Автор: Пользователь скрыл имя, 11 Марта 2012 в 22:08, контрольная работа
Значення інноваційного аспекту демонополізації велике для України, тому що більшість підприємств країни знаходяться в залежному і неконкурентоспроможному стані, є споживачами застарілих технологій, а існуючі окремі пріоритети в процесі застою можуть бути безповоротно загублені.
Вступ……………………………………………………………………………………………………………………………..3
1. Характеристика підходів до класифікації інновацій…………………………………….. 4
2. Класифікація інновацій за міжнародними нормами (керівництво Осло)…. 9
3. Класифікація інновацій Й.А. Шумпетера та його послідовників……………….11
4. Українська класифікацій інновацій та інтегрування її в світову
економіку ….…………………………………………………………………………………………………………….….14
Висновки……………………………………………………………………………………………………………..………17
Список використаної літератури…………………………………………………………………………….19
Міністерство освіти та науки України
Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу
Кафедра управління регіональним
та галузевим економічним розвитком
Контрольна робота з економіки організаційної інноваційної діяльності підприємств та тему: «Класифікація інновацій»
Горячек Наталія
Перевірив:
Івано-Франківськ
2006
Зміст
Вступ…………………………………………………………………
1. Характеристика підходів до класифікації інновацій…………………………………….. 4
2. Класифікація інновацій за міжнародними нормами (керівництво Осло)…. 9
3. Класифікація інновацій Й.А. Шумпетера та його послідовників……………….11
4. Українська класифікацій інновацій та інтегрування її в світову
економіку ….…………………………………………………………………………
Висновки…………………………………………………………
Список використаної літератури……………………………………………………
Вступ
Значення інноваційного аспекту демонополізації велике для України, тому що більшість підприємств країни знаходяться в залежному і неконкурентоспроможному стані, є споживачами застарілих технологій, а існуючі окремі пріоритети в процесі застою можуть бути безповоротно загублені.
Інноваційний аспект демонополізації повинен стати вирішальним у плані розвитку тих галузей і сегментів виробництв, що є пріоритетними для динамізації НДДКР і НТП у цілому.
Основою технологічного прогресу, як відомо, є техніко-технологічні інновації, що виявляються у формі нових продуктів, технологій їхнього виготовлення і засобів виробництва. У залежності від глибини внесених змін у новації виробництва в загальному випадку виділяють: радикальні (принципово революційні зміни); поліпшені (удосконалюючі); модифікаційні (часткові поліпшення).
Однак таке розчленовування відновлень явно недостатнє для проведення чіткої межі між ними і, часом, виникають труднощі та сумніви щодо віднесення того чи іншого нововведення до тієї чи іншої категорії відновлення. Тому є актуальною проблема вивчення різних класифікаторів, що визначають той чи інший ступінь відновлення. Розглянемо їх а даній роботі.
Типізація інновацій за нищевказаними ознаками дозволить обрати правильну стратегію розвитку підприємства-інноватора, яка залежить від домінуючого типу інновацій; побудувати економічні механізми та організаційні форми управління (що є наслідком обрання стратегії); змоделювати поведінку підприємств щодо реалізації своєї інноваційної продукції на ринку.
1. Характеристика підходів до класифікації інновацій
Існує багато підходів до класифікації інновацій, кожен з них визначається конкретною формальною ситуацією. В залежності від галузі, якої стосуються новинки, виділяють такі інновації:
технологічні – нові продукти, технології, джерела енергії, конструкційні матеріали, обладнання, устаткування тощо;
організаційні - нові методи і форми організації всіх видів діяльності підприємств та їх об'єднань;
економічні – нові методи управління наукою, виробництвом шляхом реалізації функцій планування і прогнозування, фінансування, ціноутворення, мотивації та оплати праці, оцінки результатів діяльності;
соціальні – різні форми активізації людського чинника, включаючи організацію професійної підготовки і постійного підвищення кваліфікації персоналу, стимулювання його творчої діяльності, професійного змагання, створення комфортних умов життя;
юридичні – нові та опрацьовані нормативно-правові документи, що визначають та регулюють усі види діяльності підприємств та організацій, фізичних осіб та їх об'єднань.
Деякі економісти (Я.Ван Дайн, І.Мілендорфер, Ю. Бажал) [10] пропонують виділити окремо в класифікації так звані «інфраструктурні» інновації – інновації , що виникають в інфраструктурах галузях: транспорті, зв'язку, інституційних формах поєднання науки і виробництва, освіті, соціальній політиці, інших сферах діяльності. Тоді до цієї групи треба віднести з попередніх соціальні та юридичні інновації. Ці інновації виливають на інноваційну діяльність підприємства, створюючи відповідні умови для можливості обміну інформацією, що прискорює появу базових інновацій (наприклад, інформаційні або комунікаційні мережі, зокрема – ІНТЕРНЕТ і т.ін.). З цим слід погодитись, оскільки розповсюдження інновацій, їх дифузія суттєво залежать від розвитку системи комунікацій, від рівня освіти фахівців, що займаються їх тиражуванням. На розвиток інноваційної діяльності підприємств впливає і законодавче середовище. Базові інновації стають можливими за умов відповідних змін в зовнішньому по відношенню до фірми середовищі – в ринковій інфраструктурі.
