Лекции по "Медицине"

Перелік видів медичної допомоги:

А. Швидка медична допомога при станах, що загрожує життя або здоров'ю громадянина або навколишніх його осіб, викликаних раптовим захворюванням, загостренням хронічного захворювання, нещасним випадком, отруєнням, ускладненням вагітності, травмою й ін;

Б. Амбулаторно - поліклінічна допомога, включаючи проведення заходів щодо профілактики (у тому числі диспансерному спостереженню, включаючи спостереження здорових дітей), діагностиці й лікуванню захворювань як у поліклініці, так і вдома ;

В. Стаціонарна допомога при:

· гострих захворюваннях і загостреннях хронічних хвороб, отруєннях і травмах, що вимагають інтенсивної терапії, цілодобового медичного спостереження й ізоляції за епідеміологічними показниками;

· патології вагітності, родах й  абортах;

· планової госпіталізації з метою  проведення лікування й реабілітації, що вимагають цілодобового медичного спостереження, у тому числі в дитячих і спеціалізованих санаторіях. При наданні швидкої медичної й стаціонарної допомоги здійснюється безкоштовне лікарське забезпечення відповідно до  "Переліку життєво необхідних і найважливіших лікарських засобів, виробів медичного призначення й видаткових матеріалів".

САНІТАРНО-ЕПІДЕМІОЛОГІЧНЕ  БЛАГОПОЛУЧЧЯ НАСЕЛЕННЯ

Санітарно-епідеміологічне благополуччя населення забезпечується за допомогою:

· профілактики захворювань відповідно до  санітарно-епідеміологічної обстановки;

· розробки й реалізації федеральних  і регіональних цільових програм  забезпечення санітарно-епідеміологічного  благополуччя населення;

· виконання санітарно-протиепідемічних заходів й обов'язкового дотримання громадянами санітарних правил;

· державного санітарно-епідеміологічного  нормування й нагляду;

· сертифікації продукції й ліцензуванні окремих видів діяльності;

· проведення соціально-гігієнічного моніторингу;

· наукових досліджень в  області забезпечення санітарно-епідеміологічного благополуччя населення;

· мер по своєчасному інформуванню населення про виникнення інфекційних  захворювань, стані середовища перебування  й проведених профілактичних заходів;

· мер по гігієнічному вихованню й навчанню населення  й пропаганді здорового способу життя;

· мер по залученню до відповідальності за порушення законодавства Російської Федерації в області забезпечення санітарно-епідеміологічного благополуччя населення.

Контроль за санітарно-епідеміологічним благополуччям здійснюють Центри Держсанепіднадзора ДСЕН), основними функціями яких є: попереджувальний, поточний санітарний нагляд, протиепідемічна робота, підвищення санітарної культури населення, моніторинг здоров'я населення.

У завдання попереджувального санітарного  нагляду входять:забезпечення дотримання санітарно-гігієнічних норм при проектуванні й будівництві різних споруджень, підприємств, шкіл, лікарень, санаторіїв, заходу щодо охорони атмосферного повітря, води, ґрунту, а також контроль за виробництвом і випуском бактеріальних препаратів, вакцин, сироваток, контроль за відповідністю промислових виробів, продуктів харчування санітарно-гігієнічним нормам і вимогам державних стандартів (ДЕРЖСТАНДАРТ).

Поточний санітарний нагляд за санітарним станом діючих, зданих в експлуатацію об'єктів (промислових, комунальних, дитячих й ін.) здійснюють санітарні лікарі відповідних відділів ГСЕН й їхні помічники. Цей нагляд здійснюється шляхом систематичного спостереження за санітарним станом об'єктів, пред'явлення адміністрації конкретних санітарно-гігієнічних вимог на підставі діючого санітарного законодавства й контролю за їхнім виконанням.

Відділення  комунальної гігієни проводить нагляд за станом даної місцевості (місто, селище), а також окремих жител і місць суспільного користування, перукарень, лазень, гуртожитків, кінотеатрів й ін. У ведення комунального нагляду входять: контроль за очищенням міст, санітарна охорона джерел водопостачання із систематичним лабораторним контролем якості води, спостереження за очищенням стічних вод, санітарна охорона атмосферного повітря. Під санітарним наглядом відділення гігієни харчування перебувають місця виробництва, транспортування, продажу, зберігання й споживання харчових продуктів (підприємства харчової промисловості, м'ясокомбінати, бойні, молочні заводи, магазини, ларьки, ринки, їдальні, буфети й ін.).

Відділення гігієни  праці здійснює санітарний контроль на промислових підприємствах будь-якої форми власності, спостерігає за їхнім санітарним станом, за дотриманням установлених норм і вимог відносно вентиляції, освітлення, мікроклімату, боротьби з пилом, шумом й іншими виробничими шкідливостями.

