Лекции по "Медицине"

3. Апетит. При гарному функціонуванні всіх органів і систем, при адекватних фізичних навантаженнях обмін речовин відбувається більш активно. Тому здорова людина не скаржиться на свій апетит, частіше навіть доводиться прибігати до розумного обмеження. Але апетит не стійкий, він залежить від якості їжі, легко порушується при нездужанні, хворобах, перенапрузі.

4. Наявність хворобливих відчуттів. Це можуть бути головні болі, загальна слабість, запаморочення, відчуття серцебиття, задишка, болю в м'язах й інші ознаки.

Об'єктивні показники здоров'я людини виражаються в таких критеріях, які проявляються незалежно від волі людини, можуть бути визначені іншою людиною й порівнянні з попереднім станом і з нормативними характеристиками.

Довжина тіла (ріст) - важливий показник фізичного розвитку людини. Вимір довжини тіла має велике значення для обчислення показників, що характеризують правильність, пропорційність статури. Ріст у чоловіків триває до 25 років, у жінок до 21-22 років.

Маса тіла - може змінюватися протягом  дня, тому бажано визначати її в те саме час. При аналізі показника має значення його відповідність "ідеальній вазі".

Функціональні показники  діяльності серцево-судинної й дихальної  систем.:

А) пульс - винятково важливий показник, що відбиває діяльність серцево-судинної системи. Частота пульсу в здорового, але не тренованого чоловіка дорівнює 70-75 ударам у хвилину, у жінок - 75-80 ударам.

Б) Проба з 20 присіданнями. Проба є стандартизованим навантаженням, воно просто й показова для визначення ступеня тренованості. Перед її виконанням підраховується частота пульсу в спокої. Виконуються 20 глибоких присідань протягом  30 секунд (ноги на ширині плечей, руки вітягнуті вперед). Визначається частота пульсу відразу після виконання навантаження, через одну, дві й три хвилини після присідань. Оцінюють пробу по відсотку частішання пульсу стосовно вихідного й по тривалості відновлення частоти пульсу до вихідної величини. При частішанні пульсу на 25% стан серцево-судинної системи оцінюється як гарне; на 50-75% - задовільне; більш ніж на 75% - незадовільне. Відновлення частоти пульсу до вихідної величини відбувається в нормі за 1-3 хвилини.

В) Проба із затримкою дихання. Спочатку підраховується число вдихів за 30 сек і множиться на 2. У нормі в стані спокою частота дихання в дорослої людини від 9 до 12-16 вдихів в одну хвилину. При підрахунку необхідно намагатися дихати в природному ритмі. Потім проводиться проба, що дає подання про стан серцево-судинної й дихальної систем: необхідно глибоко вдихнути, затримати подих і помітити час максимально можливої затримки дихання в сек. Після невеликого відпочинку провести т же саме, зробивши видих. Результати проби оцінюються по трьохбальній шкалі.

Донозологічна діагностика заснована на поданні про тісний зв'язок між адаптаційними можливостями організму й захворюваністю й дозволяє виділити чотири групи осіб з різним рівнем адаптаційних можливостей організму:

1) із задовільною адаптацією  до умов навколишнього середовища;

2) з напругою механізмів адаптації; 

3) з незадовільною адаптацією;

4) зі зривом адаптації. Р.М. Баєвский запропонував як  критерій адаптаційних можливостей організму визначати індекс функціональних змін (ІФІ), для обчислення якого потрібні лише дані про частоту пульсу (ЧП), артеріального тиску (САТ, ДАТ), росту (Р), масі тіла (МТ) і віці (В):

ІФІ=0,011ЧП+0,014САТ+0,008ДАТ+0,014В+0,009МТ-0,009Р-0,27

ОЗДОРОВЧІ ДОКТРИНИ світу

Вивчаючи еволюцію людської цивілізації, можна виділити три  основні оздоровчі доктрини:

Доктрина  Соломона. Здоров'я - є мудрість життя. Близько 80 % причин всіх хвороб лежить у порушенні людиною міри життя (переїдання, гіподинамія, шкідливі звички, емоційні стреси й ін.).

Доктрина Сократа. У її основі лежить раціоналізм у відношенні до свого здоров'я: "Людина! Пізнай самого себе", "Здоров'я не всі, але все без здоров'я - ніщо". Ця доктрина орієнтована на фізичну досконалість людини, вона виникла й одержала свій розвиток у Європі.

Доктрина Конфуція (східна доктрина): "Ти хочеш бути здоровим - створи собі здоров'я". Ця доктрина підкреслює духовну силу людини, що силою своєї волі може вдосконалювати себе. Таким чином, об'єднавши всі три доктрини можна вивести правило: "Людина пізнай, створи й зміни себе". В основі цього правила лежить раціоналізм, самопізнання й удосконалювання.

