Шпаргалка по "Менеджменту"

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Періодизація розвитку міжнародного бізнесу
2. Форми міжнародного бізнесу
3. ТНК, як об’єкт ММ. Горизонтальна та вертикальна інтеграція
4. Економічне середовище міжнародний корпорацій
5. Технологічне середовище міжнародних корпорацій
6. Соціально-культурне середовище
7. Необхідність та значення стратегічного планування в міжнародному менеджменті. Типи міжнародних стратегій
8. Суть та фактори глобалізації
9. суть та особливості прийняття рішень у міжнародних корпораціях.
10. Основні організаційні характеристики міжнародних корпорацій: поняття формалізація, спеціалізація, централізація.
11. Основні характеристики міжнародних дивізіональних організаційних структур (глобальна продуктова та глобальна регіональна) переваги та недоліки
12. Основні характеристики глобальної функціональної дивізіональної та матричної структури управління міжнародними корпораціями.
13. Основні види розподілу повноважень у керівництві зарубіжними операціями.
14. Особливості розвитку персоналу МК
15. Моделі управління підлеглими в МК
16. Інтегровані структури міжнародного бізнесу (стратегічні альянси, інтегровані банківські структури, дзайбацу,  кейрецу)
17. Критерії підбору персоналу в МК
18. Координація та інтеграція діяльності МК. Формальні та неформальні механізми координації
19. Форми стимулювання персоналу в ТНК
20. Основні системи контроль в МК
21. Типи та закономірності технологічної політики
22. портфельні інвестиції МК підходи до управління міжнар портфелем етапи оцінки міжнар інвестицій
23. характеристика теорії Х і У (Д-М)
24. закономірності сучасного технолог розвитку
25. Сутність, основні етапи та основні джерела венчурного бізнесу.
26. Поняття міжнародної передачі технологій. Етапи процесу передачі технологій
27. Етика, види етики та інструменти поліпшення етичності поведінки в МК.
28. Соціальна відповідальність МК. Концепція корпоративної соціальної відповідальності.
29. модель рівноправності та комп-ліментарно-внескова модель.
30. Поняття глобального менеджменту

 

5. Технологічне середовище  міжнародних корпорацій

Технологічне середовище являє собою сукупність технологічних процесів, що використовуються у приймаючих країнах конкурентами та партнерами по бізнесу для виробництва товарів чи надання послуг.

Технологічне середовище є найдинамічнішим елементом  міжнародного середовища, оскільки за сучасних умов темпи науково-технічного прогресу різко прискорились. Технологічний рівень країни, з одного боку, визначає ступінь її економічного розвитку, а з іншого, — є важливим мотивом входу до цієї країни транснаціональних корпорацій.

Вплив змін технологічного середовища на міжнародний менеджмент у наступні десять років полягає в наступному:

1. Швидкий розвиток біотехнологій дозволяє будувати такі точні органічні системи, які означають революцію в агротехніці, медицині, промисловості.

2. Поява молекулярних технологій дає змогу повністю змінювати фізичні процеси.

3. Супутники відіграватимуть дедалі більшу роль у навчанні.

4. Автоматичні телефони з перекладом забезпечать комунікації всім людям, які мають доступ до телефону, спілкуватись рідною мовою один з одним по всьому світу.

5. Штучний інтелект, який поєднується із сучасними навчальними технологіями, дозволить мислити і машинам, що було притаманно лише людям.

6. Силіконові чіпи, що містять до 100 мільйонів транзисторів, дозволяють створити такі комп’ютерні потужності, які зараз притаманні лише суперкомп’ютерам, що перебувають у розпорядженні користувачів найвищого рівня.

7. Суперкомп’ютери потужністю один трильйон операцій за секунду дозволять користуватись перевагами таких сучасних ін-струментів, як симуляція людського тіла для випробування голо-совими командами в управлінні комп’ютерами.

