Предявлення для впізнання

У ч.4 ст.174 КПК в редакції Закону України « Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» передбачене проведення пред'явлення для впізнання поза візуальним спостереженням того, кого впізнають. Цей крок законодавця продиктований тим, що найбільш важливою проблемою сьогодні при проведенні зазначеної слідчої дії є забезпечення безпеки особи, яка впізнає, захист від впливу осіб, зацікавлених у негативному результаті пред’явлення для впізнання. Наука криміналістика знає низку способів проведення такого пред'явлення для впізнання: використання приміщень, обладнаних перегородкою зі скла із дзеркальним напиленням, що забезпечує однобічне спостереження; використання приміщень, обладнаних телевізійною технікою; пред'явлення через «вічко»; застосування завіси, використання приміщень з різним освітленням тощо. Схема приміщення надана у Методичних рекомендаціях, підготовлених Інститутом Генеральної Прокуратури України, спільно з Національною Академією внутрішніх справ України, Головним слідчим управлінням МВС України погоджених з Верховним Судом України. Понятих має бути не менше чотирьох, оскільки вони повинні пересвідчитися у можливості впізнання поза візуальним спостереженням того, кого впізнають, і засвідчити таке впізнання, тобто бути одночасно в двох відокремлених місцях. Після виконання передуючих пред'явленню для впізнання дій, слідчий, двоє понятих, впізнаючий і, можливо, захисник збираються в суміжній або окремій кімнаті, проте радіофікованій кімнаті і через затемнене або дзеркальне скло, спостерігають за особами, що пред’являються. По телефону або іншим способом особам, що пред'являються може бути запропоновано встати, повернутися, пройтися. Після закінчення пред'явлення для впізнання повинен бути складений протокол з зазначенням умов, при котрих воно проводилося. У зв'язку з тим, що при пред'явленні для впізнання через тоноване скло або одностороннє дзеркало в кімнаті, де знаходиться впізнаючий, повинно бути темно, то складення протоколу повинно відбуватися в іншому приміщенні або з увімкнутим світлом, але після того, як особи, що пред'являлися будуть виведені з кімнати для впізнання.

Пред'явлення для впізнання предметів проводиться тоді, коли є підстави вважати, що вони перебувають у зв'язку з розслідуваною подією і відомі свідкам, потерпілому, підозрюваному або обвинуваченому. Предмет, що підлягає впізнанню, пред'являється впізнаючому в числі інших однорідних предметів (ч.3 ст.175 КПК України). В ст.175 КПК України не міститься прямих вказівок щодо кількості предметів, що пред'являються для впізнання, а йдеться про пред'явлення «в числі інших однорідних предметів». Однак вказівка про пред'явлення в числі «не менше трьох» може бути очевидно застосована не тільки до випадків впізнання людей, але й до впізнання предметів [1].

Недоцільно пред'являти предмети однієї моделі, марки, що не мають ніяких відмінних особливостей; впізнання при цьому неможливе або недостатньо достовірне. Унікальні, єдині у своєму роді предмети (наприклад, твори видатних художників та ін.); об'єкти, які не можуть бути виділені серед інших (наприклад, зерно або цукор без упаковки; продукція промисловості, яка виготовлена поточним методом і не має якихось відмінностей у партії аналогічних виробі, та ін.), а також предмети, які мають точні позначення, засвідчені допитуваною особою (наприклад, пістолет з конкретним заводським номером та ін.), для впізнання не пред'являються.

Підібрані для впізнання предмети розкладаються на рівній поверхні на добре освітленому місці. Біля кожного предмета ставиться бирка з позначенням номера, і в протоколі пред'явлення для впізнання відзначається, під яким номером пред'являється предмет, що підлягає впізнанню. Ці дії слідчий виконує в присутності понятих, з котрими узгоджує порядок розміщення об'єктів. Предмети, як правило, розкладаються так, щоб впізнаючий міг брати їх в руки і розглядати зі всіх сторін. Винятком є випадки пред'явлення для впізнання ножів, кастетів та інших знарядь злочину підозрюваним і обвинуваченим. В таких ситуаціях предмети розміщуються так, щоб впізнаючий міг їх добре бачити, проте не міг би до них дотягнутися і вчинити напад на учасників слідчої дії.

