Менеджмент банківської системи на прикладі Ощадного банку України

Кожна управлінська діяльність розпочинається з поставлених цілей. Процес стратегічного планування, що є однією з основних функцій менеджменту, починається з встановлення генеральної мети банку. Це планування проводиться керівництвом, тобто менеджментом вищого рівня. Від цього етапу планування відштовхується вся діяльність менеджменту банку.

   Залучення грошових  коштів від юридичних і фізичних осіб і розміщення їх на комерційних принципах в інтересах вкладників Банку і розвитку народного господарства: здійснення грошово-кредитного обслуговування громадян і підприємств, а також інших банківських операцій.   

Відсутність стратегічного планування , а отже і конкретне визначення основної мети приводить до того, що усі банківські рішення, які не обумовлені необхідністю притримуватися основного напрямку функціонування кредитного інституту, визначеного в місії, будуть базуватися лише на індивідуальних якостях та цінностях вищого керівництва. Такі випадки часто призводять до розосередження і розпорошування зусиль, що негативно  впливає на діяльність банку. Крім того виникають можливості прояву непослідовності в діях менеджменту, зумовлені складністю вибору пріоритетів та відсутністю початково поставленої мети. 

   Іншими словами,  генеральна мета банку служить  критерієм для всього послідуючого  процесу прийняття управлінських  рішень.  

  Так, визначивши  своє основне спрямування діяльності як обслуговування кредитом сфери підприємницької діяльності та промисловості, менеджмент не задається питанням про обслуговування споживчим кредитом клієнтури роздрібного ринку.

 Оскільки потенціал  банку різними способами аналізується  при виборі основної мети, якої він буде притримуватися у  своїй діяльності та виходячи з основної місії, банк в змозі визначити свою подальшу діяльність без метушні і не кидаючись із сторони в сторону. Вибір головної мети банку є відповідальний етап стратегічного планування, на якому важливо правильно підійти до масштабності постановки цілей, не опускатися до частковостей. Сильне звуження рамок мети діяльності банку обмежує можливості вищого керівництва розглядати ймовірні варіанти при прийнятті рішень.

 Після того, як була сформована основна місія банку, керівництво займається постановкою завдань, вирішення яких  необхідне для досягнення основної мети. При цьому до уваги приймається потенціал зовнішнього середовища, внутрішні труднощі, внутрішні ресурси банку.         

 Таким чином, при формуванні завдань банку в першу чергу  необхідна   їх  конкретизація. Але ця конкретизація не може проходити поза залежністю від впливу досить великого спектру активних факторів. Причому облік їх не  завжди є простою справою. На  більш низьких рівнях банку, — менеджмент середнього рівня, — тобто в підрозділах, відділах, службах, також приймаються їх власні програмні заяви.

 Наприклад, управлінське  рішення про надання кредиту  пов’язане з необхідністю отримання  наступної інформації: про попит на кредитні ресурси тієї чи іншої групи споживачів на ринку   ( відділ маркетингу ), про    ефективність  вкладання кредитних ресурсів в ту чи іншу сферу (відділ економічного аналізу), інформації про кредитоспроможність позичальника, його ліквідності (робота по проблемах  повернення кредиту ведеться службою безпеки банку), інформації про наявність кредитних ресурсів (відділ кредитування). Тобто ми можемо наочно побачити взаємозв’язок всіх організаційних служб та відділів в процесі прийняття управлінського рішення.

  Для збільшення  прибутку банку сприяють наступні  цілі, які ми маємо змогу зобразити  за допомогою схеми: 

1. Місія банку.                                      

2. Основна мета.

3.Максимізація одержаного  прибутку.

4. Мобілізація вільних  грошових коштів.

5.Підвищення ефективності  управління пасивами.

6.Розширення асортименту  банківських послуг.

7.Розвиток банківських  послуг, що сприяють залученню  депозитів. 

8.Скорочення нераціональних  витрат.

9.Покращення показника  рентабельності активів. 

10.Залучення кваліфікованих спеціалістів.

11.Зменшення банківського  ризику.

   В даному випадку  ми маємо сукупність цілей  чи дерево цілей. Мета повинна  бути досяжною, ресурсозабезпеченою,  контрольованою. Отже, проведемо аналіз  даних цілей. 

