Визначення поняття інвестиційної діяльності

 

Вступ

           

Останнім часом  інвестиції  відіграють важливу  роль у житті будь-якої країни. Коли є кошти, їх можна інвестувати  в основні фонди або в оборотні кошти, та якщо продукція має достатній  ринок збуту, то можна жити досить респектабельно навіть в умовах нестабільної економіки.

          За своїми масштабами та наслідками діяльності сучасна світова економіка все більш чітко набуває рис єдиного, цілісного організму. Існування та діяльність будь-якої держави неможливо уявити без матеріального виробництва, яке може успішно розвиватись лише в ринкових умовах. Уявити виробництво в сучасних умовах без іноземних інвестицій так само складно, як створити сучасне виробництво шляхом організації інвестування лише з внутрішніх джерел.

Динамічність  та ефективність розвитку економіки будь-якої країни значною мірою залежать від розміру інвестицій, спрямованих на розширення існуючих виробничих потужностей, їх реконструкцію на сучасному науково-технічному рівні, створення виробництв, які випускають продукцію нової споживчої якості.

У зв’язку з  цим особливого значення набувають  прямі іноземні інвестиції. Обсяг  прямих іноземних інвестицій є свідченням оцінки політики держави-реципієнта і  підтвердженням сприятливих перспектив її розвитку. Хоч, звичайно, це не зменшує  ролі портфельних інвестицій.

 

 

 

 

 

 

 

1. Визначення поняття  інвестиційної діяльності.

 

  Інвестиційна діяльність — це процес організації інвестування в реально існуючих у країні умовах господарювання. Термін "інвестування" має більш теоретичне значення, визначаючи модель поведінки інвестора щодо нарощування свого капіталу.

Інвестиційна  діяльність представляє інвестиційний  процес в реальних умовах, з акцентом на організаційні засади його реалізації та управління цим процесом. Як правило, інвестиційна діяльність розглядається стосовно конкретного інвестиційного проекту та підприємства (юридичної особи), що здійснює інвестиційний процес. [ 7, c. 36 ]

Під "інвестиціями" відповідно до Закону України "Про  інвестиційну діяльність" розуміють  кошти, які інвестуються. Це "всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект":

• кошти;

• паї, банківські депозити, боргові зобов'язання, інші цінні папери;

• нерухомість;

• устаткування, транспортні засоби, товарно-матеріальні  цінності;

• майнові права (щодо матеріальних, нематеріальних і  фінансових активів) або права користування;

• інформація у  будь-якій формі (документованій, електронній);

• знання, навички, досвід і вміння людей, їх ноу-хау. Інвестиційна діяльність за ознакою типу інвестора  розподіляється на:

• інвестування недержавними юридичними особами;

• інвестування фізичними особами;

• державне інвестування, яке здійснюється органами влади всіх рівнів за рахунок коштів бюджетів, позабюджетних фондів або позик, займів;

• інвестування державними підприємствами та установами за рахунок власних і позичених  коштів;

• іноземне інвестування, яке здійснюється іноземними фізичними та юридичними особами. [5, ст. 1]

У інвестиційній  діяльності можна виокремити три  достатньо різні за характером періоди.

1. Підготовка  до інвестування (розробка стратегії,  оцінка ринків, вибір проектів, проектні  роботи, організація фінансування, стадії погодження, планування та матеріально-технічне забезпечення початку робіт).

2. Реалізація  інвестиційного проекту (трансформація  капіталу в активи проекту,  оформлення прав власності інвестора,  підготовка об'єкта до експлуатації, набір і підготовка персоналу, організація управління проектом).

3. Експлуатація  активів проекту, отримання поточного  прибутку, забезпечення окупності  інвестицій, подальша робота об'єкта  тощо.

Період часу, за який загальний накопичений поточний прибуток починає перевищувати обсяг інвестицій, є періодом окупності проекту.

У разі фінансового  інвестування наведені вище етапи мають  інший зміст, але ту саму логіку дій  інвестора.

1. Підготовка  до інвестування (розробка стратегії,  аналіз фінансового ринку, вибір  інструментів для інвестування).

2. Безпосереднє  інвестування — формування інвестиційного  портфеля — управління портфелем  (проведення переговорів, підготовка  договору на придбання цінних  паперів, переоформлення прав  власності на цінні папери).

