Практичне використання інноваційних технологій при вивченні зарубіжної літератури в школі

     Тому  тут так важливо використовувати  інноваційні технології.

     Термін "інновація" означає оновлення  процесу навчання, який спирається, головним чином, на внутрішні фактори. Запозичення цього терміна пов'язане з бажанням виділити мотиваційний бік навчання, відмежуватися від чергових "переможних методик", які за короткий час повинні дати максимальний ефект незалежно від особливостей класу та окремих учнів, їхніх бажань, здібностей тощо [9, с.26].

     Поняття "технологія" виникло у світовій педагогіці також як протиставлення існуючому поняттю "метод". Недолік методу полягає в його негнучкості та статистичності. Широкого поширення термін "технологія" ("технологія в освіті") набув у 40-х рр. і був пов'язаний із застосуванням нових аудіовізуальних засобів навчання. У 60-х рр. поняття "технологія освіти" розглядалося під кутом зору програмного навчання і використання обчислювальної техніки у навчанні [9, с.27].

     З початку 80-х рр. все більше вживається термін "педагогічні технології". У визначенні їхньої суті немає єдиного погляду: одні розуміють це як певну систему вказівок щодо використання сучасних методів і засобів навчання; інші  цілеспрямоване застосування прийомів, засобів, дій для підвищення ефективності навчання; треті - цілісний процес визначення мети, обгpунтування плану і програми дій та навчальних методів. Кожний з цих підходів має право на існування, бо охоплює різні сторони навчального процесу. Тому існує велика кількість педагогічних технологій.

     Отже, "інноваційні технології - це цілеспрямований  системний набір прийомів, засобів організації навчальної діяльності, що охоплює весь процес навчання від визначення мети до одержання результатів. Система грунтується на внутрішніх умовах навчання. Тому "педагогічні технології" пов'язані з ідеями і досвідом психології, соціології, системного аналізу тощо.

Педагогічна технологія - це цілеспрямована система. Ми звикли до визначення мети навчання, виходячи з комплексного підходу поєднання освітньої і виховної мети (Ю. Бабанський). Останнім часом особлива увага приділяється розвиткові творчих здібностей учнів.

     Психологи встановили, що найбільша кількість  галузей людської діяльності стартує  у творчому плані саме у вік  молодості. У вік молодості людина прагне відкривати найбільшу кількість  джерел, що дають естетичне,інтелектуальне та моральне задоволення. Питання розвитку творчої діяльності учнів та студентів  розглядаються у працях відомих  учених: В.В. Давидова, З.І. Калмикової, О.М. Леонтьєва, З.І. Слепко  та інших.

     І саме уроки зарубіжної літератури –  це насамперед уроки, на яких вчитель  уміло використовує всі можливості учня, весь його можливий потенціал  з метою активного розумового розвитку, форування моральних якостей.

     Актуальним  є питання створення належних умов і залучення цілеспрямованих  заходів щодо розвиту пізнавально-творчих  здібносте учнів при вивченнні  предмету «Зарубіжна література». Тут  треба ураховувати принципи:

• індивідуальне й диференційоване навчання з наданням можливості вибору завдаь учнів;
• постановка й вирішення проблемних і творчих ситуацій;
• діалогічность і комуніативність навчання з метою розвитку комунікативних здібностей учнів;
• створення психологічно сприятливого клімату в колективі, коли викладач і учень виступають активними й взаємодіючими субєктами діяльності [10, с.6].

      Пошук інновацій у формах навчання привів до появи нестандартних уроків. Серед  найбільш розповсюджених типів нестадартних уроків виступають ділові ігри, прес-конференції, урок типу КВК, урок-конкурс, урок-«суд», уроки-концерти, рольові ігри, конференції, семінари, екскурсії, урок-подорож, урок-«літературне кафе».

      Більшість занять нестандартної форми передбачає групове навчання, що сприяє реалізації комплксних його цілей засвоєнню  знань: формує навички самоконтролю, почуттю обовязку й відповідальності за результати навчання.

      На  заняттях з використанням активних методів навчання з'являється  можливість формування дуже важливих для майьутньої професійної діяльності якостей.

      Існує кілька поглядів на нестандартний урок.

