Упарвлинське ришення як засиб виреишення проблем

Застосування  економіко-математичних методів у  рішенні управлінських проблем  у якості критерію вибору дозволяє використовувати цільову функцію, що звичайно треба максимізувати  або мінімізувати.  Такий підхід до ухвалення рішення називають  оптимізаційним.  Максимізувати  можна прибуток, прибутки, продуктивність праці, а мінімізувати - витрати, час  перерв, непродуктивні втрати і т.п.  Оптимальне рішення приймається  в результаті порівняння кількісного  значення цільової функції по всіх можливих варіантах, тобто ефективним буде таке рішення, що забезпечує найбільше  бажане (максимум або мінімум) значення цільового критерію.

Для оцінки варіантів слабо структурованих рішень застосовують систему зважених критеріїв.  Щоб вибрати кращу  альтернативу, варто керуватися визначеними  правилами (принципами). Після завершення процедури вибору рішень виробляє різнобічна оцінка можливих наслідків їхньої реалізації.  Вона повинна охоплювати економічну.  соціальну, політичну й організаційну  сфери життя підприємства.

 У  цілому організаційно-адміністративні  методи керівництва існують у  формі організаційного і розпорядницького  впливу.

Аналіз  утримання керування організацією показав, що, по суті, уся система  пронизана організаційно-розпорядницькою  діяльністю.  Організаційно-адміністративний вплив містить у собі такі компоненти: види і типи впливу, адресат, постановку завдання і визначення критерію його здійснення, установлення відповідальності, інструктаж підлеглих і т.д.  У  організації ці методи служать засобом  прямого впливу на процес виробництва  і праця робітників, що дозволяє координувати здійснення ними окремих  функцій або рішення спільного завдання.  Це створює сприятливі умови для існування і розвитки керованої системи, виявляє цілеспрямований вплив на об'єкт керування.  До характерних рис прямого впливу відноситься безпосередній зв'язок керівника і підлеглого.  Проте в цілому прямі впливу в кінцевому рахунку ведуть до підсилення пасивності підлеглих, а іноді і до прихованої непокірності.  Найбільше ефективні непрямі методи впливу тоді, коли вони здійснюються за допомогою постановки задачі і створення стимулюючих умов.

 Економічні методи прийняття рішень - в управлінні приділяється центральне місце.  Це обумовлено тим, що ставлення управління визначаються в першу чергу економічними відношеннями і лежачими в їхній основі об'єктивними потребами й інтересами людей.

Принципове  питання колективної організації  праці у фірмі - оволодіння економічними методами управління, що стосовно до управління організацією являє собою сукупність економічних важелів, за допомогою  яких досягається ефект, що задовольняє  наполяганням колективу в цілому й особистості зокрема.  Іншими словами, поставлена мета досягається  впливом на економічні інтереси керованого об'єкта.

Щоб економічні методи управління були діючими, необхідно, як мінімум, забезпечити «чуйність» організації на економічні важелі.  Без цього втрачає значення поширення  прав структурних одиниць і самофінансування організації.  У свою чергу, поширення  самостійності веде до більшої свободи  колективів у господарчій діяльності й економічних методах керівництва.  Тільки в умовах обґрунтованої самостійності  можливий реальний перехід до економічних  методів керівництва: колектив розпоряджається  матеріальними фондами, отриманим  доходом (прибутком), зарплатою і  реалізує свої економічні інтереси.  Економічні методи сприяють виявленню  нових можливостей і резервів, що особливо важливо в перехідний до ринкових відносин період. 

Вся складність проблеми складається в забезпеченні комплексної субординації господарчих  зв'язків і економічних залежностей  трудового колективу в відношеннях  з організаціями, заснуваннями, іншими структурами народногосподарського комплексу і членами свого колективу.  Випадання або ослаблення якоїсь ланки в цій системі зв'язків знижує ефективність економічного керівництва.

Перебудова  економічного механізму по удосконалюванню  планування, економічного стимулювання й управління повинна забезпечити  необхідні соціально-економічні передумови реалізації програми переходу на роботу в умовах ринку.  Для цього докорінно  повинні змінитися методологія  і технологія планування, в основі яких лежить нормативний метод.  З урахуванням нормативів формуються взаємовідносини організації як із вищими органами управління, так  і з бюджетом.  Застосування стабільних нормативів дозволить поліпшити  систему утворення коштів, що залишаються  в розпорядженні організації, для  рішення різноманітних економічних  і соціальних завдань.  В остаточному  підсумку формуються доходи (прибуток) організації.  У деяких ринкових структурах ці фонди не виділяються, а створений прибуток за рішенням трудового колективу розподіляється на розвиток виробничої і матеріальної сфер.

Основне значення всієї роботи в цьому  напрямку зводиться до того, щоб  поставити органи керівництва і  трудові колективи в такі умови, при яких вони могли б максимально  повно враховувати економічні наслідки своєї управлінської і виробничої діяльності.

Таким чином, основне завдання зміни господарчого механізму складається в тому, щоб створити такі економічні й організаційні  умови, при яких би організація виконувала покладені на її функції на найвищому  рівні.

