Формування моделі розвитку підприємства за концепцією трансформаційного менеджменту в кризових умовах господарювання

Виробнича складова відбиває готовність організаційно-виробничої системи до проведення трансформаційних змін. У неї входять показники, що характеризують рівень відповідності виробничих потужностей якісним і кількісним вимогам, що пропонується рівнем управління оборотними активами. Для її розрахунку також можуть використані показники бухгалтерського й управлінського обліку.

Кадрову складову доцільно розбити на два елементи, що характеризують готовність управлінського персоналу й готовність рядових виконавців до проведення трансформаційних процесів. Кадрову складову характеризують показники освіченості, навченості кадрів, наскільки кадри залучені у процеси, що проходять на підприємстві, а також рівень взаємовідносин керівників і підлеглих. Для розрахунку деяких із цих показників можуть бути використані дані статистичної звітності, а для розрахунку інших необхідно використовувати експертні методи оцінки.

Для розрахунку ринкової складової, що характеризує готовність ринку, тобто споживачів і постачальників, прийняти результати трансформаційних змін, які планується провести на підприємстві, можна використати методи, пропоновані стратегічним плануванням (SWOT-аналіз і т.п.), а також експертні методи.

Запропонований  підхід до формування трансформаційного потенціалу дозволяє розглянути як внутрішні аспекти готовності підприємства до проведення змін (фінансова, виробнича й кадрова складова), так і зовнішні (ринкова складова). На підставі оцінки трансформаційного потенціалу може бути прийняте стратегічне рішення про вибір виду трансформації з урахуванням можливостей підприємства довести процес трансформації до успішного завершення. Тому в подальшому планується доповнити модель формування трансформаційного потенціалу можливістю його оцінки та прийняття стратегічного рішення щодо виду трансформаційних змін.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

Відповідно  трансформаційному підходу організаційний розвиток слід розглядати як процес «навчання», який у даному випадку слід розглядати як довгостроковий процес накопичення відповідних знань і вмінь вирішення організаційних задач, які постійно змінюються. А процес управління розвитком підприємства в такому випадку здійснюється в своєрідній системі «самонавчання», основним компонентом якої повинні стати керівники — менеджери вищого рівня і спеціалісти з аналізу (експерти з організаційного розвитку), які будуть виявляти і надавати оцінку факторам змін, а також формувати відповідну модель управління змінами.

Таким чином, формування моделі управління розвитком  підприємства має здійснюватися на основі підприємницької моделі з урахуванням наукових засад загального менеджменту, в тому числі стратегічного менеджменту, та трансформаційного менеджменту, а також концепції розвитку підприємства і стратегічних пріоритетів розвитку, що дозволяє взяти до уваги специфіку трансформаційних процесів як ззовні, так і всередині підприємства.

У роботі представлені моделі управління та методику формування стратегії, але жоден із них не претендує на вичерпність і досконалість. Можна тільки підібрати оптимальну модель та метод на даний час. Надалі їх знову приидеться змінювати і вдосконалювати.

Відкрите  акціонерне товариство (ВАТ) "Електромаш", яке вже більш 

70-ти років  успішно працює на ринку автотракторної  електроустаткуванні, і є єдиним в Україні розробником і виробником стартерів і генераторів для автомобільних, тракторних і мотоциклетів двигунів, електровентиляторів системи охолоджування двигунів автомобіля, магнето для тракторних пускових двигунів.

     Завод зумів в умовах жорсткої конкурентної боротьби зберегти свою спеціалізацію і колектив і почати нарощування об'ємів виробництва, розширення номенклатури продукції, що випускається. Останніми роками завод почав освоювати цілу гамму приводів і реле стартерів для всіх типів автомобілів.

На ВАТ "Електромаш" не формувалась офіційно стратегія. Тільки вище керівництво має уяву напрямку в якому йде підприємство. Така модель не є ефективною, в управлінні беруть участь усі працівники. Починаючи  від столяра закінчуючи головою  ради директорів.

