Визначення поняття інвестиційної діяльності

Згідно із статистичними  даними, на які посилається Держінвестпроект, ПІІ в Україну поступають з 128 країн світу. У десятку лідерів входять: Кіпр(12,646 млрд дол.), Німеччина(7,386 млрд дол.), Нідерланди(4,823 млрд дол.), РФ(3,595 млрд дол.), Австрія(3,423 млрд дол.), Великобританія(2,508 млрд дол.), Франція(2,231 млрд дол.), Швеція(1,744 млрд дол.), Віргінські Острови(1,607 млрд дол.) і США(1,043 млрд дол.). У нинішньому року ключовим інвестором в Україну, за оцінками аналітиків, безперечно, буде Кіпр. «Лідером по припливу ПІІ був і залишається Кіпр — близько 50% усіх ПІІ, притягнених в 2011 році, прийшло звідти», — підкреслила И.Пионтковская. Вона відмітила, що походження значної частини інвестицій з офшорних зон побічно свідчить про те, що важливим джерелом ПІІ для України є капітали, виведені з країни в попередні періоди. Втім, не так важливо, звідки поступають гроші. Куди серйозніше, в які сектори української економіки вони підуть.

Особливий інтерес, як очікується, представлятиме вітчизняне сільське господарство. Експерти пояснюють  це тим, що в Україні один з найродючіших грунтів у світі. Також зацікавленість в інвестиціях в цей сектор економіки пояснюється колосальною неефективністю аграрного сектора — зараз його врожайність як мінімум в 2,5 разу менше в порівнянні з врожайністю в Європейському союзі. Тому навіть незначні вкладення допоможуть підняти її в рази. «Я б чекав додатковий приплив інвестицій в імпортзаміщення. Україна — експортноорієнтована країна, але імпорт є важливою складовою для того, щоб забезпечувати роботу економіки країни. Я думаю, що для інвесторів представлятимуть потенційний інтерес сектори, пов’язані з підвищенням енергоефективності і енергетика, як така», — припустив О.Устенко. Харчова промисловість і колосальний недовикористаний потенціал легкої промисловості також притягнуть інвесторів. Окрім іншого, традиційно значний інтерес представлятиме недостатньо розвинений фінансовий сектор, особливо в частини так званого небанківського сектора — страхові компанії, пенсійні фонди і т. д., за умови нормальної роботи пенсійної реформи. Згідно з даними

Держкомстату  за станом на 31 грудня минулого року левова частка інвестицій була спрямована у  фінансовий сектор — 16,319 млрд дол.(33,1% загального об’єму ПІІ). Українська промисловість отримала близько 15,239 млрд дол.(30,9%), у тому числі в металургійне виробництво і виробництво готових металевих виробів — близько 6,084 млрд дол. Третє місце в структурі ПІІ в українській економіці дісталося операціям з нерухомим майном, оренді, інжинірингу і наданню послуг підприємцям — 5,722 млрд дол., або 11,6%. Проте нинішній об’єм ПІІ все ще недостатній. У держави є величезний потенціал, і воно могло б притягати більш великі інвестиції.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

 

На сьогоднішній день в нашій державі існує  проблема недостатнього використання інвестиційного потенціалу, яка пов’язана із політичною нестабільністю, надмірним втручанням держави у регулювання іноземних інвестицій, постійними змінами у чинному законодавстві, від сутністю в Україні єдиного центрального органу з питань державного управління іноземного інвестування, недостатнім розвитком малого та середнього підприємництва, наявністю великої кількості "тіньових капіталів".

Найістотнішою перешкодою для діяльності іноземних  інвесторів в Україні є недосконалість відповідного законодавства. Спроби вдосконалення  нормативних актів згідно з цілями України, а також мотивації іноземних партнерів зумовили часті зміни в українському законодавстві. До останнього часу не запропоновано жодного законодавчого акта, який би був достатньо відпрацьованим, універсальним. Ускладнює ситуацію і практика коригування нормативних актів під час їх руху від верхніх рівнів управління до нижніх.

Це пов'язано  з тим, що закони і постанови мають  нерідко декларативний характер. Тому органи управління нижчих рівнів трактують їх на свій розсуд.

До головних факторів, що стримують формування економічного середовища, сприятливого для залучення іноземних інвестицій, можна віднести також і невизначеність пріоритетів ринкового трансформування економіки та повільність процесів приватизації.

Проблеми соціально-психологічного характеру в залученні інвестицій пов'язані з відсутністю ринкового менталітету у вітчизняних бізнесменів, що проявляється у їх нездатності самостійно приймати відповідальні рішення, швидко орієнтуватись у мінливому економічному середовищі.

В той же час  пряме іноземне інвестування для  нас буде мати тільки позитивні наслідки. За допомогою іноземних інвестицій створюється можливість модернізації виробничої бази, створення нових  робочих місць, розвитку важливих галузей  економіки тощо. При цьому ми економимо національні бюджетні кошти, які можна спрямувати на будь-які інші не менш важливі сфери економіки, соціального забезпечення.

Таким чином, напрями  інвестиційної політики України  необхідно переглянути та розробити  єдину чітку стратегію залучення іноземних інвестицій, оскільки залучення іноземних інвесторів з метою вкладення грошей в економіку держави є основною органічною частиною інвестиційної політики будь-якої країни.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Використана література

1. Вашингтонської  конвенції «Про порядок вирішення інвестиційних спорів між дер¬жавами та іноземними особами» 1965 p.

2.   Конвенція  про захист прав інвестора  від 28 березня 1997 р. // Українська  інвестиційна газета. – 2000. –  № 19.

3.  Маракешська  угода про створення Світової  організації торгівлі від 15 квітня 1994 р. // Результати Уругвайського раунду багатосторонніх торговельних переговорів: Тексти офіційних документів. – К.: Вимір, 1998. – 520 с.

4. Сеульська  конвенція «Про заснування Багатостороннього  агентства по гарантіях інвестицій» (1985 р.) // International Legal Materials. Washington, 1985, v. XXIX, № 6.

5. ЗУ «Про  інвестиційну діяльність» від  18 вересня 1991 року  N 1560-XII

6.  Виноградова  Г. Іноземне позикове інвестування  в Україні: стан і перспективи  розвитку законодавчого регулювання // Право України. – 2007. – № 1. – С. 66–70.

7. Кучер А. Н., Никитин М. С. Новый режим иностранных инвестиций // Законодательство. – 2010. – № 3. – С. 61.

8. Лук’яненко Д. Г., Мозговий О. М., Губський Б. В. Основи міжнародного інвестування: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 1998. – 124 с.

9. Омельченко А. В. Інвестиційне право: Навч. посібник. – К., 1999. – 176 с.

10. Курс международного права: В 7 т. – Т. 7: Международно-правовые формы интеграционных процессов в современном мире / М. П. Бардина, С. А. Войтович, Ю. М. Колосов и др. – М.: Наука, 2003. – 328 с.