Основні тенденції розвитку країни Люксембург в міжнародному економічному інтеграційному просторі

      Основні тенденції розвитку країни Люксембург в  міжнародному економічному інтеграційному просторі

      Зміст

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

            Вступ  

      Кінець XXст. проходить під знаком трансформаційних процесів. Відбуваються зміни соціально-економічних  систем у країнах колишнього соціалістичного  табору, здійснюється радикальна перебудова економік країн, що розвиваються, особливо тих із них, які віднесено до групи нових індустріальних країн. Трансформаційні соціально-економічні процеси, що повною мірою стосуються української економіки, зумовили посилення уваги економістів, політиків, журналістів, широкої громадськості до тих специфічних рис, що характерні саме для нестабільних економічних систем.

      У світовій та вітчизняній економічній  науці такі системи вивчаються давно. Однак основну масу робіт присвячено аналізу досвіду окремих країн  чи регіонів. Слід зазначити, що підходи та висновки у дослідженні багатьох аспектів даної проблеми часто діаметрально протилежні.

      Країнам з централізованим плановим господарством  та розвиненим ринковим економікам властиві стабільність економічної структури, розробленість механізмів формування і реалізації економічної стратегії, розвиненість інституційної інфраструктури, а внаслідок цього - високий рівень економічної безпеки. На відміну від зазначених економік, нестабільні мають суттєві характерні особливості, що зумовлені чинниками нестабільності: різкою зміною політичної та економічної систем, природними чи суспільними катаклізмами руйнівної дії тощо. Такі особливості призводять передусім до структурної неврівноваженості економік, труднощів і перешкод у створенні та впровадженні заходів економічної стратегії, до наростання загроз економічній безпеці. Деякими дослідниками навіть пропонується вживати термін "патоекономіка" (патологічна економіка) для характеристики науки, що вивчає кризові та перехідні соціально-економічні процеси і стани. Тому видається вкрай необхідним застосування особливих заходів в економічній політиці держави.  

      Досвід  українських економічних реформ продемонстрував малоефективність підходу до економічних трансформацій  в Україні на методологічних засадах, властивих розвиненим ринковим економікам, та переконав у необхідності зміни реформаційної парадигми. Це зумовлює методологічну та практичну цінність досліджень досвіду економічної стратегії у нестабільних економіках для української економічної науки. Очевидно, що аналіз нестабільних економік та розробка політики стабілізації вимагають застосування специфічної теоретико-методологічної бази, відмінної від тієї, що звичайно використовується у розвинених економіках.

      Метою курсової роботи є аналіз тенденцій розвитку країни Люксембург в міжнародному економічному інтеграційному просторі.

      Дана  мета зумовила виконання ряда завдань, а саме:

      - надати загальну характеристику економіки країни;

      - розглянути виробничу та торговельну товарну структуру країни;

      - оцінити основні макроекономічні показники країни та основні тенденції розвитку країни в міжнародному економічному інтеграційному просторі.

      Інформаційної базою дослідження послужили  праці вітчизняних та іноземних  фактів з даного питання, статистичні  дані європейського союзу. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      1. Загальна характеристика економіки країни 

      Офіційна  назва - Велике Герцогство Люксембург (Grand - Duche de Luxembourg).

      Географічне положення - держава розташована  в Західній Європі. Межує з Бельгією, Німеччиною і Францією. Виходу до моря не має. Разом з Бельгією і Нідерландами входить до об'єднання Бенілюкс.

      Площа - 2,586 тис. кв. км.

      Населення - 435,7 тис. осіб (2000 р.). Люксембуржці - 76%, а також німці, французи, італійці, португальці.

      Столиця - Люксембург (Luxemburg) - 80,7 тис. осіб (2000 р.).

      Найбільші міста: Еш-сюр-Альзет (24,6 тис.), Діфферданж (16,4 тис.) і Дюделанж (16 тис.).

      Адміністративно-територіальний поділ - 3 округи (arrondissement), які діляться на 12 кантонів (canton), кантони - на 118 комун (commune).

