Основні тенденції розвитку країни Люксембург в міжнародному економічному інтеграційному просторі

     Всесвітня організація охорони здоров'я визначає якість життя як сприйняття людьми свого положення в житті залежно від культурних особливостей і системи цінностей та в зв'язку з їхніми цілями, очікуваннями, стандартами і турботами [3].

     Індекс  якості життя (IQ), розроблений Міжнародною організацією International Living [7], який складається із дев’яти індикаторів (табл. 3.4).

     Таблиця 3.4

     Характеристика  індикаторів індексу якості життя

     Індекс  якості життя показує, наскільки  населення задоволене своїм життям в тій чи іншій державі. Індекс якості життя вимірюється за шкалою від 0 до 1 в залежності від рівня якості життя в країні.

     Індекс  людського розвитку (IHD), методику розрахунку якого було створено ООН (United Nations Development Program) [39].

     Індекс  людського розвитку відображає максимально можливий ступінь розвитку особистостей. Даний показник включає 3 категорії політики та 4 індикатори (табл. 3.5). 
 
 

     Таблиця 3.5

     Характеристика  категорій політики індексу людського  розвитку

     Індекс  стійкого розвитку визначається по шкалі  від 0 до 1, в залежно від найвищих результатів індекс прямує до 1.

     Окрім визначення стійкого розвитку та його вимірів, здійснюється розрахунок ступеню гармонізації стійкого розвитку, який відображає баланс між економічним, екологічним та соціально-інституціональним складовими стійкого розвитку.

     Індекс  стійкого розвитку та ступінь його гармонізації зображено на рис. 3.1.

     

     Рис. 3.1. Стійкий розвиток та його гармонізація [31] 

     Нами  було розглянуто методику виміру індексу стійкого розвитку, його компонентів та ступеня гармонізації. Дана методика є міжнародною і використовується світовими організаціями для визначення зв’язків між складовими стійкого розвитку та безпосереднього самого індексу стійкого розвитку.

     На  основі даної методики проведемо  аналіз стійкого розвитку країн Європейського Союзу, що дає можливість встановити особливості економічної, соціальної та екологічної безпеки.

     Європейський  Союз (ЄС) – союз держав-членів Європейських Спільнот, створений згідно з Договором про Європейський Союз (Маастрихтський Трактат), підписаним в лютому 1992 року і чинним із листопада 1993 р. Нині налічує 27 учасників. Мета створення економічного союзу (спільна зовнішня економічна політика, спільний ринок послуг, матеріальних благ, капіталу і праці), монетарного і політичного (спільна зовнішня політика) союзу, а також впровадження спільного громадянства. До основних цілей Європейського союзу відносять: створення міцного союзу народів Європи, сприяння збалансованому та тривалому економічному прогресу завдяки ліквідації внутрішніх кордонів, посиленню економічної і соціальної взаємодії, утвердження власної ідентичності в міжнародній сфері шляхом проведення спільної зовнішньої політики і політики в галузі безпеки, а в перспективі – і спільної оборонної політики, розвиток співробітництва в юридичній сфері, спільна митна політика, ведення спільної уніфікованої документації щодо вантажних перевезень, руху окремих осіб, послуг і капіталу, здійснення спільної соціально-економічної політики; забезпечення добросовісної конкуренції, уніфікація правового простору, спільна валютно-фінансова політика, збереження та примноження добробуту населення країн-учасниць.

     Основні показники, які характеризують стійкий розвиток економічних відносин країн Європейського союзу наведено в табл. 3.6, до яких відносяться коефіцієнти економічного, соціального та екологічного вимірів, а також коефіцієнт стійкого розвитку та ступінь гармонізації. Разом з тим в таблиці 3.6 наведено показники кількості населення, ВВП, та площу країни, що мають вагоме значення в розрахунку показників стійкого розвитку. 
 
 
 
 

     Таблиця 3.6

     Загальна  характеристика економічного розвитку країн членів ЄС

     Виходячи  з даних таблиці, можна спостерігати особливості стійкого розвитку країн Європейського Союзу, та побудувати модель стійкого розвитку, які наведені на рис. 3.2.

     Трійку  першості займають Швеція, Фінляндія, Данія (рис. 3.2).

