Банкротство: план санкции

• інформаційно-технічне, що забезпечує технічне рішення збору, аналізу, систематизації, передачі і збереження інформаційних баз даних;
• правознавства й аудита, що забезпечує правові, економіко-політичні, обліково-фінансові дослідження і консалтинг проблем неплатоспроможності підприємств;
• клірінго-аналітичне, що забезпечує систематизацію боргових зобов'язань по основних підприємствах регіону, їх поточну і перспективну оцінку з урахуванням проблеми соціально-економічного розвитку регіону, задоволення фінансових вимог кредиторів;
• адміністративне, необхідне для забезпечення поточного керування центром, взаємодії з органами всіх галузей влади і суб'єктами, що хазяйнують.

Наявність такого центра дозволить, з  одного боку, узагальнювати досвід роботи найбільш кваліфікованих конкурсних керуючих і вчасно робити консультації менш досвідченим санаторам, а з  іншого боку - здійснювати оперативний  контроль за їх діяльністю. Інформація, що представляється центром у місцеві органи влади про економічне становище ключових підприємств регіону, її аналітична обробка дозволять останнім вчасно виробляти заходи щодо оздоровлення соціально-економічного життя регіону.

По-друге, закон передбачає за певних підстав можливість припинення повноважень керівника підприємства-боржника (банкрута),– п.16 ст.13, п.4 ст.17 Закону. Доцільність такого підходу не викликає сумніву, однак це положення не стикується з чинним законодавством. Так, наприклад, чинний Закон України “Про господарські товариства” навіть не припускає існування такої процедури. Отже, без відповідного прийняття одночасних змін до Закону про банкрутство, які стосуються цього питання, це призведе до “мертвонародженості” даної норми.

По-третє, не можна погодитися також із впровадженням новим Законом поширенням компетенції державного органу з питань банкрутства на організацію проведення “...експертизи фінансового становища державних підприємств і підприємств, у статутному фонді яких частка державної власності перевищує двадцять п’ять відсотків...” Зовсім необов’язково, що тільки спеціалісти конкретного територіального відділення Агентства будуть найкваліфікованішими з усіх наявних.

Ще більше запитань викликає наділення Агентства з питань банкрутства повноваженнями щодо надання на запити правоохоронних органів та суду висновків про наявність ознак приховуваного, фіктивного банкрутства або доведення до банкрутства. Кваліфікація тих чи інших дій як протиправних належить до виключної компетенції органів попереднього слідства і суду загальної юрисдикції. А якщо у слідства виникають обгрунтовані підозри щодо наявності в діях суб’єкта ознак складу злочину, то чинне кримінальне законодавство надає їм повну свободу у виборі експертів, бо згідно з ч.2 ст.75 Кримінально-процесуального Кодексу України: “Як експерт може бути викликана будь-якя особа, що має необхідні знання для дачі висновку з досліджуваних питань.” До речі, доля того самого органу державної влади, уповноваженого здійснювати політику держави в цій сфері правовідносин, залишається досить невизначеною, оскільки Указом Президента України у грудні 1999р. Агентство з питань банкрутства було ліквідовано.

По-четверте, враховуючи ті зміни, що готуються до Цивільного кодексу (п.3 ст.64 проекту Цивільного кодексу), було б цілком виправданим, щоб до процедури банкрутства так званих “...державних підприємств ... ,” тобто підприємств, статутний фонд яких повністю належить державі, залучався б представник того органу, якому це підприємство підпорядковане відповідно до встановлених розподілень повноважень, – чи то відповідного  міністерства, чи то Фонду державного майна. Але ні в якому разі не варто встановлювати обов’язковість будь-яких погоджень з ними ні до плану санації, ні до інших заходів, як це встановлює діючий Закон про банкрутство.

По-п’яте, як ми вже зазначали у  главі 2.4. даної роботи, задля дотримання так званого “чистого” варіанту проведення процедури санації, із загального строку не повинні виключатися шість  місяців на затвердження плану санації, а термін безпосереднього проведення санації підприємства-боржника необхідно обчислювати або з моменту затвердження плану санації господарським судом протягом 5 днів (див. графік №1 Мал.2.2.), або з моменту обчислення 6-місячного терміну, встановленого п.6 ст.18 Закону (див. графік №2 Мал.2.2.)

