Інфляція та антиінфляційна політика

3. Суть, причини та види  інфляції. Наслідки інфляції

 

Під інфляцією розуміють  диспропорції між різноманітними сферами  народного господарства (нагромадженням та споживанням, попитом та пропозицією, доходами та витратами держави, грошовою масою в обігу та потребами  господарства в грошах і т. ін.), які  проявляються в загальному зростанні  цін. Інфляція виникає тоді, коли створюється  такий тиск на підвищення загального рівня цін, що гроші знецінюються. Широке розповсюдження в економічній  літературі поняття „інфляція" отримало в ХХст. після першої світової війни.

 

Американський економіст  Ірвінг Фішер у 1911 р. сформулював кількісне рівняння обміну: МV=РY, де М - кількість грошей в економіці; V- швидкість обігу грошей; Р - рівень цін; Y - обсяг виробленої продукції. З цього рівняння випливає, що за сталої швидкості обігу грошей кількість грошей в економіці визначатиме рівень цін Р, бо обсяг виробленої продукції К визначають фактори виробництва і виробнича функція. Інакше кажучи, з кількісної теорії грошей випливає, що рівень інфляції в країні залежить від кількості грошей, яка перебуває в обігу. Прихильники кількісної теорії грошей нині стверджують, що центральний банк, який визначає пропозицію грошей, повністю контролює темп інфляції.

 

Як правило, сучасні економісти розглядають інфляцію як багатофакторний  процес, тобто причини інфляції різноманітні. До найважливіших причин інфляції можна  віднести наступні:

 

1. Непродумана     політика     центрального     банку:     якщо центральний  банк з певних причин (економічних  чи політичних) швидко збільшує  пропозицію грошей, то неминуче  розвивається інфляція попиту.

 

2. Незбалансованість    державних    видатків    і    прибутку призводить  до дефіциту державного бюджету,  фінансування якого за допомогою  додаткової емісії прямо розкручує  інфляцію попиту.

 

3.  Кредитна експансія  - надмірне розширення кредиту  веде до емісії грошей в  безгрошовій формі.

 

4.  Інфляційне    небезпечні    інвестиції    (військові    витрати, утримання збиткових  підприємств) збільшують державний  борг, для покриття якого випускаються  додаткові паперові гроші.

 

5. Переважання в ринкових  структурах олігопольнихринків

 

6. Імпортована  інфляція,   роль  якої  зростає  зі  зростанням  відкритості економіки й втягнення  її в світогосподарські зв'язки тієї чи іншої країни.

 

7.  Інфляційні     очікування     -     виникнення     в     інфляції самопідтримуючого характеру.

 

8. Неекономічні    чинники   -   революції,    війни,    політична нестабільність, втрата  довіри до уряду тощо.

 

Відомий економіст В.Новожилов  відзначив, що труднощі проблеми інфляції, (водночас, її ахіллесова п'ята) полягають  в тому, що пристосувати кількість  грошей до кількості товарів неймовірно важко, а виготовити паперові гроші  в бажаному розмірі нескладно, і  головне практично нічого не коштує. Це є великою спокусою для тих, хто має право створювати гроші. Особистий інтерес кожного, хто  створює „нематеріальні гроші", — створювати їх все більше й більше. Для грошей немає кордону насичуваності. Для них немає перевиробництва, щоправда, при надлишку гроші знецінюються, але вони нічого не коштують. 1 якщо все народне господарство від надлишку грошей не виграє, то емітент отримує майже реальне прирощення багатства, джерелом якого є збитки тих, хто знаходиться далеко від емісії [11].

 

Залежно від мети дослідження  та причин виникнення ми можемо розрізняти різні види інфляції:

 

1. За характером інфляційного  процесу:

 

• відкрита інфляція  відбувається   годі,   коли  макроекономічна нерівноваїа проявляється в нічим не стримуваному, вільному зростанні цін, що явно впливає на споживчий кошик. З відкритою інфляцією можна боротися, бо вона проявляється явно у зростанні цін, динаміку яких можна вивчати й аналізувати;

 

• приховали інфляція виникає під впливом державного контролю цін. Тоді ціни на товари не зростають, але замість якісних товарів за тими ж цінами продаються неякісні. Виникає дефіцит хороших  товарів,   що   веде  до   перепродажу   продукції  за завищеними цінами. Така інфляція була характерна для СРСР.

 

2. За місцем розповсюдження:

 

- локальна інфляція - ріст  цін проходить у межах однієї  держави;

 

- світова інфляція охоплює  групу  країн або всю глобальну  економіку.

 

3. З погляду передбачення:

 

- очікувана інфляція, яку  можна передбачити, спрогнозувати  її рівень заздалегідь, готуватись  до неї;

 

-  неочікувана, яка  вища за спрогнозований рівень інфляції для даного періоду.

 

4. За темпами підвищення  цін:

 

• помірна, коли ціни ростуть менше 10% за рік. При помірній інфляції підприємці та фінансові структури ще можуть адекватно реагувати на зміни, що відбуваються на ринку. Відповідним чином може реагувати й уряд, коригуючи свою соціально-економічну політику.;
• галопуюча, коли ціни ростуть в інтервалі від 20 до 200% в рік;
• гіперінфляція, коли ціни зростають на 2-3% щоденно, а за рік темп   інфляції   може   становити   десятки   тисяч   відсотків (переможена у першій світовій війні Німеччина у 20-ті роки щоб сплатити репараційні платежі, використовувала друкарський верстат. Розмір готівки зріс у 7 трлн. разів з початку 1922 р. до грудня 1923 р., а індекс цін з 1 до 1млрд.

