Менеджмент банківської системи на прикладі Ощадного банку України

3) посилення поточного режиму класифікації позик і створення резервів на покриття збитків по кредитах для того,  щоб звітність банків відображала їх дійсне фінансове становище (такі резерви не повинні включатись капітал банку при розрахунку його достатності);

4) створення НБУ системи раннього попередження для виявлення проблемних банків;

5) створення Всеукраїнського  реєстру гарантій і застав  та даних про ризикових позичальників;

6) розробка програм  санкцій тих банків,  які є  неліквідними або неплатоспроможними;

7) удосконалення існуючого порядку ліцензування банків з боку НБУ.

Важливим напрямком  реформи банківської системи  України,  де активно може використовуватися  зарубіжний досвід,  є також радикальна перебудова кредитних відносин. Взято  курс на відмову від множинності видів та умов надання позик,  на спрощення системи кредитування,  підвищення її оперативності,  збільшення об’ємів кредитування. В зв’язку з цим можна згадати,  що в деяких розвинутих країнах,  наприклад у Франції,  також спостерігається процес збільшення об’єктів кредитування,  результатом якого став “глобальний експлуатаційний кредит”,  однак це не є вирішення проблем прострочених позик.

 Проблема простроченої  заборгованості актуальна також  для закордонної банківської  практики. Запобіганню появі сумнівних кредитів сприяє погляд за якістю (кредитування) кредитного портфеля та ретельне вивчення комерційними банками кредитоспроможності потенційних клієнтів. В практиці комерційних банків США важливе значення надається аналізу репутації позичальника,  під якою розуміється не просто повернення боргу,  але й внутрішня зацікавленість в повному і своєчасному виконанні своїх платіжних зобов’язань. Поряд з цим,  банки проводять аналіз таких факторів,  які впливають на кредитоспроможність: одержання прибутку, володіння активами і стан кон'юнктури. В комерційних банках США індивідуальні характеристики кредитоспроможності клієнта одержали назву “5 С” кредиту.

Джерелом інформації,  що широко використовується в США,  служить аналітична фірма. Вона надає  інформацію про фінансову силу потенційного клієнта,  виконує складну кредитну експертизу. Досвід закордонних банків по визначенню кредитоспроможності корисний для банків України при організації кредитних відносин.

Оскільки даний досвід базується на глибокому знанні клієнта,  його можна використовувати для визначення:

• кола підприємств,  з якими не можна мати кредитні відносини;
• найбільш раціональної сфери вкладання коштів;
• аналізу та оцінки кредитоспроможності.

 Ці дані дозволяють  диференціювати умови надання  та використання позики,  рівень процентної ставки,  термін позики та інше. Закордонний досвід можна активно застосовувати в області депозитних операцій комерційних банків. До недавнього часу в нашій практиці депозитним операціям не надавалося вагомого значення. А в тих же американських банках головним видом позичкових коштів є депозити,  що складають в пасивах 86 % .

Організація депозитних операцій відіграє велику роль для  забезпечення ліквідності комерційних  банків. Останнім часом за кордоном набула розвитку теорія регулювання банківської ліквідності через управління пасивами. В наш час вона прийнята на озброєння комерційними банками США. Для нашої практики будуть актуальними різноманітні інструменти депозитної політики закордонних банків.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

В И С Н О В К И

 

 Для створення умов  стабільної роботи всіх конкуруючих  між собою банківських установ,  а разом з ними всіх господарських  суб’єктів,  необхідне функціонування  ефективної системи управління.

 Основна мета банківського  менеджменту — максимізація одержаного прибутку. Це означає,  що політика комерційного банку повинна будуватися на базі ретельної оцінки та передбачення різноманітних ситуацій,  аналізі всіх факторів,  які впливають на об’єм прибутку.

 Менеджмент діяльності  Ощадбанку Путильського відділення № 6799 ділиться на три рівні:

• перший – менеджмент вищого рівня,  – тобто керівництво банку визначає основний напрямок розвитку діяльності банку. На цьому етапі формується основна місія,  стратегічна мета банку;
• другий — менеджмент середнього рівня, – орієнтований на виконання завдань,  необхідних для досягнення головної стратегічної мети. Відповідальність за виконання цих завдань несуть керівники служб,  підрозділів;
• третій — менеджмент нижчого рівня,  – де відбувається управління в середині самих функціональних одиниць.

