Лекции по "Медицине"

Одним з істотних факторів забезпечення й підтримки високої  працездатності для працівника розумової  праці, професійна діяльність якого  проходить, як правило, у приміщенні, є стан повітряно-теплового режиму в ньому. При його оцінці варто  виходити з основних показників повітря - його складу, температури й вологості.

У приміщеннях, особливо в навчальних закладах, для  регулювання параметрів повітря  можливе використання системи цілеспрямованих  мір, які можуть включати:

 · відкриті  фрамуги, які на відміну від кватирок і стулок вікон не створюють значного руху повітря (протягів), у потоках якого можуть виявитися люди, що особливо небезпечно в холодну погоду;

· при перервах у роботі - створення протягів відкритими вікнами  й дверима, що забезпечує швидку зміну повітря;

· забезпечення ефективного  повітрообміну в неробочий час.

Для працівника розумової  праці особливо важливо забезпечити  оптимальні умови для функціонування зорового апарата.

Освітлення в приміщенні незалежно від його характеру - природне, штучне або змішане - повинне відповідати ряду вимог. Забезпечення нормального освітлення вимагає вживання певних заходів, до яких варто віднести:

· раціональне змішане освітлення, що забезпечує нормальні його характеристики в сутінковий час доби, і в похмурі дні, і в будь-яких умовах недостатності освітлення;

· підтримка поверхні стекол вікон  у чистому стані;

· фарбування поверхонь столів (парт), стін, підлог у кольори й відтінки, що забезпечують рівномірність і  комфортність освітлення й відсутність блесткості. Крім того, тут має місце напруга так званих ціліарних м'язів, від яких залежить гарне бачення предметів на різних відстанях. От чому при роботі, що вимагає читання, листа, "спілкування" з комп'ютером, ці м'язи в перебігу тривалого часу виявляються розслабленими, що поступово може привести до їхньої атрофії й розвитку міопії (короткозорості). У зв'язку із цим можна рекомендувати:

· розташовуватися в такий спосіб (або розташовувати предмети), щоб  відстань від очей до робочої поверхні становило не менш 30 - 35 див (більшу відстань цілком припустимо,

але за умови, що робота не викликає напруги  й почуття дискомфорту, коли постійно доводиться укорочувати цю відстань);

· періодично - хоча б через кожні 20-30 хвилин - робити короткі (на 10 - 20 секунд) перерви, протягом  яких виконувати кілька вправ, основною суттю яких є періодичне скорочення й розслаблення міліарних м'язів і включення в роботу тих м'язів, які не беруть участь безпосередньо у виробничій активності (зокрема , зовнішні й внутрішні, косі м'язи ока й т.д.).

Шум, що стає все більшою проблемою  міст, має безсумнівна дія на організм. Так, у дітей він знижує здатність до концентрації уваги, а в дорослих викликає порушення сну, що, у свою чергу, веде до розвитку дратівливості, неврозів й інших несприятливих змін. Небезпечним уважається постійний рівень шуму понад 80 децибел (дб). Безсумнівний уплив на настрій і працездатність людини має і колір стін у приміщенні, де здійснюється розумова діяльність. Так, дослідження показали наступну закономірність їхньої залежності від кольору:

· рожевий колір звичайно викликає відчуття тепла й комфорту, придатні для домашніх умов, але для робочої  обстановки не підходящі;

· червоний колір, як і рожевий, теплий, придатний для приміщень, орієнтованих на північ, але може сприйматися і як агресивна, зухвала напруга, що неприпустимо для установ й організацій, особливо там, де часті міжособистісні контакти;

· жовтогарячий - теплий і приємно  збудливий, але разом з тим  на окремих людей (або при деяких станах) може діяти подавляюче;

· блідо-рожевий уважається заспокійливої, а яскраво-зелений - гарний і радісний стимулятор, - саме останній може бути рекомендований для класів, кабінетів  й аудиторій навчальних закладів;

· блідо-голубий з і створює  відчуття більше просторого приміщення, такий колір застосуємо для приміщень із високою скупченістю працівників;

· фіолетовий і блідо-ліловий  кольори діють заспокійливе й  можуть бути рекомендовані для установ, де особливо висока тривожність відвідувачів (суди, прийомні в начальників і  т.д.);

· коричневий колір - теплий і спокійний, більше підходить для віталень і кімнат для прийомів;

· чорний придушує, але  сірий сприймається як прохолодний  і свіжий, тому особливо важливий для  приміщень, орієнтованих на південь;

· білий колір  створює відчуття простору, але більші білі приміщення викликають спогаду  про лікарню.

