Упарвлинське ришення як засиб виреишення проблем

ЗМІСТ

 

  Вступ................................................ ..............................................2

1. Теоретичні основи застосування моделей прийняття управлінських рішень………………………………………………………………...……...….3

      1.1.  Фактори ,  які    впливають    на    процес    вироблення   управлінських рішень  …………………………………………………………………...…..…7

     2. Методи прийняття управлінських рішень......................................10

2.1. Моделі управлінських рішень....................................................14

3. Удосконалення моделей процесу  прийняття    рішень

1. Підходи до оптимізації управлінських рішень...............................16

3.2. Ефективність прийняття управлінських рішень...........................18

Висновок....................................................................................22

Список використаної літератури........................................................24

 

Вступ

Прийняття рішень є найважливішою  функцією управління, успішне здійснення якої забезпечує досягнення організацією її цілей. Через невміння якісно і раціонально здійснювати цей процес, через відсутність в організації механізму його здійснення, технології, страждає більшість фірм і підприємств, державних установ і органів в Україні. Успіх організації, у якій би сфері вона не функціонувала, багато в чому залежить від цього, а тим більше в Україні, де більшість організацій проходять перші етапи свого розвитку і дуже важливо яку технологію рішення проблем вони опрацьовують. Тема роботи охоплює широке коло внутрішньо організаційних процесів, однак, найбільша увага буде приділена поняттям технології, методів та моделей прийняття рішень в менеджменті. Прийняття рішень, поряд з координацією і комунікацією, є одним з найважливіших внутрішньо організаційних процесів, а особливість цього процесу полягає в тім, що він безпосередньо спрямований на досягнення цілей організації. Коло питань, що відносяться до терміна "рішення ", досить велике, що унеможливлює їхній повний розгляд у рамках даної роботи. Основна увага буде приділена термінові "управлінське рішення ". Об'єктом дослідження виступає управлінська діяльність - система керування (включаючи всі її підсистеми). Предметом дослідження є безпосередньо процес прийняття рішень з технологічної точки зору, тобто , як сукупність поетапно застосовуваних процедур і методів по виробленню і реалізації рішень. Ціль даного дослідження полягає в тому, щоб розглянути етапи процесу підготовки та прийняття рішення з погляду різних підходів до пояснення цього процесу, дати порівняльну характеристику методів. У рамках кожного підходу можна виділити визначену сукупність послідовно застосовуваних прийомів і методів, етапів і процедур, що мають прямі і зворотні зв'язки.

 

 

 

1. Теоретичні основи застосування моделей прийняття управлінських рішень
2. Сутність та класифікація управлінських рішень

Управлінське рішення - це формалізований на альтернативних засадах метод менеджменту за допомогою якого керуюча система організації отримує можливість безпосередньо впливати на керовану .

Прийняття рішень в організації  являє собою свідомий вибір з  наявних варіантів або альтернатив напрямку дій, що скорочують розрив між сьогоденням і майбутнім бажаним станом організації. Сам процес прийняття рішень включає безліч різних елементів, але неодмінно в ньому присутні такі елементи, як проблеми, цілі , альтернативи і рішення . Даний процес лежить в основі планування діяльності організації, тому що план - це набір рішень по розміщенню ресурсів і напрямків їхнього використання для досягнення цілей організації . Прийняття рішень - це "центр", навколо якого обертається життя організації. Рішення можна розглядати як продукт управлінської праці, а його прийняття - як процес, що веде до появи цього продукту.

У керуванні організацією прийняття рішень здійснюється менеджерами різних рівнів і носить досить формалізований характер, тому що рішення стосується не тільки однієї особистості, а найчастіше воно відноситься до підрозділу або до організації в цілому.

Прийняття рішень - це наука і мистецтво. Роль прийнятого рішення величезна. Найважливіше питання успішного  функціонування організації полягає  в тім , як організація може виявляти свої проблеми і вирішувати їх. Кожне рішення націлене на якусь проблему, а правильне рішення - це те, що максимально відповідає цілі організації. Цілі, які часто намагаються досягти, бувають у ряді випадків недостатньо усвідомленими. Встановлення неправильних цілей означає, отже, і рішення неправильно сформульованих проблем, що може привести до набагато більшого марнотратства ресурсів, чим неефективне рішення правильне   сформульованих проблем. У цьому зв'язку дуже велика роль керівника. Адже рішення не тільки процес, але й один з видів розумової діяльності і прояву волі людини .

