Класифікація інновацій

o                     вироби вдосконалені (інкрементальні продуктові інновації);

o                     вироби, що створені з використанням нових або значно вдосконалених методів виробництва (інша інноваційна продукція).

Інновації, направлені на створення нових процесів, мають місце тоді, коли змінюється технологія! виробництва певного виду продукції. Йдеться про створення нового обладнання, розробку нових методів управління і організації, а також про те і друге водночас. Загальні вимоги до технологічних інновацій: новизна; задоволення ринкового попиту; прибутковість.

На думку Е.Менсфілда [6, c. 52], одні і ті ж інновації процесного характеру у розробників є інноваціями-продуктами, а у користувачів – інноваціями-процесами.

Згідно з Керівництвом Осло, світові потоки технологій підрозділяються на чотири основні категорії:

            передача технологій (технічних засобів або ноу-хау) щ передача прав власності, що супроводжується наданням технічної допомоги;

            надання послуг технічного змісту (технологічних розробок, консультацій тощо);

            продаж товарів, що мають технологічний зміст і можуть бути   використані   з  метою  виробництва  інших  товарів   (тобто продаж основних засобів);

            розповсюдження знань через вільні або практично вільні канали   (навчання   та  технічне   співробітництво,   особисті   контакти).

Розповсюдження інновацій може проходити як по ринко­вих каналах, так і поза ними. Не розповсюджуючись, інновації не можуть суттєво виливати на розвиток економіки.

Специфікою інноваційного товару є високий ступінь невизначеності при отримані науково-технічного результату (високий ризик, від якого неможливо застрахуватися). Як зао­хочення до підприємництва і винагороди за ризик, ринкове господарство пропонує прибуток.

3. Класифікація інновацій Й.А. Шумпетера та його послідовників

Підґрунтям для сучасних класифікацій є результати до­слідження інновацій Й.А.Шумпетером та його послідовниками. Однак при перекладі типів «нових комбінацій» факторів вироб­ництва (за Шумпетером) з німецької мови  на російську при характеристиці першої ознаки було допущено неточ­ність, яка суттєво вплинула на зміст даного типу інновацій, ос­кільки переважно всі дослідники в країнах СНД використову­вали російський варіант твору Й.А.Шумпетера [6, c. 70].

Переклад першої ознаки інновацій - «Виготовлення нового продукту або відомого продукту нової якості». В такому перекладі розуміється, що до даного типу належать базові інновації (принципово нові продукти) та покращуючі інновації (продукти з покращеними якісними харак­теристиками). Порівняємо з текстом Шумпетера (німецьким). Повинно бути: «Виробництво нового продукту або відомого продукту в новій якості». Виходячи  з  неточного перекладу, багато дослідників вважають, що Шумпетер мав на увазі нові властивості продукту, а не продукт в новій якості: «впровадження продукції з новими властивостями», «виробництво невідомого споживачам нового продукту чи продукту з якісно новими властивостями, «випуск відомого продукту іншої якості» тощо.

Зрозуміло, що дана неточність вносить багато незрозумілостей в класифікацію інновацій. Адже «відомий продукт в новій якості» - це радикальна, а не інкрементальна продуктова інновація. Як приклад, може бути наведений персональний комп'ютер (базова інновація), що замінив велику електронно-обчислювальну техніку при виконанні обчислювальних робіт. Вдосконалення якісних характеристик персонального комп'ютера (інкрементальні на продуктова інновація) – це збільшення обсягів пам'яті, швидкодії тощо – тобто, перехід до більш сучасних моделей (від ІВМ 386 до ІВМ-486, а потім до   Pentium і т.ін.). Дана інновація – покращуюча.

Використання персонального комп'ютера з периферією в якості поліграфічного обладнання для виконання текстових і друкарських робіт – це  радикальна продуктова інновація, що належить до базових. В даному випадку він замінює друкарську техніку, поліграфічне обладнання. Це свого роду переворот і організації поліграфічної справи.

Інновації в галузі інформаційних технологій, комунальних, юридичних та соціальних послуг не розглядаються як техноло­гічні інновації: тобто, з п'яти типів інновацій (за Шумпетером) тільки два перші віднесені до технологічних. Крім того, четвер­тий тип інновацій («отримання нового джерела сировини»), якщо це конкретна науково-дослідна робота, присвячена отри­манню нових прогресивних матеріалів, може вважатися розроб­кою нового продукту; якщо це пошук нових постачальників – організаційною діяльністю, тобто технологічною інновацією.