В умовах глобалізації ключового значення в змінах міжнародного технологічного середовища набувають два напрями:

• електронні розрахунки (E-cash), що є основою швидкого поширення електронної комерції через систему Інтернет, і створення для міжнародних корпорацій як нових можливостей, так і серйозних проблем;

• телекомунікації, бурхливий розвиток яких по всьому світу означає залучення до міжнародних операцій дедалі більшої кількості регіонів.

Технологічне середовище України є суперечливим. Поряд  із наявністю незаперечних досягнень  у деяких галузях науки (електрозварювання, матеріалознавство та ін.) і промисловості (авіабудування, військова техніка  тощо) визначальним є відста-вання  переважної частки галузей України від розвинутих країн у сфері науково-технічного прогресу. Це призводить до низької конкурентоспроможності переважної більшості вітчизняної про-дукції на зарубіжних ринках.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

6. Соціально-культурне  середовище

Соціально-культурне середовище являє собою сукупність етнічних і культурних характеристик населення приймаючих країн, що створюють відповідні національні стереотипи по-ведінки.

Під культурою розуміють  домінуючу в суспільстві систему  цінностей, вірувань, звичаїв і установок. Кожне суспільство має свою культуру, яка впливає на стиль повсякденного життя.

Культура — це набуті знання, які використовуються людьми для пояснення досвіду і загальної  суспільної поведінки. Ці знання формують цінності, створюють позиції і  впливають на поведінку.

Основні характеристики культури:

1) засвоєність — культура не є біологічною рисою, а являє со-бою результат навчання і досвіду (Learned);

2) причетність — люди причетні до культури певних соціаль-них груп (Shared);

3) спадкоємність — культура передається від покоління до покоління (Trunsgenerational);

4) символічність — культура пов’язана з певними символами (Symbolic);

5) моделювання — культура має певну систему, цілісність і власну структуру (Patterned);

6) адаптивність — культура ґрунтується на здатності людей пристосовуватись до змін (Adaptive).

Сфери впливу культури суспільства  на підходи в міжнародному менеджменті:

• централізація проти децентралізації прийняття рішень;

• безпечність проти ризику;

• індивідуальні винагороди проти групових;

• неформальні процедури проти формальних;

• висока організаційна лояльність проти низької;

• кооперація проти конкуренції;

• короткострокові горизонти проти довгострокових;

• стабільність проти інновацій.

Проблема впливу культури на міжнародний менеджмент по-лягає  в тому, що в процесі управління кожний керівник сприймає іншу культуру не безпосередньо, а через призму власної культу-ри. А тому сприйняття іншої культури нагадує айсберг, видима частина якого — це помічені нами відмінності іншої культури від нашої, а підводна частина айсберга — це непомічені, а отже, і несприйняті нами відмінності іншої культури від нашої. У цьому зв’язку американський дослідник Джеймс Лі запропонував ідею критерію само сприйняття

Критерій самосприйняття — це неусвідомлене сприйняття інших  культурних цінностей через власні цінності, що є осно-в¬ною причиною виникнення проблем здійснення бізнесу  за кордоном. Використання цього критерію в менеджменті досягається шляхом постановки трьох взаємозв’язаних запитань:

1. Це є цікавим?

2. Це є іншим? (відрізняється від того, що ми робимо вдома).

3. Це є помилкове? (адже в такому разі не слід робити, як вдома).

Культуру США можна охарактеризувати як індивідуалістичну, неформальну, матеріалістичну та орієнтовану на самоцінність часу. Одночасно в Японії і Китаї групі приділяється набагато біль¬ше уваги, ніж індивіду. Підпорядкування і співробітництво важливіші за індивідуалізм. Американська культура не приділяє великого значення традиції, церемонії і формальності, які є важли¬вими характеристиками латиноамериканської, ближньо- і далекосхідної культури. Американці не люблять «ходити навколо справи» і віддають перевагу без церемоній відразу переходити до діла. Але в Латинській Америці або Саудівській Аравії прийнято спочатку порозмовляти на теми, що не стосуються справи, і лише після цього зосередитись на справжній цілі зустрічі.

