Ефективність використання інновацій

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Реферат

на тему:

«Ефективність використання інновацій»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Запровадження 

 

За сучасних умов підвищення ефективності виробництва можна досягнути з допомогою розвитку інноваційних процесів, одержують кінцеве вираження у нові технології, нові види продукції. Пошук і інновацій на підприємствах є актуальною проблемою. Розвиток нових технічних рішень, вдосконалення основних принципів управління створюють умови для відновлення процесів відтворення на підприємств і дають додатковий імпульс для економічного зростання. Інновації містять у собі як технічні чи технологічні розробки, а й будь-які зміни у цю справу в усіх галузях науково-виробничої діяльності. Постійне відновлення техніки і технологій робить інноваційний процес основним умовою виробництва конкурентоспроможної продукції, завоювання і збереження позицій підприємств над ринком і підвищення продуктивності, і навіть ефективності підприємства.

Ефективність інновацій  визначається їхня конкретної здатністю  зберігати відповідне кількість  праці, часу, ресурсів немає і грошей до розрахунку одиницю усіх і гаданих корисних ефектів створюваних продуктів, технічних систем, структур.

Отже, предметом проведеного  дослідження, у цій роботі є інновації  та його ефективність. Поняття «інновації»  дуже важливо задля кожної організації, оскільки з допомогою нього поліпшується виробнича діяльність з допомогою запровадження виробництво нових технологій, які забезпечують ефективну діяльність підприємства.

Метою згаданої контрольної  роботи є підставою розгляд поняття інновацій, одержання них ефективності.

З зазначеної теми контрольної  роботи, її основне завдання є:

- поняття інновацій  та його види;

- визначення ефективності  використання інновацій;

- види ефекту інновацій;

- вивчення системи  основних показників інновацій.

У ході дослідження використовувалися  різні навчальні матеріали і  допомоги.

 

Якщо керуватися канонами теорії ринкової економіки, то напрошується висновок про необхідність виділення, принаймні, двох критеріїв ефективності. По-перше, це локальні критерії ефективності діяльності первинних суб’єктів, що господарюють, які у рамках заданих зовнішніх обмежень прагнуть до одержання найбільших вигод (прибутковості, прибутку) у довгостроковій перспективі. По-друге, це глобальні критерії ефективності діяльності всієї економічної системи, що повинен лежати в основі державної політики, спрямованої на забезпечення динамічного розвитку всього суспільства.

Не менш важлива значимість визначення економічного ефекту і для  перехідної економіки. В залежності від результатів, що враховуються, і витрат розрізняють наступні види ефекту (табл. 1):

Таблиця 1

Види ефекту від реалізації інновацій

Види ефекту

Фактори-показники

Економічні     Науково-технічний     Фінансовий     Ресурсний     Соціальний     Екологічний

Показники враховують у вартісному вираженні усі види результатів і витрат, обумовлених реалізацією інновацій Новизна, простота, корисність, естетичність, компактність   Розрахунок показників базується на  фінансових показниках   Показники відображають вилив інновацій на обсяг виробництва і споживання того чи іншого виду ресурсу   Показники враховують соціальні  результати реалізації інновацій   Шум, електромагнітне  поле, освітлення (зоровий комфорт), вібрація. Показники враховують інновацій  на навколишнє середовище.

 

В залежності від тимчасового періоду обліку результатів і витрат розрізняють показники ефекту за розрахунковий період і показники річного ефекту.

Тривалість прийнятого тимчасового періоду залежить від  наступних факторів:

• тривалості інноваційного періоду
• терміну служби об’єкта інновацій
• ступеня вірогідності інформації
• вимог інвесторів

Вище відзначено, що загальним  принципом оцінки ефективності є  зіставлення ефекту (результату) і  витрат.

Відношення результат\витрати може бути виражений як у натуральних, так і в грошових величинах. Показник ефективності при цих способах вираження може виявитися різним для однієї і тієї ситуації. Але, головне, потрібно чітко зрозуміти: ефективність у виробництві – це завжди відношення.

У цілому проблема визначення економічного ефекту і вибору найбільш кращих варіантів реалізації інновацій вимагає, з одного боку, перевищення кінцевих результатів від їхнього використання над витратами на розробку, виготовлення і реалізацію, а з іншого боку – зіставлення отриманих при цьому результатів з результатами від застосування інших аналогічних за призначенням варіантів інновацій. Особливо гостро виникає необхідність швидкої оцінки і правильного вибору варіанту на фірмах, що застосовують прискорену амортизацію, при якій терміни заміни діючих машин і устаткування на нові істотно скорочуються.

Метод обчислення ефекту (доходу) інновацій, заснований на зіставленні результатів  їхнього освоєння з витратами, дозволяє приймати рішення про доцільність  використання нових розробок.

Для оцінки загальної ефективності інновацій може використовуватися система наступних показників:

1. інтегральний ефект
2. індекс рентабельності
3. норма рентабельності
4. період окупності

1. Інтегральний ефект Е_інт – являє собою величину різниці результатів ат інноваційних витрат за розрахунковий період, доведених до одного, звичайно початкового року, тобто з обліком дисконтування результатів і витрат:

                                                              Т_Р

Э_інт = Σ (Pt - З_t)a_{t ,}

                                                             t = 0

де Т_р – розрахунковий рік

P_t – результат у t-й рік

З_t – інноваційні витрати в t-й рік

a_t – коефіцієнт дисконтування (дисконтний множник).

Інтегральним ефектом називають  також чистий дисконтований дохід, чиста наведена чи чиста сучасна  вартість, чистий наведений ефект.

