Класифікація інновацій

Міністерство освіти та науки України

Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу

       Кафедра управління регіональним 

та галузевим економічним розвитком

Контрольна робота з економіки організаційної інноваційної діяльності підприємств та тему: «Класифікація інновацій»

                                                                                  Виконала:

                                                                                  ст. гр. ЕКПзт-О3-2

                     Горячек Наталія

                     Перевірив:

                                                                                 Карпов Ю.О.

Івано-Франківськ

2006

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………………………………………………………..3

   1. Характеристика підходів до класифікації інновацій…………………………………….. 4

   2. Класифікація інновацій за міжнародними нормами (керівництво Осло)…. 9

   3. Класифікація інновацій Й.А. Шумпетера та його послідовників……………….11

   4. Українська класифікацій інновацій та інтегрування її в світову

економіку ….…………………………………………………………………………………………………………….….14

Висновки……………………………………………………………………………………………………………..………17

Список використаної літератури…………………………………………………………………………….19

Вступ

Значення інноваційного аспекту демонополізації велике для Ук­раїни, тому що більшість підприємств країни знаходяться в залежно­му і неконкурентоспроможному стані, є споживачами застарілих тех­нологій, а існуючі окремі пріоритети в процесі застою можуть бути безповоротно загублені.

Інноваційний аспект демонополізації повинен стати вирішаль­ним у плані розвитку тих галузей і сегментів виробництв, що є пріо­ритетними для динамізації НДДКР і НТП у цілому.

Основою технологічного прогресу, як відомо, є техніко-технологічні інновації, що виявляються у формі нових продуктів, техно­логій їхнього виготовлення і засобів виробництва. У залежності від глибини внесених змін у новації виробництва в загальному випадку виділяють: радикальні (принципово революційні зміни); поліпшені (удосконалюючі); модифікаційні (часткові поліпшення).

Однак таке розчленовування відновлень явно недостатнє для проведення чіткої межі між ними і, часом, виникають труднощі та сумніви щодо віднесення того чи іншого нововведення до тієї чи іншої категорії відновлення. Тому  є актуальною проблема вивчення різних класифікаторів, що визначають той чи інший ступінь відновлення. Розглянемо їх а даній роботі.

Типізація інновацій за нищевказаними ознаками дозволить обрати правильну стратегію розвитку підприємства-інноватора, яка залежить від домінуючого типу інновацій; побудувати економічні механізми та організаційні форми управління (що є наслідком обрання стратегії); змоделювати поведінку підприємств щодо реалізації своєї інноваційної продукції на ринку.

1. Характеристика підходів до класифікації інновацій

Існує багато підходів до класифікації інновацій, кожен з них визначається конкретною формальною ситуацією. В залежності від галузі, якої стосуються новинки, виділяють такі інно­вації:

              технологічні – нові продукти, технології, джерела енергії, конструкційні матеріали, обладнання, устаткування тощо;

              організаційні - нові методи і форми організації всіх видів діяльності підприємств та їх об'єднань;

              економічні – нові методи управління наукою, виробниц­твом шляхом реалізації функцій планування і прогнозування, фінансування, ціноутворення, мотивації та оплати праці, оцінки результатів діяльності;

              соціальні – різні форми активізації людського чинника, включаючи організацію професійної підготовки і постійного під­вищення кваліфікації персоналу, стимулювання його творчої діяльності, професійного змагання, створення комфортних умов життя;

              юридичні – нові та опрацьовані нормативно-правові доку­менти, що визначають та регулюють усі види діяльності під­приємств та організацій, фізичних осіб та їх об'єднань.

Деякі економісти (Я.Ван Дайн, І.Мілендорфер,  Ю. Бажал) [10] пропонують виділити окремо в класифі­кації так звані «інфраструктурні» інновації – інновації , що ви­никають в інфраструктурах галузях: транспорті, зв'язку, інституційних формах поєднання науки і виробництва, освіті, соціальній політиці, інших сферах діяльності. Тоді до цієї групи треба віднести з попередніх соціальні та юридичні інновації. Ці інновації виливають на інноваційну діяльність підприємства, створюючи  відповідні  умови  для  можливості  обміну  інформацією, що прискорює появу базових інновацій (наприклад, інфор­маційні або комунікаційні мережі, зокрема – ІНТЕРНЕТ і т.ін.). З цим слід погодитись, оскільки розповсюдження інновацій, їх дифузія суттєво залежать від розвитку системи комунікацій, від рівня освіти фахівців, що займаються їх тира­жуванням. На розвиток інноваційної діяльності підприємств впливає і законодавче середовище. Базові інновації стають можливими за умов відповідних змін в зовнішньому по відношенню до фірми середовищі – в ринковій   інфраструктурі.

Серед великої кількості підходів до класифікації інновацій слід окремо виділити класифікації А.Пригожина та Ю.Ба­жала [2, c. 60].

В першій  всі інновації підрозділяються на такі:

1.   За розповсюдженням – одиничні та дифузні.

2.   За місцем у виробничому  процесі  - сировинні,  забез­печуючі та продуктові.

