Шпаргалка по "Менеджменту"

у людей під  час вирішення організаційних проблем часто виявляється схильність до творчості, багата уява, винахідливість;

в умовах сучасного  індустріального суспільства інтелектуальний потенціал нормальної людини в рідкісних випадках використовується повністю.

Це уявлення демократичного керівника про працівників. Він надає перевагу таким механізмам впливу, які апелюють до потреб більш високого рівня: потреб у належності, високій цілі, автономії і самовиразі. Він уникає нав’язування своєї волі підлеглим.Практична користь теорій «Х» і «Y» полягає у тому, що Мак-Грегор визначив крайнощі, які менеджер використовує для себе як припущення. У реальному житті конкретні люди — це «ХY». Співвідношення між зазначеними елементами змінюється не тільки від людини до людини, а й залежить від самої роботи, стану здоров’я та ін. Менеджеру не можна мислити крайнощами, а необхідно робити вибіркову адаптацію припущень.Зв’язок концепції Мак-Грегора з управлінням міжнародними корпораціями полягає у тому, що корені поведінки «Х» та «Y» пов’язані з культурою. Так, американські менеджери вірять, що мотивацією для працівників є їхні прагнення задовольнити найвищі потреби, а тому в управлінні намагаються скористатись підходом «Y».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

24. закономірності  сучасного технолог розвитку

закономірності сучасного технологічного розвитку:

S-крива;розрив технологічного  ланцюга;перевага «нападників».

S-крива (крива  Гомпертца, або логістики) являє собою нелінійний зв’язок між кумулятивними витратами (зусиллями), спрямованими на вдосконалення продукту чи процесу, з одного боку, та продуктивності, яка отримана за рахунок вкладених інвестицій — з іншого.

На ділянці 1—2 (рис. 9.1) зусилля дослідників  зростають без істотного підвищення результату. Потім після знайдення  потрібного рішення на ділянці 2—3 віддача  від наступних інвестицій зростає. І, нарешті, на третій ділянці кривої 3—4 віддача знову спадає. Таким чином, формула S-кривої виглядає як нерівність:

DП₁ : DВ₁ < DП₂ : DВ₂ > DП₃ : DВ₃.

Рис. 9.1. S-крива

 

Якщо крута частина кривої починає вирівнюватись, варто змінити напрями зусиль розробників, звернувши увагу на інші параметри продукту чи процесу.

На рис. 9.2 наведено приклад  технологічного розриву, пов’язаного із шинним кордом.

Очевидно, що віскоза виявилась кращою за бавовну, хоча затрати становили близько 50 млн дол. США. Однак поліестр перевершив ефективність не лише віскози, але й нейлону.

Перевага «нападників» являє собою зосередження науково-дослідної діяльності молодих і мобільних компаній на розробці технологій наступного покоління і використання цієї технології для наступу на ринок.

«Нападників»  не зв’язують капіталовкладення  у попередні технології, а тому вони швидко використовують усі свої інноваційні та фінансові можливості для запровадження якісно нових за продуктивністю технологічних розробок. Минулі лідери, що базуються на сьогоднішніх технологіях, зі значним запізненням помічають ефект нових технологій і не встигають змінити свій бізнес у напрямі технологічних якісних зрушень. У наведеному вище прикладі «Сланіз» виступила «нападником» стосовно «Дюпонт».

Зазначені закономірності стають підставою для утворення  специфічного технологічного парадоксу  міжнародних корпорацій. Застосування технологічного парадоксу ґрунтується на умові, коли експоненціальне зростання ринку випереджає експоненціальне зниження цін.

 

 

 

 

 

25. Сутність, основні  етапи та основні джерела венчурного  бізнесу.

Сутність венчурного бізнесу як високоризикованої і  потенційно високоприбуткової діяльності визначає такі особливості його функціонування: об’єктом капіталовкладень є ризикові проекти;здійснюється портфельне управління капіталом; значна частка вкладень здійснюється у статутний капітал інноваційних фірм;венчурний капіталіст бере активну участь в управлінні проектом або принаймні забезпечує собі надійний контроль;реалізується гнучкий механізм узгодження інтересів інвесторів і менеджерів залежно від етапу розвитку проекту;первісно визначається спосіб виходу з бізнесу венчурного капіталіста у фазі зрілості проекту.    Основні етапи венчурного бізнесу:    1. Cтарт (від організації підприємства до випуску експериментальної партії продукції: НДДКР, капітальні вкладення, експериментальне виробництво). 2. Виведення продукції на ринок (збільшення оборотного капіталу).  3. Завоювання ринку (організація масового виробництва, різке зростання обороту).     Венчурний бізнес потребує особливого кола потенційних інвесторів. Основними джерелами венчурного капіталу є: приватні інвестори; малі інвестиційні компанії;еликі корпорації;трастові фонди; спеціальні державні фонди і програми.

 

26. Поняття  міжнародної передачі технологій. Етапи процесу передачі технологій.