      Державна  мова - французька, німецька і люксембурзький діалект (франсік мозелан), який отримав ранг національної мови згідно з законом у серпні 1982 року.

      Релігія - переважно католицизм (97% населення), є протестантські та іудаїстські  громади.

      Грошова одиниця - з 1 січня 2002 р. - Євро=100 євроцентам. До 28 лютого 2002 р. - люксембурзький франк.

      Національне свято - 23 червня - День народження Великого Герцога (1921 р.)

      Герб - на смугастому біло-синьому щиті, увінчаному золотою короною, червоний лев (колишня  емблема герцогів Бургундських). Знизу під щитом - Мальтійський хрест. У свою чергу цей щит тримають ще два золотих леви, які дивляться в протилежні боки. Поверх королівської мантії - ще одна золота корона.

      Прапор - прямокутне полотнище, яке складається  з трьох рівновеликих горизонтальних смуг червоного, білого і блакитного кольору (зверху вниз).

      Членство  в міжнародних організаціях: ООН, НАТО, ЄС, країна входить в економічний  союз Бенілюкс.

      Економіка.

      Економіка Люксембургу є стабільною і процвітає, рівень безробіття нині становить приблизно 3%. Повоєнна історія економіки пов'язана з металургійною галуззю і поступовим, але досить болісним процесом її заміни сектором фінансових послуг.

      Залізняк  у Люксембурзі був відкритий  у 1850 році. Ця дата вважається датою  народження металургійної галузі, з якою пов'язаний стан економіки більшої частини ХХ століття. Незважаючи на спад у 1980-х роках, металургія як і раніше забезпечує найвищу зайнятість і 25% експортних доходів.

      Після війни уряд вирішив змінити курс економіки. Щоправда, як і в більшості розвинутих країн, послуги розвивалися саме від промислового виробництва.

      Таким чином, у країні почався бум фінансових послуг, якому значною мірою допомогли  податкові ходи. У Люксембурзі  налічується більше ніж 12 тис. холдингових  компаній, а також 1300 інвестиційних фондів і 220 банків. Крім того, існує сектор випуску європейських облігацій.

      Невеликі  розміри та розташування країни стали  причиною її тісної інтеграції з сусідами. З 1921 року Люксембург підтримує тісне  співробітництво з Бельгією, а  після Другої світової війни до цього союзу приєдналися Нідерланди, в результаті чого утворився Бенілюкс. Це об'єднання стало прототипом Європейського Союзу.

      У 1995 валовий внутрішній продукт (ВВП) оцінювався в 17,1 млрд. дол., або 44 172 дол. з розрахунку на душу населення (проти 26 556 дол. у Бельгії і 43 233 дол. у Швейцарії). Виходячи з паритету купівельної спроможності, витрати населення Люксембургу становили на кожного мешканця 16 827 дол. (у США - 17 834 дол.). Річне зростання ВВП на початку 1990-х років у середньому становило 5,5%, що набагато вище середнього показника для країн - членів ЄС.

      У 1997 році в країні відзначено найвищий у світі показник ВВП на душу населення - 44,2 тис. доларів.

      Промисловість.

      Біля  південного кордону Люксембургу  є багаті родовища залізняку, що належать до обширного Лотаринзького басейну. У 1970-му році тут було видобуто приблизно 5,7 млн. тонн руди, але виробництво швидко скорочувалося і остаточно було згорнуте на початку 1997 року. Тоді ж була погашена остання доменна піч.

      Сталеливарне виробництво в останні роки працювало на імпортній руді, яка ввозилася в основному з Франції. На частку сталі в 1952р. припадала третина ВВП, а у 1994 - лише 6%. За період з 1974р. до 1990 р. випуск сталі скоротився з 6,4 млн. т до 3,5 млн. т, а виробництво чавуну знизилося вдвічі.

      Основний  сталеливарний концерн АРБЕД, заснований у 1911 році, був найбільшим промисловим  підприємством країни. Зараз сталеливарне виробництво переорієнтовано на використання брухту як сировини і  переплавку в електропечах.

