Інвестиції та шляхи їх підвищення в Україні

Уманський національний університет садівництва

Факультет економіки і підприємництва 
 
 

Кафедра економічної теорії 
 
 
 

      КУРСОВА РОБОТА 

з дисципліни «Історія економіки та економічної думки»

на тему «Інвестиції та шляхи їх залучення в Україну» 
 
 

                                                                                   

                                                                                    Виконала:

                                                                    студентка Бодун О.В.

                                                                 ІІ курсу, гр. № 21-о

                                                          підпис _______

                                                                Науковий керівник:

                                                                                    Кандидат економічних наук

                                                       Мельник В.В. 

Подано  на перевірку__________

“__”______________201_р.

Допущено  до захисту

“__”______________201_р.

Захищено  з оцінкою

_________  _______ 
 
 
 
 
 

Умань - 2010 

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ1.ІНВЕСТИЦІЇ, ІХ СУТЬ ТА ХАРАКТЕРИСТИКА

1.1.Інвестування  приватного сектора…………………………………………..6

1.2.Інвестування  державного сектора………………………………………….12

1.3.Методи  оптимізації інвестиційної діяльності……………………………..17

РОЗДІЛ2.ІНВЕСТИЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ І ІНВЕСТИЦІЙНА                                          ПОЛІТИКА ПІДПРИЄМСТВ                                                                  

2.1.Проблеми залучення інвестицій…………………………………………....21

2.2.Перспективи  залучення інвестиційних ресурсів………………………….25

РОЗДІЛ3.ІНВЕСТИЦІЙНА ПРИВАБЛИВІСТЬ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ……………………………………………………………...29

ВИСНОВКИ…………………………………………………………..35

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………….38 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

       ВСТУП

       На сьогодні актуальною є тема  накопичення та інвестування. Для  збереження і примноження заощаджень  потрібно відмовитись від старих  засобів накопичення та перейти  до засобів, притаманних ринковим  відносинам, що об’єднуються під загальною назвою інвестування. 
           У державі з командно-адміністративною економікою категорія «інвестиції» не мала місця ні в економічній теорії, ні у практиці. В останні роки це поняття почало зустрічатися в економічній літературі країн Східної Європи та СНД, що пояснюється зміною системи господарювання і переходом до ринкових відносин. Термін «інвестиції» походить від латинського слова «invest» , що означає «вкладати». У минулому більшість авторів трактувала поняття «інвестиції» як сукупність затрат, що реалізуються у формі довгострокових вкладень у галузі народного господарства (виробничі фонди), тобто інвестиції помилково ототожнювались із поняттям «капітальні вкладення».

     Розглянемо  сучасне тлумачення категорії «інвестиції». Закон України «Про інвестиційну діяльність» від 18.09.91 дає наступне визначення: інвестиції – всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, у результаті якої створюється прибуток або досягається соціальний ефект. 
                Такими цінностями можуть бути: грошові кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери; рухоме і нерухоме майно (будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності); майнові права, що випливають із авторського права, досвід та інші інтелектуальні цінності; сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виробництва, але не запатентованих («ноу-хау»); права користування землею, водою, ресурсами, будівлями, обладнанням, а також інші майнові права; інші цінності .

       Отже, в широкому розумінні інвестиції  є вкладенням капіталу з метою  його збільшення. При цьому приріст  капіталу повинен бути достатнім, щоб компенсувати інвестору відмову від використання коштів на споживання в теперішньому періоді, винагородити його за ризик та відшкодувати збитки від інфляції в майбутньому періоді.

     Інвестиції  – це економічна категорія розширеного  відтворення, яка є основним інструментом формування мікро- та макроекономічних пропорцій і визначає темпи економічного росту.

     Таким чином, інвестиції – це те, що «відкладають»  на завтрашній день, щоб мати можливість більше споживати в майбутньому.

     Інвестиції  є основою розвитку підприємств, окремих галузей та економіки країни в цілому. Від уміння інвестувати залежить розквіт чи занепад власного виробництва, можливості вирішення соціальних й екологічних проблем, сучасний рівень і потенційний динамізм фізичного, фінансового та людського капіталів.

     Без надійних основ інвестиційної діяльності, якими б професійно володіли спеціалісти відповідного профілю, важко сподіватися на сталий розвиток вітчизняного виробництва, науково-технічний і соціальний прогрес, а з ними і на належне місце у світовому господарстві.

     Інвестиційна  діяльність – це широкий комплекс цілеспрямованих проектних, організаційних, економічних, фінансових, управлінських робіт, що виконуються в інтересах ефективної реалізації інвестицій. Основною метою сучасної інвестиційної діяльності є переведення економіки на інтенсивний шлях розвитку в умовах переходу до ринкових відносин з послідовним скороченням витрат на екстенсивне зростання виробничого потенціалу та збільшення вкладень в інтенсифікацію використання вже створених основних виробничих фондів.

     Метою цієї курсової роботи є дослідження  ефективності інвестиційної діяльності та знаходження шляхів залучення  інвестицій в Україну.

