Використання мережевих технологій в управлінні

 

 

ВСТУП

Сучасна інформаційна технологія немислима без використання перcонального комп'ютера й телекомунікаційних засобів. Офісні комп'ютерні технології - це інструменти інформаційних технологій, застосовуваних на автономних персональних комп'ютерах. Очевидно, що відомості, які накопичуються на одному комп'ютері, доступні, насамперед, працюючому за ним користувачу. Звичайно, є можливість передачі цих відомостей і іншим користувачам за допомогою магнітних або оптичних дисків, але це не самий зручний і швидкий спосіб.

Тому згодом виникла ідея обміну повідомленнями між комп'ютерами через лінії зв'язку - так звана комп'ютерна телекомунікація, на базі якої з'явилися мережеві інформаційні технології. Вони являють собою об'єднання технології збору, зберігання, передачі й обробки даних, відомостей на комп'ютері з технікою зв'язку й телекомунікаціями. З огляду на вищесказане, моя тема є актуальною.

Об’єктом дослідження єособливості використання мережевих технологій в управлінні.

Предметом дослідження ємережеві технології в управлінні.

Мета дослідженняполягає у вивченні питань, пов’язаних з використанням мережевих технологій в управлінні, їх видами та особливостями застосування у різних галузях.

Для досягнення поставлено мети у роботі передбачено вирішення таких завдань:

1. Дати визначення основним поняттям про мережі.
2. Розглянути історію, види та топологію мереж. 
3. Охарактеризувати застосування мереж на підприємстві та в управлінні. 
4. Описати можливості мережі Інтернет та її перспективи. 
5. Охарактеризувати  безпеку мереж.

Методи дослідження полягають в тому, що при написанні своєї курсової роботи я використовувала аналіз та синтез підручників, монографій, узагальнення аналітичних статті вітчизняних і зарубіжних фахівців з інформаційних технологій та контент-аналіз сучасних джерел інформації. Всі данні були систематизовані, досліджені та використані при написанні роботи. 

Структура роботи. Робота складається зі вступу, 3 розділів з підрозділами, висновків, списку використаних джерел і додатків. Список джерел налічує 17 найменувань. Загальний обсяг роботи – 32 сторінки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ І

МЕРЕЖІ В УПРАВЛІННІ. ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ПРО МЕРЕЖІ

1.1.Історія виникнення мереж

У сучасному суспільстві комп'ютерні мережі є невід'ємною частиною інформаційної структури в бізнесі, промисловості та освіті. Побудова мережі, що має з'єднання з мережею Internet вимагає ретельного планування. Це планування та прийняття рішень необхідні навіть окремому користувачеві. 
Із розвитком нових досягнень в технологіях мереж на початку 80-х років мережі почали стрімко поширюватися.

Кожна компанія створювала власні стандарти та обладнання, технічні засоби мереж та програмне забезпечення. Ця конкуренція привела до несумісності створених технологій, та виникненню проблем узгодження обладнання. Необхідно було робити повне оновлення обладнання. 
Спочатку були створені стандарти LAN. Ці стандарти були відкритим набором директив для створення мережевих технічних засобів та програмного забезпечення. Апаратне забезпечення різних компаній було узгоджено, що давало можливість будувати надійні і стабільні LAN - мережі.

1.2.Види та топології мереж

Кожний комп'ютер має доступ до своїх власних ресурсів: оперативної пам'яті, файлової системи на дисках і зовнішніх пристроїв ( додаткових дисководів, принтерів, модемів тощо). Для оптимального використання цих ресурсів і, зокрема, для обміну інформацією комп'ютери об'єднують у локальні мережі. Декілька з'єднаних між собою локальних мереж за територіальною чи галузевою ознаками утворюють глобальну мережу. Саме Інтернет є загальнодоступною глобальною мережею, яку справедливо вважають ( і це відображає її назва ) мережею мереж. Об'єднання комп'ютерів у мережу має великі переваги.

Комп'ютерна мережа - це комп'ютери та зовнішні пристрої (принтери, плоттери, сканери), зв'язані між собою системою пересилання інформації. Таку систему утворюють програмне забезпечення, середовище передавання (канали зв'язку) та інше мережне обладнання.

Мережі поділяють за зонами обслуговування на два головні види: локальні та глобальні.

У локальних мережі (LAN, LocalAreaNetwork) об'єднують комп'ютери, розташовані водному приміщенні чи одній організацій, наприклад, у ліцеї, університеті,  банку, на заводі тощо. Головною ознакою локальної мережі є порівняно короткі, швидкісні й добре захищені лінії зв'язку. Швидкість пересилання даних в локальний мережі становить 10, 100 або 1000 Мбіт/с і більша ( 1 Мбіт = 106 біт).

