Лекции по "Медицине"

 · у харчуванні сучасної  людини сирі рослинні продукти  залишаються єдиною натуральною  їжею, що несе організму природні  природні ресурси;

 · свіжа рослинна їжа має різний ступінь лужної реакції, що відповідає гомеостатичнирм характеристикам організму. Це обумовлює слабкий ступінь харчового лейкоцитозу в порівнянні із уживанням тваринної або технологічно обробленої їжі;

 · сира рослинна їжа при  своєму переварюванні жадає від організму з енергетичних витрат, чим інші види їжі (смажена, білкова, жирна й т.д.);

 · у сирих рослинних продуктах  високий зміст води, причому вона  перебуває тут у природному  зв'язку з біологічно активними  речовинами, і її засвоєння стає природним для організму процесом. Це має особливу перевагу перед уживанням рафінованими й збезводненої технологічними процесами їжі (хліб, макарони, цукор, печиво й ін.). Підвищене ж уживання чистої води збільшує навантаження на серце, нирки й прискорює розпад білків організму. Отже, більше вигідне угамування спраги натуральними свіжоприготовленими соками;

 · у рослинних продуктах  утримується багато клітковини, що відіграє істотну роль у  забезпеченні обміну речовин.  Так, саме із клітковини мікроорганізми товстого кишечнику синтезують цілий ряд вітамінів й амінокислот;

 · рослинна їжа, що містить  значну частку щодо грубих  харчових волокон, вимагає ретельного  й активного пережовування, що  забезпечує необхідну для нормального  кровопостачання навантаження на зуби; дефіцит же натуральних рослинних продуктів зменшує приплив крові й доставку до зубів необхідного для їхньої регенерації будівельного матеріалу.

Таким чином, у харчовому раціоні  сучасної людини частка сирих рослинних  продуктів повинна становити  не менш 60 - 80% (включаючи білкові, крохмалисті злаки, сухофрукти, нерафіновані рослинні масла). Основним критерієм чергового прийому їжі повинне бути почуття голоду. В основі побудови раціонального режиму харчування повинні лежати генотипічні особливості людини, вік, стать, характер його життєдіяльності, звички й професія, родинний стан і рухова активність. З урахуванням цих факторів варто передбачити при організації свого харчування принаймні наступні обставини:

· час і частота прийому  їжі повинні погоджуватися з урахуванням режиму роботи (навчання);

· при малій руховій активності кожному прийому їжі повинні  передувати хоча б 10-15-хвилинні фізичні  вправи (гімнастичні вправи, ходьба, танці й ін.);

· при високій руховій активності в раціоні повинна бути передбачена відповідна вуглеводна й білкова компенсація;

· харчовий раціон для зростаючого  організму повинен включати позитивний баланс приходу проти витрати, що забезпечує переважний анаболізм;

· основним показником збалансованого харчування повинен бути високий рівень здоров'я, а в дорослої людини - ще й незмінна оптимальна маса тіла;

· у кожному прийомі їжі бажана перевага однорідних по складу основних живильних речовин, особливо необхідно поділ у часі переважно вуглеводистої (рослинної) і білкової (тваринної) їжі;

· їжу треба "заслужити", тобто  харчування повинно створювати запаси необхідних речовин для наступної життєдіяльності, а бути результатом цієї життєдіяльності;

· напруженій роботі повинна передувати легка їжа, а випливати - щільна їжа;

· оптимальному, відповідному характеру змін добової активності людини, варто вважати трьох-чотирьох разове харчування, при якому між прийомами їжі перерви повинні бути достатніми (у межах 5- 6 годин);

· у харчовому раціоні сучасної людини частка сирих рослинних продуктів  повинна з не менш 60-80% (включаючи білкові, крохмалисті продукти, злаки, сухофрукти, нерафіновані рослинні масла й т.д.)

· оптимальний обсяг  їжі відповідає нормальному обсягу нерозтягнутого шлунка (близько 350 - 450 мол).

