Права людини в світі та Україні – шляхи забезпечення та гарантії їх реалізації

10 грудня 1948 року  Генеральною Асамблеєю ООН було  прийнято і проголошено резолюцію  217 A (III), в  якій було викладено  Загальну декларацію прав людини. 

Беручи до  уваги,  що  визнання  гідності,  яка властива всім членам людської сім'ї,  і рівних та невід'ємних  їх прав є  основою свободи, справедливості та загального миру: і      беручи до уваги,  що зневажання і нехтування  правами людини  призвели до варварських актів,  які обурюють совість людства, і що створення такого світу,  в якому люди будуть мати свободу слова  і переконань  і  будуть  вільні  від страху і нужди,  проголошено як високе прагнення людей; і беручи до уваги,  що необхідно,  щоб права людини охоронялися силою закону з метою забезпечення того, щоб людина не була змушена вдаватися як  до  останнього  засобу до повстання проти тиранії і гноблення; і беручи до  уваги,  що  необхідно  сприяти  розвиткові дружніх відносин між народами; і      беручи до  уваги,  що  народи  Об'єднаних Націй підтвердили в Статуті свою віру в основні права людини, в гідність і цінність  людської  особи і в рівноправність чоловіків і жінок та вирішили сприяти соціальному прогресові і поліпшенню  умов  життя при більшій свободі; і      беручи до уваги,  що держави-члени зобов'язались сприяти у співробітництві з Організацією Об'єднаних Націй загальній повазі і додержанню прав людини і основних свобод; і беручи до  уваги,  що загальне розуміння характеру цих прав і свобод  має  величезне  значення  для  повного   виконання   цього  зобов'язання Генеральна Асамблея проголосила цю Загальну декларацію прав людини як завдання, до виконання  якого  повинні прагнути всі народи і всі держави з тим, щоб кожна людина і кожний орган суспільства, завжди маючи на увазі цю Декларацію, прагнули шляхом освіти сприяти поважанню цих прав і свобод   і   забезпеченню,   шляхом   національних  і  міжнародних прогресивних   заходів,   загального   і  ефективного  визнання  і здійснення  їх  як  серед народів держав-членів Організації, так і серед народів територій, що перебувають під їх юрисдикцією.

Декларація стверджує:

Стаття 1

Всі люди народжуються вільними i рівними у своїй гідності та правах. Вони надiленi розумом i совiстю i повиннi дiяти у вiдношеннi один до одного в дусi братерства.

Стаття 2

Кожна людина повинна  мати всi права i всi свободи, проголошенi цiєю Декларацiєю, незалежно вiд раси, кольору шкiри, статi, мови, релiгiї, полiтичних або iнших переконань, нацiонального чи соцiального походження, майнового, станового або iншого становища.

Крiм того, не повинно  проводитися нiякого розрiзнення на основi полiтичного, правового або  мiжнародного статусу країни або  територiї, до якої людина належить, незалежно  вiд того, чи є ця територiя незалежною, пiдопiчною, несамоврядованою або як-небудь iнакше обмеженою у своєму суверенiтетi.

Стаття 3

Кожна людина має право  на життя, на свободу i на особисту недоторканнiсть.

Стаття 4

Нiхто не повинен бути в рабствi або у пiдневiльному станi; рабство i работоргiвля забороняються в усiх їх видах.

Стаття 5

Нiхто не повинен зазнавати  тортур, або жорстокого, нелюдського, або такого, що принижує його гiднiсть, поводження i покарання.

Стаття 6

Кожна людина, де б вона не перебувала, має право на визнання її правосуб'єктностi.

Стаття 7

Всi люди рiвнi перед законом i мають право, без будь-якої рiзницi, на рiвний їх захист законом. Усi люди мають  право на рiвний захист вiд якої б  то не було дискримiнацiї, що порушує  цю Декларацiю, i вiд якого б то не було пiдбурювання до такої дискримiнацiї.

Стаття 8

Кожна людина має право  на ефективне поновлення у правах компетентними нацiональними судами в разi порушення її основних прав, наданих їй конституцiєю або законом.

Стаття 9

Нiхто не може зазнавати  безпiдставного арешту, затримання або вигнання.

