Лекции по "Медицине"

2) візуальні - яскравість  зображення, контрастність, зовнішня  освітленість, відблиски, мелькання  зображення й ін.;

3) емісійні - рівні електростатичних  й електромагнітних полів, рентгенівського  й ультрафіолетового зображень. 

Профілактика захворювань при роботі за комп'ютером.

Безпека роботи на комп'ютері  допоможуть забезпечити наступних 12 правил:

1. Користуйтеся високим   стільцем, що вертиться, зі зручною  спинкою.

2. Розташовуйтеся перед  комп'ютером так, як вам зручно. Ноги при цьому повинні бути зігнуті під прямим кутом.

3. Комп'ютер треба встановити  так, щоб на екран не падало  пряме світло. Інакше екран з  відсвічувати. До речі, пряме світло  шкідливе не тільки вам, але  й монітору. Оптимальне положення  при роботі - боком до вікна, бажано лівим.

4. Монітор, клавіатура  й корпус комп'ютера повинні  перебувати прямо перед вами. При діагональному розташуванні  монітора вам доведеться безупинно  вертітися на стільці. Від цього  неминуче постраждає постава.

5. Деякі як монітор  використають звичайний телевізійний екран. Робити цього не треба, тому що від екрана телевізора випромінювання в 90 разів вище, ніж від екрана монітора.

7. Включений монітор  утворить електромагнітне поле. Перевірити його інтенсивність  нескладно: проведіть тильною  стороною долоні на відстані декількох міліметрів від включеного монітора. Якщо чітко чутні потріскування - значить електромагнітне поле присутнє. Для захисту від електромагнітного поля варто користуватися начіпними екранами.

8. Монітор повинен  працювати із частотою не менш 75 Гц. Слабко мерехтливий монітор значно знижує навантаження на зір. Нові 17-ти дюймові монітори дають велике й виразне зображення. При постійній роботі на такому моніторі ока утомлюються значно менше.

9. Шрифт на  екрані повинен бути темним, а тло світлим. Дрібний шрифт шкідливий для очей.

10. Монітор повинен  перебувати на відстані 60-70 див  від

очей і на 20 градусів нижче рівня око.

11.Через кожні 30 - 45 хвилин роботи за комп'ютером  варто робити перерва, під час  якого не рекомендується читати або дивитися телевізор.

Загальна тривалість роботи за комп'ютером не повинна перевищувати 4-х годин у добу. Тривалість роботи, що рекомендує, з комп'ютером для  дітей шкільного віку: 5 клас - 15 хвилин 1 заняття в день; 6-7 клас - 20 хвилин 1 заняття в день; 8-9 клас - 25 хвилин 2 заняття в день; 10-11 клас - 25 хвилин 2 заняття в день, при здвоєних уроках - 30 й 15 хвилин. Комплекси оздоровчих і профілактичних вправ, виконуваних при роботі з ЕОМ, можуть зменшити як загальне стомлення, так і стомлення пальців рук й око. Наслідку такої роботи позначаються не відразу. Але зате потім м'язові болі й болю в суглобах швидко стають хронічними. От кілька рад і вправ, які допоможуть уникнути шкідливого впливу:

· закривайте час від  часу ока й прикривайте їхніми долонями;

· частіше міняйте  позу, робіть паузи в роботі;

Вправи: 1) підніміть плечі  нагору, опустите; 2) те ж зробіть  окремо правим і лівим плечем; 3) відведіть  плечі назад, потім уперед, зробіть  обертові рухи плечима; 4) покладете  руки на голову, розведіть лікті в сторони й злегка відведіть назад, затримаєтеся в цьому положенні кілька секунд, тепер уперед, голову ледве нахилите; 5) у цьому ж положенні зробіть нахили вправо й уліво, дивитеся на той лікоть, що у даних момент нагорі; 6) правою рукою нахилите голову вправо, потім лівої - уліво, плечі на місці.

 

ЛІТЕРАТУРА

1. Адоладов  К. Рак может стать профессиональним заболеванием бухгалтера //В помощь бухгалтеру. – 2000. - №9.

2. Афанасьев  А.И. Проблеми електромагнитной безопасности и аттестації рабочих мест с компьютерной техникой /ГНПП «Циклон – Тест», Апрель, 2000.

3. Вайнер Е.Н. Валеология: Учеб. для вузов. – М.: Флинта: Наука, 2001. – 416 с.

4. Видеотерминали // Природа. - 1994. - №9;1995. - №1.

5. Гігієнические требования к видеодисплейним терминалам,персональним електронно-вичислительним машинам и организация работи. СанПиН 2.2.2.542-96.

6. Глушков Е.А., Сазанюк З.И. Компьтеризация и  здоровье школьника // Биология в школе. – 1992. -№1-2.

7. Дисплеи. Засобіва отображения информації индивидуального пользования. Общие ергономические требования и требования безопасности. ГОСТ Р 50948-96.

8. Казин Е.М., Вашлаева Л.П. К вопросу решения проблеми здоровья учителя// Валеология. – 1998. - № 4. – С. 14-20.

