Менеджмент банківської системи на прикладі Ощадного банку України

 

Затрати на обслуговування розрахункових рахунків найменші. Це найбільш дешевий ресурс для банку. Збільшення частки вказаного компонента в ресурсній базі зменшує процентні втрати банку. Однак розрахункові рахунки — це найбільш не передбачений. інструмент тому висока їх частка послаблює ліквідність банку.

Збільшення об’єму залучення  коштів на вклади громадян є позитивним моментом,  незважаючи на ріст процентних витрат. Строкові вклади виявляються найбільш стабільною частиною залучених коштів,  що дозволяє здійснювати кредитування на більш тривалі строки і,  отже,  під більш високий процент.

Таблиця 10.

Структура непроцентних витрат Ощадного банку

 Путильського відділення №  6799 за 1999 рік.

 

№ п/п	Статті витрат	Сума (грн.)	Питома вага – %
1.   2. 3.   4. 5.	Операційні витрати  в тому числі: поштові і телефонні витрати по операціях клієнтів оплачена комісія за послугами витрати на утримання апарату управління господарські витрати інші	10721     67042 23128 30230	8     51 18 23
	Непроцентні витрати: всього	131121	100

З цих показників можна  зробити висновок,  що банку необхідно  зменшити питому вагу витрат на операційні витрати та інші. Мабуть,  недоцільно скорочувати витрати на утримання апарату управління. Розглядаючи висновки даного аналізу,  ми можемо відмітити,  що скороченню витрат банку будуть сприяти:

• гармонізація структури ресурсної бази,  тобто збільшення частки розрахункових і вкладних рахунків. Для цього потрібно створити в банку спеціальний підрозділ,  який би цілеспрямовано займався тільки ресурсами;
• розумне зменшення непроцентних витрат.

Завершальним етапом аналізу є аналіз прибутковості  банківської діяльності. Банківський  прибуток важливий для всіх учасників економічного процесу. Він є основним показником ефективності комерційної діяльності,  джерелом зміцнення і розвитку комерційного банку. Кінцевий фінансовий результат (прибуток або збиток) визначається як різниця між загальною сумою доходів від банківської діяльності і надходжень від позареалізаційних операцій та сумою витрат за цими операціями.

Прибуток — показник результативності банку,  його діяльності,  його аналіз ми почнемо з розгляду складових компонентів. В загальному плані,  прибуток,  що залишається в розпорядженні банку,  залежить від трьох “глобальних” компонентів: доходів,  витрат,  сплачених в бюджет податків.

Аналіз доходів та витрат розкриває причини їх змін. Всі рекомендації ми розробили відповідно збільшення прибутку і скорочення витрат.

В першу чергу за рахунок  прибутку сплачується податок та інші обов’язкові платежі до бюджету. Проводиться відрахування від прибутку в статутний і резервний фонди,  що знаходяться в місті Чернівецьку. Частина прибутку відраховується в фонд економічного стимулювання відповідно до порядку встановленого Національним банком України.

Існує метод оцінки прибутковості  банківської діяльності за допомогою  відносних показників (коефіцієнтний  метод).

Основним показником прибутковості банку прийнято вважати (рентабельність),  а саме — відношення прибутку до витрат банку:

 

   прибуток

        K₁ =  ---------------- *100 %

витрати

 

Порівнюючи результати 1998 і 1999 років ми бачимо,  що рентабельність зменшилася в зв’язку із зменшенням прибутку.

     7057

K₁ 1998 рік    =      ------------ *100 % = 4,93 %

                                                        143004

 

3257

      K₁ 1999 рік= ------------ *100 % = 2,26 %

144432

 

Це означає,  що рентабельність банківської діяльності знаходиться в прямій залежності від “працездатності” активів,  від їх прибутковості.

Одним із резервів збільшення рентабельності є ступінь віддачі  активів.

 Прибутковість активів:

 

К₂ 1998 рік = 7057 : 281935 х 100 % = 2,50 %

К₂ 1999 рік = 3257 : 258229 х 100 % = 1,26 %

 

 

Дохідність активів:

 

К₃ 1998 рік = 150061 : 281935 х 100 % = 53,23 %

К₃ 1999 рік = 147690 : 258229 х 100 % = 57,19 %

 

 

Частка прибутку в доходах банку:

 

К₄ 1998 рік = 7057 : 150061 х 100 % = 4,70 %

К₄ 1999 рік = 3257 : 147690 х 100 % = 2,21 %

 

За допомогою коефіцієнта  К₃ ми можемо охарактеризувати діяльність банку з точки зору ефективності розміщення активів,  тобто можливостей створювати доход.