  Для найбільшої ефективності банку вигідно функціонувати на межі ризику, тобто з найменшим забезпеченням активів власним капіталом. Для цього необхідно залучення грошових коштів. Це є однією з цілей банку. Реалізація цієї мети знаходиться у депозитній політиці банку, так як на основі депозитних операцій формується більша частина кредитних ресурсів. Але існує ряд труднощів, наприклад, відсутність достатнього досвіду управління депозитами. Це пов’язано з тим, що не завжди складалися планові баланси кредитних вкладень та ресурсів, що було викликано надмірною централізацією управління процесом формування та використання позичкового фонду. Саме так доводилося директивним порядком встановлювати розміри кредитування тієї чи іншої сфери, а це зменшувало можливість застосування комерційного кредиту.

  Важливим інструментом  депозитної політики є процент,  який банк сплачує вкладникам  за залучені ресурси. Сплата  процентів за депозитними рахунками  — основна стаття операційних  витрат банку. Отже, банк не  зацікавлений у досить високому  рівні процентної ставки. Одночасно він змушений підтримувати такий її рівень, який був би привабливим для клієнтів. Тому на процент впливають строки та сума депозитів. Чим надійніші пасиви, тобто  чим більший строк та сума депозиту, тим більший процент гарантує банк.

  Створення все  більшої кількості комерційних  банків, які пропонують різноманітний  спектр послуг, веде до посилення  конкуренції в банківській сфері.  Для зменшення витрат є свої  напрямки, які включають підвищення  рівня автоматизації, скорочення  накладних витрат, гармонізація структури бази, тобто збільшення частки розрахункових та депозитних рахунків і зменшення частки дороговартісних інструментів (міжбанківських кредитів). Для цього потрібно створити в банку спеціальний підрозділ, який би цілеспрямовано займався тільки ресурсами, розумним зменшенням непроцентних доходів.

  Показник рентабельності  активів залежить від ефективності  розміщення активів, структури  кредитного портфеля, частки кредитних  активів, які приносять дохід  у сумарних активах. 

 В Ощадбанку Путильського відділення № 6799 широко застосовуються різні форми матеріального заохочення, такі як премія, матеріальна допомога, компенсації та інші форми грошових витрат, що сприяє залученню висококваліфікованих кадрів, спеціалістів.

  Сукупність поставлених цілей є основою планування і прийняття управлінських рішень. Планування є однією з найважливіших функцій менеджменту. Питання планування, вироблення стратегії лежить в основі діяльності вищого менеджменту банку. Планування в Ощадбанку Путильського відділення № 6799 здійснюється безпосередньо на основі заходів, що викладені вище.

 Як видно, процеси  комунікації та прийняття рішень  забезпечують взаємозв’язок та  взаємозалежність всіх управлінських  функцій. Цим досягається цілісність  управлінського процесу, що в значній мірі сприяє підвищенню його ефективності.

 Планування в Ощадбанку  Путильського відділення № 6799 проводиться не тільки на вищому рівні, але й на рівні відділень та інших підрозділів. Це свідчить про те, що діяльність банку не повністю залежить від рішень, які приймаються у вищих ешелонах управління. Тобто, в основі планування лежить паралельна розробка стратегій на всіх рівнях банку при постійному врахуванні спільної мети. Надалі всі стратегії зводяться і виробляється інтегрована стратегія.

 Організаційна структура  банку є важливою складовою  успішного досягнення цілей вибраної  стратегії. Від того, як організований  банк, як налагоджені в ньому  відносини керівництва та підлеглих  залежить вся його діяльність. Організація є однією з найважливіших функцій менеджменту.          

 Рішення про вибір  структури організації в цілому  приймається керівництвом вищого  рівня. Керівники більш низьких  рівнів допомагають в цьому,  забезпечуючи необхідною інформацією  і даючи одночасно свої пропозиції з приводу структури окремих підрозділів.

  Реалізація однієї  з цілей Ощадбанку Путильського  відділення № 6799 — залучення кваліфікованих спеціалістів  — дозволяє тому, хто відповідає за конкретний вид банківських послуг, мати в своєму підпорядкуванні достатньо кваліфікованих службовців, які мають  досвід роботи в даній сфері, завдяки чому підвищується конкурентноспроможність банку в порівнянні з іншими, які організовані за іншими принципами. Крім того, орієнтація на окремі види  послуг дозволяє найкращим чином координувати весь процес від створення нових послуг до доведення їх до кінцевого споживача.

 

 

§ 3.2. Менеджмент банківського ризику.

 

 Основу діяльності  Ощадбанку Путильського відділення  № 6799,  як видно з його  основного призначення,  тобто  надання кредиту сприяє ефективному розвиткові економіки країни. Але процес кредитування пов’язаний з банківським ризиком. Тому особливою стає проблема банківського менеджменту по управлінню кредитним ризиком,  вивчення кредитоспроможності позичальників,  прогнозування сумнівних кредитів.

