Функції та повноваження кадрової служби

    - відомостей для складання та  видачі довідок працівникам на  їхню вимогу про роботу на підприємстві, займану посаду і розмір заробітної плати.

    5.2.2. Надання:

    - наказів про прийняття, переведення,  звільнення, надання відпусток та  заохочення працівників;

    - проектів наказів про прийняття,  переведення та звільнення матеріально  відповідальних осіб;

    - табеля обліку робочого часу (якщо  облік робочого часу є функцією  кадрової служби);

    - графіка відпусток (наказів про  внесення змін до нього);

    - листків тимчасової непрацездатності  до оплати.

    5.3. З відділом організації праці та заробітної плати з питань:

    5.3.1. Отримання:

    - штатного розпису;

    - розрахунків потреби в робітниках  та спеціалістах.

    5.3.2. Надання:

    - відомостей про прийняття, переведення  і звільнення працівників;

    - інформації про облікову чисельність  працівників;

    - даних про плинність кадрів.

    5.4. З відділом підготовки персоналу з питань:

    5.4.1. Отримання:

    - розрахунків потреби у кваліфікованих  працівниках за окремими посадами, спеціальностями, професіями;

    - інформації щодо кандидатур на  посади викладачів та інструкторів.

    5.4.2. Надання:

    - даних про якісний склад керівників, професіоналів, спеціалістів, службовців і робітників;

    - пропозицій щодо складу кваліфікаційних  (атестаційних) комісій;

    - графіків направлення працівників  до навчальних закладів підвищення  кваліфікації;

    - списків працівників, які навчаються в навчальних закладах I - IV рівня акредитації (заочна та вечірня форма навчання);

    - планів проведення занять, інформації  про терміни навчання;

    - результатів підсумкових іспитів,  кваліфікаційних проб тощо.

    5.5. З юридичним відділом (юрисконсультом) з питань:

    5.5.1. Отримання:

    - інформації про зміни в трудовому  законодавстві, законодавстві про  соціальне забезпечення, інших нормативно-правових  актах;

    - роз'яснень щодо чинного законодавства  й порядку його застосування.

    5.5.2. Надання:

    - проектів трудових договорів, контрактів (якщо є підстави для їх застосування);

    - заявок на пошук необхідних  нормативно-правових актів;

    - наказів для візування. 
 
 

    6. Удосконалення роботи відділу кадрів підприємства

    З розвитком і ускладненням виробництва, прискоренням науково-технічного прогресу змінюються вимоги до кадрів. Підвищуються вимоги до загальноосвітньої, економічної, технічної, технологічної підготовки робітників та службовців, до рівня їхньої кваліфікації. Виникають питання раціонального використання трудових ресурсів, оптимальної оцінки діяльності кадрів. А оскільки зазначені напрямки управлінської діяльності відносяться до області кадрової роботи, одночасно розширюються функції кадрових служб підприємств.

    Значну  частину кадрової роботи на підприємстві ведуть безпосередньо керівники. Саме керівник зобов'язаний організувати роботу кадрових служб по підбору і розміщенню кадрів так, щоб забезпечити виконання задач, що стоять перед підприємством. Крім того, необхідно мати на увазі, що в питаннях призначення чи переміщення працівника, оцінки його ділових якостей завжди активну участь приймає його безпосередній керівник, що припускає компетентність останнього в питаннях кадрової роботи. В обов'язок керівника також входить піклування про розширення компетенції відділів кадрів, підвищенні ролі кадрових служб, удосконаленні їх роботи, підвищенні кваліфікації кадрових працівників.

    Однією  із задач кадрової роботи підприємства є організація підготовки та перепідготовки кадрів, забезпечення росту кваліфікації робітників безпосередньо на виробництві в навчальних закладах. Підприємство з цією метою повинне розвивати учбово-матеріальну базу, створювати учбові комбінати, курси та центри, школи по вивченню передових методів праці.

    Підвищити ефективність атестації працівників управління, а також забезпечити об'єктивність її оцінок і висновків можна шляхом застосування експертних оцінок фахівців і особливо керівників, здійснюваних з урахуванням думок експертів одного рівня з оцінюваним і підлеглими.

    Важливою  проблемою підприємства є уміле використання резерву. Необхідно вчасно визначити момент, коли резервіст повинний бути висунутий на ту посаду, на якій він принесе найбільшу користь. Мова йде про зміцнення відстаючих ділянок виробництва здатними ініціативними керівниками.

    У складі резерву кадрів на висування  доцільно передбачати два напрямки: оперативний і перспективний  резерв (на більш високі посади керівників з довгостроковою підготовкою).

    Підготовка  в складі оперативного резерву, як показує  практика, не повинна тривати більш трьох років, тому що “засиджування” у резерві демобілізуючи впливає на активність працівника, зарахованого в резерв, тому що порушує його життєві цілі і плани. Це, в свою чергу, призводить до зниження ефективності роботи фірми.

    Висування кандидатів у резерв повинне бути публічним з метою досягнення великої об'єктивності в оцінці кандидатів, що включаються в списки резерву. Інформація, використовувана при доборі кандидатів у резерв, – це різноманітні і по можливості найбільш повні зведення, якими керуються відділи кадрів, адміністрація підприємства. Доцільно висування кандидатів у резерв кадрів обговорювати на зборах колективу, що скорочує помилки при формуванні резерву і сам резерв стає більш надійним, тому що суспільна думка – найважливіше і найнадійніше джерело інформації про особистість.