К₄ відображає здатність банку контролювати свої витрати,  так як: 

 

 

Аналіз дохідності активів повністю перекликається з аналізом доходів банку. Сумарна дохідність активів,  складається з процентних та непроцентних доходів.

 

 

• 1998 рік К₃= 53,23
• 1999 рік К₃= 57,19

 

• 1998 рік D₁ = 78527 : 281935 * І00 % = 27,85 %
• 1998 рік D₂ = 72534 : 281935 * 100 % = 25,37 %

 

• 1999 рік D₁ = 78223 : 258229 * 100% = 30,29 %
• 1999 рік D₂ = 69467 : 258229 * 100% = 26,90 %

 

На показник D₁ здійснює вплив різний рівень дохідності окремих активних операцій,  наприклад,  ризиковані кредити більш доходні,  ніж міжбанківський кредит,  структура кредитного портфеля і частка кредитних активів,  що приносять прибуток в сумарних активах,  (вплив цих факторів на процентні доходи ми розглядали в аналізі доходів).

 Показник К₄ ми можемо розкласти на такі складові:

 

 

Чим менша частка кожного  фактору в доходах,  тим більший  коефіцієнт. Найбільший вплив на зменшення  частки прибутку у валовому доході мають процентні і непроцентні  витрати. Реальний резерв скорочення, витрат слід шукати,  в зменшенні рівня процентів,  що сплачуються за кредитні ресурси (детальний аналіз цих елементів представлений в аналізі витрат).

Підводячи підсумки,  можна сказати,  що ринкові відносини  узаконюють нову роль прибутку,  як оцінювального показника роботи банку. В цьому плані особливо актуальним,  стає аналіз банківської діяльності з точки зору її дохідності.

 

 

Розділ 3. Вдосконалення  банківського менеджменту в умовах ринкової економіки.

§ 3.1 Система управління в банку.

Для створення умов стабільності роботи всіх конкуруючих між собою банківських установ та разом з ними всіх господарюючих суб’єктів необхідне функціонування ефективної системи управління.

 Управління — специфічна  діяльність людини.  Під управлінням  банком ми розуміємо управління людьми та їх виробничими відносинами. Головним предметом праці (сировиною) управляючого є інформація. В цьому особливість управлінської праці. Керівництву Ощадного банку України Путильського відділення № 6799 для прийняття управлінських рішень необхідно мати інформацію. Забезпеченням необхідної інформації займаються різноманітні підрозділи та служби. Так, наприклад, інформацію про наявність кредитних ресурсів та кредитоспроможність позичальників надають: відділи короткострокового та довгострокового кредитування; інформацію про процентні ставки грошово-кредитного ринку, про темпи інфляційного росту цін надає відділ маркетингу та грошового обігу. Треба відмітити, що цей відділ був створений в результаті реорганізації організаційної структури в 1998 році. Необхідність цього відділу очевидна. В умовах розвитку ринкових відносин банк повинен мати інформацію про стан та зміни грошово-кредитного ринку, виявляти потреби клієнтів, продавати комплекс маркетингових заходів для задоволення цих потреб. Тільки при такому підході банк може забезпечувати отримання прибутку за рахунок створення максимальної споживчої задоволеності.

Однак,  дуже важливо, щоб концепція маркетингу,  одного з основних елементів менеджменту, здійснювалася на практиці, а не просто проголошувалась. Часто банки заявляють про застосування в своїй діяльності маркетингового підходу, а насправді все зводиться до призначення управляючого по маркетингу та створення маркетингової служби. А це саме по собі ще не вирішує проблеми реального використання концепції маркетингу в діяльності банку. Так,  наприклад, в 1998 році у відділі маркетингу працював один працівник, що було недостатньо для такого обсягу робіт. На протязі І997-І998 років штат збільшився до 4 - х спеціалістів, що сприяло більш ефективній роботі банку, отриманню більш повної зовнішньої інформації. Інформація, що поступає, проходить обробку за допомогою автоматизованих систем у відділі комп’ютеризації банківських справ. Відповідальність за це несе начальник відділу. Збір та обробка інформації є допоміжними елементами для прийняття вірного рішення. Завдяки різноманітній та своєчасній інформації, умілій її обробці керівництво може прийняти науково-обгрунтоване рішення.  Наприклад, на основі інформації про позитивні результати фінансово-господарської  діяльності клієнтів, заступник директора по кредитах, узгоджуючи з директором банку, приймає рішення про надання позики.

