до ВВП до 2010року. Частка податку з доходів фізичних осіб в структурі зведеного бюджету в 2007 р. становила 4,83 %, а до 2009 р. стабільно збільшувалась і становила 4,86 % до ВВП, а в 2010 р. зменшилась 4,71 % до ВВП, в 2001р. збільшилась до 4,80 % до ВВП.

Не зважаючи на мінливість податкових надходжень, динаміка номінальних доходів зведеного бюджету України відображає стійку тенденцію зростання. Хоча реальні доходи продовжують скорочуватися, якщо порівняти показники 2007  та 2011 років, то можна твердити, що доходи реального бюджету збільшились вдвічі.

Структура надходжень до зведеного бюджету по областях дещо відрізняється від структури у цілому в Україні[8. С. 78].

Важливим є прийняття  Бюджетного кодексу України, який визначає засади бюджетної системи України, її структуру, принципи, правові засади функціонування, основу бюджетного процесу[1, С. 5]. Однак, питання формування доходної частини бюджету нині надзвичайно гостре.

У розвитку ринкових відносин важливого значення для збільшення доходної частини зведеного бюджету  набуває вдосконалення податкової політики. Проведення гнучкої податкової політики зумовлює виконання двох завдань, які, на перший погляд, є малосумісними: збільшення видаткової частини бюджету із метою забезпечення економічного зростання і встановлення ставки податку, що забезпечить максимальне надходження доходів у відповідні бюджета[22, С. 73].

Наступним інструментом фіскальної політики виступають видатки  держави. Проведемо аналіз видатків зведеного бюджету (див. табл.2.4).

Таблиця2.4

Видатки зведеного  бюджету.

Рік	Всього видатків, млн.грн	у % до ВВП
		Всього видатків, млн.грн	Обслуговування державного боргу	Економічна діяльність	Соціальний захист та соціальне забеспечення	Житлово- комунальне господарство
2007	226035,7	31,36	0,51	5,37	6,22	0,97
2008	309216,2	32,61	0,45	4,35	7,53	0,93
2009	307399,4	33,61	1,07	2,20	8,30	1,22
2010	377842,8	34,88	1,51	1,51	7,21	0,50
2011	416853,6	33,27	1,92	1,91	7,00	0,69

Ще нестабільнішою є  видаткова частина зведеного  бюджету України. Наприклад, частка видатків на обслуговування державного боргу у 2007 р. становила 0,51 % до ВВП, а в 2008 р. зменшилася до 0,45 %, у 2009 р. досягла рівня 1,07 % до ВВП, видатки поступово збільшувалось і в 2011 р. опустилися до рівня 1,92 %.  Частка на соціальний захист населення становила у 2007 - 6,22 % до ВВП , 2008 - 7,53 %, 2009 - зросання до 8,30 % до ВВП і зменшення у 2010 і 2011 р. до рівня 7,21 і 7,00 % до ВВП відповідно. Частка видатків на економічну діяльність становила у 2007 р. 5,37 % до ВВП, а до 2010 р. стабільно падали і становили 1,51 % до ВВП, у 2011 році вона несуттєво збільшились і становить 1,91 % до ВВП.

З кожним роком обсягів  бюджетних видатків поступово збільшувались. Так починаючи з 2007 року, реальні  доходи та видатки зведеного бюджету  почали рости. Головною особливістю  видаткової частини державного бюджету  є іі соціальна спрямованість, тобто пріоритетним напрямом фінансування є соціальні видатки. Збільшилися видатки на освіту, охорону здоров’я. Значні фінансові ресурси вкладались  у вугільну промисловість і сільське господарство[34, С. 6-7].

Для повного аналізу  фіскальної політики, слід зауважити, що головною проблемою економіки України до недавно був дефіцит зведеного бюджету.

Можна зауважити, що з 2007 року намітилось збільшення дефіциту. У 2011 р. вперше бюджет зменшився за останні  роки майже у 4 рази до 2010 року. Однак досягнення позитивного сальдо дефіциту не є відображенням фундаментального покращання ситуації у податково-бюджетній системі України. Зведення бюджету з дефіцитом стало результатом обмеженості джерел фінансування державного боргу та недовиконання доходної частини бюджету або не планове збільшення видатків бюджету.

Аналіз показує, що з 2007 року по 2010 спостерігається збільшення дефіциту бюджету. Темпи росту у  порівнянні з відповідним періодом минулого року (Додаток А) показує  що видатки і доходи мають однакове відсоткове зростання або спадання до минулого року. Якщо дати аналіз за 2011 рік, то можна сказати що видатки і доходи мають різницю 16,4 % (доходи - 26,7 %, витрати – 10,3 %) до минулого року. Виходячи з цього можна дати висновок, що Уряд проводить ефективну стримувальну  фіскальну політику.

 

Розділ III. Шляхи покращення фіскального регулювання підприємництва в Україні .

    3.1 Проблеми фіскального регулювання підприємництва в Україні і необхідність його реформування.

Природа фіскальних проблем полягає в тому, що їх не вдається вирішити раз і назавжди. Вони можуть відроджуватися не тільки у разі надзвичайних ситуацій (наприклад, війна або стихійне лихо), негативного зовнішнього шоку або просто погіршення економічної кон'юнктури. Уповільнення темпів необхідних інституційних і структурних реформ, а також ослаблення фінансової дисципліни дуже швидко приводять до серйозних фіскальних труднощів. В даний час особливо гостро виявилися недоліки фінансової політики, стримуючі економічний і соціальний розвиток України. До них відносяться:

→ догматичний (нетворчий) характер фінансової політики, її нездатність швидко реагувати на умови розвитку нашої держави, що змінюються ;

→ відсутність стратегічних розробок;

→ проведення часткових, малообгрунтованих тактичних заходів, орієнтованих на короткочасну вигоду;