Особливості управління малим (приватним, спільним) підприємством

- Агрессивна та постійно оновлювана інтернет-реклама на вебсайті «Palace Del Mar» http://pdm.com.ua/ru/, http://www.palace-del-mar.od.ua/, на різних туристичних сайтах, а також у туристичних агентствах.

 

      З метою покращення роботи готеля «Палас Дель Мар» готельного господарства приватного підприємства «Санрайз», вважаю за необхідне використати наступні інструменти менеджменту:

 

- з метою  усунення непорозумінь та конфліктів, що виникають між іностраними громаданами-клієнтами  та персоналом готелю, який володіє іностраною мовою, проводити щотижневі тренінги з іностраної мови, щоквартальні корпоративні сбори, та раз на рік атестацію персоналу готелю.

-  з метою  покращення професійнох кваліфікації персоналу готеля проводити регулярні тестування, курси підвищення професійної кваліфікації тощо;

 

- забезпечити належний облік ресторанного посуду, оскільки цей облік проводиться формально;

 

- з метою  поліпшення стану громадського  порядку на території готелю  посилити охрану з числа професійних охоронцев та ввести обов’язків обхід охоронцями території та приміщень готелю, оскільки охороною ведеться лише наружне відеоспостереження;

 

- з метою  забезпечення максимального комфорту  клієнтам готелю та безперебійного єлектопостачання готелю встановити автономний генератор єлектрозабезпеченния, оскільки при вимкненні електропостачання, п’ятизірковий готель не забезпечує в достатній мірі належний комфорт клієнтам готелю;

 

- з метою підтримання приміщення та приладів в стані, відповідному п’ятизірковому готелю,  проводити регулярні обстеження приміщення в важкодоступних місцях  для своєчасного вжиття необхідних заходів поточного ремонту, про що відповідним фахівцям-співробітникам готелю складати відповідний звіт,

 

- з метою стимулювання персоналу до своєчасного та відповідального виконання своїх обов’язків ввести систему премій та штрафів; 

 

- з метою  забезпечення персоналу своєчасним  відпочинком та прийняттям їжі,  створити графік короткотривалого  відпочинку персоналу у часи  «пік» - одночасному массовому  виїзді та вїзді клієнтів;

 

-  з метою покращення рівня менеджменту готелю  потенційний персонал керуючої ланки готелю при прийнятті на роботу ретельно перевіряти наявність відповідної дипломованої кваліфікаціі;

 

• з метою дотримання умов трудового договору та трудового законодавства України  щодо кількості часу роботи збільшити кількість обслуговуючого персоналу в сфері клінінгу на цілий рік, оскільки  основний набор на працю працівників цієї сфери здійснюється в курортний сезон.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

Для здійснення соціально-економічних  реформ, приостановлення спаду виробництва і забезпечення його подальшим розвитком питання виключної важливості є безвідкладна кардинальна реогранізація системи управління на рівні підприємств. Без вміння швидко реагувати на зміни внутрішнього середовища на основі традиційних, не відповідаючих світовим тенденціям та уровню систем внутріфірмового управління неможливо забезпечити адаптацію підприємств до ринкових умов господарювання, досягнути успіху в бізнесі, зберегти конкурентноздатність продукції при динамічно-змінюющихся умовах внутрішнього середовища і коньюктури ринку.

На данний момент неможна не приймати до уваги, що в умовах західного зразку внутріфірмовий менеджмент ¾ активно розвиваючийся вид управлінської діяльності є одною з головних проблем управління підприємствами. В той же час, як засвідчує аналіз, вітчизняною необхідність ефективного управління підприємствами в умовах перехідної економіки більш чим очевидна.

Становлення і розвиток малого бізнесу є однією із основних проблем  економічної політики в умовах переходу до ринкових відносин. Малий бізнес сприяє підтримці конкурентного тонусу вітчизняної економіки. Будучи ведучим сектором ринкової економіки, малий бізнес визначає темпи економічного зростання, структуру і якість національного продукту.

      Основною ланкою малого бізнесу є малі підприємства. Структура управління підприємством, в тому числі і малим, залежить від складності і технологічних особливостей продукції, що випускається, міри механізації і автоматизації виробничих процесів, рівня спеціалізації, що вказує на складність проблеми вибору структури управління для кожного підприємства. Процес управління є невід'ємною частиною виробниче-господарської діяльності, одним з важливих чинників зростання ефективності виробництва. Саме в секторі малого бізнесу керівники підприємств можуть виявити заповзятливість, винахідливість і економічну активність. Але, для того, щоб грамотно і ефективно працювати, необхідно мати в своєму розпорядженні потрібну інформацію, методи її збору і обробки для аналізу і прийняття рішень.