Управління, як будь-яка  діяльність людини, засноване на певних принципах. Основними принципами управлінської  діяльності Ощадбанку Путильського відділення № 6799 є:

• доцільність” відповідальність явища чи процесу певному стану, матеріальна модель якого представляється як мета;
• оптимальність - визначення найкращого варіанту з можливих для досягнення поставлених цілей;
• принцип зворотного зв’язку - зворотний вплив результатів на процес даного управління, тобто використання в управлінні  інформації, яка надходить від об’єкту управління.

 В процесі управління  виділяються суб’єкти та об’єкти  управління. Суб’єктом управління  Ощадбанку Путильського відділення № 6799 є Рада банку. Вищим органом управління банку є Рада Банку. Суб’єктами регулювання будь-якої 6анківської діяльності виступають державні органи: Верховна  Рада та НБУ. Прийняті у Верховній Раді України законодавчі акти про банки та банківську діяльність регламентують роботу банку, визначають його статус та право НБУ регулювати його діяльність. Достатність капіталу, ліквідність та дохідність — головні об’єкти державного регулювання. В рамках діючого законодавства керівництво Ощадбанку Путильського відділення № 6799 планує та організовує свою діяльність з метою одержання прибутку. Об’єктами управління тут виступають не окремі сторони діяльності, а вся система, організація.

Менеджмент діяльності Ощадбанку Путильського відділення № 6799 підрозділяються на три рівні:

•   перший — менеджмент вищого рівня, тобто керівництво банку визначає основні напрямки розвитку діяльності банку. На цьому етапі формується основна місія, стратегічна мета банку;
• другий — менеджмент середнього рівня, - орієнтований на виконання завдань, необхідних для досягнення головної стратегічної мети. відповідальність за виконання цих завдань несуть керівники служб, підрозділів, начальники відділів;
• третій — менеджмент нижчого рівня, де відбуваються управління всередині самих функціональних одиниць з метою досягнення певних параметрів, нормативів, які представляють собою складові частини завдань підрозділів, відділень.

“Менеджмент” діяльності банку включає в себе не тільки сукупність принципів, методів, форм та засобів управління банком, але й  повинен відображати якісну характеристику досягнених результатів від прийняття управлінських рішень за допомогою конкретних економічних показників. Це складає суть фінансового менеджменту. Отже конкурентноспроможність та платіжеспроможність банку визначаються, насамперед, раціональною організацією фінансів. Функції фінансового менеджменту покладені на відділ “економічного аналізу”, який знаходиться в підпорядкуванні заступника директора банку, його очолює начальник відділу, тут працює штат співро6ітників — три спеціалісти та економіст.

Основним завданням  відділу економічного аналізу є  проведення економічного розрахунку, який представляє собою порівняння у вартісній (грошовій) формі витрат та результатів банківської діяльності. Застосування комерційного розрахунку веде до досягнення однієї із основних цілей банку — одержання максимального прибутку при мінімальних витратах. За допомогою комерційного розрахунку, аналізу ринку та оточуючого світу можна розпізнати на ранньому етапі зміщення потреб.

 Так, наприклад,  інформація, яка надходить про  наявність ресурсів з відділів  короткострокового та довгострокового  кредитування, проходить обробку  у відділі економічного аналізу,  тобто,  яку кількість ресурсів надати тій чи іншій групі позичальників з метою одержання найбільшого прибутку при найменшому ризику, так як кожна група позичальників має свій певний рівень кредитоспроможності. В порівнянні з 1998 роком в 1999 році збільшилась на 10 процентів питома вага кредитів, наданих у сферу торгівлі, що відобразилося на зростанні процентних прибутків від проведення кредитної політики. Зараз випробовуються схеми короткострокового кредитування по операціям з облігаціями внутрішньої державної позики, під комплект документів на товари, що знаходяться в дорозі, під заставу векселів великих банків, під середньомісячний обіг коштів клієнтів.