В стадії ідентифікації виконуються ті ж дії, що і при впізнанні живих осіб. При цьому особливу увагу слід звертати на те, за якими ознаками – родовими та індивідуальними – впізнаний який-небудь з пред'явлених для впізнання предметів. При перерахуванні впізнаючим ознак впізнаного предмета, з'ясовується, чи не відбулися з даним предметом які-небудь зміни. Названі впізнаючим ознаки, за котрими впізнаний предмет, фіксується в протоколі пред'явлення для впізнання з вказівкою номера, під котрим пред'являвся цей предмет.

У випадку впізнання предмета всі пред'явлені предмети по можливості фотографуються і фотознімок долучається до протоколу пред'явлення предмету для впізнання. На знімку повинні бути зображенні предмети і впізнаючий, який вказує на впізнаний об'єкт. Впізнаний предмет слід окремо сфотографувати масштабним способом. У випадку фізичної відсутності предмета, що підлягає впізнанню, або у зв'язку з неможливістю його пред'явлення через те, що він знаходиться на значній відстані від впізнаючого, допускається пред'явлення для впізнання фотознімків предмета. Таке впізнання проводиться із впізнанням особи по фотознімку.

Пред'явлення для впізнання тварин проводиться за такими ж правилами, як і пред'явлення для впізнання предметів. Пред'явлення тварини проводиться в групі подібних з ним тварин. Можливо пред’явлення для впізнання тварини безпосередньо в стаді. В пред'явленні тварин для впізнання можуть брати участь спеціалісти (зоотехнік, ветеринар),котрі допоможуть виявити специфічні ознаки тварин і описати їх. Основними загальними ознаками тварини є: вид, порода, стать, приблизний вік, ріст, колір. До особливих ознак відносяться: особливі прикмети (рани, потертості, клеймо), наслідки хвороби (зруйновані зуби, сліпота), відхилення від норми в рості, кольорі, реагуванні на певну кличку та ін.

При впізнанні рекомендується звернути увагу на поведінку тварини по відношенню до хазяїна. Слід пам'ятати, що тварина може сама відреагувати на її хазяїна. Тоді слідча дія припиняється, а така поведінка тварини фіксується в протоколі. Об'єктами для впізнання можуть бути трупи тварин, порубані необроблені частини тварин (голова, ноги, роги і необроблена шкіра), що мають індивідуально визначені ознаки. Після проведеного впізнання може бути проведена і призначена ветеринарна експертиза для підтвердження таких ознак, як порода, вік тварини. Якщо неможливо пред'явлення тварини в натурі, проводиться впізнання по фотознімку.

Пред'явлення для впізнання трупа проводиться з метою встановлення особи загиблого (померлого). В силу специфіки об'єкта впізнання на нього не поширюється правило про пред'явлення для впізнання серед подібних об'єктів. Якщо труп виявлений при огляді місця події, з метою встановлення його особи він пред'являється жителям навколишньої місцевості, особам, що випадково перебували поблизу місця виявлення трупа, а також посадовим особам, що за характером роботи спілкуються з населенням цієї місцевості.

Якщо трупа впізнати неможливо через те, що його лице і тіло сильно забрудненні або спотворені, виникає необхідність надати трупу вигляд близький до прижиттєвого, тобто провести туалет трупа, а в більш складних випадках – реставрацію. В такому випадку впізнання може бути проведено тільки після судово-медичної експертизи або судово-медичного дослідження трупа, в ході котрих судмедексперт досліджує пошкодження на лиці або тілі трупа з метою встановлення причин смерті. Наявний на лиці, тілі, волоссі бруд, сторонні речовини можуть бути засобом встановлення механізму і знарядь нанесення тілесних пошкоджень, а також бути об'єктами біологічного, хімічного чи іншого експертного дослідження. Таким чином туалет або реставрація тупа можуть бути проведені тільки після судово-медичного дослідження. Слід ретельно дослідити зубний апарат трупа, котрий рідко піддається змінам і може бути використаний для ідентифікації особи загиблого [8, 435].