Нарешті, вже пропонувалося деякими  авторами, на дослідження яких ми посилалися впродовж нашої роботи, у залежності від структури джерел, розмістити норми інституту неспроможності в Господарському, Господарському процесуальному кодексах і Законі України “Про антикризове керування”. Але, на наш погляд, таке дроблення норм і інститутів права неспроможності переваги не принесе. Аналіз закордонного законодавства показує, що в нормативних актах по неспроможності, навпаки, зосереджуються у великому обсязі норми інших галузей права. Адже особливість відносин неспроможності полягає в тому, що вони пронизують усі сфери суспільних відносин.

Достатньо було в США провести кодификацію  законодавства про неспроможність, і кодекс про банкрутство (US Banktruptcy Code) став майже еталоном законодавства про неспроможність. Не розділяти норми про неспроможність, а поєднувати їх у єдиний кодифікаційний акт – завдання, що постає на нинішньому етапі перед Україною. Однак кодификацію законодавства про неспроможність варто вести не тільки шляхом об’єднання всіх норм неспроможності, але і з поєднанням норм інших галузей права, що тісно стикаються з відносинами неспроможності. Тільки таке сполучення норм права неспроможності й інших суміжних галузей права дозволить створити важливий, надійний і ефективний інструмент – Кодекс про неспроможність.

Закон України “Про відновлення  платоспроможності боржника або  визнання його банкрутом” практично  поклав початок цьому процесу, зосередивши  в собі не тільки норми права неспроможності, але і норми цивільного, трудового і господарсько-процесуального права. Наявність же у Кодексі про неспроможність поряд з нормами неспроможності норм інших суміжних галузей права дозволить говорити про існування нової галузі законодавства. Звичайно ж, це буде комплексна галузь законодавства із широким діапазоном дій і високою правозастосовчою ефективністю. Що ж стосується структури Кодексу про неспроможність, то вона могла б виглядати, на нашу думку, таким чином:

Розділ 1. Загальні положення: мета і задачі; принципи; коло відносин, що регулює Кодекс; суб’єкти; судові процедури і механізми неспроможності і т.д.

Розділ 2. Заходи для попередження неспроможності.

Розділ 3. Ініціювання провадження  в справі про неспроможність.

Розділ 4. Розпорядження майном.

Розділ 5. Санація.

Розділ 6. Мирова угода.

Глава 7. Спрощений порядок розгляду справ про неспроможність.

Глава 8. Спеціальний порядок розгляду справ про неспроможність.

Глава 9. Порядок організації і  діяльності господарського суду по розгляду справ про неспроможність чабо процесуальні питання про неспроможність.

Глава 10. Заключні положення.

Таким чином, вже сучасні тенденції  до поділу норм про неспроможність на дві великі групи – загальну й особливу, – в майбутньому  неодмінно призведуть до виникнення комплексного, гнучкого та ефективного законодавства про неспроможність і банкрутство зокрема, яке буде мати здатність реального застосування та відповідати всім унікальним принципам цієї, безумовно, своєрідної та нової для України галузі права.

І питання санаційних процедур, особливу увагу до яких було приділено у  цій роботі, на наш погляд, посядуть провідне місце серед інших можливих засобів відновлення платоспроможності  підприємства-боржника, оскільки саме тільки санація дає можливість зберегти існуюче підприємство, зробити відповідні висновки по вдосконаленню його подальшої підприємницької діяльності, втілені у плані санації; і, нарешті, для здійснення цих заходів, саме матеріально-правові та процесуальні особливості судових процедур санації надають цілий комплекс ефективних засобів атикризового напрямку: мораторій на задоволення вимог кредиторів, арбітражне керування майном, контролюючий нагляд з боку держави і т.д., які дають можливість своєчасно та з високим корисним коефіцієнтом реагувати на появлення перших ознак банкрутства СПД, і які були докладно досліджені впродовж всієї нашої роботи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Перелік використаних першоджерел

та літератури

 

І. Документальні та оповідальні  джерела

 