Розглянутий вище метод дисконтування  – метод порівняння різночасних  витрат і доходів, допомагає вибрати  напрямки вкладення засобів в  інновації, коли цих засобів особливо мало. Даний метод корисний для  організацій, що знаходяться на підлеглому становищі й одержують від вищестоящого керівництва вже жорстко зверстаний бюджет, у якому сумарна величина можливих інвестицій в інновації визначена однозначно. У таких ситуаціях рекомендується проводити ранжирування всіх наявних варіантів інновацій у порядку зменшувальної рентабельності.

Як показник рентабельності можна  використовувати індекс рентабельності. Він має інші назви: індекс дохідності, індекс прибутковості.

2. Індекс рентабельності - являє собою відношення наведених доходів до наведених на цю ж дату витрат. Розрахунок індексу рентабельності J_r ведеться за формулою:

                                     T_p 

                                      Σ Д_j a_t

                        t=0   

                   j_r =--------------

                                  T_p

                                  Σ K_t a_t

                                                 t=0

де Д_j – дохід у періоді j

    K_t – розмір інвестицій в інновації в періоді t

У чисельнику цього виразу – величина доходів, наведених до моменту початку реалізації інновацій, а в знаменнику – величина інвестицій в інновації, дисконтова них до моменту  початку процесу інвестування.

Іншими словами, тут  порівнюють дві частини потоку платежів: дохідна та інвестиційна.

Індекс рентабельності тісно пов’язаний з інтегральним ефектом. Якщо інтегральний ефект Е_інт позитивний, то індекс рентабельності J_r>1, навпаки. При J_r>1 інноваційний проект вважається економічно ефективним. У протилежному випадку (J_r>1) – неефективним.

В умовах твердого дефіциту засобів перевага повинна віддаватися  тим інноваційним рішенням, для яких найбільш високий рівень рентабельності.

3. Норма рентабельності Е_р – являє собою ту норму дисконту, при якій величина дисконтова них доходів за певну кількість років стає рівною інноваційним вкладенням. У цьому випадку доходи і витрати інноваційного проекту визначаються шляхом доведення до розрахункового моменту:

 

        Т      Д_t                                 K_t

Д = Σ --------------  ,       K=Σ --------------

       t=1    (1+E_p)^t                        (1+E_p)^t

 

Даний показник характеризує рівень прибутковості, що виражається  дисконтною ставкою за якою майбутня вартість грошового потоку від інновацій  доводиться до дійсної вартості інвестиційних засобів.

Показник норми рентабельності має інші назви: внутрішня норма  прибутковості, внутрішня норма  прибутку, норма проведення інвестицій.

За рубежем розрахунок норми рентабельності часто застосовують як перший крок кількісного аналізу інвестицій. Для подальшого аналізу відбирають ті інноваційні проекти, внутрішня норма прибутковості яких оцінюється величиною не нижче 15-20%.

Норма рентабельності визначається аналітично як таке граничне значення рентабельності, що забезпечує рівність нулю інтегрального ефекту, розрахованого за економічний термін життя інновацій.

Одержану розрахункову величину Е_р порівнюють з необхідною інвестору нормою рентабельності. Питання про ухвалення інноваційного рішення може розглядатися, якщо значення Е_р не менше необхідної інвестору величини.

Якщо інноваційний проект цілком фінансується за рахунок позички  банку, то значення Е _р вказує верхню межу допустимого рівня банківської процентної ставки, перевищення якого робить даний проект економічно неефективним.

У випадку, коли має місце фінансування з інших джерел, то нижня межа значення Е_р відповідає ціні авансового капіталу, що може бути розрахована як середня арифметична зважена величина виплат за користування авансованим капіталом.

4. Період окупності Т_о – є однією з найбільших розповсюджених показників оцінки ефективності інвестицій. На відміну від використовуваного у вітчизняній практиці показника «строк окупності капітальних вкладень» він також базується не на прибутку, а на грошовому потоці з доведенням інвестованих засобів в інновації і суми грошового потоку до дійсної вартості.

Інвестування в умовах ринку поєднане із значним ризиком, і цей ризик тим більший, чим  триваліший термін окупності вкладень. Занадто істотно за цей час  можуть змінитися і кон'юнктура  ринку і ціни. Цей підхід незмінно актуальний і для галузей, у яких найбільш високі темп науково-технічного прогресу і де поява нових технологій чи виробів  може швидко знецінити колишні інвестиції.

Нарешті, орієнтація на показник «період окупності» часто вибирається в тих випадках, коли немає впевненості, що інноваційний захід буде реалізовано, і тому власник засобів не ризикує довірити інвестиції на тривалий термін. Формула для розрахунку періоду окупності має вигляд:

 

                                               К

                                 Т_о =  ----

                                 Д

де К – первісні інвестиції в інновації

     Д – щорічні  грошові доходи 

  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Укладання

Зміни, які у світі, постійно трансформують економічні уклади й умови життєдіяльності людей з допомогою швидкого появи нових технологій і виробництв у різних галузях життя суспільства.

Наприкінці слід зазначити, що ефективність інновацій визначається їхня конкретної здатністю зберігати  відповідне кількість праці, часу, ресурсів немає і грошей до розрахунку одиницю усіх корисних ефектів створюваних продуктів, технічних систем.

Ефективність інновацій  характеризується системою економічних  показників, що відбивають співвідношення пов'язаних витрат і результатів, і  дозволяють судити про економічну привабливості інновацій.

У реальному житті  оцінка ефективності інновацій таїть  у собі кілька дуже істотних проблем. Деякі їх, такі як цю критику інфляції,соизмерение  різночасних показників, приведення інвестицій і витрат виробництва  до єдиної річний розмірності, технічно вирішуються практично з допомогою різних методів, коефіцієнтів тощо.