Глобальні мережі( WAN, wideAreaNetwork ) найчастіше об'єднують локальні мережі за галузевою ознакою ( банківських  мережі, мережі авіакомпаній, наукових організацій тощо ). Прикладом глобальної мережі є мережа УРАН в Україні, яка об'єднує наукові центри в географічному трикутнику Львів-Київ-Севастополь.

Виділяють також міські мережі   ( MAN, MetropolitanAreaNetwork ) з великим, як у глобальній мережі, радіусом дії і швидкісними, як у локальній мережі, середовищами передавання даних.

Найпростіший приклад локальної мережі - два комп'ютери, з'єднані спеціальним кабелем через послідовні чи паралелі порти через мережні адаптери. Такий спосіб з'єднання називають прямим.

Окремий комп'ютер мережі називають робочою станцією. Користувачів локальної мережі називають робочою групою.

Якщо всі комп'ютери локальний мережі рівноправні, то така мережа є одноранговою. Члени робочої групи мають доступ до незахищеної інформації на кожному комп'ютері. На таких комп'ютерах встановлюється одна з мережних операційних систем (ОС): Windows2007, 2010, 2013Workstation, NetWare фірми Novell, LANtastic фірми Artisoft чи ОС з підтримкою мережних функцій ( WindowsXP, 2007, 2010,Vista тощо ).

Якщо вмережі є комп'ютер, з якого черпають інформацію робочі станції, то його називають сервером, робочі станцій-клієнтами, а з'єднання - мережею типу клієнт-сервер. На таких комп'ютерах встановлюють спеціальне програмне забезпечення: програму-сервер для сервера і програму-клієнт для кожної робочої станції. Сьогодні це найпоширеніший тип мережі. Для їх функціонування потрібна операційна система Linux або MS WindowsNT чи 2003-2005 Server, або MSWindowsXPProfessional, LANServer фірми IBM, NetWare фірми Novell тощо.

Поширеними є компактні робочі станції без дисководів (монітор, клавіатура, миша, системний міні-блок ), призначені лише для доступу до сервера, де зберігаються всі дані робочої групи. Таку станцію називають «тонким клієнтом».

Робочі станції можуть розміщуватись на значній відстані від сервера, наприклад, в іншому місті. Якщо комп'ютер-клієнт з'єднаний із сервером за допомогою виокремленої телефонної чи іншої лінії зв'язку, то таке з'єднання називаютьвіддаленими доступом до мережі. Апаратну підтримку такого з'єднання здійснює пристрій, який називають модемом . Комп'ютер з віддаленим зв'язком до сервера називають абонентським пунктом. Виділені ( виокремленні ) лінії застосовують також для з'єднання локальних мереж з глобальною мережею Інтернет.

Топологія визначає вимоги до устаткування, тип використовуваного кабелю, можливі й найбільш зручні методи керування обміном, надійність роботи, можливості розширення мережі.

Існує три основних топології мережі:

• шина (bus), при якій всі комп’ютери паралельно підключаються до однієї лінії зв’язку й інформація від кожного комп’ютера одночасно передається всім іншим комп’ютерам (додаток 1);
• зірка (star), при якій до одного центрального комп’ютера приєднуються інші периферійні комп’ютери, причому кожний з них використовує свою окрему лінію зв’язку (додаток 2);
• кільце (ring), при якій кожний комп’ютер передає інформацію завжди тільки одному комп’ютеру, наступному в ланцюжку, а одержує інформацію тільки від попереднього комп’ютера в ланцюжку, і цей ланцюжок замкнутий в «кільце» (додаток 3).

На практиці нерідко використовують і комбінації базових топологій, але більшість мереж орієнтовані саме на ці три. Розглянемо тепер коротко особливості перерахованих мережних топологій.

Топологія «шина» (або, як її ще називають, «загальна шина») самою своєю структурою припускає ідентичність мережного устаткування комп’ютерів, а також рівноправність всіх абонентів. При такому з’єднанні комп’ютери можуть передавати тільки по черзі, тому що лінія зв’язку єдина. У противному випадку передана інформація буде спотворюватися в результаті накладення (конфлікту, колізії). Таким чином, у шині реалізується режим напівдуплексного (half duplex) обміну (в обох напрямках, але по черзі, а не одночасно).

У топології «шина» відсутній центральний абонент, через який передається вся інформація, що збільшує її надійність (адже при відмові будь-якого центра перестає функціонувати вся керована цим центром система). Додавання нових абонентів у шину досить просте й звичайно можливе навіть під час роботи мережі. У більшості випадків при використанні шини потрібна мінімальна кількість сполучного кабелю в порівнянні з іншими топологіями. Правда, треба врахувати, що до кожного комп’ютера (крім двох крайніх) підходить два кабелі, що не завжди зручно.