     Ефективність  інвестиційної діяльності вирішальною  мірою залежить від рівня розвитку капітального будівництва, інвестиційного та промислово-будівельного комплексів, що у свою чергу зумовлюється виробничим потенціалом  його матеріально-технічної бази,  кваліфікацією складу виконавців, науково-технічним рівнем проектних рішень, станом організації та планування інвестиційного процесу, забезпеченістю його фінансовими ресурсами, сукупною діяльністю всіх учасників процесу.

     На  сучасному етапі розвитку економіки  ефективність інвестиційної діяльності залежить від відродження фінансового, фінансово-кредитного та інвестиційного ринків у економіці нашої країни. Економічне піднесення та активність інвестиційної діяльності можуть бути досягнуті тільки шляхом створення діючого ринку капіталів та інвестицій.

     Завдання  відродження ринку капіталів  та інвестицій є багатоплановим. Воно містить у собі як короткостроковий та середньостроковий аспекти, так і

довгостроковий, пов'язаний з вирішенням проблеми розвитку ринку акціонерних капіталів та державних цінних паперів.

     В Україні здійснюється економічна реформа. Тому сьогодні як ніколи необхідні зусилля для пожвавлення господарчого життя з метою забезпечення стабілізації економіки й економічного зростання. Такого результату можна досягти на основі фінансової стабілізації, заохочення заощаджень та інвестицій, структурної перебудови, приватизації, створення ринку капіталів..      

     Таким чином, у наступних розділах ми розглянемо і проаналізуємо сучасний стан інвестиційної діяльності в Україні та можливі шляхи її розвитку. 
 
 
 
 

РОЗДІЛ 1. Інвестиції, їх суть і характеристика. 

1.1.Інвестування приватного сектора 
 
 

     Відсутність рушійних сил ринкової економіки, в  тому числі, різних форм власності, конкуренції, підприємництва і менеджменту, стало  причиною того, що в умовах монопольної  державної власності на кошти  виробництва механізм розвитку економіки виявився неефективним, в результаті чого остання вже п’ятий рік знаходиться в глибокій кризі. Виробничий потенціал та інвестиційна діяльність скоротилися майже вдвічі, різко знизився життєвий рівень населення, посилилася його диференціація.

     Основою здійснення радикальних економічних  реформ, побудови якісної нової економічної  системи в Україні є роздержавлення  і приватизація державних підприємств. Роздержавлення являє собою перетворення державних підприємств і організацій  в підприємства, засновані на інших, недержавних формах власності, - акціонерні товариства, приватні малі підприємства, кооперативи та інші, і включає в себе як приватизацію, так і зміни функцій державного управління господарством. Останнє означає втрату державних функцій безпосереднього управління підприємствами або їх об`єднаннями. В процесі роздержавлення підприємство як державний господарюючий суб’єкт отримує значно більшу степінь самостійності і відповідальності, а його діяльність базується на комерційній основі. Комерціалізацію діяльності підприємств в ході роздержавлення можна розглядати як важливий елемент формування ринкових відносин при збереженні з тих чи інших причин державного сектора [9,c.55].

     Поняття «приватизація» в Законі України  «Про приватизацію власності державних підприємств» визначено як відчуження власності, яке знаходиться в загальнодержавній, республіканській і комунальній власності, на користь фізичних і недержавних юридичних осіб. Це загальне та неповне поняття. В більш ширшому розумінні під приватизацією державних підприємств слід розуміти набуте громадянами, акціонерними товариствами у держави і місцевих Рад народних депутатів в приватну власність підприємств, цехів, виробництв, ділянок, інших підрозділів цих підприємств.

       Можна сказати, що задачею приватизації є створення умов для ліквідації знеособлення господарського відношення  до застосованих засобів виробництва шляхом передачі  права власності на державну власність громадянам і колективам. Приватизація повинна  розглядатися як спосіб привертання іноземних інвестицій на взаємовигідних умовах, в інтересах України в першу чергу. Мова йде не про розпродаж національного багатства, а про те, що наші особисті багатства з залученням іноземного капіталу могли б бути використані в декілька разів ефективніше.

     Без здійснення процесу приватизації  неможливе стратегічний розвиток економіки  країни, так як за цієї умови відсутні рушійні сили ринкової економіки.

     Приватизація  майна державних підприємств  являє собою дуже складний соціально-економічний процес, так як він торкається життєвих інтересів всіх працюючих[2,c.125].

     Першочерговій приватизації повинні підлягати  об’єкти, які найбільш впливають  на розвиток споживчого ринку, а також  ті, які стримують процес стабілізації державного бюджету, гальмують розвиток економіки України та регіонів, формування її ринкової економіки. Передбачалося, що процес приватизації буде проходити в два етапи, і всі підприємства були розділені на кілька груп. Підприємства першої групи - торгівлі, житлово-комунального господарства, громадського харчування, деревообробної промисловості - повинні бути приватизовані в першу чергу; другої групи - цивільної оборони, атомного машинобудування, з переробки руди дорогоцінних металів, паливно-енергетичного комплексу, всіх видів транспорту, медичні установи - можуть бути приватизовані за згодою з Кабінетом Міністрів України; третьої групи - оборони, служби безпеки, космічного агентства України, золотий валютний фонд, підприємства екології, телевізійні та радіотрансляційні центри, підприємства хлібозаготівель - поки не підлягають приватизації.