На думку  О. Антипової, В. Паламарчук, Д. Рум’янцевої  та ін., суть нестандартного уроку полягає  в такому структуруванні змісту і  форм, яке б викликало насамперед інтерес учнів і сприяло їхньому  оптимальному розвитку й вихованню [1, с.65]. Л. Лухтай називає нестандартним такий урок, який не вкладається (повністю або частково) в межі виробленого дидактикою, на якому вчитель не дотримується чітких етапів навчального процесу, методів, традиційних видів роботи [7, с.31]. Е. Печерська бачить головну особливість нестандартного уроку у викладанні певного матеріалу у формі, пов’язаній з численними асоціаціями, різними емоціями, що допомагає створити позитивну мотивацію навчальної діяльності [17, с.62]. О. Митник і В. Шпак наголошують, що нестандартний урок народжується завдяки нестандартній педагогічній теорії, вдумливому самоаналізу діяльності вчителя, передбаченню перебігу тих процесів, які відбуваються на уроці, а найголовніше - завдяки відсутності штампів у педагогічній технології [13, с.11].

     Класифікація  нестандартних уроків ще не склалася, але добірка їх уже досить різноманітна. Аналіз робіт науковців (Т. Байбара, Н. Вакарчук, Л. Варзацька, Т. Гусак, О. Кузьменко, Е. Печерська, О. Савченко, Н. Стяглик, Г. Тарасенко, В. Шпак), методистів (В. Авер’янова, Д. Вельбрехт, В. Заворотнюк, Г. Лисенко, Л. Лухтай, Н. Токар, В. Лекіна), ознайомлення з досвідом роботи педагогів-практиків (В. Бутрім, І. Волкова, І. Гурєвич, Н. Гордуз, В. Демчук, Л. Доренська, Л. Козоріз, Г. Крупська, О. Митник, І. Мушак, І. Опанасець, Т. Пасічник, П. Пашаніна, Л. Пензар, О. Полєвікова, Л. Тумакова, Т. Шафрай та ін), дають підстави заявити, що форми уроків, які застосовуються в сучасній старшій школі, можна згрупувати наступним чином:

• бінарні  уроки;

• віршовані (римовані) уроки;

• інтегровані (міжпредметні) уроки;

• уроки-дискусії (урок-діалог, урок-диспут, урок запитань і відповідей, урок-засідання, урок - круглий стіл, урок-конгрес, урок-практикум, урок - прес-конференція, урок - проблемний стіл, урок-семінар, урок-суд, урок-телеміст);

• уроки-дослідження (урок-знайомство, урок - панорама ідей, урок-пошук, урок-самопізнання, урок "Слідство ведуть знатоки", урок "Що? Де? Коли?");

• уроки-звіти (урок-аукціон, урок-залік, урок-захист, урок-інтерв’ю, урок-екзамен, урок-ерудит, урок-композиція, урок-концерт, урок - огляд  знань, урок-презентація, урок-ярмарок);

• уроки-змагання (урок - брейнг-ринг, урок-вікторина, урок-КВД - конкурс винахідливих та допитливих, урок-КВК - конкурс веселих та кмітливих, урок-конкурс, урок - мозкова атака, урок-турнір);

• уроки-мандрівки (урок-екскурс, урок-екскурсія, урок-марафон, урок-подорож);

• уроки - сюжетні замальовки (урок-віночок, урок-вечорниці, урок-драматизація, урок-казка, урок - картинна галерея, урок-ранок, урок-спектакль, урок-фестиваль, урок - усний журнал).

     У запропонованій нами класифікації бінарні, віршовані та інтегровані уроки  виділені окремо. Інші ж види уроків зібрані за групами, що відрізняються  характером реалізації творчого потенціалу вчителя й учнів.

     Ми  вважаємо, що ця класифікація не суперечить підходу до уроку, виробленому в  сучасній дидактиці. Бо головне завдання педагога - не тільки чітко усвідомлювати  мету кожного окремого уроку, а й  розуміти важливість проведеного заняття  як органічної ланки загального ланцюжка даної теми, розділу, курсу, циклу, всього навчально-виховного процесу. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ II. Практичне використання інноваційних технологій при вивченні зарубіжної літератури в школі 

2.1.Типи нестандартних уроків при вивченні у старших класах зарубіжної літератури

     Державна  національна програма визначає стратегічні  напрямку розвитку освіти й забезпечення постійного духовного самовдосконалення особистості, формування інтелектуального й культурного потенціалу – вищих цінностей  нації. Трансформація освіти передбачає розвиток творчої людини, здатної не  тільки до трансляції знань, але і до створення світових зразків культури і духовності.