Як видно з дерева цілей,  основна мета менеджменту  Ощадбанку Путильського відділення № 6799 — максимізація прибутку,  який одержує банк. Це означає,  що політика банку повинна грунтуватися на базі реальної оцінки і прогнозування різноманітних ситуацій,  аналізу всіх факторів,  які впливають на обсяги прибутку. Дані фактори визначають рівень банківського ризику. Мета банку — мінімізувати цей ризик.

 Банківський ризик  включає в себе сукупність  ризиків,  таких як кредитний  ризик,  процентний ризик,  ризик поточних витрат,  валютний ризик,  ризик неплатіжеспроможності банку та інші.

 Всі ці типи ризиків взаємопов’язані.  Очевидно,  що кредитний ризик   може призвести до ризику неплатіжеспроможності  та ліквідності банку. Ризик  процентної ставки відносно самостійний,  так як пов’язаний з кон'юнктурою на ринку кредитних ресурсів і діє,  як зовнішній фактор,  що не залежить від банку. Але він в змозі збільшити кредитний ризик та весь ланцюг ризиків,  якщо банк не буде пристосовуватися до зміни ринкової процентної ставки. Тому кожний тип ризику є суб’єктом банківського менеджменту.

 Розглянемо,  як  на практиці в Ощадбанку Путильського  відділення № 6799 здійснюється  управління прибутком банку і  навіть втратою частини акціонерного  капіталу в результаті неспроможності позичальника погашати та обслуговувати борг ( виплачувати проценти ).Отже,  перед керівництвом Ощадбанку Путильського відділення № 6799 стоїть  чітко сформована мета — зменшення кредитного ризику. Наступний етап — планування.

На етапі виявлення проблеми необхідно з’ясувати,  що впливає на збільшення чи зменшення кредитного ризику. Кредитний ризик знаходиться у прямій залежності від якості кредитного портфеля. Кредитний портфель — результат діяльності банку по наданню кредитів. На основі виявленої проблеми керівництво банку приймає рішення про більш чітку організацію кредитного процесу.

 Кредитний процес  складається з двох етапів. На  першому етапі помічником з  питань банківської безпеки та  відділами кредитування здійснюється  реальний аналіз кредитних заявок,  при цьому велику увагу приділяється кредитоспроможності фірми-постачальника,  оцінці сильних і слабких сторін її діяльності,  ймовірним строкам погашення кредиту. Ця інформація направляється заступникові директора по кредитах. Якщо фірма відповідає всім вимогам політики банку,  то оформляється кредитна угода.

 Після надання кредиту  починається другий етап кредитного  процесу. На цьому етапі відділом  економічного аналізу здійснюється  аналіз поточної діяльності фірми,  що сприяє виявленню на ранній стадії “проблемних кредитів”,  тобто кредитів,  яким загрожує несвоєчасне погашення.

 Для того,  щоб  спростити складні ситуації в  прийнятті рішення,  можна порекомендувати  банку використовувати модель  АВС — аналізу,  на другому  етапі кредитного процесу. Призначення і зміст цієї моделі є розподіл виданих кредитів у ризикові класи в залежності від фінансових показників позичальників,  вартості забезпечення,  правильності всієї кредитної документації.

 Отже,  група

 А — кредити  з найменшим ризиком;

              В — кредити з підвищеним ризиком;

            Г — кредити з найвищим ризиком.

 Застосування АВС — аналізу ефективно впливає на прийняття управлінських рішень. Так як АВС — аналіз дозволяє прогнозувати витрати від непогашених кредитів,  які можуть вплинути на прибуток банку,  а також стимулювати зацікавленість клієнтів групи “А” в одержанні кредиту тільки в Ощадбанку Путильського відділення № 6799. Для цього необхідно поводитись з клієнтами цієї групи з особливою увагою,  ретельністю,  підтримувати з ними зв’язки, особливо враховувати побажання цих клієнтів,  продумувати можливість надання пільгових кредитів.

 На управління кредитним  ризиком впливає багато факторів. Оцінка та аналіз цих факторів  обов’язково враховується в процесі  планування. Так,  об’єм непогашених кредитів часто не залежить від самого банку,  а знаходиться під впливом економіки в цілому. Але банк,  в свою чергу,  може зменшити кредитний ризик шляхом відмови від концентрації кредитів в конкретних галузях чи фірмах,  що переживають спад виробництва, та надаючи кредити таких ризикових вкладів приносять найменші втрати.