Лекции по "Медицине"

5. Ендокринно-вікова профілактика  припускає виявлення дисгормональних  станів, а також вікових порушень гомеостазу, що сприяють виникненню й розвитку пухлин, і їхню корекцію.

Вторинна профілактика раку - система заходів, спрямованих  на раннє виявлення передпухлинних і початкових стадій пухлинних захворювань. Провідна роль у плані виявлення захворювань і диспансерного спостереження за хворими по колишньому належить амбулаторно-поліклінічним установам (оглядові кабінети, дільнична служба). Організація онкологічних профоглядів передбачає первинний скринінг для відбору осіб у групи ризику. Програма відбору включає:

1. Проведення профоглядів населення із застосуванням цитологічних, ендоскопічних методів обстеження й флюорографії. Поряд із цими тпорадиційними методами масового скринінга рекомендується використання анкетного методу, що підвищує ефективність діагностики й в 2 рази знижує витрати на проведення профоглядів, особливо в групах неорганізованого населення на базі оглядових кабінетів;

2. Обов'язкове проведення всебічного  обстеження для виявлення  передпухлинних і пухлинних захворювань у хворих, що перебувають на лікуванні в стаціонарах і лікувавльно-профілактичних установах;

3. Проведення первинного цитологічного  скринінга серед осіб, що працюють в онконебезпечних виробництвах. Цитогенетичний скринінг контингентів, що піддаються впливу мутагенних і канцерогенних факторів хімічної або фізичної природи, є надійним методом виявлення осіб з можливим утворенням пухлин.

АЛЕРГІЙНІ ЗАХВОРЮВАННЯ

До числа хвороб цивілізації  варто віднести й більшу групу  алергійних захворювань, тому що сплеск цих нозологічних форм пов'язаний з хімізацією цивілізованих країн і забрудненням навколишнього середовища. Уважають, що в середньому алергійні захворювання охоплюють 10% населення земної кулі, причому є значні коливання цієї величини - від 1 до 50%. У дітей алергійні захворювання представлені ширше, ніж у юнаків і дорослих. Численні дослідження вказують на збільшення поширеності алергійних захворювань. Основними причинами росту алергійних захворювань уважають:

· збільшення контакту людей з хімічними  речовинами, як на виробництві, так й у побуті;

· забруднення навколишнього середовища;

· ріст споживання різних лікарських препаратів

Поняття про алергени, антигени й  алергійну реакцію. Термін алергія  був уведений австралійським педіатром  Пірке й Шиком в 1906 році й у  перекладі із грецького означає "іншу дію". Алергійна реакція являє собою не що інше, як перекручений відповідь імунної системи організму на контакт із зовсім необразливими речовинами. Щоб відбулася алергійна реакція, необхідне з'єднання двох складових її компонентів. Перший назвали алергеном. Але алергеном воно стає тільки при одній умові: при влученні в організм імунна система повинна виробити на нього специфічні білкові тіла, які назвали антитілами. В організм алергени проникають із вдихуваним повітрям і через шкіру, із прийомом їжі або через ін'єкції. Тому й антитіла накопичуються в слизуватої рота, верхніх дихальних шляхів, травного тракту, а також у шкірі й реагують тільки з тим алергеном, що послужив причиною їхнього утворення. Виникнувши один раз, антитіла зберігаються протягом всього  . життя Відбувається так називана сенсибілізація організму (франц. Sens - чутливість). І тоді вже будь-який, нехай нетривалий, але повторний контакт із алергеном викличе реакцію, подібну до вибуху. Роль динаміту в цьому випадку будуть грати антитіла, що перебувають у тканинах, а фатальною іскрою - алергени. Досить лише самого короткого контакту між ними, щоб відбулася вибухоподібна реакція: антиген+ антитіло.

Таким чином, алергія - це імунна реакція  організму, що супроводжується ушкодженням власних тканин. Алергійні хвороби - група захворювань, в основі розвитку яких лежить ушкодження, викликуване імунною реакцією на екзогенні алергени.

Аутоалергічні хвороби - група хвороб, в основі розвитку яких лежить ушкодження, викликуване імунною реакцією на антигени власних тканин. Виникає питання: чому в одних випадках реакція на той самий антиген протікає як імунна, а в інші як алергійна? Це зв'язано, по-перше, з характером антигену, його властивостями й кількістю й, по-друге, з особливостями реактивності організму.

