Фінансове забезпечення інвестиційної діяльності

ЗМІСТ

 

ВСТУП

 

Сьогодні для пожвавлення економіки  країни необхідний значний приплив  засобів приватних інвесторів, і  насамперед великого корпоративного  капіталу, які б зуміли найбільше  успішно адаптуватися до умов ринку  і здатні забезпечити високу віддачу  від засобів інвестування.

Виходу української економіки  з інвестиційної кризи в даний  час багато в чому перешкоджає  відсутність у країні необхідних обсягів внутрішніх фінансових ресурсів для інвестиційної діяльності. Проблема підвищення інвестиційної активності і реконструкції економіки не може бути вирішена тільки за рахунок значного збільшення масштабів державного інвестування через високий ступінь "зв'язаності" обмежених бюджетних інвестицій невідкладними задачами інвестиційної підтримки життєво необхідних виробництв і необхідності здійснення цілого ряду некомерційних (безприбуткових) інвестиційних проектів соціальної сфери.

Таким чином,  з вищесказаного  можна зробити висновок, що тема курсової роботи є актуальною і потребує досконалого вивчення.

Мета даної курсової роботи – вивчити економічний зміст та механізм фінансового забезпечення інвестиційної діяльності підприємства.

Задачі курсової роботи полягають  у наступному:

• вивчити економічний зміст та порядок здійснення інвестиційної діяльності;
• з’ясувати джерела фінансового забезпечення інвестиційної діяльності підприємства;
• вивчити порядок фінансування окремих видів інвестицій;
• дослідити порядок оцінки та показники економічної ефективності  інвестицій;
• намітити шляхи та чинники підвищення ефективності інвестиційної діяльності підприємства.

 

1. Теоретичні основи  фінансового забезпечення інвестиційної  діяльності

1. Економічний зміст та порядок здійснення інвестиційної діяльності

 

Відповідно  до чинного законодавства, інвестиційною  діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій [1].

Інвестиціями  є всі види майнових та інтелектуальних  цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів  діяльності, в результаті якої створюється  прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.

Такими цінностями можуть бути: кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні  папери; рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування  та інші матеріальні  цінності); майнові права, що випливають з авторського права, досвід та інші інтелектуальні цінності; сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навиків та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих ("ноу-хау"); права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права; інші цінності.

Інвестиції  у відтворення основних фондів і  на приріст матеріально-виробничих запасів здійснюються у формі капітальних вкладень.

Інвестиційна  діяльність здійснюється на основі:

• інвестування, здійснюваного громадянами, недержавними підприємствами, господарськими асоціаціями, спілками і товариствами, а також громадськими і релігійними організаціями, іншими юридичними особами, заснованими на колективній власності;
• державного інвестування, здійснюваного органами влади і управління України, місцевих Рад народних депутатів за рахунок коштів бюджетів, позабюджетних фондів і позичкових коштів, а також державними підприємствами і  установами за рахунок власних і позичкових коштів;
• іноземного інвестування, здійснюваного іноземними громадянами, юридичними особами та державами;
• спільного інвестування, здійснюваного громадянами та юридичними  особами України, іноземних держав.

Об'єктами інвестиційної  діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди  і оборотні кошти в усіх галузях  та сферах народного господарства, цінні папери, цільові грошові  вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права [1].

Інвестор самостійно визначає цілі, напрями, види й обсяги інвестицій, залучає для їх реалізації на договірній основі будь-яких учасників  інвестиційної діяльності, у тому числі шляхом організації конкурсів  і торгів.

2. Джерела фінансового забезпечення інвестиційної діяльності

 

За ринкових відносин важливе значення має вибір оптимальної структури  джерел фінансового забезпечення інвестиційної  діяльності. Фінансування інвестиційної  діяльності здійснюється за рахунок  власних і залучених коштів (рис. 1.1).

Структура джерел фінансування інвестиційної діяльності підприємства залежить від багатьох факторів, зокрема:

• від оподаткування доходів підприємства;
• темпів зростання реалізації товарної продукції та їхньої стабільності;
• структури активів підприємства;
• стану ринку капіталу;
• відсоткової політики комерційних банків;
• рівня управління фінансовими ресурсами підприємства;

• суті стратегічних цільових фінансових рішень підприємства тощо.

Найприйнятнішим для підприємства є комплексний підхід до вибору джерел фінансування інвестиційної діяльності. Тоді основною передумовою визначення оптимальної структури таких джерел може бути детальний аналіз:

• по-перше, можливого обсягу внутрішніх джерел фінансування інвестиційної діяльності;
• по-друге, можливого обсягу залучення додаткових коштів, пов'язаного із подорожчанням капітальних витрат [20, c. 237].

 

Рис. 1.1. Склад джерел фінансування капітальних вкладень на підприємстві

 

Не слід забувати, що порушення  оптимального співвідношення між власними і залученими джерелами фінансування інвестиційної діяльності може призвести до погіршання фінансового стану підприємства. 
Фінансовий менеджер повинен визначити граничний розмір інвестицій  виходячи з розміру та питомої ваги кожного джерела фінансування, які можна залучити для здійснення інвестиційної діяльності.

Відповідно до чинного законодавства  джерелами фінансування інвестиційної  діяльності можуть бути:

1. власні фінансові ресурси;
2. позичені фінансові ресурси;
3. кошти, отримані від продажу цінних паперів, внески членів трудових колективів;
4. кошти державного бюджету та місцевих бюджетів;
5. кошти іноземних інвесторів [20, c. 338]

Власні фінансові  ресурси включають внески засновників підприємства, амортизаційні відрахування; прибуток, який використовується у вигляді засобів, резервів у процесі господарської діяльності. 
Грошова частина внесків власників підприємства передовсім спрямовується на придбання основних засобів.