 

ЛіТЕРАТУРА

1. Амосов Н.М. Раздумье  о здоровье. М.: ФиС, 1984.

2 Апанасенко Г.Л., Попова  Л.А. Валеологія - стратегія охорони здоров'я майбутнього /журнал Акад. Мед. наук України. - 1997, № 3, с. 426-436

3. Апанасенко Г.Л., Попова  Л.А. Медична валеологія. - Київ: Здоров'я, 1998. - 244 с.

4. Брехман И.И. Валеологія – наука о здоровье. – М.: ФиС, 1990.

5. Вайнер Е.Н. Валеологія: Учебник для вузов. – М.: Флинта: Наука, 2001. – 416 с.

6. ВОЗ: Задачи по достижению здоровья для всех. – Копенгаген, 1985.

7. Гундарев И.А. Почему умирают в Россії. Как нам вижить? (Факти и аргументи). – М., 1995.

8. Дубровский В. И. Валеологія. Здоровий образ жизни. – М.: Флинта, 1999.

9. Ермолаев Ю. А. Возрастная физиологія: Учеб. Пос. Для студентов педвузов. – М.: Висшая школа, 1985.

10. Казин Е.М., Блинова Н.Г., Литвинова Н.А. Основи инсмидуального здоровья человека: Введение в общую и прикладную валеологию: Учеб. пособие для студ. висш учеб. заведений/ М.: Гуманит. Изд. Центр ВЛАДОС, 2000. – 192 с.

11. Казначеев В.П., Петленко В.П., Петленко С.В. Етюди интегральної медицини и валеології. – СПб. – 1997. – 432 с.

12. Климова В.И. Человек и его здоровье. – М., 1990. 12. Лисицин Ю.П., Сахно А.В. Здоровье человека – социальная ценность. – М., 1988.

13. Основи валеології.: Учебное пособие. / Под ред. В.П. Соломина Л. П. Макаровой, Л. П. Макаровой, Л. А. Поповой. – СПб.: Изд-во РГПУ им. А.И. Герцена, 1999.

14. Основи медико-биологичнийих дисциперебіг: Учебное пособие /Под ред. Проф. В.П. Соломина и д-ра мед. наук Л.П. Макаровой. – СПб.: РГПУ им. А.И. Герцена, 1998. – 246 с.

15.Основи медицинских знаний и здорового образа жизни: Учебное пособие для учащихся 10-11 классов общеобразовательних учреждений/ Под ред. А.Т. Смирнова – М.: Просвещение, 2001. – 160 с.

16.Петленко В. П. Давиденко В.Н. Етюди валеології: здоровье как человечна ценность. – СПб., 1998.

17. Разработка стратегий по достижению здоровья для всех к 2000 году: руководящие принципи и основние вопроси. – Женева: Исполнительний комитет ВОЗ, 1989.

18.Соковня-Семёнова И.И. Основи физиології и гігієни детей и подростков с методикой преподавания медицинских знаний (Для средних педагогичнийих учебних заведений).- М., 1999.

19. Тель Л.З. Валеологія: учение о здоровье, болезни и виздоровленії/ М.: Астрель. – В 3 –х томах. – 2001. – 432 с.

20. Тонкова - Ямпольская Р.В., Черток Т. Я., Алферова И.Н. Основи медицинских знаний: Учеб. Пос. – М.: Просвещение, 1993.

 

Лекція № 2

ОРГАНІЗАЦІЯ ОХОРОНИ  ЗДОРОВ'Я

 

Моделі організації  охорони здоров'я. Охорона здоров'я  жінок і дітей. Контроль за станом здоров'я школярів. Профілактика захворювань і роль педагогів у зміцненні здоров'я школярів. Санітарно-епідеміологічне благополуччя населення. Перспективи охорони здоров'я в Україні. Всесвітня організація охорони здоров'я.

 

МОДЕЛІ ОРГАНІЗАЦІЇ  ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я

Охорона здоров'я - система державних, соціально-економічних, суспільних, медико-санітарних заходів, спрямованих на підвищення рівня здоров'я, забезпечення працездатності й активного довголіття людей.

Існує п'ять основних, стійких моделей  охорони здоров'я, що принципово відрізняються друг від друга ступенем втручання держави, формою власності виробників медичних послуг, ступенем охоплення населення програмами державної підтримки, джерелами фінансування.

1. Організація національних систем охорони здоров'я на недержавній (приватної) основі.

2. Організація національних систем охорони здоров'я на недержавній основі з державним регулюванням програм обов'язкового медичного страхування для окремих категорій громадян.

3. Організація національних систем охорони здоров'я на недержавній основі з державним регулюванням програм загального обов'язкового медичного страхування.

4. Організація національних систем охорони здоров'я на основі загального державного медико-соціального страхування.