Механізм розвитку алергійної реакції. При реакції антиген + антитіло виділяться вкрай активні речовини - гістамін і серотонін, які запускають механізм розвитку алергійної реакції:

Зовнішні прояви алергійної реакції. Переповнення капілярів через падіння тонусу прекапілярів може бути настільки стрімким, що багато хто з них надірвуться й полопаються. Зовні це виявиться в появі дрібно крапкової висипки, що являє собою тисячі крапкових підшкірних крововиливів. Влучення ж під шкіру вільного серотоніну й гістаміну викличе характерне почуття печіння або нестерпна сверблячка. Різке збільшення тиску в капілярах і значне підвищення проникності їхніх стінок приведе до пропотівання плазми в міжклітинний тихорєцький простір. Це, з одного боку, обернеться втратою рідкої частини крові із судинного русла й ще більшим зниженням ОЦК і АТ. А з іншого боку, - до набряку тканин. Небезпека полягає в тім, що набряк м'яких тканин особи й шиї, як правило, супроводжується набряком голосових складок, слизуватої гортані, спазмом голосової щілини й бронхів, а також набряком легенів і головного мозку.

Перелік алергенів.

- Побутові алергени.

- Інсектні алергени.

- Епідермальні алергени.

- Лікарські алергени.

- Пилкові алергени.

- Харчові алергени.

- Промислові алергени..

- Алергени інфекційного походження. Ті інфекційні хвороби, у патогенезі  яких алергія відіграє провідну  роль, одержали назву інфекційно-алергійних (туберкульоз, бруцельоз, сифіліс,  ревматизм, хронічні кандидози й ін.).

Клінічні форми алергійних захворювань.

Анафілактичний шок.

Бронхіальна.

Дерматит атопічний - екзематозне шкірне захворювання.

Дерматит контактно^-алергійний.

Інсектна алергія.

Кропивниця й набряк Квінке.

Поліноз.

Профілактика алергійних захворювань  залежить від форми й причини конкретного захворювання.

Первинна профілактика зводиться  до обмеження контакту людини з екзогенними  алергенами: боротьба за чистоту атмосферного повітря, питної води, харчових продуктів; ретельна перевірка парфумерних  виробів на алергенність; захист шкіри й органів подиху при промисловому контакті з алергенами, а також при використанні їх у домашніх умовах; ретельне збирання приміщень, постільних речей, боротьба з домашніми комахами; удосконалення вакцин у змісті зниження їх сенсибілізуючої активності; виявлення й виключення винних алергенів; боротьба із самолікуванням і необґрунтованим прийомом лікарських препаратів;

Вторинна профілактика алергійних захворювань включає: розробку й  застосування методів обстеження для  виявлення ознак, що визначають високий ступінь ризику розвитку алергійних захворювань; специфічну гіпосенсібілізацію; зміну кліматичної зони; розумні міри загартовування; своєчасне лікування передастматичних захворювань (гострого й хронічного бронхіту, запальних захворювань верхніх дихальних шляхів, полінозу й ін.).

 

ЛІТЕРАТУРА

1. Байер К., Шейнберг Л. Здоровий образ жизни. – М.: Мир, 1997.

2. Бубнов В.Г., Бубнова Н.В. Основи медицинских знаний. Спаси и сохрани./ Учебное пособие для учащихся 9-11 классов об щеобразовательних учреждений. – М.: Издательство АСТ. – 2000. – 400 с.

3. Вайнер Е.Н. Валеология: Учебник для вузов. – М.: Флинта: Наука, 2001. – 416 с.

4. Ощепкова  Е.В. О федеральной целевой  программе “Профілактика и лечение артериальной гипертонії в Российской Федерації”//Профілактика заболеваний и укрепление здоровья. – 2002. - № 1. – С. 3-6.

5. Пицкий В.И., Адрианова Н.В., Артомасова А.В. Аллергические заболевания. – М.: Медицина, 1984. – 272 с.

6. Чумаков  Б.Н., Чумаков Б.Н. Валеология: Избранние лекции. – М.:Роспедагенство., 1997. - 246 с.

 

Лекція № 7

ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

 

Розумова працездатність і стомлення. Фактори раціональної організації життєдіяльності працівника розумової праці. Фактори ризику праці вчителі. Загальні принципи профілактики порушень здоров'я в педагогів. Психоемоційна напруга в педагогічній діяльності. Профілактика захворювань голосо-мовного апарата в педагогів. Профілактика гіпокінезії й несприятливого впливу статичної напруги. Профілактика патології зору. Комп'ютер і здоров'я.

 

РОЗУМОВА ПРАЦЕЗДАТНІСТЬ І СТОМЛЕННЯ

Раціональна організація  життєдіяльності є система життя  даної конкретної людини, що з обліком  необхідних і можливих умов забезпечує йому високий рівень здоров'я й  благополуччя в сферах соціального, професійного, сімейного й культурного  буття. Важливо в такий спосіб організувати життєдіяльність, щоб вона враховувала, з одного боку, необхідність включення в неї всіх компонентів здорового способу життя, а з іншого боку - особистість даної людини у всьому різноманітті його гено- і фенотипічних особливостей, соціально-економічного, сімейно-побутового й професійного буття.