 

ЛІТЕРАТУРА

1. Акбашев  Г.Ф., Солдатова В.А. Всеобщая валеограмотность. – Ростов-на-Дону, 1994.

2. Агаджанян  Н.А. и соавт. Физиология человека.СПб.: СОТИС, 1998.

3. Амосов Н.М.  Раздумья о здоровье. М., 1987.

4. Андреев  Ю.А. Три кита здоровья. СПб., 1996.

5. Апанасенко  Г.Л. Еволюция биоенергетики и здоровье человека. СПб, 1992.

6. Аршавский  И.А. Физиологические механизми и закономерности индивидуального развития. 1982.

7. Байер К., Шейнберг Л. Здоровий образ жизни. – М.: Мир, 997.

8. Басов А.В., Запороженко В.Г., Тихомирова Л.Ф.  Образ жизни и ваше здоровье. – Ярославль, 1989.

9. Брегг С.  Чудо голодания. М., 1987.

10. Брегг С.  Здоровье и долголетие. М., 1996.

11. Брехман  И. И. Валеология — наука  о здоровье. М., 1990.

12. Вайнер Е.Н. Валеология: Учеб. для вузов. – М.: Флинта: Наука, 2001. – 416 с.

13. Воробьева Л.И. (ред.). Книга о вкусной и здоровой пище. М., 1991.

14. Гаркави  Л.Х. и соавтор. Адаптационние реакції и резистентность организма Р/Д, 1990.

15. Здоровий образ жизни – залог здоровья. /Под редакцией Ф.Г. Мурказаева. – Уфа, 1987.

16. Зумле У. Раздельное питание. М., 1993.

17. Йенсен  Е. Пища, которая лечит. М., 1996.

18. Казин Е.М., Блинова Н.Г., Литвинова Н.А. Основи индивидуального здоровья человека: Введение в общую и прикладную валеологию: Учеб. пособие для студ. висш. учеб. заведений. – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2000. – 192 с.

19. Колбанов  В.В. Валеология: Основние понятия, термини и определения. – СПб: ДЕАН, 1998. – 232 с.

20. Лисицин Ю.П. Образ жизни и здоровье населения. - М., 1982.

21. Малахов  Г.П. Голодание. СПб, 1996.

22. Муравов И.В. Физическая культура и активное должголетие. М., 1979.

23. Никитини Б. и Л. Резерви здоровья наших детей. М., 1990.

24. Петленко  В.П. Валеология Человека: Здоровье  – Любовь – Красота. [В 2-х кн., 5 томах]/СПб.: Петроградский и К. – 1998. – 718 с.

25. Плотен  М. Лечение целебними силами природи. М., 1994.

26. Покровский  А.А,, Самсонова М.А. Справочник  по диетології.М.,1981.

27. Попов С.В.  Валеология в школе и дома (О  физическом благополучие школьников). – Санкт-Петербург «Союз». – 1998. –254 с.

28. Пропастин Г.Н. Через века... М., 1979.

29. Рюхина  Т.П. Готовим без мяса. М., 1997.

30. Семенова  НА. Счастье жить в чистом теле. СПб, 1998.

31. Соковня-Семенова  И.И. Основи здорового образа жизни и первая медицинская помощь: Учебное пособие для студентов средних педагогических учебних заведений. – М.: Издательский центр «Академия». – 1997. – 206 с.

32. Студитский  А.Н. Механизми движений. М., 1983.

33. Сухарев  А.Г. Здоровье и физическое  воспитание детей и подростков. М., 1991.

34. Чумаков  Б.Н. Валеология: Избранние лекції. – М.:Роспедагенство., 1997. - 246 с.

35. Шаталова  Г. С. Целебное питание как  основа енергетической целесообразности. М., 1995.

36. Шаталова  Г. С. Искусство старость побороть// Природа и человек, 1998, № 10.

37. Шмалъгаузен  И.М. Фактори еволюції. М., 1968.