3. Отримання  прибутку (отримання поточних прибутків від цінних паперів, зростання вартості портфеля, продаж цінних паперів, прийняття рішень щодо управління структурою портфеля).

При фінансовому  інвестуванні про період окупності  можна говорити тоді, коли інвестор отримує регулярні поточні доходи від цінних паперів. Якщо інвестор отримує дохід перепродажем цінних паперів, окупність відбувається одночасно з отриманням чистого приросту капіталу на різниці цін придбання і продажу цінних паперів.

Процес управління інвестиційною діяльністю (планування, організація, прийняття рішень, забезпечення ресурсами, їх раціональне використання, доведення проекту до кінцевих результатів) визначається терміном інвестиційного менеджменту.

Державне регулювання  умов інвестиційної діяльності є  комплексом сфер впливу на поведінку інвесторів за рахунок:

• податкової системи;

• амортизаційної політики, у тому числі методів  прискорення амортизації основних фондів;

• державних  норм (наприклад, екологічних) і стандартів;

• антимонопольного законодавства;

• визначення умов користування землею, водою та іншими природними ресурсами;

• забезпечення макроекономічної стабільності;

• стабільності та розвитку фінансово-кредитної системи, сприятливих умов для користування позиковими коштами;

• розвитку інфраструктури фондового ринку.[9, c. 120]

На сьогодні застосовуються дві основні системи нормативного регулювання угод з іноземними інвестиціями. По-перше, це норми, що діють у межах національних правових систем. По-друге, норми, що діють в межах системи міжнародного права. Вони містяться в двосторонніх та ба-гатосторонніх угодах і договорах. Із останніх, такими, що найчастіше застосовуються, є Вашингтонська конвенція 1965 p. і Сеульська конвенція 1985p.

В сфері інвестиційних  угод наявність двох вказаних підходів необхідно розглядати як підтвердження волі сторін при укладенні контракту. Держава та громадяни інших держав, що укладають інвестиційні контракти, самі повинні приймати рішення щодо обрання системи норм, які регулюють їх взаємовідносини. Після цієї стадії не допускається відмова від виконання сторонами своїх зобов'язань з даного контракту, включаючи висування пре-тензій, що базуються на імунітеті держав.

В науці існує  три погляди на вказану проблему.

Перший полягає в тому, що до контрактів, підписаних суб'єктами міжнародного публічного права та приватними особами, застосовується міжнародне право.

Другий виходить з того, що, оскільки приватні особи не є  суб'єктами міжнародного публічного права, то в даному випадку національний закон повинен застосовуватися замість міжнародного публічного права.

І третій погляд передбачає, що для сприяння економічному розвитку держав не слід дотримуватись якоїсь однієї позиції. При цьому, вирішення цього питання залежить від конкретних обов'язків сторін. Іншими словами, сторони самі повинні вказати на свою волю при укладенні такого контракту. І саме в цьому полягає суть Вашінгтонської конвенції 1965 p., тобто третій погляд є найбільш прийнятним. [ 10, c. 160 ]

 

2. Іноземні інвестиції в Україні: проблеми та перспективи

Необхідно виходити з того, що значне прискорення темпів зростання прямих іноземних інвестицій (ПІІ) — одна з визначальних характеристик інтенсифікації глобалізаційних процесів, транснаціоналізації системи міжнародних фінансів. Лише в період від 1990-го по 2003 рік загальний обсяг ПІІ в світовій економіці зріс з 1954 млрд. до 7123 млрд. дол. До того ж зазначена динаміка супроводжувалася розширенням потоків іноземних портфельних інвестицій, як і загалом — випереджальним зростанням обсягів зовнішньої торгівлі. Важливо враховувати: темпи відповідного зростання ПИИ істотно перевищують кумулятивні (внутрішні + зовнішні) вкладення в основний капітал, що прийнято вважати одним із найважливіших індикаторів інтернаціоналізації відтворювальних процесів. Якщо 1999 року частка ПИИ в загальному обсязі капіталовкладень у світі становила 4,3%, то в 2003-му — 10,1%.