Стаття 10

Кожна людина, для визначення її прав i обов'язкiв i для встановлення обгрунтованостi пред'явленого їй кримiнального обвинувачення, має право, на основi повної рiвностi, на те, щоб її справа була розглянута прилюдно i з додержанням усiх вимог справедливостi незалежним i безстороннiм судом.

Стаття 11

1. Кожна людина, обвинувачена  у вчиненнi злочину, має право  вважатися невинною доти, поки  її виннiсть не буде встановлена  в законному порядку шляхом  прилюдного судового розгляду, при якому їй забезпечують усi можливостi для захисту.

2. Нiхто не може бути  засуджений за злочин на пiдставi  вчинення будь-якого дiяння або  за бездiяльнiсть, якi пiд час  їх вчинення не становили злочину  за нацiональними законами або за мiжнародним правом. Не може також накладатись покарання тяжче вiд того, яке могло бути застосоване на час вчинення злочину.

Стаття 12

Нiхто не може зазнавати  безпiдставного втручання у його особисте i сiмейне життя, безпiдставного  посягання на недоторканнiсть його житла, тайну його кореспонденцiї або на його честь i репутацiю. Кожна людина має право на захист закону вiд такого втручання або таких посягань.

Стаття 13

1. Кожна людина має  право вiльно пересуватися i обирати  собi мiсце проживання у межах  кожної держави.

2. Кожна людина має  право покинути будь-яку країну, включаючи й свою власну, i повертатися  у свою країну.

Стаття 14

Кожна людина має право  шукати притулку вiд переслiдувань в iнших країнах i користуватися цим  притулком.

Це право не може бути використане в разi переслiдування, яке в дiйсностi грунтується на вчиненнi неполiтичного злочину, або дiяння, що суперечить цiлям i принципам Органiзацiї Об'єднаних Нацiй.

Стаття 15

1. Кожна людина має  право на громадянство.

2. Нiхто не може бути  безпiдставно позбавлений громадянства або права змiнити своє громадянство.

Стаття 16

1. Чоловiки i жiнки, якi досягли повнолiття, мають право  без будь-яких обмежень за ознакою  раси, нацiональностi або релiгiї  одружуватися i засновувати сiм'ю.  Вони користуються однаковими правами щодо одруження пiд час шлюбу та пiд час його розiрвання.

2. Шлюб може укладатися  тiльки при вiльнiй i повнiй згодi сторiн, що одружуються.

3. Сiм'я є природним  i основним осередком суспiльства i має право на захист з боку  суспiльства та держави.

Стаття 17

1. Кожна людина має  право володiти майном як одноособово,  так i разом з iншими.

2. Нiхто не може бути  безпiдставно позбавлений свого  майна.

Стаття 18

Кожна людина має право  на свободу думки, совiстi i релiгiї; це право включає свободу змiнювати свою релiгiю або переконання i свободу сповiдувати свою релiгiю або переконання як одноособово, так i разом з iншими, прилюдним або приватним порядком в ученнi, богослужiннi i виконаннi релiгiйних та ритуальних обрядiв.

Стаття 19

Кожна людина має право на свободу переконань i на вiльне їх виявлення; це право включає свободу безперешкодно дотримуватися своїх переконань та свободу шукати, одержувати i поширювати iнформацiю та iдеї будь-якими засобами i незалежно вiд державних кордонiв.

Стаття 20

1. Кожна людина має право на свободу мирних зборiв i асоцiацiй.

2. Нiхто не може бути  примушений вступати до будь-якої  асоцiацiї.

Стаття 21

1. Кожна людина має  право брати участь в управлiннi своєю країною безпосередньо  або через вiльно обраних представникiв.

2. Кожна людина має право рiвного доступу до державної служби в своїй країнi.

3. Воля народу повинна  бути основою влади уряду; ця  воля повинна виявлятися у  перiодичних i нефальсифiкованих  виборах, якi повиннi провадитись  при загальному i рiвному виборчому  правi шляхом таємного голосування або ж через iншi рiвнозначнi форми, що забезпечують свободу голосування.