Якщо в ході огляду місця події або трупа впізнати труп не було можливим і труп доставлений в морг(анатомічну палату), слідчий особисто і з допомогою співробітників органів дізнання встановлює громадян, котрі могли б впізнати загиблого. До впізнання залучають людей, котрі за родом своєї діяльності мають справу з широким колом громадян (коменданти гуртожитків, працівник місцевих рад, паспортних столів, готелів та ін.). Слід вивчати заяви громадян про зникнення їх рідних і близьких. Якщо в якій-небудь з них містяться відомості, що дають підстави вважати, що мова йде про зникнення громадянина, труп котрого виявлений, заявника слід викликати і допитати про прикмети і особливості зниклого громадянина. У випадку співпадіння хоча б декількох ознак з прикметами невпізнаного трупа цей труп повинен бути пред'явлений для впізнання.

Необхідно психологічно підготувати впізнаючого до того, що йому передбачається побачити в морзі. В деяких випадках слід докласти певних зусиль для того, щоб допомогти впізнаючим подолати відчуття страху або відчаю. Можуть виникнути труднощі і в підборі понятих, тому найбільш доцільно залучати як таких технічний персонал моргів, працівників кладовищ.

Доцільно пред'являти труп без одягу. Для цього труп слід прикрити простирадлом і відкривати для впізнання ті частини тіла, котрі вказують впізнаючі1. Одяг і речі, виявлені поряд з трупом пред'являються окремо за правилами пред'явлення для впізнання предметів. Особам, що випадково бачили людину за життя і в одязі, труп слід пред'являти в тому одязі, в котрому він виявлений. Це сприяє активізації пам'яті впізнаю чого і полегшує впізнання. Для впізнання можуть бути пред'явлені частини трупа, що зберегли окремі ознаки. Якщо впізнання проведено за ознаками, що є на голові або лиці трупа, встановлюється тотожність, а в інших випадках – подібність трупа і людини, котру раніше спостерігав впізнаючий.

Необхідність пред'явлення ділянок місцевості і приміщень виникає в слідчій практиці в тих випадках, коли важливо переконатися у тому, що певна людина була в конкретному приміщенні або на ділянці місцевості2. Існуючі на сьогодні рекомендації про порядок пред’явлення для впізнання таких об’єктів погано узгоджуються з загально процесуальними вимогами даної слідчої дії. При цьому виді пред'явлення для впізнання відсутня можливість одночасного пред’явлення для сприйняття декількох однорідних об’єктів. Такі об’єкти пропонується оглядати особі, котра впізнає, в певній послідовності. Інколи ці місця знаходяться на значній відстані і їх сприйняття відбувається зі значною перервою в часі. Крім того, необхідно враховувати, що серед об'єктів, які пред'являються для впізнання, повинен знаходитися і той, який, на думку слідчого, може бути впізнаним як такий, що сприймався особою раніше. Якщо йдеться про пред'явлення ділянок місцевості та приміщень у натуральному вигляді, існує певна неузгодженість з вимогами процесуального закону. Уникнути цього і дотримуватися загально процесуальних вимог щодо пред'явлення для впізнання можливо, якщо воно буде здійснене за фотознімками або відеозаписом. Провадження такого впізнання відбувається за загальними правилами. Після того, як особа, котра впізнає, визначить конкретну ділянку місцевості або приміщення, і це буде оформлено відповідним протоколом, можна провести таку слідчу дію як відтворення обстановки та обставин події (ст. 194 КПК).