 Кожна управлінська  діяльність розпочинається з  постановки цілей. В роботі  банків ми розглянули сукупність  цілей,  що стоять перед Ощадбанком  Путильського відділення № 6799. Організаційна структура банку є важливою складовою успішного досягнення цілей. Від того,  як організований банк,  як налагоджені в нього відносини керівництва та підлеглих,  залежить вся його діяльність. Організація — одна з найважливіших функцій менеджменту.

 Проаналізувавши зміни,  які пройшли в організаційній  структурі,  ми можемо сказати,  що застосування нової організаційної  структури привело до більш  ефективної роботи. Тому що дана  структура дозволяє зосередити  функції управління наданню окремих послуг спеціалістами по конкретних напрямках.

В умовах підвищення ролі прибутку банку як оцінюючого показника  актуальним стає аналіз банківської  діяльності з виявленням факторів,  що впливають на дохідність банку. До основних факторів,  які впливають на прибуток банку,  відносяться дохідність активів та рівень достатності капіталу.

 У сфері модернізації  механізму кредитування пропонуються  наступні заходи:

• використання АБС — при аналізі кредитного портфеля,  виявлення та ліквідація сумнівних кредитів. Його впровадження дозволить мінімізувати ризик непогашення кредитів та покращити якість кредитного портфеля;
• зміни в практиці формування резервного фонду;
• виявлення причин погіршення господарської діяльності клієнтів;
• організація контролю на всіх стадіях кредитного процесу;
• методика раннього виявлення сумнівних кредитів,  організація роботи по їх ліквідації,  включаючи модифікацію кредитних відносин,  реалізацію забезпечення,  звернення до суду.

 Перехід до ринкових  відносин створює умови для розвитку споживчого кредиту. Застосування оцінок кредитоспроможності індивідуальних позичальників,  інформація про їх доходи,  високі процентні ставки гарантують від можливих ризиків.

Необхідний ретельний  аналіз рентабельності,  адже тільки з точки зору рентабельності банк формує пропозиції акціонерам та вкладникам. В умовах високих темпів інфляції достовірність оцінок та коректність обіцянок може бути досягнута тільки при врахуванні цих темпів.

 Скороченню витрат  банку будуть сприяти:

• гармонізація структури ресурсної бази,  тобто збільшення частки розрахункових та депозитних рахунків підприємств,  організацій,  громадян та зменшення частки багатовартісних інструментів (міжбанківських кредитів). Для цього необхідно в банку створити спеціальний підрозділ,  який би цілеспрямовано займався тільки ресурсами;
• розумне зменшення непроцентних розходів.

 Збільшення частки  “працюючих активів” приводить  до зростання валових доходів  банку. До активів,  які приносять  прибуток відносяться: короткострокові  позики,  довгострокові позики,  кредити іншим банкам,  цінні папери,  паї,  акції,  засоби,  перераховані підприємствам для участі в іншій господарській діяльності.

 Підводячи підсумки,  можна сказати що комерційний  банк — основна ланка банківської  системи будь-якої цивілізованої держави.

Комерціалізація банків означає переведення кредитного процесу на ресурсний тип його побудови. В зв’язку з цим гостро постає проблема пасивних операцій у  банківській справі. Необхідно більш  щільно пов’язувати депозитний процент  з кон‘юнктурою на ринку кредитних відносин (ресурсів) та темпами інфляції,  активніше впроваджувати нові депозитні інструменти,  а саме — депозитні сертифікати.

 

Список використаної літератури:

 

1. Банк у законі,  або що треба робити для  цивілізованої діяльності банківської системи (М.Савчук,  А.Мороз,  З.Ватаманюк) // Голос України. – 1994 . – №35 23 лютого  с.6.

2. Закон України про  внесення змін до Закону України  “Про банки і банківську діяльність”  // Уряд. кур’єр.- 1997  16 січня с. 7.

3. Закон України про внесення змін до Закону України “Про банки і банківську діяльність” // Голос України.- 1997  10 січня с. 3.

4. Інформаційна система  “Нормативні акти України”,  Закон України “Про банки і  банківську діяльність” затверджений  постановою Верховної Ради №  873 – 12 від 20.03.91р. із наступними змінами і доповненнями с.1-25.

5. Інформаційна система  “Нормативні акти України”,  положення “Про міжбанківські  розрахунки на Україні” затверджене  постановою Правління Національного  Банку України №65 від 21.03.96 р.  с.2-18.