Основною  рекомендацією є залучення усіх працівників та менеджерів усіх ланок  до реалізації та обговорення розробки стратегії і мотивація найактивніших  учасників.

Розглядаючи організаційну структуру, можна  також помітити, що вона на даний  час є досить не досконалою та "засміченою". Результатом є не чіткі зобов'язання та відповідальність окремих посадових осіб та відділів. Деякі відділи не виконують ті функції, котрі вони повинні виконувати виходячи з їх назви. Підприємству бракує кваліфікованих кадрів: економістів, технологів, спеціалістів в галузі інформаційних технологій. На даний час на підприємстві використовується функціональна структура. Переваги функціональної структури організації:

1)  високий професіоналізм персоналу;

2)  чітка кар'єрна перспектива;

3)здатність персоналу працювати над складними спеціальними проектами;

4)простота координації працівників.

 Недоліки  функціональної структури:

1)  вузька спеціалізація персоналу;

2)  кар'єрні утруднення;

3)  складність переключення на нові задачі;

4)  проблеми в оцінці діяльності персоналу;

5)  вузька база підготовки до роботи в якості менеджера;

6)  відділи можуть бути більш зацікавлені в реалізації цілей і завдань своїх підрозділів, ніж загальних цілей всієї організації (підвищується можливість конфліктів між функціональними областями);

7)  в великій організації ланцюг команд від керівника до безпосереднього виконавця стає надто довгим (що є актуальним для ВАТ "Електромаш).

Запропонований у третьому розділі підхід до формування трансформаційного потенціалу дозволяє розглянути як внутрішні аспекти готовності підприємства до проведення змін (фінансова, виробнича й кадрова складова), так і зовнішні (ринкова складова). На підставі оцінки трансформаційного потенціалу може бути прийняте стратегічне рішення про вибір виду трансформації з урахуванням можливостей підприємства довести процес трансформації до успішного завершення. Тому в подальшому планується доповнити модель формування трансформаційного потенціалу можливістю його оцінки та прийняття стратегічного рішення щодо виду трансформаційних змін.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ  ЛІТЕРАТУРИ

1. Аристер Н.И., Половинкин П.Д., Сахарное Ю.В. Предпринима 
   тельство как стратегический ресурс экономического развития / Н.И. Арис 
   тер, П.Д. Половинкин, Ю.В. Сахарнов. — СПб., 1996. — 22 с.
2. Білорус О. Імперативи стратегії розвитку України в умовах гло 
   балізації / О. Білорус //Економіка України. — 2002. — № 4. — С 4—13.

3. Варналій 3., ПавлюкА. Мале підприємництво України як чинник 
регіонального розвитку: стан та перспективи / 3. Варналій, А. Павлюк // 
Актуальні проблеми економіки. — 2009. — № 4. — С 64—73.

