Автор: Пользователь скрыл имя, 17 Декабря 2012 в 06:37, шпаргалка
Работа содержит ответы на 15 вопросов по дисциплине "Менеджмент".
5. Технологічне середовище міжнародних корпорацій
Технологічне середовище являє собою сукупність технологічних процесів, що використовуються у приймаючих країнах конкурентами та партнерами по бізнесу для виробництва товарів чи надання послуг.
Технологічне середовище є найдинамічнішим елементом міжнародного середовища, оскільки за сучасних умов темпи науково-технічного прогресу різко прискорились. Технологічний рівень країни, з одного боку, визначає ступінь її економічного розвитку, а з іншого, — є важливим мотивом входу до цієї країни транснаціональних корпорацій.
Вплив змін технологічного середовища на міжнародний менеджмент у наступні десять років полягає в наступному:
1. Швидкий розвиток біотехнологій дозволяє будувати такі точні органічні системи, які означають революцію в агротехніці, медицині, промисловості.
2. Поява молекулярних технологій дає змогу повністю змінювати фізичні процеси.
3. Супутники відіграватимуть дедалі більшу роль у навчанні.
4. Автоматичні телефони з перекладом забезпечать комунікації всім людям, які мають доступ до телефону, спілкуватись рідною мовою один з одним по всьому світу.
5. Штучний інтелект, який поєднується із сучасними навчальними технологіями, дозволить мислити і машинам, що було притаманно лише людям.
6. Силіконові чіпи, що містять до 100 мільйонів транзисторів, дозволяють створити такі комп’ютерні потужності, які зараз притаманні лише суперкомп’ютерам, що перебувають у розпорядженні користувачів найвищого рівня.
7. Суперкомп’ютери потужністю один трильйон операцій за секунду дозволять користуватись перевагами таких сучасних ін-струментів, як симуляція людського тіла для випробування голо-совими командами в управлінні комп’ютерами.
В умовах глобалізації ключового значення в змінах міжнародного технологічного середовища набувають два напрями:
• електронні розрахунки (E-cash), що є основою швидкого поширення електронної комерції через систему Інтернет, і створення для міжнародних корпорацій як нових можливостей, так і серйозних проблем;
• телекомунікації, бурхливий розвиток яких по всьому світу означає залучення до міжнародних операцій дедалі більшої кількості регіонів.
Технологічне середовище України є суперечливим. Поряд із наявністю незаперечних досягнень у деяких галузях науки (електрозварювання, матеріалознавство та ін.) і промисловості (авіабудування, військова техніка тощо) визначальним є відста-вання переважної частки галузей України від розвинутих країн у сфері науково-технічного прогресу. Це призводить до низької конкурентоспроможності переважної більшості вітчизняної про-дукції на зарубіжних ринках.
6. Соціально-культурне середовище
Соціально-культурне середовище являє собою сукупність етнічних і культурних характеристик населення приймаючих країн, що створюють відповідні національні стереотипи по-ведінки.
Під культурою розуміють
домінуючу в суспільстві
Культура — це набуті
знання, які використовуються людьми
для пояснення досвіду і
Основні характеристики культури:
1) засвоєність — культура не є біологічною рисою, а являє со-бою результат навчання і досвіду (Learned);
2) причетність — люди причетні до культури певних соціаль-них груп (Shared);
3) спадкоємність — культура передається від покоління до покоління (Trunsgenerational);
4) символічність — культура пов’язана з певними символами (Symbolic);
5) моделювання — культура має певну систему, цілісність і власну структуру (Patterned);
6) адаптивність — культура ґрунтується на здатності людей пристосовуватись до змін (Adaptive).
Сфери впливу культури суспільства на підходи в міжнародному менеджменті:
• централізація проти децентралізації прийняття рішень;
• безпечність проти ризику;
• індивідуальні винагороди проти групових;
• неформальні процедури проти формальних;
• висока організаційна лояльність проти низької;
• кооперація проти конкуренції;
• короткострокові горизонти проти довгострокових;
• стабільність проти інновацій.