     Рис. 3.2. Модель стійкого розвитку Швеції, Фінляндії, Данії 

     Так, економічний рівень Швеції становить – 0,628, даний показник пов’язаний з високим рівнем ВВП на душу населення (37 333,66$). Основну частку національного доходу (понад 50 %) займає машинобудування, паперовоцелюлозна та деревообробні галузі, основна частка ринку – це приватний сектор. Недоліком економіки є низький обсяг виробництва с-г. продукції (2 % ВВП). Екологічний вимір склав – 0,931, що свідчить про високу екологічну безпеку, вкладення інвестицій в промисловість, задля створення екологічно безпечних потужностей для навколишнього середовища та населення. Соціальна складова – 0,832, свідчить про високий людський потенціал Швеції – щорічно країна витрачає на освіту близько 9 % ВВП.

     Друге місце зайняла Фінляндія, індекс стійкого розвитку якої становить 0,794. Економічний вимір склав – 0,644.

     Фінляндія за 2009 рік мав ВВП на душу населення 36 320,39$ (основними галузями є металургійна, машинобудівна, целюлозно-паперова та деревообробна). Економіка Фінляндії базується на приватному підприємництві, але уряд країни контролює ряд галузей економіки і навіть монопольно володіє деякими з них (металургійну та целюлозно-паперову).

     Недоліком є низький випуск с-г. продукції. Екологічний вимір становить 0,914, що свідчить про низьке екологічне екологічне навантаження на екосистему, а також високе екологічне управління негативних явищ в природі. Соціальна складова становить – 0,825, що характеризується низьким рівнем інституціонального розвитку (незадоволення владою), хоча і країна має високий людський потенціал та вище середнього рівня показник К-суспільства (заснованого на знаннях).

     Данія, яка зайняла 3 місце в рейтингу індексів стійкого розвитку (0,781), має економічний вимір – 0,671, що характеризується ВВП на душу населення 37 303,97$, наявністю таких природних ресурсів, як нафта та газ, 2/3 земельних ресурсів використовується в сільському господарстві, основна спеціалізація якого тваринництво – 90%. Екологічний вимір склав – 0,840, що свідчить про високий рівень екологічного управління природним середовище. Країна здійснює мінімальне навантаження на екосистему. Основний недолік екологічного виміру – це низький рівень стану екосистеми (якість води, забрудненість повітря). Соціальний вимір склав 0,833, що говорить про високий показник К-суспільства (держава фінансує всі освітні заклади незалежно від форм власності і підпорядкування), хоча у даному вимірі країна має негативне значення інституціонального розвитку, який проявляється у низькому рівні політичної свідомості населення та оцінку роботи органів державної влади.

     Крім  того в десятку рейтингу віднесено Великобританію (0,779), Австрія (0,778), Франція (0,777), Німеччина (0,774), Люксембург (0,773), Ірландія (0,768), Нідерланди (0,757) (рис. 3.3).

     Рис. 3.3. Модель стійкого розвитку Великобританії, Австрії, Франції, Німеччини, Люксембургу, Ірландії, Нідерландів 

     Виходячи  з представлених моделей стійкий  розвиток країн Європеського союзу має наступні характеристики:

     - Великобританія. Економічна складова склала – 0,655, що свідчить про високий рівень ВВП на душу населення (36 357,78), структура ВВП – сфера послуг (76,2 %), промисловість (22,8 %), сільське господарство (0,9 %). Екологічний вимір країни становить 0,863, що характеризується високим рівнем екологічного управління, проте, країна все-таки відчуває незначне техногенне навантаження на екосистему. Соціальний вимір (0,819, свідчить про високий рівень людського потенціалу, К-суспільства (99 % рівень освіченості), в інституціональному розвитку населення має стабільність влади, проте рівень безробіття (близько 6 %) призводить до проблем в соціальній сфері країни.

     - Австрія. Економічний вимір склав 0,613, що свідчить про високий рівень ВВП на душу населення (39 887,28$), структура ВВП має наступний вигляд: сфера послуг – 68,1 %, промисловість – 30,3 % та сільське господарство – 1,6 %. Екологічний вимір склав 0,894, що характеризується високим рівнем екологічного управління, захистом навколишнього середовища, хоча в деяких промислових районах країни спостерігається викиди небезпечних речовин в атмосферу. Соціальна складова становить 0,828, що свідчить про високий рівень К-суспільства (рівень освіченості 98 %), індекс якості життя склав 1,627, що свідчить про задоволення населення життєвими потребами населення.

     - Франція. Економічний вимір склав – 0,573, що свідчить про високий рівень ВВП на душу населення (34 205,45$), значну частинну ВВП формує сфера послуг (70,6 %), решта – промисловість (26,3 %) та сільське господарство (3,3 %). Екологічний вимір склав 0,878, що характеризується низьким рівнем екологічного навантаження на екосистему, внаслідок розвитку сфер послуг. Досить високі показники країна має у категорії “екологічні системи” та “екологічне управління”. Соціальна складова склала 0,881, що характеризується високим людським потенціалом, інституціональним розвитком. Країна щороку інвестує в освіту.