6. Інформаційна система  “Нормативні акти України”,  постанова “Про порядок створення  і реєстрації комерційних банків”  із змінами,  внесеними постановою  Правління Національного Банку  України №182 від 23.07.96 р. с.1-3.

7. Теоритические основы  банковского управления // Банковский механизм управления экономикой. – Саратов,  1990 г. – с. 6-58.

8. Александров С. Бизнес  и банки – 1991 г. – №17 –  с.16-20.

9. Білуха М. Контроль  та аудит діяльності комерційного  банку.// Бухгалтерський облік і  аудит. – 1996 р. – № 12. – с.29-33.

10. Білуха М. Аудит  фінансового стану юридичних  осіб – акціонерів (часників) комерційного  банку.// Бухгалтерський облік і  аудит. – 1997 р. – №2 . – с.23-26.

11. Волынский Г. Банковская  система.// Бизнес информ. – 1997 г.  – №7. – с.53-59.

12. Вышлинский Г. Программа НБУ на 1996 г. : надежды на лучшее. // Фин. Украина. – 1996 г. – 13 февраля . – с.3

13.Гейлбронер Р.,  Тароу  Л. Економіка для всіх. Як працює  банківська система.// Галицькі контракти  . – 1995 р. – № 25 . – с.58-59. –  Продовження в № 28.

14. Геращенко В. Учёт  и операционная техника в банках  СССР. – М: Финансы и статистика. – 1990 г. – с 27-34.

15. Геращенко К. Грошова  реформа буде проведена цього  року. //Галицькі контракти. –  1996 р. – №34. – с.15-17.

16. Гудзинський О. Менеджмент та його формування. // Економіка. Закон. Ринок. – 1994 р. – №2. – с.22-23.

17. Давидов С. Банки  і ринок. // Економіка,  закон,  ринок.  – 1994 р. – №4. -с17-19.

18. Ерофеева Т. Банківські  операції з коштами населення  в Україні.// Визвольний шлях. –  1996 р. – №8 .- с.963- 965.

19. Кириленко В. Сучасні  банківські платіжні інструменти. // Бухгалтерський облік і аудит.- 1996 р.- №4 . – с.25-27.

20. Крутик А. Огляд  ситуації в банківській системі  . // Галицькі контракти. – 1996 р.  – №20 . – с.14-19.

21. Круглов П. Финансы СССР.-1990р.-№6.-с.10.

22. Курінний С. Вибір  моделі державного управління  банківською системою. // Розбудова  держави. – 1995 р. – №5-6.-с.43-45.

23. Липис А. Электронная  система денежных расчётов. // М:  Финансы и статистика.-1988г.- с.56-61.; – с.70-74.; – с.112-116.

24. Матвієнко В. Банківські  важелі і реформуваня економіки  України.// Урядовий кур’єр. – 1996 р. – 4 квітня . – с. 9-10.

25. Міщенко В. Національний  банк України дозволяє банкам  інвестувати,  але не радить  цим захоплюватися.// Галицькі контракти. – 1996 р. – №28. – с.18-20.

26. Пашкус Ю. В., Мисько  О. Н. Фінансовий менеджмент. // Пашкус Ю. В., Мисько О. Н.  Введение в бизнес.- Л.,1991.- С.176-196.

27. Петровська Н. Кредитно-фінансові  проблеми та банківська справа  в дослідженнях українських економістів зарубіжжя (60-ті роки XX століття).// Банківська справа. – 1997 р.- №11131.- с.44-49.

28. Рядченко В. Як  вибрати “свій” банк,  кілька  практичних порад. // Бухгалтерський  облік і аудит. – 1995 р. –  №9. – с.19-22.

29. Собко В. Коментар  до Плану рахунків бухгалтерського обліку у банках України.// Бухгалтерський облік і аудит. – 1996 р. – № 12. – с. 14-18.

30. Степаненко А. Життя  банківської системи очима банківського  нагляду.// Фінансова Україна. –  1997 р. -25 березня. – с. 17, 20.

31. Стоянова Е. С. Терминология и базовые понятия финансового менеджмента.// Бух.учёт. – 1994 г. – №4. – с.20-21.

32. Ющенко В. Банківська  система України в ринковій  економіці. // Економіка України.  – 1994 р. – №3. – с.3-8.

33. Про деякі підсумки  діяльності комерційних банків України у 1996 році. // Асоціація Українських банків. – с. 1-3.