Проблема впливу культури на міжнародний менеджмент по-лягає в тому, що в процесі управління кожний керівник сприймає іншу культуру не безпосередньо, а через призму власної культу-ри. А тому сприйняття іншої культури нагадує айсберг, видима частина якого — це помічені нами відмінності іншої культури від нашої, а підводна частина айсберга — це непомічені, а отже, і несприйняті нами відмінності іншої культури від нашої. У цьому зв’язку американський дослідник Джеймс Лі запропонував ідею критерію само сприйняття
Критерій самосприйняття — це неусвідомлене сприйняття інших культурних цінностей через власні цінності, що є осно-в¬ною причиною виникнення проблем здійснення бізнесу за кордоном. Використання цього критерію в менеджменті досягається шляхом постановки трьох взаємозв’язаних запитань:
1. Це є цікавим?
2. Це є іншим? (відрізняється від того, що ми робимо вдома).
3. Це є помилкове? (адже в такому разі не слід робити, як вдома).
Культуру США можна охарактеризувати як індивідуалістичну, неформальну, матеріалістичну та орієнтовану на самоцінність часу. Одночасно в Японії і Китаї групі приділяється набагато біль¬ше уваги, ніж індивіду. Підпорядкування і співробітництво важливіші за індивідуалізм. Американська культура не приділяє великого значення традиції, церемонії і формальності, які є важли¬вими характеристиками латиноамериканської, ближньо- і далекосхідної культури. Американці не люблять «ходити навколо справи» і віддають перевагу без церемоній відразу переходити до діла. Але в Латинській Америці або Саудівській Аравії прийнято спочатку порозмовляти на теми, що не стосуються справи, і лише після цього зосередитись на справжній цілі зустрічі.
Американці поважають придбання, що символізують високий статус. У той самий час у багатьох суспільствах незахідного типу набагато вищий інтерес до естетичної і духовної сторони буття. Аналогічним чином зацикленість американців на часі не знаходить розуміння у східній культурі, яка розглядає час як дещо без початку і кінця. Так, східні бізнесмени часто недбайливо ставляться до часу зустрічей і строків, що виводить із себе американців, німців і швейцарців.
1. Американський національний стереотип (США).
1. Жорсткий прагматизм, орієнтація на реальну справу, що приносить користь, повага і прагнення до матеріального достатку і заробляння грошей.
2. Цільовий динамізм:
3. Американець виключно
з повагою ставиться до часу
і тим більше до часу як
найважливішого ділового
4. Визначальні особисті риси типового американця — це глибокий індивідуалізм і впевненість у тому, що лише ти сам можеш все зробити для себе і, відповідно, виняткова самостійність у прийнятті і реалізації рішень, рівно як і повна готовність нести за них усю необхідну відповідальність 5. Ставлення до інших людей і комунікативні риси характери-зуються загальною дружелюбністю, відвертістю і щирістю.
2. Англійський національний стереотип.
1. Спорідненим в англійця
з американцем є їх
4. Глибока повага до традицій національних, державних, сі-мейних та ін. 5. Певний етноцентризм, але порівняно з американським він більш прихований, винятково коректний
3. Французький національний стереотип.
1. Інтелектуалізм, любов до мистецтва, гармонії і краси цікаво проявились у сфері ділового життя.
2. Зворотний бік —
побоювання і нерішучість у
сфері реаліза-ції і
4. Національний стереотип,
характерний для країн Близь-
1. Базова риса стереотипу
— прагнення до створення
15. Моделі управління підлеглими в МК
три основних моделі управління людськими ресурсами, які використовуються міжнародними корпораціями: людський капітал, ринок праці та відданість організації.
МОДЕЛІ УПРАВЛІННЯ
ЛЮДСЬКИМИ РЕСУРСАМИ
Підхід |
Характеристики |
Американські |
Японські |
Людський капітал |
Витрати на |
Малі вкладення |
Великі вкладення |
Навички |
Навчання конкретним навичкам |
Загальне навчання | |
Оцінка |
Формалізована |
Неформалізована | |
Ринок праці |
Пріоритети |
На першому місці — зовнішні фактори |
На першому місці — внутрішні фактори |
Характер |
Короткостроковий |
Довгостроковий | |
Методи |
Спеціалізовані |
Неспеціалізовані сходи просування | |
Відданість організації |
Трудові |
Прямі контракти |
Психологічні |
Стимули |
Зовнішні |
Внутрішні | |
Робочі |
Індивідуальні робочі |
Групова орієнтація |
Розрізняють такі моделі
управління підлеглими з погляду
ступеня самостійності