     - Німеччина. Економічний вимір склав 0,621, що свідчить про високий рівень ВВП на душу населення (35 539,13$), структура ВВП має наступний вигляд: сфера послуг (69 %), промисловість (33,4) та сільське господарство (2,8 %), нерівномірність структури господарства вплинуло на кінцевий результат виміру. Екологічна складова склала 0,863, що характеризується високим рівнем екологічного управління та зменшення екологічного навантаження на природу, проте, країна відчуває екологічні проблеми, пов’язані з викидами парникових газів та забрудненням водного середовища.

     Соціальна складова склала 0,839, що свідчить про  високий рівень К-суспільства (99 % рівень освіченості), рівень безробіття склав майже 9 %, що вплинув на зменшення рівня загального показника соціального виміру.

     - Люксембург. Економічна складова склала 0,624, що характеризується високим рівнем ВВП на душу населення (82 440,74$), структура ВВП: сфера послуг 86 %, промисловість 13 %, сільське господарство 1 %. Така велика розбіжність структури ВВП вплинула на формування економічної складової. Екологічний вимір склав 0,831, що свідчить про високий рівень екологічного управління та зменшення навантаження на екосистему.

     Хоча  варто сказати, що країна має проблеми забрудненості об’єктів водного середовища та атмосферного повітря. Соціальна компонента склала 0,865, що свідчить про високий людський потенціал, рівень освіченості (100 %) говорить про суспільство країни, засноване на знаннях, хоча є проблеми інституціонального розвитку, пов’язані з взаємодією жителів Люксембургу із владними структурами.

     - Ірландія. Економічний вимір склав 0,653, що свідчить про високий рівень ВВП на душу населення (42 110,04$), структура ВВП має наступний вигляд: сфера послуг (49 %), промисловість (46 %) та сільське господарство (5 %), нерівномірність структури господарства та мала частка сфер послуг вплинуло на кінцевий результат виміру. Екологічна складова склала 0,827, що характеризується високим рівнем екологічного управління та зменшення екологічного навантаження на природу, проте країна відчуває екологічні проблеми, які пов’язані із забрудненням водного середовища в сільськогосподарських районах. Соціальна складова склала 0,823, що свідчить про високий рівень К-суспільства (99 % рівень освіченості), рівень безробіття склав майже 7 %, що також зменшив рівень загального показника соціального виміру.

     - Нідерланди. Економічна складова склала 0,651, що свідчить про високий рівень ВВП на душу населення (40 557,91$), структура ВВП має наступний вигляд: сфера послуг (73,6 %), промисловість (24,4 %) та сільське господарство (2 %). Екологічний вимір склав 0,787, що свідчить про високий рівень екологічного управління, проте залишається проблеми з екологічним навантаженням на екосистему (забрудненням водного та атмосферного середовища). Соціальна складова склала 0,832, що характеризується високим рівнем людського потенціалу, К-суспільства (рівень освіченості 99%), щодо інституціонального розвитку суспільство має певні проблеми (стабільність державної політики), а також наявність рівня безробіття близько 6%.

     Представлені  країни мають високий коефіцієнт стійкого розвитку та високий рівень гармонізації її складових – економічної, соціальної та екологічної.

     Таким чином проведений аналіз, дає змогу групувати та визначати подальші напрями розвитку країн європейського союзу для забезпечення стійкого розвитку. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Висновки 

     Виходячи  з вище викладеного, під стійким розвитком розуміємо концепцію триєдності економічної, екологічної та соціальної сфери розвитку суспільства. Методика виміру стійкого розвитку розроблена системою Світових центрів даних Міжнародної ради з науки і використовуються багатьма країнами світу.

     Методика  виміру стійкого розвитку включає розрахунок трьох вимірів із певними наборами індексів, категорій політики та індикаторів. Економічний вимір включає в себе розрахунок двох індексів – індекс конкурентоспроможності та індекс економічної свободи. Екологічний вимір характеризується розрахунком так званого індексу ESI. Соціально-інституціональний вимір включає індекс людського розвитку та якості життя. Кожен з індексів агрегується у показник наближеного до 1. Загальний розрахунок стійкого розвитку є середнє значення суми трьох складових. Окрім стійкого розвитку здійснюється розрахунок ступеню гармонізації, який відображає баланс між вимірами стійкого розвитку.