Американці поважають  придбання, що символізують високий статус. У той самий час у багатьох суспільствах незахідного типу набагато вищий інтерес до естетичної і духовної сторони буття. Аналогічним чином зацикленість американців на часі не знаходить розуміння у східній культурі, яка розглядає час як дещо без початку і кінця. Так, східні бізнесмени часто недбайливо ставляться до часу зустрічей і строків, що виводить із себе американців, німців і швейцарців.

1. Американський національний  стереотип (США).

1. Жорсткий прагматизм, орієнтація на реальну справу, що приносить користь, повага і прагнення до матеріального достатку і заробляння грошей.

2. Цільовий динамізм:

3. Американець виключно  з повагою ставиться до часу  і тим більше до часу як  найважливішого ділового ресурсу. 

4. Визначальні особисті  риси типового американця — це глибокий індивідуалізм і впевненість у тому, що лише ти сам можеш все зробити для себе і, відповідно, виняткова самостійність у прийнятті і реалізації рішень, рівно як і повна готовність нести за них усю необхідну відповідальність 5. Ставлення до інших людей і комунікативні риси характери-зуються загальною дружелюбністю, відвертістю і щирістю. 

2. Англійський національний  стереотип.

1. Спорідненим в англійця  з американцем є їх прагматичність, орієнтація на справу і дію,  життєвий здоровий глузд. При цьому в англійців не спостерігається американської пристрасті до грошей і збільшення доходу як головного мірила життєвих досягнень. 2. Важлива відмінна риса англійців — нелюбов до абстрак-тних проектів, за якими не стоїть реальної справи.

4. Глибока повага до  традицій національних, державних,  сі-мейних та ін. 5. Певний етноцентризм, але порівняно з американським  він більш прихований, винятково  коректний 

3. Французький національний  стереотип.

1. Інтелектуалізм, любов  до мистецтва, гармонії і краси цікаво проявились у сфері ділового життя.

2. Зворотний бік —  побоювання і нерішучість у  сфері реаліза-ції і практичного  виконання всього задуманого  на папері. 3. Національна риса  — нелюбов до компромісів і  більша, ніж в інших націй, схильність  до конфліктів і спорів під час вирішен-ня різних проблем

4. Національний стереотип,  характерний для країн Близь-кого  і Середнього Сходу.

1. Базова риса стереотипу  — прагнення до створення обстановки  неквапливості, дружелюбності і  довіри у всіх справах, які  веде бізнесмен з цього регіону. Прагнення уникати будь-якої конфронтації і критики у діло-вих стосунках. 2. Особові риси стереотипу — дуже розвинута гордість і страх «втратити обличчя».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

15. Моделі управління  підлеглими в МК

три основних моделі управління людськими ресурсами, які використовуються міжнародними корпораціями: людський капітал, ринок праці та відданість організації.

МОДЕЛІ УПРАВЛІННЯ  
ЛЮДСЬКИМИ РЕСУРСАМИ

Підхід	Характеристики	Американські   організації	Японські   організації
Людський капітал	Витрати на   навчання	Малі вкладення	Великі вкладення
	Навички   навчання	Навчання конкретним навичкам	Загальне навчання
	Оцінка   діяльності	Формалізована	Неформалізована
Ринок праці	Пріоритети	На першому місці  — зовнішні фактори	На першому місці — внутрішні фактори
	Характер   найму	Короткостроковий	Довгостроковий
	Методи   просування	Спеціалізовані   сходи просування	Неспеціалізовані сходи  просування
Відданість організації	Трудові   контракти	Прямі контракти   по найму	Психологічні   контракти
	Стимули	Зовнішні	Внутрішні
	Робочі   завдання	Індивідуальні робочі   завдання	Групова орієнтація   у роботі

Розрізняють такі моделі управління підлеглими з погляду  ступеня самостійності підлеглих  у відносинах з начальником): автократичне, патерналістське, демократичне керівництво.