9. Калинин М.А. Гігієна труда учителя: Учеб. пособие. – Архангельск: Изд-во Приморского педуниверситета, 1993. – 102 с.

10. Татарникова  Л.П. Педагогическая валеология. Генезис. Тенденция развития. Изд. 2. СПб, 1997.

 

 

лекція 8.

ПРОФІЛАКТИКА  ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ

 

Інфекційний процес. Епідемічний процес. Основні напрямки протиепідемічних заходів. Профілактика інфекційних захворювань у школі. Федеральний закон "Про імунопрофілактику інфекційних хвороб". Поняття про імунітет і його види. Календар профілактичних щеплень. Основні ознаки інфекційних захворювань. Повітряно-краперебігні інфекції (кір, краснуха, скарлатина, вітряна віспа, дифтерія, коклюш, паротит, поліомієліт, грип, ОРЗ, туберкульоз). Шлунково-кишкові інфекції (дизентерія, холера, тифо-паратифозні захворювання, сальмонельози). Харчові отруєння бактеріальними токсинами (отруєння стафілококового походження, ботулізм). Гематогенні інфекції (правець, вірусний гепатит). Зоонози (сказ, лептоспіроз, орнітоз, сибірська виразка, токсоплазмоз, туляремія, енцефаліт кліщовий, ящур). Хвороби, що передаються статевим шляхом (гонорея, сифіліс, генітальний герпес, СНІД, захворювання, викликані хламідіями, трихомонелами). Загальні принципи профілактики інфекційних захворювань.

 

ІНФЕКЦІЙНИЙ ПРОЦЕС

Інфекція в перекладі  з латинського позначає зараження. До інфекційних захворювань ставляться ті, які розвиваються як відповідна реакція організму на впровадження й розмноження хвороботворних мікроорганізмів. Характерною й відмінною рисою інфекційної хвороби є здатність збудника поширюватися в оточенні захворілі й викликати нові випадки захворювань. Тому інфекційні хвороби називають заразними. Сутність інфекційного захворювання становить інфекційний процес - результат протиборства організму хворого й  мікроорганізмів, що впровадилися. У ході розвитку інфекційного процесу відбуваються порушення будови й функції уражених органів і систем організму, що приводить до розладів нормальної життєдіяльності людини. Характер розвитку інфекційного процесу, особливості перебігу захворювання й виходи хвороби визначають наступні фактори:

1. Хвороботворні властивості  (патогенність) збудника: а)його вірулентність  (здатність проникати через захисні  бар'єри організму людини); б) його  репродуктивність (здатність інтенсивно розмножуватися в тканинах інфікованого

організму); в) його токсигенність (здатність виділяти бактеріальні отрути або токсини).

2. Захисний потенціал  організму людини або його  сприйнятливість до інфекційного  початку, що залежить від: а)резистентності  або несприйнятливості до інфекції  в результаті вродженого або  придбаного імунітету; б) реактивності, стану системи захисних сил організму.

3. Умови середовища  перебування, що визначають можливість  взаємодії макро- й мікроорганізму. Збудники, які можуть викликати інфекційний процес, називаються патогенними, а ця властивість - патогенністю. Ступінь патогенності конкретного збудника оцінюється як вірулентність. Говорять про високу або слабку вірулентність патогенних мікробів. Збудниками інфекційних захворювань є бактерії, віруси, риккетсії (сипний тиф), мікроскопічні гриби, найпростіші. Для позначення стану зараженості організму найпростішими використається термін "інвазія" (від панцира. Іnvasіon - вторгнення, навала). Вхідні ворота збудника (місце проникнення інфекційного початку в організм людини): шкіра,  слизуваті оболонки, мигдалини.

Інфекційна  доза. Щоб людина занедужала, тобто, що б виник інфекційний процес, необхідна відповідна інфекційна доза, різна в різних збудників і різна для кожної людини. Наприклад, мінімальні дози для туляремії - 15 живих паличок, сибірської виразки - 6000, дизентерії - 500 мільйонів мікробних кліток.

Специфічність інфекційного процесу. Інфекційний процес завжди носить специфічний характер, тобто залежить від виду збудника. Холерний вібріон може привести тільки до розвитку холери, вірус грипу викликає грип, дизентерійна паличка приводить до виникнення дизентерії, вірус кору - до кору й т.д. У процесі динамічного розвитку практично будь-якого інфекційного захворювання можна виділити характерні періоди:

1. Інкубаційний  або латентний (схований) період  хвороби, що триває від моменту зараження до появи перших ознак захворювання (грип - від декількох годин до 3 днів, СНІД - роки);

2. Продромальний період хвороби (провісники). У цей період переважають загальні для всіх хвороб симптоми: загальне нездужання, підвищення температури, головний біль, загальна слабість, стан дискомфорту. Наприкінці  продромального періоду при деяких інфекційних захворюваннях з'являються специфічні симптоми (сип при корі або скарлатині);

3. Клінічний період  хвороби (розпал хвороби), коли  симптоматика хвороби розгорнута найбільше повно, і специфічні ознаки хвороби проявляються найбільше яскраво; апогей інфекційного процесу;

4. Результат інфекційного  захворювання: а) видужання, б)  летальний результат, в) хронічна  форма, г) видужання із залишковими явищами перенесеного захворювання або з його ускладненнями, д) бактеріоносійство.