4. Воронкова А. Э. Стратегическое управление конкурентоспособ 
   ным потенциалом предприятия: диагностика и организация: Моногра 
   фия. — 2-е изд., стереотипное. — Луганск: Восточноукраинский наци 
   ональный университет им. В. Даля, 2004. — 320 с.
5. Гальчинський А.С. Суперечності реформ у контексті цивілізацій- 
   ного процессу / А.С.Гальчинський. — К.: Укр. пропілеї, 2001. — 320 с
6. Гительман Л. Д. Преобразующий менеджмент: Лидерам реорга 
   низации и консультантам по управлению. — М.: Дело, 1999. —496 с.
7. Гордиенко Л. Ю. Трансформационные процессы и новые тенденции в управлении организациями // Теорія та практика управління у 
   трансформаційний період: Тези доповідей всеукраїнської наук.-практ. 
   конф./ Донецьк, 4—6 жовт. 2001 р.: Т. 1. Теоретико-методологічні ас 
   пекти трансформаційних процесів управління. Форми і методи держав 
   ного управління. —Донецьк: ІЕП НАН України, 2001. — С 14—18.
8. Гордієнко Л. Ю. Теоретичні аспекти управління розвитком під 
   приємства за концепцією трансформаційного менеджменту // Економі 
   чна органі-зація та економічна освіта: взаємообумовленість стратегій 
   розвитку: 36. мат. Міжнар. наук.-практ. конф., присвяч. 100-річчю від 
   дня народж. Бухала Сергія Максимовича, доктора економічних наук, 
   професора, 7—8 лют. 2007 p. / Відп. за вил. А.П. Наливайко.— К.: 
   КНЕУ, 2007. — С 34—37.
9. Гордієнко Л. Ю. Концептуальні засади управління організацій 
   ними трансформаціями // Проблеми і перспективи розвитку підприєм 
   ництва в Україні: Матеріали Всеукраїнської наук.-практ. конф. 17— 
   19 травня 2005, м. Ялта / Відп. ред. А. А. Мазаракі. — К.: Київ. нац. 
   торг.-екон. ун-т, 2005. — С 196—198.
10. Гордиенко Л. Ю. Трансформационный подход к формированию 
    концептуальных основ организационного развития // Наукові праці До 
    нецького державного технічного університету. Серія: економічна. Ви 
    пуск 37. — Донецьк, ДонНТУ, 2001. — С 12—16.
11. Диба М.І. Регулювання в сучасній економічній системі / М.І. Ди 
    ба. —К.: КНЕУ, 2000. -—220 с
12. Иванов Н. Глобализация и проблемы оптимальной стратегии раз 
    вития / Н. Иванов // Мировая экономика и международные отношения

— 2000. —№2. —С. 15—18

13. Ісаченко Д.А., Буртнсъкий І.Б., Згуров І.А. Підприємницький сек 
    тор економіки регіону / ДА. Ісаченко, І.Б. Буркинський, LA. Згуров // 
    Економічні інновації. — Вип. 19. — Одеса: ШРЕЕД НАН України 
    2008. —С 60—68.
14. Ннвен Пол Р. Сбалансированная система показателей: Шаг за 
    шагом: максимальное повышение эффективности и закрепление полу 
    ченных результатов / Пер. с англ. — Днепропетровск: Баланс Бизнес 
    Букс, 2004.—328 с.
15. Ляшенко В. І. Регулювання розвитку економічних систем: теорія, 
    режими, інститути. — Донецьк: ДонНТУ, 2006. — 668 с.
16. Отенко И. П. Стратегическое управление потенциалом предприя 
    тия: Науч. изд. —X.: ХНЭУ, 2006. — 254 с.
17. Отенко И. П. Механизм управления потенциалом предприятия: 
    Научное издание /И. П. Огенко, Л. М. Малярец. — X.: ХНЭУ, 2003. — 220 с.
18. Отенко И. П. Методологические основы управления потенциалом 
    предприятия: Науч. изд. — X.: ХНЭУ,. 2004. — 215 с.
19. Раєвнєва О. В. Управління розвитком підприємства: методологія, 
    механізми, моделі: Монографія. —X.: ВД_; «ІНЖЕК» , 2006. – 496 с.
20. Филиппов Ю. В., Авдеева Т. Т. Основы развития местного хозяйства. — М.: Дело, 2000. — 264 с.
21. Тяпухин А. Модели трансформации современного предприятия / 
    Зеленцов В. http://www.itkor.ru/artides/pdf/risk3_031p.pdf 30.10.2006
22. Большой энциклопедический словарь. — 2-е изд., перераб. и доп. — 
    М.: Большая Российская энциклопедия; СПб.: Норинт, 2001. — 1456 с.
23. Потенціал підприємства: формування та оцінка: Навчальний посі 
    бник / Добикіна О. К., Рижиков В. С, Касьянюк С. В., Кокотько М. Є., 
    Костенко Т.Д., Герасимов А. А. — К.: Центр навчальної літератури,

2007. — 208 с.

24. Послання Президента України до Верховної Ради України «Про 
    внутрішнє і зовнішнє становище України у 2000 році». — К., 2001.