Переворотом в кіноринку було використання комп'ютерної техніки для створення візуальних анімаційних кіноефектів, і також комп'ютерних ігор. Виникла нова галузь кіно, що конкурує з художнім фільмом. З моменту її виникнення (в 1993 р Джеймс Камерон разом з партнерами створив фірму «Digital Domain», що розробляла для кіновиробництва спеціальні візуальні комп'ютерні ефекти) до моменту всесвітнього визнанні пройшло тільки три роки. Зараз ця фірма відома як одна з провідних в галузі візуальних ефектів, а також виробництва електронних та комп'ютерних іграшок. В ній працюють понад 350 добре оплачуваних художників, дизайнерів, інженерів і техніків. Дана інновація започаткувала нову сферу діяльності, якої раніше взагалі не було. Її названо « Cultural Products Indastry» (суміш Голівуду і Cиліконової долини). Дана галузь має великий успіх у споживачів, великі перспективи розвитку. Це теж базова інновація,   коли   комп'ютерна   техніка   використовується   в   новій якості [6, c. 74].

Таким чином, одна базова інновація викликала до житті пакет базових інновацій, кожна з яких в подальшому вдосконалюється, покращується і призводить до нових базових і покращуючих інновацій в різних галузях економіки. Спостерігається процес дифузії.

З метою вирішення економічних проблем (фінансування інноваційної діяльності, надання певних пільг інноваційним структурам, виділення безпроцентних кредитів тощо) виникає необхідність уточнення класифікації інновацій за основними оз­наками. Нагадаємо, що Шумпетер та його послідовники особливо підкреслювали необхідність державної підтримки базових інно­вацій через «доповнення до глобального регулювання» шляхом участі держави в здійсненні проектів нововведень з метою ком­пенсації ризику. Тобто по базових інноваціях держава повинна брати на себе частину ризику, що відбивається у частково безповоротньому фінансуванні інноваційних проектів. Стосовно покращуючих інновацій їх судження не є такими категоричними. Головна ж теоретична проблема – як пояснити недостатність базових інновацій – полягає перш за все в традиційному стверд­женні Дж.М.Кейнса: ключ до вирішення економічних проблем слід шукати в недостатньому рівні інвестиційної діяльності. Розв'язати дану ситуацію, на думку Кейнса, можна тільки за умов фінансової допомоги держави [6, c. 45].

Проаналізувавши класичні та сучасні підходи до класи­фікації інновацій, можна вважати, що у Шумпетера «сировинна» інновація частково може бути віднесена до продуктової, частково – до організаційної сфери інноваційної діяльності, а збутова ді­яльність належить до маркетингової, що, в свою чергу, відно­ситься до функції управління. Це дає підстави перегрупувати дані інновації, об'єднавши їх в організаційно-маркетингові (або, точніше, в організаційно-управлінські. Тоді до них можна від­носити і інновації економічного спрямування, що можуть ви­никнути на фірмі).

4. Українська класифікацій інновацій та інтегрування її в світову економіку

В Україні до основних показників інноваційної діяльності підприємств віднесено показники комплексної механізації та автоматизації, впровадження механізованих потокових та автоматичних ліній, впровадження гнучких виробничих систем модулів, роботизованих технологічних комплексів, промисловій роботів, верстатів з ЧПУ, прогресивних технологічних процесів, освоєння виробництва нових видів продукції. Це дещо неправильно, оскільки інноваційна діяльність ототожнюється з діяльністю по впровадженню пової техніки, як це було за часів планової економіки. Інновації – це категорія ринкова, об'єктом якої є підприємницька діяльність суб'єктів ринку по розробці, впровадженню і реалізації з метою отримання прибутку нових продуктів, технологій, прогресивних систем управління еконо­мічними процесами [1, c. 68].

З метою побудови ефективної системи стимулювання інно­ваційної діяльності в Україні в умовах її інтегрування в світову економіку і з урахуванням міжнародних вимог до інновацій, необхідно класифікувати інновації,  таким чином:

1.  За  типом   -   продуктові,   технологічні,   організаційно-управлінські та інфраструктурні;

2.  За інноваційною функцією та ступенем новизни - базо­ві, покращуючі та псевдоінновації;

3.  За значенням наслідків та охопленням частки ринку – локальні; регіональні  (галузеві); державного значення; міжна­родного значення.

