Державна інноваційна політика США

 

 

Промислові компанії в  основному фінансують прикладні  дослідження, а в тому, що стосується фундаментальних розробок, тенденція  прямопротилежна: приватні компанії фінансують лише 16 % таких досліджень, тоді як федеральний  уряд — більше 60 %. Відповідно, промисловість (як виконавець) бере на себе виконання більше 70 % всіх НДДКР; федеральний уряд, через підлеглі йому організації, — 7 % (тобто удвічі менше, ніж університети і коледжі).

Переважна частина НДДКР  США, виконаних за рахунок федерального бюджету, відноситься до Міністерства оборони. Доля цього відомства загалом у федеральному фінансуванні НДДКР сягає рівня приблизно 60 %.

Якщо  враховувати  інфляційні  показники,  витрати  федерального бюджету на оборонні дослідження і розробки останніми роками також демонструють випереджаюче зростання у порівнянні з дослідженнями і розробками невоєнного призначення.

Важливими напрямами бюджетного фінансування в США були і продовжують залишатися дослідження в галузі охорони здоров’я і космосу. Їх доля в загальних науково-дослідних витратах досить стабільна і складає приблизно 20 % і 7 % відповідно.

Держава надає пріоритет проектам, які знаходяться «на стику» різних галузей науки і не гарантують швидкої комерційної віддачі, але є багатообіцяючими з точки зору довготривалої перспективи.

Після трагічних подій вересня 2001 року Адміністрація Президента Дж. Буша включила в число пріоритетних також програми НДДКР, спрямовані на запобігання  загрозам  терористичних  актів.  Крім  того, значно збільшилися витрати держави на дослідження і розробки в галузі охорони здоров’я і освіти. Останніми роками НДДКР в галузі охорони здоров’я посідають третє місце (після оборонних) за об’ємом фінансуван ня з федерального бюджету США.

На сільське господарство, енергетику, транспорт доводиться відповідно 1,2 %, 1,1 %, 1,0 % федерального фінансування НДДКР.

У бюджеті США на 2009 фінансовий рік збережено пріоритетне фінансування оборонних дослідницьких програм. Безумовне лідерство у витратах, як і в попередні роки, у Міністерства оборони США, далі — Міністерство охорони здоров’я (його науково-дослідний бюджет втричі менший), НАСА (приблизно 10 % від суми фінансування НДДКР Міністерства оборони).

Адміністрація США розраховувала у 2009 р. компенсувати відставання від плану приросту витрат федерального бюджету, виділеного на реалізацію Ініціативи американської конкурентоспроможності.

Відповідно до цієї програми, анонсованої 2 лютого 2006 р., протягом 10 років планувалося подвоїти державні інвестиції у дослідження, що виконуються в рамках трьох федеральних агентств  — Національного наукового фонду, Управління з питань науки Міністерства енергетики і Національного інституту наукових і технологічних лабораторних досліджень Міністерства торгівлі.

Програма американської  конкурентоспроможності передбачає подвоєння (протягом 10 років) інвестицій в уповноважені федеральні відомст ва:  Національний  науковий  фонд,  Управління  науки  Міністерства енергетики і лабораторії Національного інституту науки і технологій Міністерства торгівлі, що стане можливим в разі щорічного підвищення фінансування не менше ніж на 7 %.

Зростання фінансування НДДКР на користь підвищення конкурентоспроможності національної економіки є одним з головних пріоритетів науково-технологічної політики США. У офіційних документах значиться, що дослідження і розробки допоможуть вирішити проблеми, що стоять перед США в таких критично важливих для збереження національної економічної конкурентоспроможності галузях, як охорона здоров’я, оборона, енергетика, довкілля і т.д.

В рамках реалізації Програми американської конкурентоспроможності федеральний бюджет на 2008 фінансовий рік забезпечив зростання фінансування Національного наукового фонду (ННФ) на 6,8 % у порівнянні з попереднім роком. Це продовжило, таким чином, виконання зобов’язань щодо подвоєння у десятирічний термін фінансових інвестицій в критично важливі фундаментальні дослідження ключових агентств, учених та інженерів.