В умовах ринку економічні методи керівництва  одержать подальший розвиток, розшириться  сфера їхньої дії, буде переборений  формальний госпрозрахунок, підвищаться  дієвість і результативність економічних  стимулів, що дозволить поставити  кожного робітника і кожний колектив у такі економічні умови, при яких з'явиться можливість найбільше  повно сполучити особисті інтереси з загальнодержавними.  Використовуючи особисту економічну зацікавленість, можна домогтися цілей, поставлених  державою перед тієї або іншою організацією.

Конкретний  набір і утримання важелів  економічного впливу визначаються специфікою керованої системи.  Відповідно до цого в управлінській практика економічні методи керівництва частіше усього виступають у таких формах: планування, аналіз, госпрозрахунок, ціноутворення  і фінансування.

Економічна  практика обумовила появу ряду математичних дисциплін: математичного програмування, теорії ігор, масового обслуговування, управління запасами, дослідження операцій і ін.

Незважаючи  на характерне для сучасного етапу  посилення ролі економічних важелів  і стимулів, не варто обмежувати й організаційно-адміністративні  методи впливу, що за рахунок централізації  управління допомагають виконувати напружені планові завдання.

Мета методів — забезпечення гармонії, органічного поєднання  індивідуальних, колективних і суспільних інтересів.

                                                                Висновок

У роботі була розглянута класифікація рішень за різними 
класифікаційними ознаками. За цими ознаками рішення поділяються на 
традиційні - нетипові, стратегічні - тактичні - операційні, глобальні - 
локальні, довгострокові - короткострокові, формалізовані - неформалізовані 
та ін.

В залежності від типу проблеми обирається відповідна технологія прийняття управлінських рішень.

Запрограмовані рішення, типові для ситуацій, які повторюються, приймаються з дотриманням конкретної послідовності етапів. Нові або складні ситуації вимагають незапрограмованих рішень, у цьому випадку керівник сам обирає процедуру прийняття рішень.

Існує багато методів обробки та реалізації управлінських рішень, найбільш відомі з них були розглянуті в  роботі : аналітичні, статистичні, метод сценаріїв, дерево рішень, евристичні, експертні, .В залежності в ступеня повторюваності проблеми, її складності, досвіду керівника та підлеглих обирається оптимальний для вирішення цієї проблеми метод.

Необхідність прийняття  рішень пояснюється свідомим і цілеспрямованим характером людської діяльності, виникає на всіх етапах процесу керування і складає частину будь-якої функції менеджменту.

Прийняття рішень (управлінських) в організаціях має ряд відмінностей від вибору окремої людини, тому що є не індивідуальним, а груповим процесом.

Комплексний характер проблем  сучасного менеджменту вимагає комплексного, усебічного їхнього аналізу, тобто участі групи менеджерів і фахівців, що призводить до розширення колегіальних форм прийняття рішень.

Прийняття рішень є найважливішою  справою в роботі менеджера. Тому вчитися приймати рішення потрібно ще в процесі навчання, а не тоді, коли від керівника вже залежить доля підприємства. Тому зараз можна  вчитися не тільки на власних помилках, але і на досвіді інших людей  і організацій. Приймаючи рішення, потрібно усвідомлювати, що керівник розпоряджається  не тільки своєю долею, але і долями працюючих на нього людей.

Історія знає багато випадків, коли ухвалення відповідального  рішення в критичний момент рятувало фірму від руйнування. Але з іншого боку, ухвалення невірного рішення може мати жахливі наслідки.

Список використаної літератури

1. Андрушкін Б.М., Кузьмін О.Є. Основи менеджменту: методологічні положення та прикладні механізми. – Тернопіль: Лілея, 1997 ;
2. Василенко В.О., Ткаченко Т.І.   Стратегічне управління:  навч. посібник, Київ ЦУЛ, 2003;
3. Герчиков И.Н Менеджмент. – М.: ЮНИТИ, 1995;
4. Економіка та менеджмент: Навч. посібник/ Під редакцією О.Є.Кузьміна. – Львів: Державний університет „Львівська політехніка”;
5. Іванова І.В. Менеджер – професійний керівник: Навч. посіб. –К.: Київ. Нац. торг.-екон. ун-т, 2001;
6. Іванова І.В. Менеджмент підприємства. Практикум: Навч. посіб._ К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2001;
7. Кредісов А.І., Панченко Є.Г., Кредісов В.А. Менеджмент для керівників. – К.: Т-во „Знання”, КОО, 1999;
8. Кузьмін О.Є. Сучасний менеджмент. –Львів: Центр Європи, 1995.
9. Кузьмін О.Є. Формування органів управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємств. Регіональна економіка. – 1997;
10. Кузьмін О.Є., Мельник О.Г. Теоретичні та прикладні засади менеджменту. Навч. посіб., Львів 2002;
11. Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основи менеджменту: Пер. с англ.. – М.: Дело, 1992;
12. ^{Практична психологія менеджменту: Як зробити кар’єру. Як будувати організацію: науково практичний посібник.-К.: Україна, 1994.-399с.}
13. Мартиненко Н.М. Менеджмент фірми, 1995.
14. Немцов В. Д., Довгань Л.Є., Сініок Г.Ф. Менеджмент організацій      2000.
15. Піддубна Л.П. ,Менеджмент 2000.
16. Рудінська О.В., Яроміч С.А., Молоткова І.О.  Менеджмент  2002.