Облік професійних  факторів при формуванні раціональної життєдіяльності припускає, що виконання  людиною своїх професійних функцій  часто сполучена:

· с певним тимчасовим режимом роботи;

· с тривалою підтримкою високого рівня психоемоційної напруги;

· с необхідністю виконання  одноманітних рухів або підтримки  статичних, несприятливих для здоров'я  поз;

· с збільшенням  навантаження на мозок при зниженні рухової активності (гіподинамії) і т.д.

Завданнями  раціональної організації життєдіяльності  відносно  професійного статусу  людини повинні бути, по-перше, забезпечення високого рівня професійної працездатності, а по-друге - мінімізація несприятливих  факторів професійної діяльності, що впливають на здоров'я людини.

Праця педагога пов'язаний з високою щільністю міжособистісних  контактів і можливістю конфліктів при необхідності виконання запланованого  обсягу роботи в жорстко регламентований  період часу; праця учнів і студентів - з освоєнням нових знань, що вимагають підтримки високого рівня уваги, пам'яті й т.д. протягом тривалого часу. Умови праці педагога характеризуються такими рівнями шкідливих факторів, які викликають стійкі функціональні зміни, що приводять у більшості випадків до збільшення виробничо обумовленої захворюваності (що проявляється підвищенням рівня захворюваності з тимчасовою втратою працездатності й, у першу чергу, тими хворобами, які відбивають стан найбільш уразливих органів і систем для даних шкідливих факторів), появі початкових ознак або легенів (без втрати професійної працездатності) форм професійної патології, що виникають після тривалої експозиції.

Інтелектуальна праця  в процесі еволюції виник набагато пізніше м'язового й притаманна лише людині. Наступаюче розумове стомлення на відміну від м'язового не приводить до припинення роботи, а, триваючи, веде до перенапруження й невротизації. Накопичуючись у часі й заглиблюючись, ці зрушення ведуть надалі вужеві до перевтоми зі стійким зниженням працездатності й до розвитку багатьох соматичних захворювань, що виражаються в хронічній патології різних функціональних систем організму. Самим серйозним негативним для здоров'я фактором розумової діяльності є гіподинамія. Ступінь впливу розумової праці на працівника визначається багатьма факторами, сумарна дія яких в остаточному підсумку визначається ефективністю адаптації його організму до самої роботи, тобто  рівнем його працездатності. Остання, у свою чергу, залежить від:

· індивідуальних особливостей працівника - гено- і фенотипічних, полових, вікових, тобто тих, які від нього самого не залежать, але повинні обов'язково враховуватися в його професійній діяльності;

· способу життя працівника, що визначає поточний стан його здоров'я;

· фізичного розвитку й фізичної підготовленості працівника;

· ступеня освоєння працівником  навичок професійної діяльності;

· організації й фізичних характеристик умов трудової діяльності: освітлення, температури й вологості повітря, шуму й ін.;

· психо-соціальних факторів: настрою, самопочуття, мотивації й ін.

Працездатність працівника розумової праці характеризується закономірною динамікою протягом робочого дня. Її вихідне значення, як правило, виявляється низьким. Уже в процесі  роботи починається впрацювання, що припускає поступове підвищення працездатності до оптимального рівня, фаза стійкої працездатності, коли людина працює найбільше продуктивно і якісно. Поступово в процесі роботи починає розвиватися стомлення. Під стомленням розуміється тимчасове зниження працездатності, обумовлене виконаною роботою. У біологічному відношенні стомлення являє собою захисну реакцію, що фізіологічно пов'язана з розвитком у ЦНС так називаного позамежного гальмування.

Слід зазначити, що якщо стомлення відбиває об'єктивні зміни  в організмі, що наступають у результаті виконаної роботи, то утома є суб'єктивним відбиттям відносини самого працівника до виконуваної роботи. Особливої розмови заслуговує роль рухової активності в життєдіяльності людини, що займається розумовою працею. Розумова діяльність у своїй основі має стрес, причому тим більше виражений, чим складніше й емоційніше завдання. Однак варто знати, що в біологічному плані кінцевою ланкою стресу є рух, у процесі якого, зокрема , руйнуються гормони стресу (вироблювані гіпофізом, наднирниками, щитовидною залозою й ін.). От чому рухова активність під час перерв у роботі сприяє попередженню настання передчасного розумового стомлення, а після роботи - дозволяє зняти застійну "робочу" домінанту й усунути надмірно, що нагромадилися гормони, стресу.

З урахуванням  особливостей своєї ритміки працівникові, зайнятому в сфері розумової праці, якщо є така можливість, треба в такий спосіб розподіляти навантаження, щоб рішення найбільш складних завдань доводилося на періоди найвищої працездатності, період же зниження останньої варто використати для виконання - менш складної праці або навіть відпочинку. При п'ятиденному режимі роботи максимум її доводиться на вівторок - четвер, при шестиденної - на середовище - четвер, і, як це не здається незвичайним, деякий підйом працездатності відзначається в суботу.