     Стратегічні напрямки розвитку освіти ставлять нові задачі і перед психологічною  наукою, предметами її дослідження, методами, теоріями й практикою, щоб у центрі уваги стала особистість; повернутися  до навчання людини, щоб знати, як розвивати  її здатності до творчої праці.

     Реалізація  інноваційних методик передбачає комплексне використання  сучасних технічних засобів навчання, аудіо та відеоматеріалів, комп`ютерної техніки.

     Найбільш  поширені такі форми нестандартних  уроків:

1. Інтегрований  урок. Як правило, такий урок  проводять два вчителі. Вони спільно здійснюють актуалізацію знань за двома напрямами опитування (якщо це потрібно), виклад нового матеріалу тощо. Найчастіше поєднуються такі предмети, як історія-географія, історія-література, історія-іноземна мова.

2. Дослідницький урок та лабораторно-практичні роботи. Їхня мета полягає в одержанні навчальної інформації з першоджерел. Ці уроки розвивають спеціальні вміння і навички, стимулюють пізнавальну активність та самостійність. Учні вчаться працювати з історичними документами, підручниками, періодичною пресою.

3. Рольова  гра. Вона вимагає від учнів  прийняття конкретних рішень у проблемній ситуації в межах ролі. Кожна гра має чітко розроблений сценарій, головну частину якого необхідно доопрацювати учням. Отже, пошук вирішення проблеми залишається за школярами.

4. Театральна (театралїзована) вистава. На відміну від рольової гри, вистава передбачає більш чіткий сценарій, який регламентує діяльність учнів безпосередньо на уроці і збільшує їхню самостійність під час підготовки сценарію. Театралізовані вистави спрямовані на те, щоб викликати інтерес до навчання. Вони опираються на образ не мислення, фантазію, уяву учнів.

     Передусім нагадаймо, що ефективною може бути лише інноваційна технологія, тобто та, яка грунтується на потребах та інтересах учнів. А для цього:

1. Спробуйте  дізнатися про своїх учнів  якнайбільше: що їм подобається,  а що ні у викладанні теорії? Що значить для них бути "цікавим"? Які види діяльності їм більше до вподоби? Чи відчувають вони себе на уроці розкутими? Чи є вних здібності, про які ви ще не знаєте?

2. Спробуйте  змінити стиль викладання. Частіше  звертайтеся до учнів з пропозицією  і заохоченням: "Добре, що ти  це зробиш,"Спробуй, подумай, чи буде тобі цікаво?", "Ти добре вмієш це робити". І відмовтесь від нарікань.

3. Зверніть  увагу на те, як викладають  ваші колеги, які прийоми і  методи застосовують, яким формам  навчання надають перевагу.

4. Поділіться з учнями своїми міркуваннями. Зверніть увагу на Їхню інформацію - це підкаже, як вам діяти.

5. Пам'ятайте, що діти дуже чутливі до  брехні та несправедливості.

6. Аналізуйте  свої дії. Спробуйте систематизувати знахідки. Зіставте їх із досвідом інших. Зважте, може, це - елемент нової технології [9, с.27].

Урок-семінар

Семінар проводиться  після кількох (2-4) уроків-лекцій.

3авдання  семінару:

1. Перевірити якість засвоєння вивченого матеріалу.

2. Розвивати  вміння самостійно працювати  з підручником та додатковою літературою, виявляти інтелектуальні здібності учнів, спрямувати навчання на практичне застосування знань.

3. Навчити  учнів застосовувати знання, набуті  на практиці, для аналізу різних процесів.

Для цього  на семінарі використовують різні форми навчання.

Одним з ефективних прийомів, що активізує пізнавальну діяльність, є дискусія. Її основне завдання - сформувати правильний погляд при розв'язанні будь-якої проблеми.

Дискусія  якісна тоді, коли учні добре підготовлені, мають опорні знання. Предмет дискусії та її план учитель продумує заздалегідь. Вона може бути побудована на основі двох положень, з яких треба вибрати і довести правильне, або одного визначення чи тези, яку потрібно відкинути чи довести її правильність.