5. Організація національних систем охорони здоров'я на основі монопольної державної моделі.

Основні принципи української системи  охорони здоров'я.

Перший рівень - установи, що роблять первинну медико-санітарну допомогу населенню в містах і сільській місцевості. Це поліклініки, лікарські амбулаторії, дільничні сільські лікарні, жіночі консультації, фельдшерсько-акушерські пункти, а також служба швидкої медичної допомоги. Головний принцип їхньої роботи - надання амбулаторно-профілактичної й консультативної допомоги на певній територіальній ділянці.

Другий рівень умовно можна позначити як медичну допомогу в установах міста або району. Це переважно установи лікарняного типу: центральна районна лікарня, міські лікарні, диспансери, родильні будинки загального профілю, установи реабілітаційно-відновлювального призначення, санаторії, стаціонари денного перебування, спеціалізовані освітні установи.

Третій рівень - регіональні медичні установи республіканського, крайового, обласного значення. Найбільш типові установи - великі багатопрофільні лікарні, у яких виявляється медична допомога по 20-30 спеціальностям, а також спеціалізовані акушерські стаціонари (для жінок з невинесенням і резус-конфліктною вагітністю, з екстрагенітальної патологією й ін.). На базі цих установ функціонують спеціалізовані центри, такі, як центри реанімації, інтенсивної терапії, реабілітації й відбудовного лікування, перинатальної медицини й ін.

Четвертий рівень - установи федерального й міжрегіонального значення, що роблять найбільш складні й дорогі види медичної допомоги. Вони функціонують у складі наукових центрів МЗ, Академії медичних наук, клінік медичних ВУЗОВ, федеральних клінічних установ. Крім того, функціонують спеціалізовані диспансери, що ведуть динамічне спостереження за хронічними хворими: протитуберкульозні, онкологічні, шкірно-венерологічні, психоневрологічні.

Керівництво охороною здоров'я здійснюється вищим органом державної влади - Міністерством охорони здоров'я  РФ, у регіонах - територіальними  органами керування охороною здоров'я. Фінансується охорона здоров'я з федерального бюджету й бюджетів регіонів. У великих містах створена мережа консультативно-діагностичних центрів (КДЦ), оснащених новітніми апаратурами, що дозволяє застосовувати сучасні медичні технології.

ОХОРОНА ЗДОРОВ'Я ЖІНОК  І ДІТЕЙ

Заснована на профілактиці.

Профілактика - це система мер (колективних й індивідуальних), спрямованих на попередження або усунення причин, що викликають захворювання, що розрізняються по своїй природі.

У наш час розрізняють первинну, вторинну й третинну профілактику захворювань. Первинна профілактика - це система заходів, спрямована на усунення причин виникнення хвороб. Завдання первинної профілактики - поліпшення стану здоров'я дітей і дорослих протягом  усього життєвого циклу. Базою первинної профілактики є досвід формування засобів профілактики, рекомендації зі здорового способу життя, народні тпорадиції й обряди підтримки здоров'я, дотримання гігієнічних норм і правил.

Вторинна  профілактика - це система заходів, спрямована на раннє виявлення доклінічних ознак захворювань (на стадії передхвороби), показників спадкоємної схильності людей, виявлення факторів ризику захворювань і прогнозування ризику, а також своєчасне проведення лікувально-оздоровчих заходів з метою попередження розвитку хвороби. Роль учителя на цьому етапі полягає в активній участі в проведенні щорічних медичних оглядів школярів і виконанні рекомендацій медичної комісії.

Третинна профілактика - це попередження рецидивів захворювань у хворих в загальнопопуляційному плані. Основне завдання цього виду профілактики - попередження інвалідності й реабілітація хворих дітей і дорослих.

НОРМАТИВНО-ПРАВОВА БАЗА ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ

Головним законодавчим документом країни є Конституція  України:

Основні принципи охорони здоров'я: дотримання прав людини й громадянина в області охорони здоров'я людини; пріоритет профілактичних мір в області охорони здоров'я громадян; доступність медико-соціальної допомоги; соціальна захищеність громадян у випадку втрати здоров'я; відповідальність органів державної влади й керувань підприємств, установ й організацій незалежно від форм власності, посадових осіб за забезпеченням прав громадян в області охорони здоров'я.

Право громадян на інформацію про факторів, що впливають  на здоров'я. Право громадян на медико-соціальну допомогу. Права родини. Права неповнолітніх. Права пацієнта Право громадян на інформацію про стан свого здоров'я. Згода на медичне втручання. Відмова від медичного втручання. Первинна медико-санітарна допомога. Лікарська таємниця. Підстави відшкодування шкоди, заподіяного здоров'ю громадян. Право громадян на оскарження дій державних органів і посадових осіб, що ущемляють права й волі громадян в області охорони здоров'я.