Не можна сказати, що в  попередні роки наша країна цілком випадала з цього процесу. Якщо на кінець 1999-го ПІІ в Україну дорівнювали 2,8 млрд. дол., то на 1 липня ц.р. — 9,1 млрд. Лише за один 2004-й їхній обсяг зріс на 1930,3 млн. дол. (23%). Однак ці показники істотно поступаються динаміці ПІІ в країнах Центральної та Східної Європи (ЦСЄ). 2004 року в загальному обсязі капітальних інвестицій в Україні ПІІ становили лише 3,6%, тоді як у країнах ЦСЄ — близько 15%. Лідером серед тамтешніх країн є Чехія, де на душу населення припадає 2,6 тис. дол. ПІІ, тоді як у Польщі — 1,2 тис., а в Україні — лише 192 дол.

Природно, очікуване поліпшення загальноінвестиційного клімату, як і проголошена урядом політика приватизації великих інвестиційно привабливих стратегічних об’єктів можуть значно змінити існуюче становище. Особливу роль може також відіграти вступ України до СОТ. Відповідно до існуючих розрахунків (див. Стратегія економічного й соціального розвитку України на 2004—2015 рр.), для забезпечення в період до 2015 року прогнозованого зростання ВВП у 2,4 разу потрібно збільшити капіталовкладення як мінімум учетверо. При цьому обсяг ПІІ має збільшитися більш як уп’ятеро-ушестеро, досягнувши на кінець відповідного періоду 35—40 млрд. дол. Передбачається, що частка ПІІ в структурі кумулятивних інвестицій зросте до 8—10%.

Європейська бізнес-асоціація  ще більше погіршила прогноз інвестиційного клімату України. Привабливість  нашого ринку в очах бізнесменів, які тут працюють або тільки готуються направити іноземний капітал в країну, нестримно тане. А експерти попереджають: якщо тенденція збережеться, наша держава неминуче зіткнеться зі зменшенням прямих іноземних інвестицій(ПІІ). Малопривабливі умови іноземного капіталу в посткризовий період грає особливо важливу роль в економічному розвитку України. Він дозволяє розвивати великомасштабні проекти, отримувати просунуті технології і сучасну техніку, досліджувати нові маркетингові стратегії і ринки збуту. Проте ці перспективи ризикують залишитися перспективами, якщо апетити потенційних капіталовкладників на тлі слабшаючого інвестиційного клімату. А фахівці вже зараз підтверджують — умови для інвесторів в Україні найменш привабливі. Експертна думка підкріплена даними Європейської бізнес-асоціації. За результатами опитування організації, настрої інвесторів в I кварталі 2012 року знизилися до 2,18 балу в порівнянні з 2,19 балу в попередньому кварталі(за 5-бальною шкалою). Для порівняння, в III кварталі кризового 2008 року привабливість України оцінювалася в 3,14 балу, після чого впродовж двох кварталів трималася на рівні 2,22 балу.

У опитуванні асоціації  взяли участь топ-менеджери 149 компаній. За словами 77% підприємців, за останні три місяці в українській економіці не спостерігалося позитивних змін, а 26% респондентів визнали політичну ситуацію в країні такою, що негативно впливає на бізнес. 25% менеджерів відмітили недоліки податкової системи і нового Податкового кодексу, 18% звернули увагу на адміністративний контроль і тиск, 15% — на корупцію, а 13% — на тиск і проблеми митного оформлення. Окрім цього, 11% опитаних підприємців вважають, що на послаблення довіри інвесторів впливають непрозоре законодавство і технічні бар’єри, 7%в якості впливаючого чинника назвали відшкодування ПДВ, 6% — девальвацію гривни, а 5% — судову систему. Ще 5% зіткнулися з труднощами при отриманні банківських кредитів. Незважаючи на песимістичні оцінки Асоціації, фахівці запевняють, що для поліпшення інвестиційного клімату України необхідно розібратися з чинниками, що турбують вкладників. «Є ряд моментів, які хвилюють інвесторів. Це питання, пов’язані з корупцією, з судовою реформою і незалежністю судової системи України. А також питання, пов’язані з різними адміністративними бар’єрами.

Слід сказати, що багато хто з експертів визнає, що тут спостерігається прогрес», — розповів виконавчий директор міжнародного фонду Блейзера Олег Устенко. Окрім цього, він підкреслив, що багатьох інвесторів, які приймають рішення про прихід в Україну, тривожить питання відшкодування податку на додану вартість. Не менш важливе і правове поле: «Дуже лякає можливість змін правил по ходу того, як матч вже йде.

