Суб’єкти інвестиційної діяльності

Значний вплив на розширення інвестиційної діяльності, особливо в перехідний період, має Фонд державного майна України. На ФДМУ покладено:

• захист майнових прав України на її території та за кордоном;
• здійснення повноважень по проведенню приватизації майна загальнодержавної власності;
• сприяє процесу демонополізації економіки та створює умови для конкуренції виробників;
• розробляє і контролює проекти державних програм приватизації.

Інвестиційна компанія (інвестиційний дилер) – торговець цінними паперами, що залучає кошти для спільного інвестування шляхом емісії цінних паперів та їх розміщенням.

Для здійснення спільного інвестування ІК повинна заснувати взаємний фонд, провести реєстрацію випуску інвестиційних сертифікатів, опублікувати інвестиційну декларацію та інформацію про випуск нею інвестиційних сертифікатів.

Інвестиційні компанії шляхом випуску власних акцій залучають грошові кошти, які потім вкладають в цінні папери промислових та інших корпорацій. Таким чином, за рахунок придбання цінних паперів вони здійснюють нарівні з іншими кредитно-фінансовими інститутами фінансування різноманітних галузей економіки.

За умовами функціонування інвестиційні фонди та інвестиційні компанії належать до портфельних інвесторів, вони не орієнтуються на встановлення свого контролю за діяльністю підприємств. Їхня місія та можливості, що надаються законодавством, у цьому плані обмежені. В Україні інвестиційні фонди та інвестиційні компанії не можуть володіти більш як 10 % акцій одного емітента (25 % - якщо акції придбані за приватизаційні сертифікати). Одночасно ІФ та ІК беруть досить активну участь у загальних зборах акціонерів, намагаються делегувати своїх представників до складу Спостережних рад акціонерних товариств, регулярно отримують інформацію про стан справ на підприємстві.

Інвестиційний фонд –це юридична особа, заснована у формі закритого акціонерного товариства, що здійснює свою діяльність, пов’язану з залученням коштів за рахунок емісії власних цінних паперів та інвестування власних коштів в цінні папери інших емітентів.

Інвестиційні фонди являються дилерами та поділяються на відкриті та закриті. Відкритий інвестиційний фонд – фонд, який випускає інвестиційні сертифікати з зобов’язаннями перед учасниками щодо їх викупу. Закритий інвестиційний фонд – фонд, який здійснює випуск інвестиційних сертифікатів без взяття зобов’язань про їх викуп.

Поява в Україні ІФ та ІК пов’язана головним чином з приватизацією. Засновки ІФ та ІК переважно розраховували на отримання приватизаційних доходів, а саме за рахунок:

а) придбання для себе акцій інвестиційно привабливих підприємств, від яких у подальшому можна було отримати певний доход – дивіденди, продаж за більш високою ціною;

б) надання послуг у придбанні акцій під замовлення – для тих клієнтів, які були позбавлені можливості брати участь у сертифікатних аукціонах.

Статут інвестиційного фонду повинен становити не менше 2 тисяч мінімальних заробітних плат, встановлених на момент його реєстрації та може бути сформований за рахунок внесків у вигляді коштів, цінних паперів і нерухомого майна. Частка нерухомого майна не повинна перевищувати 25 %.

Фізичні та юридичні особи, що придбали інвестиційний сертифікат (цінний папір, який випускається виключно інвестиційним фондом чи інвестиційною компанією і дає право власникові на отримання доходу у вигляді дивідендів) стають учасниками інвестиційного фонду.

Інвестиційний сертифікат повинен містити наступні реквізити: фірмове найменування інвестиційного фонду; його місцезнаходження; найменування цінного паперу (“інвестиційний сертифікат”) та його порядковий номер; дата випуску; вид інвестиційного сертифікату (іменний, на пред’явника); його номінальну вартість; ім’я власника ( для іменного інвестиційного сертифікату); строк виплати дивідендів; підпис посадової особи –інвестиційного керуючого чи іншої уповноваженої особи; печатка інвестиційного фонду.

Для випуску інвестиційних сертифікатів укладається договір з інвестиційним керуючим, який здійснює управління активами фонду, організовує продаж інвестиційних сертифікатів, підраховує вартість чистих активів (спільно з депозитарієм). з розрахунку на один випущений інвестиційний сертифікат. За виконання обов’язків інвестиційному керуючому сплачують винагороду в розмірі, що не перевищує 5 % середньорічної вартості чистих активів інвестиційного фонду, або 10 %, якщо активи інвестиційного фонду більш як на 50% сформовані за рахунок приватизаційних паперів.

Держава накладає обмеження на діяльність інвестиційних фондів з метою зниження ризику капіталовкладень в акції фонду. Це стосується наступних моментів:

• Інвестиційний фонд не має право тримати в своїх активах більш як 10 % цінних паперів одного емітента (25 % - за умови їх придбання за приватизаційні папери), та інвестувати понад 5 % своїх активів у цінні папери одного емітента;
• не має право тримати в цінних паперах менш як 70 % активів інвестиційного фонду;
• займатися представницькою діяльністю з приватизаційними паперами;
• здійснювати інвестиції в цінні папери, емітентом яких є афілійована особа інвестиційного фонду;
• брати банківські кредити, крім випадків, коли цей кредит буде використано на викуп відкритим фондом своїх інвестиційних сертифікатів.