У 2009 фінансовому році (третьому з початку реалізації Ініціативи конкурентоспроможності) виділено 12,2 млрд. дол. для їх фінансування ННФ, що відповідає приросту на 1,6 млрд. дол. (15 %) у порівнянні з 2008 фінансовим роком (коли було виділено 10,6 млрд. дол.).

Основним інститутом в  системі Міністерства оборони США, що відповідає за фінансування науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, що проводяться технологічно-орієнтованими компаніями для потреб оборонної промисловості США, є Агентство передових оборонних дослідницьких проектів.

У стратегічному плані  Агентства, розробленому у 2003 р. на термін до 2010 року, основне завдання визначене  як «підтримання технологічної переваги США у військовій галузі, запобігання появі несподіваних технологічних загроз для національної безпеки шляхом надання фінансової підтримки революційним і високорентабельним дослідженням, що скорочують розриви між фундаментальними відкриттями та їх військовим використанням».

Для виконання цілей, поставлених  в рамках стратегічних напрямів своєї  діяльності,  Агентство  залучає  до  роботи  експерта  і  керівника проекту, розробляє систему заохочення цих фахівців, надає їм максимально можливу свободу дій. При цьому, на фінансування шести стратегічних напрямів передбачалося направляти до 90 % бюджету в період 2002-2009 рр., а 10 % — на інвестиції у фундаментальні дослідження і реалізацію міжвідомчої програми Інноваційних досліджень малого бізнесу.

Бюджет Агентства передових  оборонних дослідницьких проектів в 2009 фінансовому році планувався на рівні 3,285 млрд. дол.  (для порівняння: у 2008 фінансовому році — 2,959 млрд. дол.; у 2003 році — 2,685 млрд. дол., у 2001 році — 1,976 млрд. дол.).

Основні тенденції бюджетного фінансування, що виявлялися останніми  роками, зберігаються і в бюджетному запиті-2010. Залишається незмінним курс Адміністрації США на пріоритетне фінансування обо ронних дослідницьких програм.

За даними Американської  Асоціації розвитку науки, із запланованих на 2008 р. асигнувань на НДДКР в 143 млрд. дол. (приріст у порівнянні з 2007 р. на 1,4 %) 83 млрд. дол. виділено Міністерству оборони США, з них понад 68 млрд. дол. — на розробку новітніх систем озброєнь. Передбачалися додаткові асигнування на програми в галузі внутрішньої безпеки (сумарно 4,9 млрд. дол.), з яких близько 2 млрд. дол. призначено науковим центрам Міністерства охорони здоров’я на продовження досліджень у галузі біозахисту.

У цивільному секторі був  намічений приріст фінансування НДДКР на 1,3 млрд. дол. У числі пріоритетів — розширення досліджень з ядерного синтезу (428 млн. дол.), участь США у створенні міжнародного термоядерного реактора (160 млн. дол.), а також роботи в галузі поновлюваних джерел енергії і біопалива.

Одночасно істотно (з 1,7 до 1,5 млрд. дол.) знижено витрати на програми щодо вивчення змін клімату. В цілому федеральні асигнування на ці цілі скоротилися за три роки майже на чверть. Проте, Адмінстрація Б.Обами застосовує відмінний від політики Дж.Буша підхід до зазначеної сфери і збільшує увагу до питань екології та змін клімату.

Також у США з 1982 р. розвивається державна програма підтримки інноваційних досліджень малого бізнесу (Small Business Innovation Research — SBIR), відповідно до якої 11 федеральних відомств, які фінансують науку, повинні були цільовим порядком фінансувати SBIR в обсязі 0,2 % свого наукового бюджету. У 1989 р. цей відсоток зріс до 1,25 %, а з 1992 р. щорічно збільшувався. З  1 жовтня  1996 р. його ставка підскочила з  2 до  2,5 % [9].

Істотним елементом прямої підтримки інноваційних процесів в  США є формування державної інноваційної інфраструктури. Держава може створювати мережі центрів поширення нововведень і консультаційних центрів, що надають ділові послуги інноваторів. Держава сприяє формуванню ринку інновацій  (інформація в державних виданнях, виставки, біржі, ярмарки і т. п.) і саме виступає його агентом, наприклад при купівлі та продажу ліцензій.