Тому що дозвіл можливих конфліктів у цьому випадку лягає на мережне устаткування кожного окремого абонента, апаратура мережного адаптера при топології «шина» виходить складніше, ніж при інших топологіях. Однак через широке поширення мереж з топологією «шина» (Ethernet, Arcnet) вартість мережного устаткування виходить не занадто високою.

Шині не страшні відмови окремих комп’ютерів, тому що всі інші комп’ютери мережі можуть нормально продовжувати обмін. Може здатися, що шині не страшний і обрив кабелю, оскільки в цьому випадку ми одержимо дві цілком працездатні шини. Однак через особливості поширення електричних сигналів по довгих лініях зв’язку необхідно передбачати включення на кінцях шини спеціальних пристроїв – термінаторів, показаних на рис. 1 у вигляді прямокутників. Без включення термінаторів сигнал відбивається від кінця лінії й спотворюється так, що зв’язок по мережі стає неможливою. Так що при розриві або ушкодженні кабелю порушується узгодження лінії зв’язку, і припиняється обмін навіть між тими комп’ютерами, які залишилися з’єднаними між собою. Коротке замикання в будь-якій крапці кабелю шини виводить із ладу всю мережу. Будь-яка відмова мережного устаткування в шині дуже важко локалізувати, тому що всі адаптери включені паралельно, і зрозуміти, який з них вийшов з ладу, не так-те просто.

При проходженні по лінії зв’язку мережі з топологією «шина» інформаційні сигнали послабляються й ніяк не відновлюються, що накладає тверді обмеження на сумарну довжину ліній зв’язку, крім того, кожний абонент може одержувати з мережі сигнали різного рівня залежно від відстані до передавального абонента. Це висуває додаткові вимоги до прийомних вузлів мережного устаткування. Для збільшення довжини мережі з топологією «шина» часто використовують кілька сегментів (кожний з яких являє собою шину), з’єднаних між собою за допомогою спеціальних відновлювачів сигналів - репітерів.

Однак таке нарощування довжини мережі не може тривати нескінченно, тому що існують ще й обмеження, пов’язані з кінцевою швидкістю поширення сигналів по лініях зв’язку.

Топологія «Зірка» - це топологія з явно виділеним центром, до якого підключаються всі інші абоненти. Весь обмін інформацією йде винятково через центральний комп’ютер, на який у такий спосіб лягає дуже більше навантаження, тому нічим іншим, крім мережі, воно займатися не може. Зрозуміло, що мережне устаткування центрального абонента повинне бути істотно більше складним, чим устаткування периферійних абонентів. Про рівноправність абонентів у цьому випадку говорити не доводиться. Як правило, саме центральний комп’ютер є самим потужним, і саме на нього покладають всі функції по керуванню обміном. Ніякі конфлікти в мережі з топологією «зірка» у принципі неможливі, тому що керування повністю централізоване, конфліктувати нема чому.

Якщо говорити про стійкість зірки до відмов комп’ютерів, то вихід з ладу периферійного комп’ютера ніяк не відбивається на функціонуванні частини мережі, що залишилася, зате будь-яка відмова центрального комп’ютера робить мережу повністю непрацездатною. Тому повинні прийматися спеціальні заходи щодо підвищення надійності центрального комп’ютера і його мережної апаратури. Обрив будь-якого кабелю або коротке замикання в ньому при топології «зірка» порушує обмін тільки з одним комп’ютером, а всі інші комп’ютери можуть нормально продовжувати роботу.

На відміну від шини, у зірці на кожній лінії зв’язку перебувають тільки два абоненти: центральний і один з периферійних. Найчастіше для їхнього з’єднання використовується дві лінії зв’язку, кожна з яких передає інформацію тільки в одному напрямку. Таким чином, на кожній лінії зв’язку є тільки один приймач і один передавач. Все це істотно спрощує мережне встаткування в порівнянні із шиною й рятує від необхідності застосування додаткових зовнішніх термінаторів. Проблема загасання сигналів у лінії зв’язку також вирішується в «зірці» простіше, ніж в «шині», адже кожний приймач завжди одержує сигнал одного рівня. Серйозний недолік топології «зірка» складається у жорсткому обмеженні кількості абонентів. Звичайно центральний абонент може обслуговувати не більше 8-16 периферійних абонентів. Якщо в цих межах підключення нових абонентів досить просто, то при їхньому перевищенні воно просто неможливо. Правда, іноді в зірці передбачається можливість нарощування, тобто підключення замість одного з периферійних абонентів ще одного центрального абонента (у результаті виходить топологія з декількох з’єднаних між собою зірок).

Зірка, показана в додатку 2, зветься активної, або справжньої зірки. Існує також топологія, що називається пасивною зіркою, що тільки зовні схожа на зірку (додаток 4). У цей час вона поширена набагато більше, ніж активна зірка. Досить сказати, що вона використовується в самій популярній на сьогоднішній день мережі Ethernet.