Класифікаційна позиція «галузеві інновації» може бути використана за умов наявності галузевої структури економіки, однак в сучасних умовах,  коли  галузева структура практично відсутня, можна вважати за доцільне впровадження тільки класифікаційної позиції «регіонального значення». Крім того, інноваційна діяльність в Україні за своїми наслідками здебільшого впливає на  ситуацію в регіоні, навіть якщо певний вид інновації віднесеної до державного чи міжнародного рівня. Тому класифікація за і наслідками впровадження інноваційної політики по їх виливу на розвиток економічних процесів на певному рівні, має особливе значення для української економіки.

Так, організаційно-управлінські інновації, пов'язані з організацією технопаркових структур або вільних економічних зоні в регіонах, відразу привертають увагу громадськості до цього регіону і призводять до активізації діяльності, до його піднесення. В свою чергу, поширення в Україні інновацій організаційного  характеру,   пов'язаних  з  розміщенням  на  підприємствах замовлень західних компаній, має як позитивне, так і негативне значення. З одного боку, розміщення таких замовлень дає тим часову роботу працівникам підприємства, які в кризових умовах не  завжди  нею  забезпечені.  Однак негативні  наслідки такого роду інновацій є більш суттєвими. Дані замовлення не приносять на підприємства певні технологічні нововведення, оскільки ґрунтуються тільки на використанні дешевої висококваліфікованої робочої сили. Готова продукція вивозиться за межі України споживається там. Результатом таких інновацій буде не підвищення рівня добробуту в Україні (оскільки українські робітним отримують за виконану роботу низьку заробітну плату), а падіння рівня добробуту в західній країні. В умовах насиченого ринкового попиту в певній капіталістичній країні товарна ніша заповнить виробленою в Україні продукцією, що призведе до скорочені аналогічного вітчизняного виробництва, і, відповідно, до скорочення зайнятих там робітників. В кінцевому варіанті наслідків такої інновації буде не підвищення добробуту, а зубожіння населення в світовому масштабі. Тому такі інновації не повинні розраховувати   на  державну   підтримку.   Перевагу   слід  віддавати інноваціям, економічні результати впровадження котрих сприятимуть покращенню економічного розвитку регіону і стосуються якомога більшої кількості людей.

Дещо інший підхід до класифікації новацій запропонований дослідником С.В.Ільдеменовим [7, c. 52] , яка заснована на ступені викори­стання отриманих знань і галузі застосування нововведень у різних сферах суспільства в Україні:

1. Новації, засновані на використанні фундаментальних наукових знань, результати яких знаходять широке застосування в різних сфе­рах (наприклад, ЕОМ).

2.  Нововведення, що також спираються на наукові дослідження, але мають обмежену галузь застосування (вимірювальні прилади для хімічного виробництва).

3. Розроблені з використанням вже існуючих знань нововведення з обмеженою сферою застосування (новий тип змішувача для сипу­чих матеріалів), нововведення, що входять у комбінації різних типів знань в одному продукті (створення нового покоління автомобілів).

4.  Використання одного продукту в різних галузях (наприклад, новий вид тари);

5. Технічно складні нововведення, що з'явилися як побічний ре­зультат великої дослідницької програми (керамічна каструля, створе­на на основі досліджень, проведених у рамках космічної програми);

6.  Застосування уже відомої техніки чи методів у нових галузях (використання окремих видів військової техніки в результаті кон­версії в окремих сферах народного господарства).

Крім того, при вирішенні питань фінансування інноваційної діяльності в Україні інновації певного значення можуть розраховувати на фінансування з відповідного рівня джерел (локальних, той фондів підприємства; регіональних фондів; бюджетних кошті міжнародних кредитів та грантів).

Висновки

Основними критеріями класифікації інновацій, зазначених в даній роботі автор узагальнює  наступні:

1) комплексність набору класифікаційних ознак, що враховують­ся, для аналізу і кодування;

2) можливість кількісного (якісного) визначення критерію;

3) наукова новизна і практична цінність пропонованої ознаки кла­сифікації.

Отже, класифікація інновацій здійснюється за такими параметрами:

         в залежності від технологічних параметрів (продуктові; процесні.)

         за новизною (нові для галузі у світі; нові для галузі в країні; нові для підприємства)

         за місцем на підприємстві( інновації на вході; інновації на виході;

         інновації системної структури)