        Управління на підприємствах здійснюється у двох сферах: виробничо-технічній, коли виконуються роботи з організації, координації та регулювання виробничого процесу, та соціально-економічній, коли регулюються взаємовідносини між учасниками виробничого процесу в умовах поділу і кооперації праці, формування відносин між управлінцями та виконавцями.

 

      Управління як процес, або функція, може відбуватися лише за допомогою спеціального апарату, який відповідає за збереження, цільове використання ресурсів, здійснює контроль за роботою виконавців щодо виконання програми бізнес-плану та господарських операцій технологічного процесу підприємницької діяльності.

 

       Виробничий процес є об’єктом, а апарат управління – суб’єктом управління.

 

       Управління (Мanagement) – це цілеспрямований вплив апарату управління суб’єкта господарювання на трудовий колектив для досягнення поставленої мети.

       Суб’єкт господарювання складається з діючих на засадах внутрішнього госпрозрахунку виробничих підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо), а також апарату управління (управлінь, відділів, бюро, служб тощо). У внутрішньому економічному механізмі підприємства вони складають його функціональні підрозділи. Підприємство для виконання окремих своїх функцій вправі створювати філії, представництва, відділення, агентства, структурні одиниці та інші відокремлені підрозділи. Підприємство може створювати і допоміжні підрозділи.

 

      Функції та права кожного із вказаних структурних підрозділів підприємства визначаються затвердженими у встановленому порядку керівником підприємства положеннями про них.

 

      За загальним правилом органи управління підприємством згідно розподілу власних повноважень поділяються на вищі (законодавчі), виконавчі та контрольні. До компетенції вищих органів управління підприємством – загальних зборів його засновників відноситься вирішення стратегічних питань його діяльності, що впливають на суттєві основи його діяльності чи діяльності засновників. Виконавчі органи вирішують тактичні питання, в тому числі пов’язані з щоденною діяльністю. При здійсненні визначених в установленому порядку вищим органом для них повноважень вони йому підзвітні та підконтрольні. Контрольним органом, за загальним правилом, є ревізійна комісія, яка обирається загальними зборами та підзвітна перед ними. В підприємствах, заснованих на власності однієї особи, засновники безпосередньо здійснюють керівництво підприємством самостійно або через уповноважену ними особу.

 

        Управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника (стосовно господарського використання його майна та отримання прибутку) і самоврядування трудового колективу. При цьому власник підприємства здійснює свої права по управлінню безпосередньо сам або через уповноважені ним органи. Останні вправі делегувати це право органу управління – раді підприємства (правлінню), чи іншому передбаченому установчими документами органу. Безпосередньо у всіх зовнішніх правовідносинах інтереси підприємства представляє його керівник. Керівник наймається чи назначається власником підприємства. В корпоративних підприємствах він може обиратись. З керівником власником чи уповноваженим ним органом укладається трудовий договір (контракт), в якому визначаються права, строк, обов’язки та його відповідальність перед власником та трудовим колективом, умови матеріального забезпечення та звільнення з посади. Керівник підприємства самостійно вирішує питання діяльності підприємства, за виключенням тих, що віднесені установчими документами до компетенції інших органів управління підприємством. Власник майна не вправі вмішуватись в оперативну діяльність керівника підприємства. Керівник призначає та звільнює з посад своїх заступників, керівників та спеціалістів апарату управління та структурних підрозділів.

 

       Рішення по соціально-економічним питанням стосовно діяльності підприємства розробляються та приймаються його органами управління за участю трудового колективу чи уповноважених ним органів. Останніми може бути Рада трудового колективу, її голова, а частіше профспілковий орган. В тому разі, коли підприємство діє на корпоративних засадах, вищим керівним органом підприємства є загальні збори власників. Виконавчі функції по управлінню таким підприємством здійснює вибране загальними зборами правління. Його вибори проводяться таємно власниками майна на альтернативній основі, а повноваження визначаються установчими документами.

 

      Жодна організація, жодне підприємство не може домогтися успіху без управління. Однак управління як вид діяльності і як наука в такому вигляді, в якому ми маємо його в даний час, з'явилося не відразу.

      У розвинених країнах підприємства, що виробляють товари та надають послуги невисокої якості, практично не мають шансів вижити.Споживачі стали настільки досвідченими і прискіпливими, що їх неможливо переконати в чому - небудь, покладаючись лише на маркетинг. М. Фелдберг вважає, що необхідно відновити практику підбору, тренування та управління персоналом з тим, щоб він перейнявся ідеєю виробництва продукції і надання послуг, які дійсно відповідають потребам замовників і дають прибуток, замість того щоб маніпулювати споживачами, змушуючи їх купувати те, що вироблено.