Серед великої кількості підходів до класифікації інновацій слід окремо виділити класифікації А.Пригожина та Ю.Бажала [2, c. 60].
В першій всі інновації підрозділяються на такі:
1. За розповсюдженням – одиничні та дифузні.
2. За місцем у виробничому процесі - сировинні, забезпечуючі та продуктові.
3. За спадкоємністю – заміщуючи, скасовуючі, поворотні, відкриваючі та ретровведення.
4. За охопленням очікуваної частки ринку - локальні, системні, стратегічні.
5. За інноваційним потенціалом та ступенем новизни - радикальні, комбінаторні та вдосконалюючі.
Ю.Бажал вважає, що інновації необхідно класифікувати за наступними ознаками:
1. За типом – продуктові, технологічні, сировинні, організаційні, збутові та інфраструктурні.
2. За новизною місця впровадження – нова галузь (нове виробництво), існуюча галузь (існуюче виробництво).
3. За інноваційною функцією - базові, поліпшуючі та псевдоінновації.
Графічну інтерпретацію класифікації інновацій можна відобразити так (рисунок 1):
Рисунок 1 – Класифікація інновацій
Слід зауважити, що виділення окремої групи інфраструктурних інновацій пов'язане з їх значущістю в сучасному світі. За своїм економічним змістом ці інновації можуть бути віднесені до всіх трьох попередніх видів, залежно від предмету інновації-структури. В іноземних країнах більшість інфраструктурах інновацій пов'язано з програмним забезпеченням комп'ютерів та систем, з транспортними організаційно-управлінськими інноваціями. Так, в процесі конкуренції «Люфтганзи» з автотранспортом в Німеччині в салонах літаків створено комп'ютерні салони з ІНТЕРНЕТ. Це дає можливість під час польоту працювати і підтримувати зв'язок із своєю фірмою[4, c. 44].
До інфраструктурних інновацій належать також нововведення в системі вузівської освіти студентів технічних спеціальностей майбутніх інноваторів; управлінської освіти керівників середньої та вищої ланки, які навчаються методам роботи в умовах ринкової економіки тощо.
Колектив учених під керівництвом вітчизняного науковця С.Д. Ільєнкової пропонує таку класифікацію інновацій [6]:
1) в залежності від технологічних параметрів:
продуктові;
процесні.
2) за новизною:
нові для галузі у світі;
нові для галузі в країні;
нові для підприємства.
3) за місцем на підприємстві:
інновації на вході;
інновації на виході;
інновації системної структури.
4) від глибини внесених змін:
радикальні (базові);
поліпшуючі;
модифікаційні.
5) за сферою діяльності:
технологічні;
виробничі;
економічні;
торгові;
соціальні;
в галузі управління.
Інший український науковець П.Н.Завлін [2, c. 29] пропонує класифікацію інновацій за такими ознаками:
1) залежно від галузі застосування:
• управлінські;
• організаційні;
• соціальні;
• промислові.
2) залежно від етапу НТП:
• наукові;
• технічні;
• технологічні;
• конструкторські;
• виробничі;
• інформаційні.
3) залежно від ступеня інтенсивності:
• «бум»;
• рівномірна;
• слабка;
• масова.
4) залежно від темпів здійснення:
• швидкі;
• уповільнені;
• наростаючі;
• рівномірні;
• стрибкоподібні.
5) залежно від масштабу інновацій:
• трансконтинентальні;
• транснаціональні;
• регіональні;
• великі, середні, дрібні.
6) залежно від результативності:
• висока;
• низька;
• стабільна.
7) залежно від ефективності:
• економічна;
• соціальна;
• екологічна;
• інтегральна.
2. Класифікація інновацій за міжнародними нормами (керівництво Осло)
Діючі міжнародні норми збирання даних про інновації розповсюджуються тільки на технологічні інновації, тобто охоплюють нові продукти і процеси, а також їх суттєві технологічні удосконалення. Вони базуються на рекомендаціях, прийнятих в Осло в 1992 р. («Керівництво Осло»).
Керівництво Осло було прийнято країнами Північної Європи за сприянням Фонду розвитку промисловості як посібник для збирання даних стосовно технологічних інновацій, оскільки дослідження ОЕСР дванадцяти проектів по проблемах інноваційної діяльності, проведені в 1990 році, довели суттєві розбіжності в меті, методах, визначеннях основних понять інноваційної діяльності. Було доведено, що по інноваціях можна отримати досить широкий спектр вихідних даних. Згідно рекомендацій національних експертів по проблемах показників в науково-технічній сфері, зроблених під час їх зустрічі 28-30 листопада 1989 р., із врахуванням результатів досліджень інноваційних проектів в 1990 р., Керівництво Осло дає наступні визначення інновацій.
Інновації, направлені на створення нових видів продукції – це комерціалізація продукції, що пройшла технологічні вдосконалення різного ступеня. Під технологічними вдосконаленнями при цьому розуміються зміни в проектно-конструкторських характеристиках продукції, в результаті чого споживач отримує можливість задовольняти як нові, так і традиційні потреби, але вже на суттєво вищому рівні. Склад такої продукції визначається відповідно до ступеня технологічних вдосконалень:
o принципово мові вироби (радикальні продуктові інновації);