 

5. За причинами:

 

• інфляція попиту — це порушення рівноваги між попитом і пропозицією з боку попиту. Інфляція попиту має місце в тому випадку,   коли   грошові  доходи   населення  та  підприємств зростають швидше, ніж реальний обсяг товарів. Основними причинами тут можуть бути збільшення державних замовлень (наприклад,    військових),   збільшення    попиту    на   засоби виробництва  в  умовах  повної зайнятості  і   майже  повної завантаженості виробничих потужностей, а також зростання покупної спроможності трудящих (зростання заробітної плати) внаслідок, наприклад, узгоджених дій профспілок. Внаслідок цього виникає надлишок грошей відносно кількості товарів, підвищуються ціни. Таким чином, надлишок платіжних засобів в обігу створює дефіцит пропозиції, коли виробники не можуть реагувати на зростання попиту;

 

 

інфляція пропозиції - зростання  цін внаслідок збільшення виїраг виробництва чи зменшення сукупної пропозиції, інфляція пропозиції, в основі якої знаходиться взаємозв'язок витрат і цін. Підвищення витрат на одиницю продукції в економіці скорочує прибутки й обсяг продукції на ринку, що веде до зростання цін. Причинами збільшення витрат можуть бути олігополістична політика ціноутворення, економічна і фінансова політика держави, зростання цін на сировину, дії профспілок, що вимагають підвищення заробітної плати, і т.і. Вона може також з'явитися в результаті зміни структури пропозиції на ринку;

 

інфляція очікувань, що проявляється, в першу чергу, в поведінці  споживача. Кожна людина, стикаючись з дефіцитом товарів, діє цілком природно: купує будь-які товари в запас, тому що завтра їх може і  взагалі не бути.

 

Низька і порівняно  стабільна інфляція, яку можна  передбачити і врахувати, не створює  серйозних проблем для економіки. Останні виникають, коли інфляція висока й одночасно мінлива.

 

Рівень інфляції показує, як змінилися ціни в економіці, і  вимірюється за допомогою індексів цін (індексу споживчих цін, дефлятора ВВП тощо) як різниця між значенням цього індексу за певний період (у відсотках) та 100%: Р; = І цін - 100%.

 

Темп інфляції показує, як змінилася сама інфляція за певний період (прискорилась чи сповільнилась), і визначається за формулою:

 

 

 

Протилежним до інфляції поняттям є дефляція, яка має місце, коли загальний рівень цін падає і  купівельна спроможність грошей підвищується. Дефляція іраплясгься вкрай рідко. Так, в Україні у 2002 р. відбулася дефляція. Індекс споживчих цін склав 99,4%.

 

Інфляція це складне соціально-економічне явище, притаманне ринковій економіці, яке здійснює безпосередній і  дуже відчутний вилив на економіку  в цілому і на окремі її сфери. Перш за все, інфляція перерозподіляє національне  багатство між різними соціальними  групами, знецінює заощадження та зменшує  купівельну спроможність грошей. Однак, якщо Ви опиняєтесь не в ролі кредитора, а в ролі позичальника, то інфляція для Вас є повною мірою вигідною, оскільки Ви позичили гроші, коли вони були дорожчими, а розплачуєтесь  дешевшими грішми.

 

Особливо страждають від  непередбаченої інфляції ті, хто отримує  фіксовані доходи. їх доход не змінюється ("заморожується") протягом тривалого  періоду, а за цей час ціни зростають, і, значить, вони стають біднішими.

 

Окрім перерозподілу доходів, інфляція впливає на загальний обсяг  виробництва. Збільшення сукупного  попиту збільшує і ціни, і обсяг  виробництва. Але, вважається, що стимулює виробництво незначна, до 5% на рік  інфляція. Вона дозволяє використовувати  для інвестицій нові гроші, що з'являються  в обігу.

 

У розв'язанні проблеми інфляції важливе значення має антиінфляційна політика держави. її засобами можуть бути такі, що сприяють скороченню грошової маси в обіїу та обмеженню дефіциту державного бюджету. До них відносяться: зростання податків; зменшення державних витрат на соціальні потреби, на оборону, управління тощо; заморожування заробітної плати; обмеження кредитів; підвищення відсоткової ставки по кредитах; проведення антимонопольної політики тощо.

 

Для стабілізації грошового  обігу проводять також специфічні заходи із зміцнення грошових систем. Таким заходами є нуліфікація, ревалоризація, девальвація, дефляція.

 

Нуліфікація грошей означає, що знецінені грошові знаки анулюються, оголошуються недійсними, а їм на заміну випускаються нові гроші. Цей метод  використовують при наявності гіперінфляції.

 

Ревалоризація означає повернення до попередньої купівельної спроможності грошових знаків. Такий метод застосовується при незначних темпах інфляції.

 

Девальвація означає зниження обмінного курсу грошової одиниці  даної країни відносно інших твердих  валют.

 

Дефляція означає вилучення  із обігу надлишкової частини  грошової маси. Вона може відбуватися  шляхом підвищення податків, скорочення контролю за обсягами кредитування, продажу  підприємствам державних цінних паперів тощо.

 

Інфляція в Україні  на початку 90-х років була водночас інфляцією попиту та інфляцією витрат. Вона мала такі показники: 1992 - 2100%; 1993 - 10150%; 1994 - 501,6%; 1995 - 281,7%; 1996-39,7%; 1997 - 10,1%; 1998 - 19,3%, з початку 1999 - 19%, 2000 -25,8%, 2001 - 6,1%; 2002 року відбулася дефляція - індекс цін склав 99,4%, в 2003 році інфляція склала 8,2%, а в 2004 році - 12,3%.