 

Лекція № 6

ХВОРОБИ ЦИВІЛІЗАЦІЇ

Особливості життєдіяльності  цивілізованого миру. Ожиріння. Гіпертонічна хвороба. Атеросклероз. Ішемічна хвороба  серця. Цукровий діабет. Рак. Алергійні  хвороби.

 

ОСОБЛИВОСТІ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ  ЦИВІЛІЗОВАНОЇ ЛЮДИНИ

У процесі розвитку цивілізації  змінилася форма організації  життєдіяльності людини. Основні  зусилля сучасної людини спрямовані на звільнення від важкої фізичної праці й на створення усе більше комфортних умов життя й задоволення  всі зростаючих потреб у задоволеннях. У досягненні цієї мети людина пішла декількома шляхами:

1. Створив знаряддя й засоби  виробництва, які полегшили праця  й одержання життєвих благ. Частка  фізичної праці у виробництві  з 90% знизилася до 10%.

2. Створив індустрію продуктів  харчування. У харчуванні всі велике місце стали займати очищені й штучно синтезовані харчові продукти, добавки й ін.

3. Став перетворювати природу,  тобто пристосовувати її до  себе, до своїх запитів і комфорту.

Можна відзначити наступні основні  серйозні протиріччя між еволюційним минулим людини й нинішнім його способом життя:

1. Зниження рухової активності  сучасної людини нижче рівня,  що забезпечував в еволюції  організму виживання, привело  людство до тотальної гіподинамії.

2. Небезпечне протиріччя між  всі руховою активністю, що знижується, і всі зростаючим навантаженням на мозок сучасної людини супроводжується перенапругою центральної нервової системи, вищої нервової діяльності й психіки.

3. Комфортні умови існування  зі зниженням функціональних  можливостей організму привело до розвитку детренованості адаптаційних механізмів.

4. Усе більше переважає значення в харчуванні продуктів технологічної переробки, які відрізняються відсутністю багатьох природних компонентів і наявністю великої кількості ненатуральних синтезованих речовин, привело до порушення обміну речовин.

5. Перетворення людиною природи  й науково-технічний прогрес збільшили  комфортність життєдіяльності, але  й породили екологічну кризу.  Потік структурної інформації (включаючи  хімічне забруднення вдихуваного повітря, питної води, продуктів харчування) перетерпів самі більші зміни й це певним чином впливає на здоров'я людини.

Таким чином, у наше століття росте  смертність від серцево-судинної патології, від раку, нервово-психічних захворювань  і травм. "Хвороби цивілізації" - основна причина смертності населення в цей час. На думку американських лікарів у другій половині й наприкінці  ХХ століття 8 хвороб є причинами смерті 85% померлих у середньому й літньому віці: ожиріння, гіпертонічна хвороба, атеросклероз, зниження імунітету, аутоімунні хвороби, психічна депресія, діабет і рак. Багато хто з них взаємозалежні, наприклад, ожиріння, атеросклероз і гіпертонічна хвороба, зниження імунітету й рак. Ці форми патології розглядаються як найбільше "людяні", тобто "виплекані" самою людиною в умовах цивілізації.

ОЖИРІННЯ

У країнах Східної Європи надлишковою  масою страждають близько 15%, у європейському  регіоні приблизно 10% населення, при  цьому - біля половини в середньому й літньому віці. Головна причина  епідемії ожиріння - енергонасичений раціон харчування й споживання жирної їжі. Не можна забувати, що з ожирінням тісно зв'язане й зниження фізичної активності.