    Становить інтерес практика створення кадрового  резерву на деяких підприємствах. На першій стадії формується контингент молодих перспективних працівників, що з ймовірністю, що перевищує 0,5, можуть бути призначені на керівні посади. На другій стадії – з відібраних кандидатів визначають тих, хто має ймовірність стати керівником приблизно 0,9, яких і включають у списки резерву.

    Доцільно  також щорічно заслуховувати  кандидатів у резерв на зборах (як вони виконують висловлені на їх адресу побажання, враховують критичні зауваження). 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    7. Підвищення кваліфікації управлінських кадрів.

    Керівник  підприємства повинен знати задачі і функціональні обов'язки підлеглих  йому кадрових органів, щоб ефективно  направляти кадрову роботу об'єднання, підприємства, здійснювати систематичний контроль за діяльністю.

    Підбір  кадрів на заміщення посад керівників і фахівців звичайно здійснюється або  шляхом підвищення в посаді працівників  свого підприємства (іноді після  відповідної навчання) з числа працівників, зарахованих у резерв на висування, або шляхом прийому кандидатів на ці посади ззовні, з інших підприємств, організацій.

    Висування в резерв керівних кадрів стимулює підвищення творчої активності працівника і це необхідно враховувати при плануванні й організації роботи з резервом по його підготовці і навчанню. При підборі кандидатів для включення їх у резерв на висування, а також і при організації навчання резерву доцільно користатися розробленими кваліфікаційними моделями різних рівнів керівників, професіограмами, переліком вимог, що пред'являються до керівників на сучасному етапі розвитку економіки країни.

    При комплектуванні кадрового резерву  необхідно приймати до уваги наявність  у кандидатів опорних здібностей, на базі яких можна розвинути інші професійно важливі якості. До таких здібностей відносяться: здатність до навчання, уваги до людей, організаторські здібності і спеціальні знання. Кадровим органам підприємств необхідно мати на увазі, що підвищення творчої зацікавленості працівника у роботі нині стає одним із головних важелів у ефективності виробництва.

    Найбільш  прийнятним на практиці є шлях заміщення  кадрів керівників і фахівців за рахунок  висування працівників свого  підприємства. Він дає можливість усебічної перевірки придатності кандидата до нової посади, підготовки його до виконання функціональних обов'язків на новій посаді. У цьому випадку кандидату легше ввійти в курс життя колективу і розв'язуваних їм задач. Звичайно відомі і позитивні якості і визначені недоліки кандидата, що розширює можливості їхнього обліку, особливо при підборі кандидатів на керівну посаду. Такої ж якості, властивим кандидатам ззовні, не завжди повною мірою відомі керівнику і колективу даного підприємства.

    Необхідно також мати на увазі, що висування  своїх працівників на більш високі посади сприяє стабільності кадрів, створює впевненість у членів колективу в можливості росту по службі на своєму підприємстві. У той же час підбір кандидатів на заміщення посад ззовні, з іншого підприємства чи організації сприяє припливу нових людей, і, якщо це передові підприємства – передового досвіду, свіжих думок.

    Але призначення кандидата ззовні буде правильно зрозуміло колективом фірми тільки в тому випадку, якщо він буде вигідно відрізнятися по своїх ділових якостях від кандидатів – працівників даного підприємства. Тому підбір і призначення на посаді керівників кандидатів з інших підприємств і організацій, як правило, повинні відбуватися шляхом виборів на конкурсній основі.

    Варто звернути увагу також на питання, зв'язані з вивченням придатності кандидата на посаду, що заміщається. Придатність кандидата на посаду визначається, насамперед, його відношенням до цієї посади, наявністю відповідних знань, умінь, навичок, а в інших випадках і наявністю в нього відповідних психофізіологічних якостей.

    При підборі кандидата на посаду начальника відділу кадрів в разі такої потреби  необхідно пред'являти йому кваліфікаційні вимоги не тільки з погляду освітнього цензу, стажу роботи на керівних посадах, але і наявності такої якості, як уміння працювати з людьми.

    У ході здійснюваної радикальної реформи  економічних відносин виникла необхідність привести у відповідність сучасними  вимогами організацію підвищення кваліфікації і перепідготовки робітників і фахівців господарства, що має свої особливості. Вивчення тільки теорії не досягає своєї мети, тому що лише вказуючи загальні шляхи вирішення проблем, воно не дає рецептів рішення задач у кожній конкретній виробничій обстановці.

    Тому  в навчальному процесі при  підвищенні кваліфікації керівників і фахівців необхідно давати мінімум теоретичних знань на найсучаснішому рівні, досягнутому наукою, і максимум даних про передовий досвід.

    Навчальний  процес у системі підвищення кваліфікації повинний сполучити проблемні лекції з акцентуванням уваги на проблемах, висунутих економічною реформою, з навчанням практичним прийомам дії керівника і фахівця в умовах ринкової економіки, виробляючи в них нові методи, нові підходи до практичної діяльності.

    Для цієї мети широко використовуються активні  методи навчання:

    ділові  ігри;

    аналіз  конкретних ситуацій;

    виїзні  заняття на передових підприємствах  галузі;

    обговорення проектів;

    дискусії  й ін.

    Конкретний  зміст і вибір методів навчання в системі підвищення кваліфікації визначається метою і задачами цього  навчання. При цьому необхідно мати на увазі, що зміст навчання в системі підвищення кваліфікації динамічне, програми навчання постійно оновлюються й уточнюються.