1. Конституція України від 28.06.1996р.
2. Цивільний кодекс Української РСР від 18.07.1963р. №1540-66.
3. Цивільно-процесуальний кодекс Української РСР від 18.07.1963р. №1501-06.
4. Кримінальний кодекс України від 28.12.1960р. №2001-05.
5. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001р. №2341-ІІІ.
6. Кримінально-процесуальний кодекс України.
7. Арбітражний процесуальний кодекс України від 06.11.1991р. №1798-ХІІ.
8. Господарський процесуальний кодекс України від 21.06.2001р. №2539-ХІІІ.
9. Кодекс законів про працю України від 10.12.1971р. №322-08.
10. Проект Цивільного кодексу України від 25.08.1996р.
11. Гражданский кодекс Украины: научно-практический комментарий.–Х.–1999.–848с.
12. Господарський процесуальний кодекс. Закон України “Про господарські суди” (за станом на 5 липня 2001 року).–Х.: Арсіс.–2001.–96с.
13. Банкротство, ликвидация и реорганизация предприятий: Сборник законодательных и нормативных актов / Ред. В.Е. Червяков.–К.–1999.–140с.
14. Банкротство в Украине. Сборник нормативных актов / Ананченко А.Е., Арсирий Е.А., Гуртовой В.В.–Х.: Эспада.–2001.–296с.
15. Господарське законодавство України: збірник нормативних актів (за станом на 1 грудня 2001 року). / Уклад. В.С. Щербина, О.В. Щербина.–К.–2001.–463с.
16. Законодательство Украины о банкротстве // Право и практика.–К.: юридическая компания «Бест и Ко».–2001.–№32.
17. Закон України “Про Антимонопольний комітет України” від 26.11.1993р. №3659-ХІІ.
18. Закон України “Про аудиторську діяльність” від 22.04.1993р. №3125-ХІІ.
19. Закон України “Про банкрутство” від 14.05.1992р. №2343-ХІІ.
20. Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 30.06.1999р. №784-ХІІ.
21. Закон України “Про власність” від 07.02.1991р. №697-ХІІ.
22. Закон України (проект) “Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про банкрутство”, підготовлений Кабінетом Міністрів України 18.12.1995р. та прийнятий Верховною Радою України 06.06.1996р. у першому читанні.
23. Закон України (проект авторський) “Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про банкрутство”.
24. Закон України “Про господарські суди” від 21.06.2001р. №2538-ІІІ.
25. Закон України “Про господарські товариства” від 19.09.1991р. №1376-ХІІ.
26. Закон України “Про підприємництво” від 07.02.1991р. №698-ХІІ.
27. Закон України “Про підприємства в Україні” від 27.03.1991р. №887-ХІІ.
28. Постанова Верховної Ради України “Про Державну програму розвитку законодавства до 2002 року” від 15.07.1999р.
29. Постанова КМУ від 15.06.1994р. “Про регіональні відділення Фонду державного майна в Україні”.
30. Постанова КМУ від 22.08.1996р. №990 “Про Агентство з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій”.
31. Постанова КМУ від 25.05.1998р. №740 “Про порядок державної реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності”.
32. Постанова КМУ від 16.08.1999р. “Про концепцію адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу”.
33. Постанова КМУ від 17.03.2000р. №515 “Про порядок проведення досудової санації державних підприємств”.
34. Лист ВАСУ №01-8/204 від 10.05.2000р. “Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів чинного законодавства”.
35. Роз’яснення ВАСУ №02-5/444 від 18.11.1997р. “Про деякі питання практики застосування Закону України “Про банкрутство”.
36. Роз’яснення ВАСУ №02-5/334 від 12.09.1996р. “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з утворенням, реорганізацієй та ліквідацієй підприємств”
37. Наказ Фонду державного майна України №357 від 24.03.1997р. “Про повноваження з питань банкрутства підприємств”.
38. Лист Національного Банка України №23012/105 від 21.07.1994р. “Методичні рекомендації по застосуванню комерційними банками Закону України “Про банкрутство”.

 

ІІ. Література

 

1. Господарське судочинство в Україні: законодавство та практика застосування: Навчальний посібник (за станом на 1 серпня 2001 року).–Х.: Консум.–2001.–260с.
2. Пилипенко А.Я., Щербина В.С. Господарське право: Курс лекцій: Навчальний посібник.–К.: Вентурі.–1996.–288с.
3. Терещенко О.О. Фінансова санація та банкрутство підприємтв: Навчальний посібник.–К.–2000.–410с.