Відділення гігієни  дітей і підлітків здійснює санітарний нагляд за дитячими навчально-виховними, лікувально-профілактичними установами (дитячі дошкільні установи, школи, дитячі поліклініки й лікарні, фізкультурні установи й т.д.). Протиепідемічні заходи є складовою частиною санітарної роботи. Організаційну й контролюючу роботу здійснює протиепідемічний відділ ДСЕН.

ПЕРСПЕКТИВИ ОХОРОНИ  ЗДОРОВ'Я В УКРАЇНІ

Серед численних завдань реформи охорони здоров'я основними є:

1. додання охороні здоров'я статусу найважливішого фактора й елемента системи безпеки країни;

2. демонополізація державної охорони здоров'я;

3. пошук і реалізація альтернативних джерел фінансування, розвиток додаткових платних послуг, адекватних матеріальним можливостям кожного громадянина;

4. структурна перебудова системи охорони здоров'я; пріоритетний розвиток первинної медико-соціальної допомоги на принципах загальної лікарської й сімейної практики.

Пріоритети в охороні  здоров'я населення:

1. · зниження поширеності паління й уживання тютюну;

2. · поліпшення структури і якості харчування;

3. · збільшення фізичної активності людей;

4. · ослаблення впливу психо-соціальних факторів й, при можливості, їхнє попередження;

5. · зниження споживання алкоголю;

6. · профілактику вживання наркотиків:

7. · профілактику Віл-інфекції й захворювань, що передаються статевим шляхом;

8. · профілактику й корекцію дії, що ушкоджує, антропогенних факторів, поліпшення якості навколишнього середовища;

9. · забезпечення широкого охоплення населення імунізацією.

Необхідне формування науково-обгрунтованій концепції охорони здоров'я населення в умовах соціально-економічних реформ, основною метою якої стало б формування сприятливих тенденцій у стані здоров'я населення. У зв'язку із цим уже зараз треба:

1. · формувати в населення мотивацію до здорового способу життя;

2. · поліпшувати соціальне й навколишнє середовище;

3. · забезпечувати правова рівність громадян у сфері охорони здоров'я;

4. · підсилювати профілактичну спрямованість у діяльності всіх служб, пов'язаних з охороною здоров'я населення.

ВСЕСВІТНЯ ОРГАНІЗАЦІЯ  ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я

Всесвітня організація охорони  здоров'я (ВООЗ) створена відповідно до  рішення Міжнародної конференції по охороні здоров'я в червні 1946 року в Нью-Йорку. Устав ВООЗ ратифікований 7 квітня 1948 р. З тих пор цей день щорічно відзначається як Всесвітній день здоров'я.

Основні завдання ВООЗ:

1. · координація міжнародної діяльності в області охорони здоров'я;

2. · надання державам відповідної інформації;

3. · надання допомоги в питаннях охорони здоров'я;

4. · заохочення й розвиток роботи з боротьби з епідемічними й іншими хворобами, а також по охороні психічного здоров'я;

5. · проведення спільних досліджень в області охорони здоров'я;

6. · сприяння в підготовці медичних кадрів й ін.

За Статутом вищим органом  ВООЗ є Всесвітня асамблея охорони  здоров'я, щорічні сесії якої проводяться, як правило, у Женеві в Палаці Націй. В 1981 р. 34-я сесія Всесвітньої асамблеї охорони здоров'я прийняла Глобальну стратегію досягнення здоров'я для всіх. Своїм рішенням ВООЗ поставила стратегію здоров'я, саму проблему здоров'я, здоров'я як ціль й як цінність у фокусі етичної й інтелектуальної уваги народів миру. Сьогодні 142 країни з 166 прийняли цю політику на урядовому рівні. У рамках ВООЗ була сформульована 21 завдання по досягненню здоров'я для всіх (ЗДВ). У цих завданнях відбиті конкретні потреби всього Європейського регіону й запропоновані дії, необхідні для поліпшення здоров'я народів. Вони повинні стати свого роду еталоном, мірилом ходу роботи й досягнень по поліпшенню й охороні здоров'я й зменшенню факторів ризику в літньому віці.

 

ЛІТЕРАТУРА

1. Герасименко  Н.Ф., Максимов Б.П. Полное собрание  федеральних законов об охране здоровья граждан. Комментарії, основние понятия, подзаконние акти/ Москва, Изд. дом «ГЕОТАР-МЕД», 2001. – 511 с.

2. Гришин В.В.  Финансово-економичнийие проблеми развітия системи обязательного медицинского страхования// Економика здравоохранения. – 1996. - № 1.

3. Лаврова  И.Г., Майстрах К.В. Социальная гігієна и организация здравоохранения/ М.: Медицина, 1981. – 256 с.

4. Мелянченко Н. Здравоохранение  Россії. Новая концепция организації и развітия /Кемерово, 2000. – 124.

5. Социальная енциклопедия /Редкая А.П., Горкин Г.Н., Катульская Е.Д. и др. – М.: БРЕ,2000. – 438 с.