Стаття 22

Кожна людина, як член суспiльства, має право на соцiальне забезпечення i на здiйснення необхiдних для пiдтримання  її гiдностi i для вiльного розвитку її особи прав у економiчнiй, соцiальнiй i культурнiй галузях за допомогою нацiональних зусиль i мiжнародного спiвробiтництва та вiдповiдно до структури i ресурсiв кожної держави.

Стаття 23

1. Кожна людина має  право на працю, на вiльний  вибiр роботи, на справедливi i сприятливi умови працi та на захист вiд безробiття.

2. Кожна людина, без  будь-якої дискримiнацiї, має право  на рiвну оплату за рiвну  працю.

3. Кожний працюючий  має право на справедливу i задовiльну винагороду, яка забезпечує  гiдне людини iснування, її самої та її сiм'ї, i яка в разi необхiдностi доповнюється iншими засобами соцiального забезпечення.

4. Кожна людина має  право створювати професiйнi спiлки  i входити до професiйних спiлок  для захисту своїх iнтересiв.

Стаття 24

Кожна людина має право на вiдпочинок i дозвiлля, включаючи право на розумне обмеження робочого дня та на оплачувану перiодичну вiдпустку.

Стаття 25

1. Кожна людина має  право на такий життєвий рiвень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний  догляд та необхiдне соцiальне  обслуговування, який є необхiдним для пiдтримання здоров'я i добробуту її самої та її сiм'ї, i право на забезпечення в разi безробiття, хвороби, iнвалiдностi, вдiвства, старостi чи iншого випадку втрати засобiв до iснування через незалежнi вiд неї обставини.

2. Материнство i дитинство дають право на особливе пiклування i допомогу. Всi дiти, народженi у шлюбi або поза шлюбом, повиннi користуватися однаковим соцiальним захистом.

Стаття 26

1. Кожна людина має  право на освiту. Освiта повинна  бути безплатною, хоча б початкова i загальна. Початкова освiта повинна бути обов'язковою. Технiчна i професiйна освiта повинна бути загальнодоступною, а вища освiта повинна бути однаково доступною для всiх на основi здiбностей кожного.

2. Освiта повинна бути  спрямована на повний розвиток людської особи i збiльшення поваги до прав людини i основних свобод. Освiта повинна сприяти взаєморозумiнню, терпимостi i дружбi мiж усiма народами, расовими або релiгiйними групами i повинна сприяти дiяльностi Органiзацiї Об'єднаних Нацiй по пiдтриманню миру.

3. Батьки мають право  прiоритету у виборi виду освiти  для своїх малолiтнiх дiтей.

Стаття 27

1. Кожна людина має  право вiльно брати участь у  культурному життi суспiльства, втiшатися  мистецтвом, брати участь у науковому  прогресi i користуватися його благами.

2. Кожна людина має  право на захист її моральних  i матерiальних iнтересiв, що є результатом  наукових, лiтературних або художнiх  праць, автором яких вона є.

Стаття 28

Кожна людина має право  на соцiальний i мiжнародний порядок, при якому права i свободи, викладенi в цiй Декларацiї, можуть бути повнiстю здiйсненi.

Стаття 29

1. Кожна людина має  обов'язки перед суспiльством,  у якому тiльки й можливий  вiльний i повний розвиток її  особи.

2. При здiйсненнi своїх  прав i свобод кожна людина повинна  зазнавати тiльки таких обмежень, якi встановленi законом виключно з метою забезпечення належного визнання i поваги прав i свобод iнших та забезпечення справедливих вимог моралi, громадського порядку i загального добробуту в демократичному суспiльствi.

3. Здiйснення цих прав i свобод нi в якому разi не повинно суперечити цiлям i принципам Органiзацiї Об'єднаних Нацiй.

Стаття 30

Нiщо у цiй Декларацiї  не може бути витлумачено як надання  будь-якiй державi, групi осiб або  окремим особам права займатися  будь-якою дiяльнiстю або вчиняти дiї, спрямованi на знищення прав i свобод, викладених у цiй Декларацiї.

 

Кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з  іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Кожна людина  має право на свободу думки,  совісті і релігії; це право включає свободу змінювати свою релігію або переконання  і свободу  сповідувати  свою релігію або переконання як одноособово, так і разом з іншими,  прилюдним або приватним порядком в  ученні, богослужінні і виконанні релігійних та ритуальних обрядів.