Форми перебігу інфекційного процесу. По гостроті перебігу інфекційної хвороби підрозділяються на 1) гострі: грип, кір, скарлатина, вітряна віспа й ін.; 2) хронічні: малярія, туберкульоз й ін. Багато інфекцій мають гостру й хронічну форми: дизентерія, бруцельоз й ін. Розрізняють також латентне (сховане) перебіг, коли збудник, розмножуючись, перебуває тривалий час в організмі й не викликає клінічних симптомів хвороби. Іноді цю форму хвороби називають безсимптомною інфекцією.

Бактеріоносійство - особлива форма взаємини між мікроорганізмом і людиною. Частіше спостерігається в період після видужання від інфекції. Характерно, що мікроб в організмі є, а ознак хвороби вже немає. Здорове бактеріоносійство - це коли взагалі ніяких ознак хвороби не розвивається, незважаючи на впровадження хвороботворного мікроорганізму.

Змішана інфекція - це зараження декількома хвороботворними збудниками (кір і скарлатина, дизентерія й черевний тиф).

Вторинна інфекція - це, коли, наприклад, після вірус ний інфекції (грип) розвивається запалення легенів, викликане бактеріальною флорою.

Осередкова  інфекція - наприклад, фурункул, виразка сифілітична, туберкульоз можуть бути локалізовані. Якщо інфекція поширюється по всьому організмі, говорять про генералізації процесу (наприклад, від фурункула виникає сепсис).

Суперінфекція - повторне зараження тим же збудником, коли ще не закінчилося захворювання. Наприклад, не видужавши від грипу, хворий може одержати додатково "порцію" вірусів від іншого джерела інфекції. Перебіг хвороби обтяжується.

Реінфекція - повторне зараження тим же видом мікроба, але вже після повного видужання від попереднього зараження. Перебіг хвороби легше, тому що є імунітет.

Рецидив - це повернення хвороби, загострення при хронічному її перебігу.

Ремісія - період відносного благополуччя при хронічному перебігу захворювання між рецидивами.

Кожна з форм інфекційного процесу має свою клінічну й епідеміологічну  значимість. Наприклад, латентна (схована) інфекція й здорове бактеріоносійство мають надзвичайно важливе епідеміологічне значення, тому що в цих випадках хворі звичайно не звертаються за лікуванням і тривалим часом служать активним джерелом зараження для здорових. Люди, що перенесли інфекційне захворювання, у період видужання називають реконвалісцентом.

Причини загострень і рецидивів захворювання:

 порушення режиму  або дієти, запропонованих лікарем;

 активізація збудника, що викликав основне захворювання (реінфекція) внаслідок зниження  опірності організму;

 нове зараження  іншим типом збудника даної  хвороби (суперінфекція) при спілкуванні  з людьми, зараженими даною інфекційною  хворобою;

 нашарування сторонньої  мікробної флори (вторинна інфекція) внаслідок порушення гігієнічних  вимог при догляді за хворими;

 недостатня напруженість  імунітету, що сформувався, після  раніше перенесеної інфекції.

Як на перебіг інфекційного процесу, так і на виразність основних проявів захворювання впливають форми поширення збудника в організмі:

1. Бактеріємія й вірусемія - процес поширення збудника зі струмом крові по органах і тканинам, або генералізація інфекції. Цей процес може привести до сепсису;

2. Септицемія (сепсис) - наповнення мікробами багатьох органів і тканин (сибірська виразка, гноєтворні коки). Для сепсису характерна та сама   клінічна картина при різних мікробах. Септичний компонент у перебігу інфекційного захворювання може значно обтяжувати перебіг і прогноз, наприклад, сальмонелезної, стафілококової і менінгококової інфекцій.

3. Септикопіємія - це сепсис, що приводить до утворення гнійних вогнищ у різних органах і тканинах.

4. Токсинемія приводить до отруєння організму токсинами, які виробляє збудник, і розвитку симптомів інтоксикації. Клінічні ознаки інтоксикації обумовлені токсичною поразкою центральної нервової системи (головний біль, запаморочення, нудота, блювота, судороги, втрата свідомості й ін.), системи подиху (задишка, ядуха, зупинка подиху), кровообігу (тахікардія, брадикардія, підвищення або зниження артеріального тиску, колапс), виділення (поліурія, анурія, диспепсія й ін.). Токсичний компонент визначає вага перебігу правця ботулізму, грипу, дифтерії й ін. інфекційних захворювань. Макроорганізм має цілу серію захисних механізмів проти впливу шкідливих агентів, які поєднуються загальним терміном - реактивність й як її наслідок - резистентність, тобто стійкість.