Його характеризують такі ознаки:

• Можливість вибору з безлічі  альтернативних варіантів (якщо немає альтернатив, то немає вибору і, отже, немає і рішення );

•        Наявність  мети (безцільний вибір не розглядається  як рішення ).

У цьому плані, роль керівника  складається в умінні виробляти  правильне судження, правильно осмислювати  реальні (а не узяті з заздалегідь  складеного переліку) проблеми і постійно націлювати себе на керування , що випереджає події. Слід зазначити, що виявлення проблем є не тільки одним з етапів процесу ухвалення рішення, але і постійно діючою функцією керування в будь-якій організації.

У менеджменті поняття "проблема" використовується для позначення розриву між бажаним станом (насамперед цілями) тієї або іншої організації і її фактичним станом . А саме рішення проблеми розглядається як засіб подолання такого розриву, вибір одного з багатьох об'єктивно існуючих курсів дій (альтернатив), що дозволяють перейти від стану , що спостерігається, до бажаного.

Відповідальність за прийняття  важливих рішень - важкий моральний тягар, що особливо яскраво виявляється на вищих рівнях керування . Однак керівники будь-якого рангу мають справу з власністю, що належить іншим людям, і через неї впливають на їхнє життя. Якщо керівник вирішує звільнити підлеглого , останній може сильно постраждати. Якщо поганого працівника не зупинити, може постраждати організація, що негативно позначиться на її власниках і всіх співробітниках. Тому керівник, як правило, не може приймати непродуманих рішень .

На даному підприємстві (АТ „Коломийський хлібокомбінат”) управлінські рішення директор приймає  самостійно або на зборах, нарадах  де присутні менеджери, головний бухгалтер та керівники відповідних відділів підприємства. Рішення приймається після всезагального обговорення .

Управлінські рішення можна  класифікувати за такими ознаками:

     1)За сферою охоплення чи масштабом можливих наслідків:

  - загальні (прямо чи опосередковано стосуються  цієї організації);

  - часткові(торкаються  лише деяких структурних підрозділів,  певних відділів та служб).

     2)За тривалістю дії:

  - перспективні, стратегічні(їх наслідки виявляються  згодом, у майбутньому);

  -поточні,  оперативні(спроможні активно та  негайно вплинути на розвиток  ситуації).

     3)За рівнем прийняття:

     - на вищому рівні;

     - на середньому рівні;

     - на нижчому рівні;

     4)За характером розв’язуваних  завдань:

     - програмовані (це чіткий набір  послідовних кроків, що сприяють  вирішенню проблеми);

     - не програмовані (передбачають  слабку структуру, що зумовлена  браком інформації та відсутністю  цілей або завдань);

     - компромісні (нейтральне чи тимчасове  вирішення проблеми, що умовно  задовольняє всі сторони, які  беруть участь у конфлікті);

     5)За способами прийняття:

     - одноособові(приймаються менеджерами  всіх рівнів);

     - колегіальні (розробляє та пропонує  група фахівців, а ухвалює відповідальний  менеджер чи кілька адміністраторів);

     - колективні (приймаються загальними  зборами на основі більшості  голосів).

     6)За способом обґрунтування:

     - інтуїтивні (засновані на відчутті  того, що вибір правильний). Це  відчуття підказує набутий досвід, аналіз ситуації, врахування сил  та суб’єктів впливу, передбачення  майбутніх змін.