 

4. Баренбойм П. Правовые основы банкротства.–М.–1995.
5. Джунь В.В. Інститут неспроможності: світовий досвід розвитку і особливості становлення в Україні.–Л.–2000.
6. Зенкин И.В., Таль Г.К. Банкротство коммерческих организаций: правовые аспекты.–М.–2000.
7. Поляков Б.М. Процедура банкротства в Украине: теория и практика.–Донецк.–2001.–465.
8. Степанов В.В. Несостоятельность (банкротство) в России, Франции, Англии, Германии.–М.–1999.
9. Тітов М.І. Банкрутство: матеріально-правові та процесуальні аспекти / За ред. В.М. Гайворонського.–Х.: Консум.–1997.–192с.
10. Телюкина М. В. Комментарий к Федеральному закону “О несостоятельности (банкротстве)”.–М.–1998.
11. “Застосування процедур відновлення платоспроможності як шлях фінансового оздоровлення українських підприємств”: матеріали “круглого столу”.–К.–2000.–64с.

 

12. Афанасьев В.Г. Проблемы правового регулирования банкротства по законодательству Украины. Дис. ... к.ю.н.–К.–2001.
13. Бондик В. Трансформація власності в процедурі банкротства // Право України.–2001.–№7.–С.34-36.
14. Бондик В. Банкротство предприятий и социально-экономические проблемы развития региона //.–2001.–№4.–С.109-111.
15. Джумагельдиева Г. Арбитражный управляющий как особый субъект хозяйственного права // Підприємство, господарство і право.–2001.–№8.–С.15-18.
16. Джунь В. Щодо оптимізації механізму врегулювання неплатоспроможності банків // Право України.–2000.–№12.–С.40-42.
17. Джунь В. Соціальна детермінація формування і застосування законодавства про банкрутство // Право України.–2001.–№12.–С.55-57.
18. Джунь В. Особливості задоволення вимог із зобов’язань щодо сплати обов’язкових платежів у провадженні у справах про банкрутство // Підприємство, господарство і право.–2002.–№1.–С.3-5.
19. Жуков А. О признаках восстановления платежеспособности должника // Бухгалтерия.–2000.–№39.–С.117-118.
20. Жуков А. О правах кредитора-залогодержателя в процедуре банкротства // Підприємство, господарство і право.–2001.–№11.–С.16-18.
21. Жуков А. Процедура банкротства для практиков и теоретиков // Підприємство, господарство і право.–2001.–№11.–С.111.
22. Лочман Я. Процедура банкрутства банків: нинішній стан та перспективи // Право України.–2001.–№3.–С.61-63.
23. Ляпунова Н. Щодо фіктивного банкрутства // Право України.–2000.–№11.–С.88-90.
24. Мельник А. Відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом: окремі проблеми // Право України.–2001.–№10.–С.60-63.
25. Подцерковный О. Об увязывании интересов кредиторов и должников в перспективном законодательстве // Предпринимательство, хозяйство и право.–2000.–№9.–С.10-15.
26. Поляков Б.М. Вдосконалення процесуального законодавства про банкрутство // Вісник господарського судочинства.–2001.–№2.–С.52-56.
27. Поляков Б. Правове становище кредиторів у процедурі банкрутства // Право України.–2001.–№7.–С.39-43.
28. Поляков Б. Практика применения Закона Украины “О возобновлении платежеспособности должника или признании его банкротом” // Підприємство, господарство і право.–2000.–№10.–С.37-39.
29. Поляков Б. Совершенствование форм финансового оздоровления должника в процедурах банкротства // Підприємство, господарство і право.–2001.–№3.–С.85-87.
30. Поляков Б. Совершенствование процессуального законодательства о банкротстве // Підприємство, господарство і право.–2001.–№4.–С.22-25.
31. Поляков Б. Банкротство как институт хозяйственного права // Підприємство, господарство і право.–2001.–№9.–С.13-15.
32. Поляков Б. Мораторий как необходимый элемент процедуры банкротства // Підприємство, господарство і право.–2001.–№10.–С.14-16.
33. Поляков Б. Денежное обязательство как объект института банкротства // Підприємство, господарство і право.–2001.–№11.–С.3-7.
34. Поляков Б. Правовая природа отношений несостоятельности // Підприємство, господарство і право.–2001.–№12.–С.6-10.
35. Поляков Б. Принципы института банкротства // Підприємство, господарство і право.–2002.–№1.–С.6-10.
36. Поляков Б. Методы правового регулирования отношений несостоятельности (банкротства) в Украине // Підприємство, господарство і право.– 2002.–№2.–С.7-11.
37. Поляков Б. От подотрасли права к отрасли законодательства // Підприємство, господарство і право.–2002.–№3.–С.11-12.
38. Поляков Б. Понятие банкротства предприятий // Підприємництво, господарство і право.–2002.–№4.–С.
39. Радзивілюк В. Деякі судові процедури банкрутства (розпорядження майном боржника та санація): проблеми вдосконалення // Підприємство, господарство і право.–2000.–№12.–С.7-9.
40. Сугоненко О. Щодо питання вдосконалення антикризового законодавства // Підприємство, господарство і право.–2002.–№2.–С.12-15.
41. Спасибо-Фатеева И. Обеспечение и защита интересов кредиторов и акционеров в процессе санации // Підприємство, господарство і право.–2000.–№6.–С.3-7.
42. Тітов М., Бондаренко В. Новий закон про банкрутство: проблеми застосування // Право України.–2000.–№8.–С.95-98.
43. Фролов Ю., Шамрицкая Е. Преобразованное законодательство о банкротстве – решение проблем или новые проблемы // Підприємство, господарство і право.–2001.–№7.–С.30-31.