3.   За спадкоємністю – заміщуючи, скасовуючі, поворотні, відкриваючі та ретровведення.

4.  За  охопленням   очікуваної  частки   ринку  - локальні, системні, стратегічні.

5.   За  інноваційним   потенціалом  та  ступенем   новизни  - радикальні, комбінаторні та вдосконалюючі.

Ю.Бажал вважає, що інновації необхідно класифікувати за наступними ознаками:

1.   За типом – продуктові, технологічні, сировинні, органі­заційні, збутові та інфраструктурні.

2.  За новизною місця впровадження – нова галузь (нове виробництво), існуюча галузь (існуюче виробництво).

3.   За   інноваційною   функцією   -   базові,   поліпшуючі   та псевдоінновації.

Графічну інтерпретацію класифікації інновацій можна відобразити так (рисунок 1):

Рисунок 1 – Класифікація інновацій

Слід зауважити, що виділення окремої групи інфраструктурних інновацій пов'язане з їх значущістю в сучасному світі. За своїм економічним змістом ці інновації можуть бути віднесені до всіх трьох попередніх видів, залежно від предмету інновації-структури. В іноземних країнах більшість інфраструктурах іннова­цій пов'язано з програмним забезпеченням комп'ютерів та сис­тем, з транспортними організаційно-управлінськими інноваціями. Так, в процесі конкуренції «Люфтганзи» з автотранспортом в Німеччині в салонах літаків створено комп'ютерні салони з ІНТЕРНЕТ. Це дає можливість під час польоту працювати і під­тримувати зв'язок із своєю фірмою[4, c. 44].

До інфраструктурних інновацій належать також нововве­дення в системі вузівської освіти студентів технічних спеціальностей майбутніх інноваторів; управлінської освіти керівників середньої та вищої ланки, які навчаються методам роботи в умовах ринкової економіки тощо.

Колектив учених під керівництвом вітчизняного науковця С.Д. Ільєнкової пропонує таку класифікацію інновацій [6]:

1) в залежності від технологічних параметрів:

            продуктові;

            процесні.

2) за новизною:

      нові для галузі у світі;

      нові для галузі в країні;

      нові для підприємства.

3) за місцем на підприємстві:

      інновації на вході;

      інновації на виході;

      інновації системної структури.

4) від глибини внесених змін:

      радикальні (базові);

      поліпшуючі;

      модифікаційні.

5) за сферою діяльності:

      технологічні;

      виробничі;

      економічні;

      торгові;

      соціальні;

      в галузі управління.

Інший український науковець П.Н.Завлін [2, c. 29] пропонує класифікацію інновацій за такими ознаками:

1) залежно від галузі застосування:

• управлінські;

• організаційні;

• соціальні;

• промислові.

2) залежно від етапу НТП:

• наукові;

• технічні;

• технологічні;

• конструкторські;

• виробничі;

•  інформаційні.

3) залежно від ступеня інтенсивності:

• «бум»;

• рівномірна;

• слабка;

• масова.

4) залежно від темпів здійснення:

• швидкі;

• уповільнені;

• наростаючі;

• рівномірні;

•  стрибкоподібні.

5) залежно від масштабу інновацій:

• трансконтинентальні;

• транснаціональні;

• регіональні;

• великі, середні, дрібні.

6) залежно від результативності:

• висока;

• низька;

• стабільна.

7) залежно від ефективності:

• економічна;

• соціальна;

• екологічна;

•  інтегральна.

2. Класифікація інновацій за міжнародними нормами (керівництво Осло)

Діючі міжнародні норми збирання даних про інновації роз­повсюджуються тільки на технологічні інновації, тобто охоп­люють нові продукти і процеси, а також їх суттєві технологічні удосконалення. Вони базуються на рекомендаціях, прийнятих в Осло в 1992 р. («Керівництво Осло»).

Керівництво Осло було прийнято країнами Північної Євро­пи за сприянням Фонду розвитку промисловості як посібник для збирання даних стосовно технологічних інновацій, оскільки до­слідження ОЕСР дванадцяти проектів по проблемах інноваційної діяльності, проведені в 1990 році, довели суттєві розбіжності в меті, методах, визначеннях основних понять інноваційної діяль­ності. Було доведено, що по інноваціях можна отримати досить широкий спектр вихідних даних. Згідно рекомендацій національних експертів по проблемах показників в науково-технічній сфері, зроблених під час їх зустрічі 28-30 листопада 1989 р., із врахуванням результатів досліджень інноваційних проектів в 1990 р., Керівництво Осло дає наступні визначення інновацій.

Інновації, направлені на створення нових видів продукції – це  комерціалізація продукції, що пройшла технологічні вдосконалення різного ступеня. Під технологічними вдосконаленнями при цьому розуміються зміни в проектно-кон­структорських характеристиках продукції, в результаті чого спо­живач отримує можливість задовольняти як нові, так і традицій­ні потреби, але вже на суттєво вищому рівні. Склад такої про­дукції визначається відповідно до ступеня технологічних вдоско­налень:

o                     принципово мові вироби (радикальні продуктові іннова­ції);