Крім того, постійно підтримуючи рівень конкуренції на американському ринку, держава надає корпораціям-підрядникам та виконавцям програм інноваційного розвитку права щодо:

-   безоплатного використання промислового обладнання та наукових лабораторій держави, експериментальних і науково-дослідних стендів;

-   пільги на купівлю сировини, матеріалів та інших видів товарів промислового та непромислового призначення на приватному ринку;

-   придбання сировини і матеріалів за пільговими цінами від державних відомств і з державних фондів;

-   авансові платежі за замовленнями;

-   позики і аванси під замовлення, безоплатної оренди державної земельної власності;

-   витрачання коштів на власні науково-дослідні розробки, що включені до загальної вартості державного цивільного та військового контракту (від 10 до 12 %);

-   перебудови  виробництва та  професійної перепідготовки  кадрів при переході на нові державні науково-технічні або військово-технічні замовлення або на випуск нової цивільної чи військової продукції з оплатою всіх витрат, пов’язаних з подібною структурною перебудовою виробництва або передислокації підприємств чи наукових центрів в інші райони на території США;

-   придбання сировини, матеріалів, промислового обладнання, при ладів та наукових інструментів за кордоном, якщо вони за своїм рівнем перевищують відповідні зразки США;

-   перепідготовки  науково-технічного  та  виробничого  персоналу і фахівців на іноземних фірмах, в науково-дослідних центрах або університетах у зв’язку з виконанням державних інноваційних програм.

Усі ці витрати списуються на загальну суму державного замовлення, що виконується даною фірмою або університетом, як «допустимі за законом» або «узгоджені за контрактом» [2].

У випадку фінансування стратегічно  важливих високотехнологічних і  наукомісткіх проектів у США використовуються схеми партнерської участі держави  і приватних інвесторів, які реалізуються, зокрема, через створення спеціальних  венчурних фондів. Ці фонди утворюються на паритетних засадах з одного боку, за рахунок рівних по сумі коштів, бюджетних, а з іншого, банків, страхових компаній, пенсійних фондів та інших фінансових інститутів.

 

 

5. Критерії оцінки ефективності діяльності установ, що надають інноваційну підтримку, та підприємств, що її отримують

Активна роль держави в  розвитку інноваційної сфери США  обумовлена  критично  високим  значенням  нових  технологій  для  підтримки національної безпеки і конкурентоспроможності країни на світовій арені. Сучасний стан соціально-економічного розвитку США характеризується включенням науково-технічної і інноваційної складової практично у всі форми економічних стосунків, що і є основним критерієм оцінки діяльності установ, що надають інноваційну підтримку.

Однією із складових структурної  перебудови промислового сектору США  є діяльність технопарків, успішність якої, головним чином, оцінюється за наступними критеріями:

-   зниження накладних, особливо адміністративних витрат;

-   покращення  доступу до  фінансування  (клієнти заявляють,  що імідж технопарку переноситься на них, і це допомагає їм встановлювати контакти з банками та венчурними капіталістами);

-   покращення доступу до широкого кола наукових організацій, вче них, консультативних органів [9].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

1. Андрощук Г. Державна інноваційна політика, Бізнес Інформ., 1997. — № 1. — с. 37-40.
2. Біловодська О.А. Світові тенденції розвитку інноваційного підприємництва // Проблеми науки. – 2003. – № 5. – С.16-24.
3. Бутенко О. А., Формування державної інноваційної політики, Журнал “Інвестиції: практика та досвід” від 21.02.2009.
4. Краснокутська Н.В. Інноваційний менеджмент: Навчальний посібник. — К.: КНЕУ, 2003. — 505 с.
5. Леоненко П.М., Юхименко П.І. Економічна історія: Навчальний посібник. – Київ.: Знання-Прес, 2004.
6. Романів Є. Доженемо й переженемо Америку // Експрес. – 2005. – № 6. – С. 13.
7. Шмігельська З.К. Зарубіжний досвід управління інноваційною діяльністю малих і середніх підприємств та можливості його адаптації в ринковій економіці України. - Стратегічні пріоритети. - №2. - 2007. С.119-128.
8. http://kno.rada.gov.ua. Стратегія інноваційного розвитку України на 2010–2020 роки в умовах глобалізаційних викликів. – 87 с.
9. www.in.gov.ua. Інноваційна політика зарубіжних країн: концепції, стратегії, пріоритети.