Міжнародна передача технологій (international technology transfer) це сукупність економічних відносин між фірмами різних країн у галузі використання зарубіжних науково-технічних досягнень.     Процес передачі технології передбачає чотири етапи:  1. Визначення потреби. Включає вивчення економічної необхідності заміни існуючої технології, вимог ринкового попиту, факторів конкуренції, порівняння застосовуваної і потенційно залученої технологій (з випуску продукції; по доступності використання ресурсів (людських, кваліфікаційних, матеріальних, фінансових і т. ін.), доступності супутніх технологій як у країні, так і за кордоном).      2. Оцінка технології. Пов’язана з визначенням усіх існуючих або розроблюваних технологій, які можуть задовольнити потребу. Включає оцінку доступності, придатності, продуктивності альтернативних технологій, можливість їх адаптації до умов країни. Також розглядаються тенденції і технологічного розвитку, і перспективи появи ще досконаліших технологій.  3. Планування передачі технології. Входить фінансове, маркетингове планування; планування трансферту — як фізичного (у формі машин, обладнання), так і у формі передачі знань, науково-технічної документації; планування навчання і підготовки кадрів; планування матеріальних потоків; планування процесу впровадження технології (пошук найбільш ефективного способу впровадження); планування процесів управління, експлуатації технології та її модернізації.        4. Здійснення трансферту технології. Оцінка і вибір найефективнішого способу впровадження технології, визначення графіка введення, організація навчання персоналу, розробка систем контролю, управління, змісту й обслуговування технології, а також розвиток місцевих можливостей для вдосконалення технології з урахуванням потреб національної економіки.

 

 

 

 

27. Етика, види  етики та інструменти поліпшення  етичності поведінки в МК.

Етика — система моральних принципів, яка зобов’язує відрізняти правильну поведінку від неправильної.

Види етики: Етика відносин зі споживачами: безпечність товарів (послуг, робіт); надання інформації про товари і технологію їх виготовлення; право вибору покупцем товарів (послуг, робіт); урахування вимог споживачів; поліпшення пакування і маркування; підвищення споживчої цінності продуктів; зменшення забрудненості продуктів. Етика відносин зі співробітниками: відсутність будь-якої дискримінації у сфері зайнятості; особливий статус працівників з обмеженою дієздатністю; охорона здоров’я і техніка безпеки; навчання і розвиток персоналу; обговорення кар’єри; програми оздоровлення. Етика довкілля: контроль забруднення; захист середовища; збереження природних ресурсів; утилізація (переробка) відходів.Екологічна етика: уникнення несприятливого впливу фірми на природне середовище; дотримання екологічних стандартів; участь у поліпшенні екології.Етика відносин із партнерами: дотримання зобов’язань; недопущення маніпулювання інвестиціями; урахування інтересів партнерів під час розподілу прибутку.Етика взаємовідносин із конкурентами: запобігання таємних угод на ринках; використання соціально прийнятних пріоритетів і критеріїв для оцінки конкурентних стратегій; вихід із сумнівних ринків під час виникнення значних етичних проблем.Етика відносин із суспільством: збереження і розширення зайнятості; соціальна відповідальність; урахування місцевих традицій, звичаїв; дарування коштів, продуктів, послуг, робочого часу працівникам; спонсорування проектів соціального добробуту; підтримування освіти і мистецтва; участь у громадських роботах, проектах. Етика відносин з державою: дотримання законодавства; добросовісна звітність; виконання державних замовлень у зазначені строки; уникнення хабарництва у взаємовідносинах із державними службовцями.  Міжнародна етика: вироблення етичних стандартів, прийнятих у всьому світі; урахування національної культури; залучення місцевого персоналу; дотримання відповідальності між країнами в умовах вимушеного закриття підприємств.Інструменти поліпшення етичності поведінки в організаціях: *етичні стандарти (кодекси), які описують загальну систему цінностей, етичні правила, яких мають дотримуватися працівники компанії;*комітети з етики, які роблять повсякденну оцінку практики з позиції етичних вимог. Деякі компанії замість таких комітетів, до складу яких включаються авторитетні працівники, запроваджують посади адвоката з етики;*соціальні ревізії, які проводяться для аналізу й оцінки звітів і програм соціальної відповідальності компанії;*навчання етичній поведінці керівників і рядових працівників.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

28. Соціальна  відповідальність МК. Концепція  корпоративної соціальної відповідальності.

Соціальна відповідальність — певний рівень добровільного реагування організації на соціальні проблеми.        Ставлення до соціальної відповідальності може бути різним — від сприятливого до ворожого. Слід врахувати наявність аргументів «за» і «проти» соціальної відповідальності.      Аргументи на користь соціальної відповідальності:*сприятливі для бізнесу довгострокові перспективи;*зміна потреб і сподівань широкої громадськості;*залучення додаткових ресурсів для надання допомоги в розв’язанні соціальних проблем;*моральні зобов’язання щодо соціальної відповідальності. Аргументи проти соціальної відповідальності: *порушення принципу максимізації прибутку; *додаткові витрати на соціальну відповідальність; недостатня звітність широкій громадськості; *недостатня кваліфікація у розв’язанні соціальних проблем. Концепція корпоративної соціальної відповідальності була запропонована Кітом Девісом у 1975 р. Вона охоплює п’ять ключових положень: 1. Соціальна відповідальність виникає із суспільної влади. Органи влади мають створювати умови і показувати приклади соціальної відповідальності. 2. Бізнес повинен діяти як двостороння відкрита система: з одного боку, враховувати вплив суспільства, ринкові сигнали, а з іншого — бути відкритим у своїх операціях для громадськості. 3. Соціальні витрати мають бути ретельно обчислені й розглянуті з погляду правомірності їх віднесення до собівартості виготовлення того чи іншого продукту, надання тієї чи іншої послуги. 4. Соціальні витрати, що розподіляються за кожним продуктом, послугою, видом діяльності, в остаточному підсумку оплачуються споживачем.5. Ділові організації, як і громадяни, залучаються до відповідальності за розв’язання поточних соціальних проблем, які перебувають за межами звичайних сфер їх діяльності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