6. Стародубов  В.И., Таранов А.М., Гончаренко В.Л.  и др. Актуальние вопроси организації здравоохранения и обязательного медицинского страхования в современних социальноекономичнийих условиях/ М.: Федеральний фонд ОМС, 1999. – 320 с.

7. Енциклопедия социальної работи: ВЗТ: Пер. с англ. /Под ред. Л.Е. Кунельского, М.С. Мацковского. – М.: Центр общечеловечнийих ценностей. Т.1: А-И. – 1993. – 480 с.; Т.2: К-П. – 1994. – 442 с.; Т.3: Р-Я. – 1994. – 496 с.

8. Яблоков  А., Демин А. Состояние здоровья  и здравоохранения в Россії и задачи их стабилизації. – М., 1993.

 

Лекція 3.

ЗДОРОВ'Я Й СПАДКОВІСТЬ

Біологічний потенціал  здоров'я. Абетка генетики. Спадкоємні хвороби. Генна терапія. Біологічний  і соціальний компоненти спадковості людини. Медико-генетичне консультування. Здоров'я й конституція людини.

 

БІОЛОГІЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ  ЗДОРОВ'Я

Генетичний матеріал належить до біологічних, внутрішніх факторів здоров'я, детермінуючи його з народження, і становіть як би "капітал здоров'я". У практиці лікаря будь-якої спеціальності зустрічаються спадкоємні захворювання, поява й розвиток яких підкоряється генетичним закономірностям. Найпоширеніші хвороби, що не мають прямій передачі в поколіннях, такі як атеросклероз, гіпертонічна хвороба, шизофренія, злоякісні пухлини, хронічний бронхіт, виразкова хвороба шлунка й багато інших хвороб зі спадкоємним нахилом. У випадку рецесивної спадкоємної хвороби, що виникає обов'язково при успадкуванні патологічного гена як від батька, так і від матері. Спадкоємними або генетичними хворобами називаються хвороби, в основі яких лежить патологічна спадковість, отримана через полові клітки батьків.

АБЕТКА ГЕНЕТИКИ

Генетика людини це наука про  закони спадковості й мінливості, які визначають розвиток організму. Гомеостаз організму, його норма реакції спадково обумовлені, тому пізнання генетичних закономірностей відкриває можливості потужного впливу на біологічну природу людини. Вивчення спадкування генів і характеру їхньої дії в людини проводиться за допомогою генеалогічного й близнюкового методів генетичного аналізу.

Причина спадкоємної  хвороби - дефекти в генетичному апарату (мутації).

СПАДКОЄМНІ  ХВОРОБИ

Найбільше вивчені хромосомні хвороби людини й генні дефекти  обміну речовин. Хромосомні хвороби людини обумовлені кількісним ушкодженням статевих хромосом у результаті неправильного злиття двох гамет батьків. Аномалії статевих хромосом на мікроскопічному рівні частіше мають вигляд трисомій і моносомій. Більшість зигот гине внутрішньоутробно або до 5-ти літнього віку. Серед тих спадкоємних хвороб, що обумовлено ушкодженням хромосом, найбільш відома хвороба Дауна. Хвороба Дауна - результат трисомії 21-ої хромосоми. Частота захворювання - 1:700 немовляти. Синдром Патау (трисомія 13 хромосоми). Частота його коливається в межах 1:700-800 народжень. У жінок найбільше часто зустрічається синдром Шерешевского-Тернера (ХО). Синдром Кляйнтефера (ХХ) Його частота коливається в межах 2-2,5 на 1000 новонароджених хлопчиків. Гемофілія - спадкоємне захворювання, передається по домінантному типі; зчеплено з Х-хромосомою.

Ферментопатії - це спадкоємні хвороби обміну, в основі яких лежить молекулярно обумовлена патологія ферментів. Залежно від переважної поразки того або іншого виду обміну виділені різні групи захворювань: порушення амінокислотного обміну (близько 60 форм), вуглеводного, ліпідного обміну (близько 10 форм). Серед ферментопатій найбільш вивчена фенілкетонурія, що обумовлена порушенням амінокислотного обміну. Причина розвитку хвороби - уроджена недостатність певного ферменту, що стимулює обмін однієї з незамінних амінокислот - фенілаланіна. Алкаптонурія як захворювання була описана ще в XVІ столітті. Основний симптом її в дітей - потемніння сечі на повітрі. Потемніння сечі у хворих обумовлено окислюванням гомогентизинової кислоти - алкаптона (отчого й відбувається назва хвороби). Причина нагромадження гомогентизинової кислоти - неправильне перетворення амінокислоти тирозин. Галактоземія - наслідок уродженого дефекту обміну вуглеводів. У цьому випадку організму теж бракує одного єдиного ферменту, необхідного для перетворення галактози, що входить до складу молочного цукру, у глюкозу.