Стратегія, яка передбачає націленість  на якість продукції і послуг придатна для всіх, починаючи з величезних виробничих корпорацій і закінчуючи дрібними роздрібними магазинами, що діють виходячи з ситуації, що склалася на ринку в даний момент. Для досягнення успіху на ринку всім доведеться згадати старі часи, коли репутація компанії залежала від якості виробленої продукції та готовність надати важливу дружню послугу. 
 
           Найбільш простий спосіб забезпечити високу якість - ввести в корпорації абсолютно нову культуру (її називають по-різному - менеджмент абсолютної якості, менеджмент інтегрованого процесу).Це, на думку А. Тейлора, означає, що для всіх, починаючи з вищого керівництва і закінчуючи нижчими ланками системи управління, найголовнішим є забезпечення високої якості продукції та послуг, задоволення потреб замовників. Каору Ішикава вважає, що тільки завдяки введенню системи абсолютної якості вдасться впоратися з невизначеністю навколишнього економічного середовища.

Не вірю тим, хто песимістично висловлюється  про шанси нашої економічної  реформи. Здається, прав професор менеджменту Г. Мітзберг, що потрактували перетворення, які відбуваються в країнах Східної Європи, наступним чином: "Мілтон Фрідман свого часу виклав суть вибору - або вільне підприємство, або самознищується соціалізм. У наш час світова преса сурмить, що вільне підприємствоперемогло. Однак це збиває з пантелику нісенітниця. Насправді здобула перемогу збалансованість над незбалансованістю. Східноєвропейці занадто сконцентрували владу в центральних органах, в той час як ми на Заході розподілили владу між різними формами власності - від повністю самостійних до державних підприємств ". Ще на самому початку змін він рекомендував представникам колишнього соціалістичного блоку знову зайнятися плануванням і розробити стратегію, відповідну конкретній ситуації та потребам. Він радив уникати ідеологічно забарвлених крайнощів.

Я солідарна з таким підходом і не згоден з думкою тих зовнішніх спостерігачів, зокрема А. Хеллер, які вважають, що в країнах колишнього соціалістичного блоку відбувається постмодерністська революція. Для пережитого нами історичного етапу характерно умонастрій, властиве з одного боку періоду термідора, а з іншого - реставрації. Під час французької революції це була епоха великого ризику і небувалих можливостей для підприємництва. Нам, для того щоб вижити, потрібен не постмодерністський менталітет, а загальна захопленість роботою. Необхідно використовувати фазовий зсув соціально - економічного розвитку з метою створення сприятливих умов для підприємництва.

 

 

 

 

 

 

 

ЛІТЕРАТУРА:

 

 

1. Господарський Кодекс України, 16 січня 2003 року //Голос України, 2003 - 14 березня, № 49-50.                                     

2. Закон України "Про власність" // Нове законодавство України. -  К., 1992. 

3. Про державну підтримку малого підприємництва: Закон України, 19  жовтня 2000 року //Голос України. — 2000. — 26 грудня, II №245-246.                                                                                        

4. Абрютина М.С., Грачев А.В. Анализ финансово-экономической   деятельности предприятия. - М., 2004.

5. Алексеева М.М. Планирование деятельности фирмы. - М.: Финансы  и статистика, 1997.

6. Бойчик І.М., Харів П.С. та ін. Економіка підприємства.-К.:    Каравелла,          2001.

7. Герасимчук В.Г. Стратегічне управління підприємством. Графічне моделювання.-К.:КНЕУ,2000.

8. Градов А.П. Экономическая стратегия фирмы. - С-Петербург, 2003.

9. Зінь Е.А., Турченюк М.О. Планування діяльності підприємства. – К.: ВД «Професіонал», 2004.

10.  Івахненко В.М. Курс економічного аналізу. – К.: КНЕУ, 2000.

11.Науково-практичний коментар Господарського кодексу України,  Кол.авт.: Г.Л. Знаменський, В.В. Хахулін, В.С. Щербина та ін.; за заг.  Редакцією В.К. Мамутова. – Юрінком Інтер, 2004.

12.  Справочник директора предприятия: Под ред. М.Г. Лапусты. - М.:Инфра, 1996.

13. Тренев Н.Н. Предприятие и его структура: Диагностика. Управление. Оздоровление: Учеб.пособие для вузов. - М., 2000.

14. Томпсон А.А., Стрикленд А.Дж. Стратегический менеджмент.  Искусство        разработки и реализации стратегии.  - М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1998.

15. Шершньова З.Є., Оборська С.В. Стратегічне управління.- К.: КНЕУ, 1999.

16. 20. Брасс А.А. Основы менеджмента. Курс лекций. 2-е издание – Беларусь, 2004.

 

 

ЕЛЕКТРОННІ ДЖЕРЕЛА  МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТ: