Шпаргалка по "Менеджменту"

1) Автократичне керівництво  (Authoritarian Leadership)

2) Патерналістське керівництво  (Paternalistic Leadership)

3) Демократичне керівництво (Participative Leadership)

Рис. 7.2. Взаємодія між  керівниками і підлеглими

Автократичне  керівництво полягає у жорстких вертикальних відносинах між керівником і окремими підлеглими. Цей стиль забезпечує чіткість функціонування у простих процесах. Використовується в управлінні зарубіжними відділеннями, розташованими у країнах з перехідними економіками, та малорозвинутих країнах.

Патерналістське керівництво базується на участі окремих підлеглих у прийнятті рішень і партнерських відносинах керівника з кожним підлеглим. Застосовується переважною більшістю західних компаній як у штаб-квартирі, так і зарубіжних відділеннях, розташованих у розвинутих країнах.

Демократичне  керівництво ґрунтується на численних партнерських відносинах між усіма членами групи, включаючи керівника. Використовується переважно японськими корпораціями, а також самонавчальними організаціями і в разі командної роботи.

У міжнародних корпораціях  використовується також модель керіництва Р. Лайкерта, що включає чотири системи.

Система 1.	Експлуататорсько-авторитарна. Ці керівники мають характеристики автократа.
Система 2.	Прихильно-авторитарна. Ці керівники можуть підтримувати авторитарні  відносини з підлеглими, але вони дозволяють підлеглим, хоча й обмежено, брати участь у прийнятті рішень. Мотивація створюється винагородою і в деяких випадках — покаранням.
Система 3.	Консультативно-демократична. Керівники виявляють значну, але  не повну довіру до підлеглих. Є двостороннє  спілкування і деяка довіра між  керівниками і підлеглими. Важливі  рішення приймаються нагорі, але багато конкретних рішень приймаються підлеглими.
Система 4.	Базується на участі персоналу  в управлінні. Передбачає групові  рішення та участь робітників у прийняття  рішень. На думку Лайкерта, вона —  найдійовіша. Ці керівники повністю довіряють підлеглим. Взаємовідносини між керівниками і підлеглими дружні і взаємно довірливі. Прийняття рішень вищою мірою децентралізовано. Спілкування двостороннє і нетрадиційне. Лідери системи 4 відповідають характеристикам лідерів, що заохочують участь робітників в управлінні (теорія «Y»). Крім того, вони зорієнтовані на людину, на противагу керівникам системи 1, зорієнтованим на роботу.

Досить популярною в  міжнародному менеджменті є також широковідома модель «управлінська решітка», розроблена Р. Блейком і Д. Моутон. Ця модель враховує увагу керівника до бізнесових процесів (горизонталь) та людей (вертикаль) і включає п’ять основних стилів керівництва: Задача, Невтручання, Тепла компанія, Золота середина, Команда.

Д. Мак-Грегор запропонував відому дихотомію менеджменту: теорію «Х» і теорію «Y». Теорія «Х» являє собою традиційний погляд на управління і контроль, або передумови автократичного керівника стосовно працівників, згідно з яким:

• кожна звичайна людина не бажає працювати і намагається ухилятися від роботи, наскільки це можливо;
• оскільки люди не схильні до праці, доводиться їх примушувати, керувати ними і погрожувати їм покаранням, якщо вони не докладають належних зусиль для досягнення організаційних цілей;
• кожна людина нечестолюбна, понад усе прагне особистого спокою, намагається уникнути відповідальності, бути підлеглою, щоб нею керували.

На основі таких вихідних припущень автократ, як правило, максимально  централізує повноваження, структурує роботу підлеглих і майже не дає  їм свободи у прийнятті рішень. Автократ здійснює психологічний натиск, використовує погрози.

Теорія «Y», яка є засобом інтеграції індивідуальних і групових цілей, виходить з інших припущень керівника щодо своїх підлеглих:

• праця для людини так само природна, як і гра на відпочинку;
• люди наділені здібностями до самоуправління і самоконтролю;
• відданість цілям є функцією винагороди, яка асоціюється з досягненням цих цілей;
• нормальна людина, яка поставлена у відповідні умови, не тільки бере на себе відповідальність, а й прагне її;
• у людей під час вирішення організаційних проблем часто виявляється схильність до творчості, багата уява, винахідливість;
• в умовах сучасного індустріального суспільства інтелектуальний потенціал нормальної людини в рідкісних випадках використовується повністю.

Це уявлення демократичного керівника про працівників. Він надає перевагу таким механізмам впливу, які апелюють до потреб більш  високого рівня: потреб у належності, високій цілі, автономії і самовиразі. Він уникає нав’язування своєї волі підлеглим.