4. Пред'явлення для впізнання у судовому слідстві

Необхідність у пред'явленні для впізнання може виникати не тільки на досудових стадіях провадження, але і під час судового слідства. Можливість пред'явлення для впізнання в ході судового слідства встановлюється ст.309 КПК: « свідкові, потерпілому або підсудному під час судового слідства можуть бути пред'явлені особа або предмет». Необхідність проведення впізнання в суді може виникнути в наступних випадках: на момент судового провадження у кримінальній справі встановлено, що під час досудового розслідування у ній не було проведено пред'явлення для впізнання особи чи предметів, а така потреба існувала і залишалася актуальною; у ході судового слідства виявляють нові обставини справи, встановлення яких можливе лише після пред'явлення осіб або предметів для впізнання; виникла потреба перевірки правильності результатів пред'явлення для впізнання осіб або предметів, яке було виконано під час досудового розслідування; у випадках, коли на досудовому розслідуванні певні об'єкти були пред'явлені для впізнання за фотознімками; у ході судового розгляду приєднані до справи нові речові докази або ж запрошені нові свідки, яких необхідно пред'явити для впізнання; за ситуацій появи нових версій внаслідок того, що підсудний, потерпілий чи хто-небудь із свідків інакше, ніж на досудовому слідстві, пояснюють розслідувану подію1. Проводити пред'явлення для впізнання у судовому засіданні не рекомендується у тих випадках, що і на досудовому слідстві, про що йшлося вище.

Рішення про проведення пред'явлення для впізнання в суді може бути прийнято як з ініціативи самого суду, так і на основі клопотання будь-кого з учасників процесу, про що виноситься відповідна постанова (ухвала). Якщо впізнанню підлягає людина, то вона наперед запрошується в судове засідання у відсутності впізнаючого, а для впізнання предметів вони повинні бути також доставлені в суд до початку проведення впізнання. Рішення про проведення впізнання повинно прийматися у відсутності тієї особи, котрій будуть пред'являти.

Регламентуючи можливість пред'явлення для впізнання в суді, діючий закон не бере до уваги ряд особливостей судового слідства порівняно з досудовим слідством. Перш за все, це гласність судового розгляду, процесуальні дії учасників судового розгляду, саме місце його проведення та інші умови, котрі у ряді випадків можуть ускладнити проведення пред'явлення для впізнання.

Якщо на досудовій стадії провадження у кримінальній справі пред'являються для впізнання не тільки живі люди, але також трупи людей або їхні частини, тварини, різноманітні предмети тощо, то у суді здебільшого мова може йти про пред'явлення для впізнання живих осіб і предметів (ч. І ст.309 КПК). У суді непридатними є пред'явлення для впізнання живих осіб за фотознімками, за голосом, ходою, як це допускається на стадії досудового розслідування. Якщо під час досудового слідства результати пред'явлень для впізнання за фотографіями можуть бути використані, принаймні, як орієнтуюча інформація, для конструювання та перевірки тих чи інших версій, для визначення стратегії й тактики досудового слідства, то у суді результат такого пред'явлення, аж ніяк не розглядатиметься як доказ, що може бути взятий за основу судового рішення [8, 655].

Як і під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду кримінальної справи щодо пред'явлення для впізнання однаково діє вимога про недопустимість пред'явлення для впізнання об'єкта, який вже раніше спостерігався впізнаючою особою у ході провадження у справі, однак із цього правила є винятки. Обґрунтованою є думка Корухова Ю.Г., котрий вказує, що доцільним є проведення повторного впізнання в суді тоді, коли на досудовому слідстві впізнання проводилося за допомогою фотознімків, а суд може пред'явити самі об'єкти. Так як на фотознімках при всіх їх повноті і об'єктивності відтворені далеко не всі ознаки об'єктів. До того ж за фотознімками можна одержати лише плоске, а не об'ємне уявлення про предмет. Також доцільно проводити пред'явлення для впізнання, якщо при першому пред'явленні впізнання слідчий не виконав вимог КПК, рекомендації криміналістики про порядок і умови проведення слідчої дії і коли впізнаючий дав завідомо неправдиві показання про те, що він нібито не впізнав об'єкт, коли перше впізнання було припинено передчасно через обставини об'єктивного характеру (наприклад, випадки припинення першого впізнання через хворобу впізнаючого – погіршення зору на момент проведення слідчої дії і т.п.), в таких випадках після усунення вказаних факторів, необхідно другий раз провести впізнання [12, 59].