¹ Бондик В. Банкротство предприятий и социально-экономические проблемы развития региона // Підприємство, господарство і право.–2001.–№4.–С.110.

² Поляков Б. Принципы института банкротства // Підприємництво, господарство і право.–2002.–№1.–С.7.

³ Поляков Б. Методы правового регулирования отношений несостоятельности (банкротства) в Украине // Підприємництво, господарство і право.–2002.–№2.–С.11.

⁴ Поляков Б. Правовая природа отношений несостоятельности // Підприємництво, господарство і право.–2001ю–№12.–С.10.

⁵ Поляков Б.М. Вдосконалення процесуального законодавства про банкрутство // Вісник господарського судочинства.–2001.–№2.–С.52.

⁶ Там же, С.53.

⁷ Там же, С. 56.

⁸ Тітов М., Бондаренко В. Новий закон про банкрутство: проблеми застосування // Право України.–2000.–№8.–С.95.

⁹ Жуков А. О признаках восстановления платежеспособности должника // Бухгалтерия.–2000.–№39.–С.117.

¹⁰ Поляков Б. Понятие банкротства предприятий // Підприємництво, господарство і право.–2002.–№4.– с.47.

¹¹ Поляков Б. Практика применения Закона Украины «О возобновлении платежеспособности должника или признания его банкротом» // Підприємництво, господарство і право.–2000.–№10.–С.53

¹² Поляков Б. Совершенствование форм финансового оздоровления должника в процедурах банкротства // Підприємництво, господарство і право.–2001.–№3.–С.85.

¹³ Джунь В. Щодо оптимізації механізму врегулювання неплатоспроможності банків // Право України.–2000.–№12.–С.42.

¹⁴ Див.: Симановский А.Ю. О депозитном страховании и банковских банкротствах // Деньги и кредит.–1996.–№2.–С.17-23.

¹⁵ Джумагельдиева Г. Арбитражный управляющий как особый субъект хозяйственного права // Підприємництво, господарство і право.–2001.–№8.–С.17.

¹⁶ Там же, С.17.

¹⁷ Гражданский кодекс Украины: научно-практический комментарий.–Х.–1999.–С.171.

¹⁸ Див.:Жармен С., Лакур Л. Торговое право: Учеб. пособие / Пер. с франц.–М.–1993.

¹⁹ Радзивілюк В. Деякі судові процедури банкрутства (розпорядження майном боржника та санація): проблеми вдосконалення // Підприємництво, господарство і право.–2000.–№12.–С.7.

²⁰ Поляков Б. Правове становище кредиторів у процедурі банкрутства // Право України.–2001.–№7.–С.39.

²¹ Поляков Б. Практика применения Закона Украины «О возобновлении платежеспособности должника или признании его банкротом» // Підприємництво, господарство і право.–2000.–№10.–С.38.

²² Поляков Б. Денежное обязательство как объект института банкротства // Підприємництво, господарство і право.–2001.–№11.–С.7.