Таким чином, раціональна організація життєдіяльності працівника розумової праці визначається багатьма факторами, зв'язаними не тільки з умовами, у яких безпосередньо здійснюється його професійна діяльність, але й в усі періоди його життєдіяльності поза робочим режимом.

ПРАЦЯ Й ЗДОРОВ'Я  ВЧИТЕЛЯ

Фактори ризику праці вчителі:

· підвищена психоемоційна  напруга, пов'язане з необхідністю постійного самоконтролю, уваги, емоційного порушення;

· значне голосове навантаження;

· статичне навантаження при незначній загальної м’язової і руховому навантаженню;

· великий обсяг інтенсивної  зорової роботи;

· висока щільність епідемічних  контактів;

· відсутність стабільного  режиму дня;

· навантаження на ті самі центри кори більших півкуль, різкий перерозподіл мозкового кровотоку.

Загальні принципи профілактики порушень здоров'я в педагогів. На практиці весь комплекс профілактичних заходів підрозділяють на суспільну й індивідуальну.

Суспільна профілактика містить у собі систему мер, переважно  соціального й гігієнічного характеру. Вони плануються й проводяться на державному рівні (гігієнічні й протиепідемічні норми й правила) у масштабах країни, регіону, міста, району, у кожній школі. В основному ці міри стосуються питань санітарно-гігієнічного змісту приміщень (опалення, освітлення, вентиляція й т.д.) і умов праці, організації педагогічного процесу, питань харчування, відпочинку й ін.

Основу індивідуальної профілактики становить здоровий спосіб життя, тому що здоров'я людини, схильність його до тих або інших захворювань, вага їхнього перебігу й результат значною мірою визначаються індивідуальними особливостями поводження людей на роботі й у побуті або способом життя. Крім загально-гігієнічних норм і правил здорового способу життя, які необхідно дотримувати всім, у певних професіях на робочих місцях повинні здійснюватися спеціальні заходи, спрямовані на нейтралізацію професійних факторів ризику.

Психоемоційна напруга  в педагогічній діяльності. Праця  вчителя ставиться до професій, сполученим з підвищеним психоемоційним навантаженням. Обумовлено це як змістом, сутністю педагогічної діяльності, так і тим тлом, на якому вона здійснюється. Реалізація педагогічної діяльності відбувається через взаємодію з більшою кількістю людей. Це учні, колеги, батьки учнів. Щодня вчитель у процесі праці повинен здійснювати десятки, сотні професійно обумовлених міжособистісних контактів з досить високою психоемоційною напругою.

Під упливом більш-менш тривалої психічної травматизації, що веде до емоційної перенапруги, може розвитися неврозоподібний стан або невроз. Неприємні й хворобливі відчуття в різних частинах й органах тіла й страх хвороби з патологічною фіксацією уваги на найменших змінах самопочуття усе більше й більше підсилюються. І поступово через порушення іннервації внутрішніх органів окремі психосоматичні симптоми можуть перерости в психосоматичні функціональні зміни органів, а надалі  й у виражені психосоматичні захворювання. Часто це функціональні порушення й захворювання серцево-судинної системи.

Неврозоподібний стан може викликати біль в області серця, зміна артеріального тиску убік  його підвищення або зниження. Найчастіше це тимчасове підвищення артеріального тиску під впливом переживань або раптовий різкий його підйом по типі гіпертонічного кризу. Характерний головний біль (зрідка єдина скарга), що виникає звичайно після сну (особливо денного), фізичної або розумової роботи, періодичні запаморочення з підвищеною чутливістю до яскравого світла, шуму, голосній мові, точінням при ходьбі й непритомному стані. Частий супутник неврозоподібних стані - функціональні розлади шлунково-кишкового тракту.

Професійна психогігієна й психопрофілактика.

Центральним завданням  психогігієни й психопрофілактики в праці вчителя є нормалізація морально - психологічного клімату в колективі школи, міжособистісних відносин, нейтралізація факторів підвищення психоемоційної напруги. Найважливіша умова нейтралізації психоемоційної напруги педагогічної діяльності - це висока трудова активність, творчий характер праці, бажання одержати радість, задоволення від своєї діяльності, прагнення до професійного росту, удосконалюванню педагогічної майстерності, можливості виявити свої здатності. Поряд із цим, досить важливим є дотримання професійної психогігієни, володіння технікою й умінням нейтралізувати несприятливий вплив, оптимізувати психоемоційний стан.

Існують прийоми психологічного захисту, спрямовані на зниження значимості психотравмуючої ситуації, конфлікту, стресу. До них належать:

1. Вироблення  раціонального підходу й відносини  до зовнішніх обставин. Основне  - аналіз і переоцінка стресових подій і факторів. Необхідно знайти аргументи на користь того, що всі не так вуж погано.