Сума амортизаційних відрахувань, що спрямовується на капітальні вкладення, залежить від балансової вартості основних засобів, норм амортизаційних відрахувань, структури основних виробничих засобів.

Сума прибутку, що використовується на інвестиційну діяльність, залежить від розміру прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства.

Коли капітальне будівництво  здійснюється господарським способом, у підприємства утворюються специфічні джерела фінансування, які мобілізуються  в процесі будівництва. До них  належать:

• мобілізація внутрішніх ресурсів у будівництві;
• планові нагромадження від виконання будівельно-монтажних робіт господарським способом та економія від зниження їх собівартості.

Мобілізація внутрішніх ресурсів у  будівництві є джерелом фінансування капітальних вкладень тоді, коли в  процесі будівництва скорочується потреба в оборотних коштах на плановий період. Оборотні кошти необхідні будовам для створення запасів устаткування, придбання матеріалів, для витрат майбутніх періодів та формування незавершеного виробництва. Крім того, необхідно враховувати, що протягом планового періоду може статися приріст (зниження) стійкої кредиторської заборгованості.

До  її складу включають: заборгованість підрядним  організаціям та постачальникам, строк  сплати якої не настав; нормальну перехідну  заборгованість робітникам та службовцям із заробітної плати; резерв для наступних  платежів. Приріст такої заборгованості означає зменшення потреби в коштах для фінансування капітальних вкладень, а скорочення кредиторської заборгованості призводить до збільшення такої потреби. 

Сума мобілізації (іммобілізації) внутрішніх ресурсів (М) визначається за формулою:

М = (О - П) - (К1 - К2),

де О - очікувана наявність  оборотних активів у капітальному будівництві на початок планового  періоду;

П - планова потреба будови в  оборотних коштах на кінець планового  періоду;

К1 - наявність кредиторської  заборгованості на початок планового  періоду;

К2 - перехідна кредиторська заборгованість на кінець планового  періоду.

Якщо результат буде зі знаком "+", - це свідчить про  мобілізацію внутрішніх ресурсів. Знак "-" - це іммобілізація оборотних  коштів. У такому разі необхідне  залучення додаткових оборотних коштів. Причиною цього може бути збільшення обсягу будівельно-монтажних робіт або накопичення запасів.

Планові нагромадження включають у кошториси будівництва за визначеними нормами (відповідно до собівартості будівельно-монтажних робіт) і враховують у джерелах фінансування капітальних вкладень, які виконуються господарським способом. Планові нагромадження у вигляді прибутку включаються в кошторис будівництва в розмірі 30% собівартості будівельно-монтажних робіт або 28,3% кошторисної вартості. Економія від зниження вартості будівельно-монтажних робіт досягається в результаті здійснення заходів для зниження планової собівартості будівництва.

Позичені та залучені кошти використовуються підприємством за браком власних фінансових ресурсів на інвестиційну діяльність.

До позичених та залучених  коштів належать:

• довгострокові банківські кредити;
• позики інших підприємств;
• кошти від випуску векселів та інших боргових зобов'язань;
• кошти від емісії та реалізації цінних паперів, які належать підприємству;
• фінансування з благодійних засобів;
• іноземні інвестиції.

За рахунок державного бюджету фінансуються централізовані капітальні вкладення. Бюджетні кошти надаються підприємствам лише в тому разі, коли об'єкти включено до цільової комплексної програми, затвердженої Кабінетом Міністрів України [19, c. 173].

 

2. Порядок фінансування  та оцінка ефективності інвестиційної діяльності

1. Порядок фінансування капітальних вкладень

 

Оформлення фінансування будівництва  в обслуговуючій установі банку - початковий етап процесу фінансування капітальних вкладень. Порядок оформлення фінансування залежить від того, чи є капітальні вкладення державними, чи вони здійснюються за рахунок підприємства. Банки оформлюють фінансування державних капітальних вкладень при дотриманні замовником таких умов, як включення його до плану капітального будівництва, забезпеченість проектно-кошторисною документацією, дотримання ним норм виділення капітальних вкладень по роках будівництва тощо. Ці умови підтверджуються наявністю у замовника плану капітального будівництва і титульного списку з будівництва, копії зведеного кошторисного розрахунку вартості, договору підряду й інших необхідних документів.

Оформлюючи фінансування будівництва, банк здійснює контроль за нормативними строками будівництва, станом проектно-кошторисної дисципліни, забезпеченістю будівництва джерелами фінансування. Банк розробляє і вносить відповідним органам державного управління пропозиції, спрямовані на забезпечення виконання завдань щодо введення в дію виробничих потужностей та основних фондів. Оформлення фінансування державних капітальних вкладень завершується складанням висновку банку про відповідність поданих йому документів вимогам до них. Потім виписується розпорядження бухгалтерії банку про відкриття фінансування будівництва. В умовах переходу до ринкових відносин, поглиблення самостійності підприємств відповідальність за ефективність використання капітальних вкладень відповідно до Закону про інвестиційну діяльність покладається насамперед на безпосередніх учасників інвестицій і регулюється укладеними між ними контрактами. У зв'язку з цим капітальні вкладення за рахунок власних коштів підприємств здійснюються без оформлення фінансування в установах банку. З метою забезпечення безперебійних розрахунків у капітальному будівництві банк за бажанням підприємства може фінансувати такі капітальні вкладення на договірних умовах. До таких капітальних вкладень належить придбання устаткування, що не входить у кошториси будівництв, а також фінансування заміни морально застарілого і фізично зношеного устаткування, будівництво окремих об'єктів. Ці витрати фінансуються в межах фонду нагромадження, створюваного на підприємстві, кошти якого зберігаються на поточному рахунку підприємства [19, c. 175].