Наприклад, багато хто з тих, хто інвестував в  сільське господарство, говорив, що різні  квоти і обмеження, введені минулого року, украй негативно відбилися  на них. Вони виступають проти подібного роду змін, проти квот як таких, що іноді використовується урядами країн з перехідними економіками, зокрема Україною». Експерти упевнені: поліпшення інвестиційного клімату в країні означатиме приплив ПІІ, а також активнішу інвестиційну діяльність вітчизняних підприємств. Це важливо, особливо враховуючи об’єми грошових коштів, які потенційно знаходяться усередині країни. Об’єми поступово тануть          І хоча інвестиційний клімат України доки не можна назвати сприятливим, в країні як і раніше спостерігається приплив ПІІ. Згідно з даними Державного комітету статистики в 2011 році в економіку країни поступило 6,473 млрд дол. прямих іноземних інвестицій(акціонерного капіталу). За станом на 31 грудня минулого року об’єм ПІІ в Україну досяг більше 49,362 млрд дол., що на 10,2%% більше в порівнянні з початком року. Інші цифри озвучив О.Устенко. Згідно з його підрахунками в 2011 році приплив ПІІ в країну склав 6,2 млрд дол. в порівнянні з 4,6 млрд дол. в 2010. Минулого року наша країна отримала не більше 2%% усіх об’єму інвестицій, який йшов на ринки(300 млрд дол.), що розвиваються. Фахівець переконаний, що цей показник недостатній і абсолютно не відповідає можливостям держави. Говорячи про перспективи цього року, більшість аналітиків згодна, що в країні як і раніше спостерігатиметься приплив інвестицій, проте він буде меншим, ніж в 2011. «У 2012 році приріст ПІІ очікується на рівні 5,5–6 млрд дол., це дещо нижче показників за 2011(7 млрд дол.), що пояснюється відсутністю великих приватизаційних угод з передбачуваною участю іноземного капіталу.

За умови  збереження економічного зростання  і поліпшення інвестиційного клімату  приплив ПІІ матиме тенденцію до збільшення. Втім, поки інвестиційний клімат залишає бажати кращого, що стримуватиме прихід прямого інвестора», — прогнозує економіст ГИК «Трійка Діалог Україна» Ірина Пионтковская. Ще меншого розміру ПІІ в нинішньому році чекає головний економіст Dragon Capital Олена Белан. За її словами, приплив інвестицій сповільниться до 5 млрд дол. через відсутність приватизаційних надходжень і зменшення вкладень в капітал українських банків іноземними материнськими структурами. Вона підкреслила, що для стратегічних інвесторів дуже важливими чинниками є захищеність активів і стабільність законодавчого поля. Якщо Україна зможе просунутися по цих напрямах, то в 2013 році і надалі можна буде розраховувати на збільшення припливу інвестицій. Найменш песимістично розмір ПІІ в 2012 році оцінює О.Устенко. Експерт вважає, що стримуючим чинником є не лише недостатньо «якісний» інвестиційний клімат, але і слабкий апетит на ризикові інвестиції у світі. «Ринок України — це ризиковий ринок для більшої частини інвесторів. Оскільки зараз немає апетиту на ризикові інвестиції, я б спрогнозував цього року їх приплив на рівні 4 млрд долл»., — відмітив він. А ось Державне агентство по інвестиціях і управлінні національними проектами України розраховує на залучення в 2012 році 10 млрд дол. інвестицій в економіку країни, що практично на 30%% більше в порівнянні з попереднім роком. «З них 2 млрд дол. — безпосередньо агентством через Єдине інвестиційне вікно і 3,5 млрд дол. — шляхом реалізації національних проектів(особливо Повітряний Експрес, LNG- термінал, Відкритий світ, Чиста вода, Олімпійська надія) » , — сказали в Держінвестпроекті. Держінвестпроект обіцяє продовжити в нинішньому році роботу із створення найкращих умов для інвестування в Україну і, як наслідок, збільшення розміру ПІІ. «По-перше, ми плануємо забезпечити відповідність кращим європейським стандартам послуг, що надаються департаментом Єдиного інвестиційного вікна. Заплановано створення Центру державно-приватного партнерства і створення нового сервісу «Біржа інвестиційних проектів», — відмітили в організації, додавши, що Держінвестпроект сприятиме ухваленню законів, робота над якими почалася в 2011 році, а також продовжувати реалізувати національні проекти. Звідки приходять і куди спрямовуються ПІІ Втім, спірним є не лише передбачуваний розмір інвестицій, але і їх географія.