    - засновані на суб’єктивних судженнях  (думках, міркуваннях, висновках  ).Ці рішення зумовлені знаннями, досвідом, стажем роботи, кваліфікацією  ;

   - раціональні рішення .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1   Класифікація управлінських рішень

1.1. Фактори які впливають на процес вироблення управлінських рішень

На усіх етапах прийняття рішень важливо враховувати фактори , які впливають на цей процес:

- особисті якості менеджера ;

- поведінка менеджера;

- середовище прийняття рішення  ;

- взаємозалежність рішень ;

- очікування можливих негативних  наслідків ;

- можливість застосування сучасних  технічних засобів ;

- наявність ефективних комунікацій  .

В управлінні організацією прийняття рішень здійснюється менеджерами різних рівнів і носить більш формалізований характер, ніж це трапляється у житті. Справа в тім, що тут рішення стосується не тільки однієї особистості, найчастіше воно відноситься до частини або до цілої організації, і тому підвищується відповідальність за прийняття організаційних рішень. Виділяють два рівні рішень в організації: індивідуальний і організаційний. Якщо в першому випадку керівника більше цікавить сам процес, його внутрішня логіка, то в другому - інтерес зрушується у бік створення відповідного середовища навколо цього процесу.

Відмінними рисами прийняття  рішень в організації є наступні: свідома і цілеспрямована діяльність, здійснювана людиною; поведінка, заснована на фактах і ціннісних орієнтирах; процес взаємодії членів організації; вибір альтернатив у рамках соціального і політичного стану організаційного середовища; частина загального процесу управління; неминуча частина щоденної роботи менеджера; важливість для виконання всіх інших функцій управління.

Результатом роботи менеджера є  управлінське рішення . Від того, яке  буде це рішення, залежить уся діяльність організації, залежить і те, чи буде досягнута поставлена мета чи ні. Тому прийняття менеджером того або іншого рішення завжди несе за собою визначені труднощі. Це пов'язано з

відповідальністю, що бере на себе менеджер, і з невизначеністю, що є присутнім при виборі однієї з альтернатив.

Більшість проблем, що зустрічаються  в роботі менеджера, не так часто  повторюються, і тому їхнє рішення є теж свого роду проблемою - проблемою вибору, що зробити не завжди легко.

Проблема - це ситуація, що представляє собою перешкоду  для досягнення цілей, поставлених організацією. Якби життя було монотонне і передбачуване, то не виникало б ніяких проблем і не довелося б приймати рішення по їх подоланню. Але не можна відразу вгадати, як складеться та або інша ситуація, і тому в процесі планування не можна врахувати усі відхилення бажаної ситуації від дійсної. У результаті цих відхилень і з'являються проблеми. Прийняття неефективних рішень - часто результат відсутності навичок мислити логічно. Украй необхідно підходити до прийняття рішень як до раціонального процесу. Ціль ухвалення рішення - зробити оптимальний вибір з декількох наявних можливостей, щоб домогтися визначеного результату.

Існує багато підходів до виділення  різних етапів і стадій процесів ухвалення рішення. Більшість розходжень виникає з питання про включення в процес стадії, пов'язаної з виконанням рішення. У багатьох іноземних джерелах весь процес ухвалення рішення в організації розглядається як функція проблеми, альтернатив і виконання рішення .

Будь-яке управлінське рішення  проходить через три стадії:

1. З'ясування проблеми: збір інформації, з'ясування актуальності, визначення умов при яких ця проблема буде вирішена.

2. Складання плану рішення: розробка альтернативних варіантів рішення,  зіставлення варіантів рішення з наявними ресурсами, оцінка альтернативних варіантів по соціальних наслідках, оцінка альтернативних варіантів по економічній ефективності, складання програм рішення, розробка і складання детального плану рішення

3.Виконання рішення: доведення рішень до конкретних виконавців, розробка заохочень і покарань, контроль за виконанням рішень .

Перша стадія процесу складається  у визнанні необхідності рішення  і включає наступні етапи: визнання проблеми; формулювання проблеми; визначення критеріїв успішного рішення .

Кожне нове рішення в  керуванні виникає на основі раніше зробленого рішення, дія по якому або завершилася, або відхилилася від спочатку обраного варіанту. Відхилення ситуації від заданого стану в процесі ухвалення рішення виявляється менеджером не відразу. На практиці це відхилення являє собою розрив між цілями організації і способами їхнього досягнення.