2. Відмова від думки  виправдати свої невдачі, образи  або втрати тільки зовнішніми  обставинами. Може бути, буде потрібно  корекція внутрішніх установок,  ціннісних орієнтацій, переконань або поглядів.

3. Бажано поділитися  з ким-небудь, що заслуговує довіри  й поваги, тим, що відбулося.  Потреба розповісти, обговорити, одержати  раду - природне бажання людини.

4. Особливо негативний  вплив на людину роблять стресові ситуації, що викликають необхідність ухвалення рішення як діяти далі. При цьому поки рішення не прийняте, не вироблена тверда лінія поводження, емоційна напруженість буде зберігатися й, отже, буде триваюче психотравмуючу дію. У подібних випадках необхідно швидко оцінити ситуацію й визначити стратегію поводження.

5. У стресових ситуаціях  може надати допомогу застосування  методів самопрощення, активного  забування, перемикання почуттів  на позитивні емоції, реалізація  їх у творчості, занятті улюбленою  справою. Емоційну реакцію не можна скасувати за наказом, але завжди можна створити конкурентне переживання з позитивним знаком. Слідом за стресорними навантаженнями завжди повинен випливати період розслаблення, спілкування із природою, творами мистецтва, літератури, музикою, релігією, фізична праця.

6. Досить корисно вчителеві  опанувати технікою автогенного  тренування (аутогенний - самородний, що самостійно відбувається), що є високо ефектним методом, що дозволяє зняти утома, уникнути перевтоми, поліпшити самопочуття, управляти емоційним станом.

Профілактика захворювань  голосо-мовного апарата. Для виконання своїх професійних обов'язків учителеві необхідно, щоб його чули й сприймали щонайкраще. До професійного голосу педагога пред'являються наступні вимоги:

1) голос повинен мати достатню витривалість, учителеві необхідно вміти без шкоди для голосового апарата справлятися із щоденним інтенсивним голосовим навантаженням протягом  декількох годин протягом декількох десятиліть;

2) голос педагога повинен  бути досить із, звучним, повинен бути "польотним", щоб був чутний на останніх партах;

3) голос повинен бути  широким по діапазоні, педагог  повинен уміти підвищувати й  знижувати тон і силу голосу  й тим самим досягати емоційної виразності мови;

4) мова й голос повинні  бути благозвучними, мелодійними, із приємним тембром;

5) мова повинна з  розбірливої і ясної.

Основною ланкою голосо-мовного апарата є верхні дихальні шляхи (ніс й носові пазухи, глотка й гортань). Від їхнього стану й функціонування багато в чому залежать якості голосу.

Професійна патологія  верхніх дихальних шляхів і голосу у викладачів. Безпосередньою причиною (фактором ризику) професійних захворювань  верхніх дихальних шляхів у викладачів є тривале, надмірне голосове навантаження, що веде до перевантаження голосових м'язів, перевтомі нервово-м'язового апарата гортані, перенапрузі й погіршенню функціонування слизуватої оболонки верхніх дихальних шляхів. Посилюючими факторами є: зовнішні фізичні умови голосової діяльності (температура, вологість, запилена організація праці, грубі погрішності в техніку голосоутворення й голосоведення, недотримання гігієни голосу й верхніх дихальних шляхів, гострі простудні й гриппоподібні захворювання.

Хронічна патологія  верхніх дихальних шляхів розвивається повільно, поступово, поволі. Характерні захриплість, зниження сили, витривалості, швидка стомлюваність голосу, неприємні відчуття в області глотки (сухість, садніння, першіння, лоскотання, печіння, відчуття грудки в горлили "стягуючого комірця" в області шиї, бажання відкашлятися, "прочистити горло"). Відбувається порушення секреторної функції верхніх дихальних шляхів, зміна кількості й консистенції слизу. Частіше зустрічається збільшення кількості мокротиння, воно стає в'язанням і тягучої, погано відхаркується, створюється відчуття стороннього предмета в горлі, що може провокувати періодичний кашель із виділенням мокротиння білувато-сірий або жовтий кольори (особливо після нічного сну). Всі перераховані ознаки те підсилюються, то їхня інтенсивність зменшується. Досить часто хворі підозрюють у себе рак горла, тому що такий симптом, як відчуття грудки, стороннього предмета, чогось стороннього в горлі, досить чітко виражений. Однак звичайно подібна симптоматика - це прояв хронічного фарингіту (трофічні порушення слизуватої оболонки ковтки) або хронічного ларингіту (зміни слизуватої оболонки гортані).