      В економіці Люксембургу важливе  значення приділяється створенню телекомунікаційних мереж і виробництву аудіо- та відеотехніки. Виробляються хімічні  продукти, машини, пластмаси, тканини, скло, порцеляна. Багато нових підприємств  створено великими фірмами США. Для іноземних компаній привабливим фактором є те, що місцеві робітники знають кілька мов.

      Майже вся енергія, що споживається в Люксембурзі, імпортується, включаючи нафту, природний  газ, кам'яне вугілля.

      Сільське  господарство.

      Приблизно чверть території Люксембургу обробляється, ще одна чверть зайнята під луками і пасовищами. Основні галузі сільського господарства: м'ясо-молочне тваринництво і зернокормове рослинництво.

      Середні розміри ферм у Люксембурзі невеликі - приблизно 7 га, на більшості з них  практикується змішане господарство. Ґрунти бідні, піщані, для підвищення їх родючості вносяться фосфорні добрива, побічний продукт металургійного виробництва. Основні культури - картопля, пшениця, овес, ячмінь, жито і конюшина на насіння.

      Вирощується також виноград; у долині Мозеля виробляються якісні білі вина. Зростає потреба в імпорті продовольчого зерна і окремих видів кормового зерна. Врожаї сільськогосподарських культур значно нижчі, ніж у Бельгії і Нідерландах.

      Сільське  господарство країни отримує субсидії від держави і ЄС для підтримання стабільного рівня цін і прямих виплат фермерам. У 1995 році на частку сільського господарства припадало 1,1% ВВП і 2,7% загальної кількості зайнятих (проти 5,4% у 1980-му). Хоча економіка країни значно виграла від участі у Бельгійсько-Люксембурзькому економічному союзі та в митному союзі Бенілюксу, сільське господарство не було модернізоване на рівні інших галузей економіки.

      Фінанси.

      Банківська  справа і фінансові послуги стали  основним видом економічної діяльності, який у 1995 році концентрував 31,9 ВВП і 9,2% зайнятих. Люксембург - один з фінансових центрів Європи. У 1995 році тут знаходилися представництва 220 іноземних банків, які залучалися ухваленими наприкінці 1970-х років найсприятливішими в ЄС законами про банківську діяльність, що гарантували збереження таємниці внесків.

      Проте гармонізація законів у країнах  ЄС, проведена в 1993 році, дещо нівелювала переваги Люксембургу перед іншими країнами Союзу. У 1992 році сумарні авуари фінансових організацій Люксембургу  зросли до 376 млрд. доларів. У 1994-му в країні діяло 12 289 холдингових компаній.

      У Європі Люксембург посідає друге  місце після Лондона за кількістю  банків (220 банків). Можливо, приватний  банківський капітал у Люксембурзі  є найбільшим у Європі. Місцева  біржа спеціалізується на статутних фондах, більшість з яких зареєстрована в країні, а їхні акції - у торговому лістингу біржі.

      Зовнішня  торгівля.

      Зовнішня  торгівля Люксембургу пов'язана  із зовнішньою торгівлею Бельгії, і  Національний банк Бельгії здійснює міжнародні операції Люксембургу. Держава значною мірою залежить від зовнішньої торгівлі. Більша частина промислової продукції йде на експорт, причому третину становлять метали і готові вироби.

      Люксембург  повністю імпортує енергоносії для  промисловості - кам'яне вугілля і нафту; ввозяться також автомобілі, тканини, бавовна, продовольство і сільськогосподарські машини. До середини 1970-х років торговельний баланс був позитивним, і надходження від експорту перевищували витрати на імпорт, але скорочення виробництва сталі істотно змінило баланс.

      У 1995 вартість експорту становила 7,6 млрд. дол., а вартість імпорту - 9,7 млрд. Торговельний баланс зводиться за рахунок великих  прибутків фінансового сектора. Основні зовнішньоторговельні партнери Люксембургу - країни ЄС.