Ожиріння - це надлишкова маса тіла за рахунок нагромадження жирової  клітковини. Є 2 типи ожиріння:

а) верхнє ожиріння (абдомінальне); б) нижнє ожиріння (глютео-феморальне). Абдомінанальне ожиріння - це, коли відношення окружності талії до окружності стегон більше 0,8 - для жінок й 1,0 - для чоловіків. Надлишковий жир в області живота - фактор більше високого ризику, чим на стегнах. Надлишок жиру в черевній порожнині пов'язаний з високим ризиком артеріальної гіпертонії, діабету, ранніми серцево-судинними захворюваннями, певними видами рака. У той же час, надмірна маса тіла в жінок дітородного віку (не сягаючого ожиріння) уважається позитивним фактором, тому що знижує ризик раку молочної залози, остеопорозу. По деяких наукових відомостях ожиріння також розцінюють як антифактор ризику розвитку рака легенів, туберкульозу, хронічного обструктивного захворювання легенів. Прийнято вважати, що якщо маса тіла збільшена за рахунок відкладення жиру на 15% і більше, те це ожиріння легкого ступеня; 41-100% - середньої; більше 100% - важкої. Для оцінки ожиріння осіб європейської раси експерти ВІЗ пропонують індекс маси тіла (Кетле) = М(кг)/Р(м)2, де М реальна маса тіла в кілограмах, Р - довжина тіла в метрах (таблиця 6) .

Якщо індекс Кетле відповідає наступним значенням:

ДО = 17,5 і менше, те відзначається  недолік маси тіла,

ДО = 25-30 - ожиріння 1 ступеня,

ДО = 30,1 - 40 - ожиріння 11 ступеня,

ДО = 40, 1 і більше - ожиріння Ш ступеня.

Розрізняють ожиріння:

а) екзогенно-конституціональне,

б) церебральне (пов'язане із запальними процесами, травмами, пухлинами головного  мозку)

в) ендокринне (при захворюваннях  гіпофіза, гіпотиреозі, юнацькому гіпогонадизмі).

Наслідки ожиріння - захворювання серцево-судинної системи (гіпертонічна хвороба, ішемічна хвороба серця, атеросклероз, варикозне розширення вен нижніх кінцівок), ендокринної системи (цукровий діабет), патологія опорно-рухового апарата й периферичної нервової системи (артрити, остеохондроз, порадикуліт).

ГІПЕРТОНІЧНА ХВОРОБА

(артеріальна гіпертензія - АГ) - стійке підвищення артеріального  тиску (АТ). У цей час в економічно розвинених країнах приблизно в 15-20% людей відзначається підвищений АТ. Гіпертонічна хвороба - підвищення артеріального тиску в судинній області від устя аорти до артеріол включно. Насамперед, артеріальна гіпертензія може бути проявом не тільки гіпертонічної хвороби. Більше 40 захворювань супроводжуються цим симптомом: поразка нирок, складні зрушення в гормональній рівновазі при порушенні функції наднирників, пороки серця, цукровий діабет й ін. Виявлення кожного з них - досить складна проблема, на рішення якої буде потрібно багато часу навіть в умовах діагностичного центра. Саме по собі короткочасне підвищення артеріального тиску ще не є доказом якої-небудь хвороби.

Основні фактори ризику виникнення гіпертонічної хвороби.

· незбалансоване харчування,

· порушення ліпідного обміну,

· ожиріння,

· стреси - дистреси,

· паління й алкоголь у більших дозах,

· сіль,

· гіподинамія.

Хвороба має кілька стадій:

Перша стадія характеризується порівняно невеликим підйомом АТ. Турбують головні болі, шум у голові, порушення сну, зниження розумової працездатності. Іноді виникають носові кровотечі;

Друга стадія - більше високі й стійкі підйоми АТ, типові гіпертонічні кризи, збільшення лівого шлуночка серця, зміни на очному дні, минущі порушення мозкового кровообігу. Можливі мозкові інсульти.

Третя стадія - у різних органах формуються атеросклеротичні зміни. АТ досягає високого рівня: 200-230\115- 129 мм рт. ст. Спонтанної нормалізації АТ не буває. Клінічна картина визначається ступенем поразки органів: серця (грудна жаба, інфаркт міокарда), мозку (геморагічні й ішемічні інсульти, енцефалопатія), очного дна (звуження посудин), нирок (зниження кровоточу в нирках, клубочкової фільтрації, білок й елементи крові в сечі).