29. модель рівноправності та комп-ліментарно-внескова модель.

Перша ґрунтується на рівних можливостях чоловіків і  жінок в управлінській кар'єрі. Головний наголос у цій моделі пов'язується з усуненням бар'єрів, які заважають жінкам-менеджерам виявити свої здібності. Ця модель поширена в американських корпораціях. Компліментарно-внеско-ва модель полягає у виявленні найбільш сприятливої сфери діяльності чоловіків і жінок, в яких вони можуть зробити найбільший внесок у розвиток корпорації. Ця модель поширеніша в Європі.

З огляду на розглянуті моделі доцільно визначити і бар'єри  на шляху залучення жінок до менеджменту. Серед цих бар'єрів: культура, стереотипи, організаційні бар'єри, освіта, законодавство, брак довіри і т. ін. Один з найбільш поширених бар'єрів просування жінок у менеджменті міжнародних корпорацій - це так звана скляна стеля, тобто обмеження у заміщенні вищих управлінських посад. Головною причиною при цьому є переконання в тому, що жінки менше цікавляться роботою і більше прив'язані до сім'ї, ніж їхні колеги-чоловіки. У деяких культурах, зокрема мусульманській, це переконання має характер традиції, згідно з якою призначення жінки взагалі виключає роботу в бізнесі чи інших сферах, а обмежує її діяльність сімейним колом.

Сучасні погляди на проблему просування жінки по щаблях менеджерської  кар'єри в міжнародних корпораціях  включають два основних методи боротьби Із зазначеним вище переконанням: "швидкий" і "материнський". "Швидкий" підхід до кар'єри ґрунтується на визнанні рівних можливостей між чоловіками і жінками в службовому просуванні, що тягне за собою визнання жінками роботи найвищим пріоритетом на етапі посадового зростання, утворення ними сім'ї і народження дітей у більш зрілому віці. "Материнський" підхід до кар'єри означає більш рівномірний розподіл часу між роботою і сім'єю. У такому разі сприятли-вішим вважається гнучкий графік роботи, можливість витрачати більше часу на сім'ю, нехай навіть і за повільнішого просування по службі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

30. Поняття  глобального менеджменту

До глобального менеджменту  слід віднести започатковану Римським клубом (1968 р.) систему глобального  прогнозування, моделювання та програмування, ініційовану міжнародними організаціями, і передусім ООН. Перед людством постало завдання знайти нову організаційну форму, спроможну діяти в глобальних масштабах. Політизація економіки відбувається одночасно з глобальною економізацією політики. Глобальне управління за своєю природою є політичним і стратегічним менеджментом. До його функцій належить вироблення та реалізація найбільш загальних всесвітніх стратегічних рішень. Сучасні центри глобального менеджменту інтенсивно й послідовно створюють відповідну інфраструктуру, здатну завдяки застосуванню новітніх технологій, у тому числі гуманітарних та соціальних, контролювати свідомість і поведінку людей. Одночасно завершується реконструкція глобальних структур, спроможних впливати на рішення уряду будь-якої країни, і США також Єдино прийнятною і безальтернативною системою глобального менеджменту є ноосферний стратегічний менеджмент, що базується на ноосферній теорії і стратегії світового розвитку.На сучасному етапі виділяють такі концепції глобального управління: синонімічна, планетарна, наднаціональна і цивілізаційна.Синонімічна концепція полягає в тому, що під глобальним менеджментом розуміють сучасний етап (форму) управління міжнародними корпораціями, який динамічно змінюється під впливом процесів глобалізації.

Планетарна концепція  виходить з того, що глобальний менеджмент існує лише в транснаціональних  корпораціях. Такий підхід ґрунтується  на попередженні подальшого наростання загрози державам-націям з боку глобальних корпорацій.Наднаціональна концепція глобального менеджменту наголошує на створенні міжнародних організацій, які впливають на діяльність не лише держав, а й транснаціональних корпорацій. Важливо зазначити, що наднаціональна концепція глобального менеджменту викликає і серйозні застереження, оскільки вона передбачає необмежене втручання глобальних корпорацій у внутрішні справи держав, країн і народів, а людина стає глобально беззахисною. Цивілізаційна концепція глобального менеджменту виходить з того, що його формування відбувається одночасно зі становленням, глобальної цивілізації.